Слід розрізняти поняття бронхоектази та бронхоектатична хвороба. Бронхоектази – сегментарне розширення просвіту бронхів, спричинене деструкцією чи порушенням нервово-м’язового тонусу їх стінок внаслідок запалення, дистрофії, склерозу чи гіпоплазії структурних елементів бронхів. Бронхоектатична хвороба – регіонарне розширення бронхів, яке виникає в дитинстві і проявляється хронічним нагноєнням, насамперед, бронхіальним.

До теперішнього часу тривають суперечки з приводу правомірності виділення бронхоектатичнїі хвороби як самостійної нозологічної форми. Деяку нечіткість вносить той факт, що розширення бронхів буває внаслідок різних процесів в бронхолегеневій тканині, наприклад, туберкульозу, пневмосклерозу, абсцесу легень та ін. Такі бронхоектази прийнято називати вторинними. При цьому відмічається суттєве втягнення в патологічний процес легеневої паренхіми. Типовим для бронхоектатичної хвороби є локалізація бронхоектазів в базальних відділах легень.

Бронхоектатична хвороба може розвиватися на фоні як вродженної схильності (слабкість бронхіальної стінки внаслідок недостатнього розвитку гладких м’язів, еластичної чи хрящової тканини бронхів), так і набутого розширення бронхів, який виникає в ранньому дитинстві після коклюшу, кору, гострої пневмонії, інших респіраторних захворювань.

Прийнято вважати, якщо бронхоектази домінують в клінічній картині та визначають прогноз, вони можуть вважатися бронхоектатичною хворобою.

Бажано виділяти неускладнену і ускладнену форму бронхоектатичної хвороби. Основними ускладненнями є: кровохаркання, легенево-серцева недостатність, амілоїдоз.

Клінічна картина бронхоектатичної хвороби залежить від особливостей бронхоектазів, їх розташування, фази перебігу, наявності бронхоспастичного синдрому та ін.

Провідні клінічні прояви бронхоектазів – кашель та виділення харкотиння. У хворих з нерізко вираженими бронхоектазами кількість харкотиння невелика, вона має слизово-гнійний характер. При тяжких формах кількість харкотиння зростає до 100-300 мл і більше. Виділяється вона в ранкові години (ранковий туалет бронхів). Характерне збільшення кількості харкотиння при зміні положення тіла в ліжку. Кровохаркання зустрічається в 25-94% випадків. Виникнення задишки і астматичного синдрому не пов’язане напряму з бронхоектазами і залежить від супутнього обструктивного бронхіту. В клінічній картині захворювання можуть бути ознаки інтоксикації організму.

При виражених формах бронхоектатичної хвороби виявляються зміни пальців рук у вигляді барабанних паличок і нігті у вигляді годинникового скла. Грудна клітка може бути деформована у зв’язку з фіброзом і колапсом легень. Бочкоподібна форма грудної клітки пов’язана з розвитком емфіземи легень.

Перкуторні дані зі сторони легень варіабельні – від нормальних до укорочення в області вираженого фіброзу і поширених ділянок коробкового звуку при емфіземі.

Аускультація дозволяє виявити провідну, а іноді єдину ознаку бронхоектазів – ділянка чи ділянки стійких триваючих вологих середньо- чи крупнопухирцевих хрипів. Звичайно ділянки вологих хрипів вислуховуються на фоні багатьох розсіяних сухих хрипів, які легко зміщуються при кашлі і зникають при лікуванні.

Загальний аналіз крові в нормі і тільки у період загострення можливий лейкоцитоз, нейтрофільоз, рідше – гіпохромна чи нормохромна анемія, прискорене ШОЕ.

Харкотиння двох- чи трьохшарове з великою кількістю нейтрофільних лейкоцитів.

Рентгеноскопія та рентгенографія дозволяють виявити у хворих з вираженними формами бронхоектатичної хвороби деформацію легеневого малюнка, фіброзні зміни. Структурні зміни чітко виявляються тільки при бронхографії з використанням різних контрастних речовин, які вводяться ендобронхіально.

При спірометрії виявляється зниження ЖЕЛ, МВЛ.

Впродовж заняття вивчаються також питання, які стосуються симптоматології бронхіальної астми та емфіземи легень. При розпитуванні хворого виявляються скарги, найбільш характерні для цих захворювань (задишка, напади ядухи при БА, кашель, виділення харкотиння).

Вивчаючи анамнез бронхіальної астми, слід з’ясувати час появи перших нападів ядухи, умови їх виникнення, з’ясувати значення провідного етіологічного фактора. Анамнестично з’ясувати частоту і тяжкість перебігу різних запальних захворювань органів дихання, які передували виникненню БА та мали місце саме перед першим приступом ядухи і перед наступними загостреннями.

Алергологічний анамнез дозволяє встановити чи запідозрити значення алергенів неінфекційної природи (пилові, побутові, лікарські, харчові, виробничі та інші), контакт з якими призводить до приступу ядухи та інших клінічних проявів зміненої реактивності. Важливим моментом в розумінні БА є гігіенічна характеристика житла та місця роботи хворого.