- візуалізація ураження коронарних судин

Ÿ місце знаходження

Ÿ ступінь стенозу

Ÿ кількість

Ÿ анастомози

Рентгенконтрасна селективна коронарографія дозволяє уточнити локалізацію тромбу, провести спроби його локального лізису за допомогою тромболітиків (стрепкокіназа, актелізе) та вирішити питання щодо хірургічного лікування (ангіопластика, баланування судин, аортокоронарне шунтування), уточнення локалізації тромбу та спроб його лізісу.

Основні клінічні прояви при хронічному бронхіті та бронхіальній астмі. Хронічні обструктивні захворювання легень. Синдроми підвищеної повітряності легеневої тканини та бронхіальної обструкції.

Зміст заняття

На занятті вивчаються питання, які відносяться до симптомологіі гострого та хронічного бронхіту,бронхоектатичноі хвороби. Загальноклінічна семіотика цих захворювань базується на роз’ясненні скарг хворого, анамнеза його хвороби, загального анамнезу і анамнезу життя, а також даних об’ективного дослідження хворого (огляду, перкуссіі, аускультаціі) та спеціальних методів лабораторного дослідження.

При визначенні паспортних даних звертається особлива увага на вік хворого , його професію та місце життя, оскільки відомо, що захворювання органів дихання частіше зустрічаеться у дітей та людей похилого віку, які проживають чи працюють в умовах підвищенноі забрудненості повітря, охолодження та ін.

Провідною скаргою хворого на гострий бронхіт є кашель, нерідко нападоподібний, болісний, спочатку сухий, потім з виділенням слизового та слизисто-гнійного харкотиння.

Надсадний лаючий кашель, обумовлений запаленням слизової оболонки трахеї, бронхів слід рознізняти від надсадного малопродуктивного кашлю, який є результатом порушення бронхіальноі прохідності – симптом бронхіальноі обструкціі. Слід пам’ятати, що в дрібних бронхах рецептори кашльового рефлексу відсутні, тому при дистальних бронхітах патологічний процес перебігає без кашлю, проявляючись в основному задишкою. Кашльовий рефлекс нерідко вгасає у тяжкохворих з вираженою дихальною недостатністю, при розвитку бронхоектазів, значною кількістю гнійного харкотиння.

Задишка – характерна ознака дистального бронхіту. Вона корелює з вираженістю обструктивного синдрому. У наш час відомі наступні причини бронхіальноі обструкціі:

Бронхоспазм, який проявляється виникненням чи посиленням задишки аж до ядухи, появою нападоподібного кашлю і свистячого дихання.

Запальний набряк бронхіальної стінки, який розвивається на фоні підвищення температури, значної слабкості, зміни ряду показників крові (лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, збільшення вмісту сіалових кислот, СРБ і ін.)

Гіпер- та дискренія, які проявляються збільшенням кількості харкотиння чи зміною її реологічних властивостей.

Гіперпластичні зміни, потовщення слизового та підслизового шарів, стенозування та облітерація із наступним зменшенням числа повітроносних шляхів (рарефікація)

Гіпотонічна дискінезія трахеї і крупних бронхів внаслідок втрати еластичних властивостей з явищами пролабування мембранозної частини в просвіт дихальних шляхів. В клінічній картині домінуючими є напади кашлю чи задухи, які виникають раптово при фізичному навантаженні чи після декількох кашльових поштовхів, які не купуються бронхолітиками