До психолога звернулася матір двох дітей: «Нашим синам 7 і 4 роки. Коли старший почав ходити до дитячого садку, ми помітили, що він виносить іграшки з дому і не приносить їх назад, або приносить якісь чужі речі. На всі наші питання і настанови він реагував мало. З того часу ми періодично бачимо, що син щось робить за нашою спиною (щось обмінює, робить шкоду і не зізнається). Ми з чоловіком вже майже три роки живемо в постійному страху, що син знову щось винесе з дому. Наші питання: «Куди подів? На що поміняв?» – зостаються без відповіді. І скільки ми не вмовляли, що треба завжди казати правду, що за «правду не б’ють», він незворушний. Майже завжди хоче приховати зроблене або знайти іншого винуватця. Зараз нас дуже непокоїть те, що молодший син, дивлячись на старшого, теж починає говорити неправду (вже був один випадок у дитячому садку). Щодня ми чекаємо на якісь неприємності, ховаємо все, що можна сховати. Але виникають все нові й нові ситуації. А правди не доб’єшся».

На консультацію звернулося подружжя Олександра та Антоніни. Обом по 33 роки: «Нас непокоять порушення у поведінці 14-річних синів-близнюків. Одного разу вони навіть втекли з доми і не з’являлися по кілька днів. Останнього разу їх привела транспортна міліція. Але, мабуть, основна проблема все ж в іншому. У нас в обох якийсь депресивний стан. Ми це пов’язуємо з періодом, коли ми розібралися з основними життєвими проблемами: квартирне питання, завершення навчання, складні стосунки з батьками дружини, народження дітей і доглядом за ними. Поки було погано, важко, жили душа в душу. А тепер, коли влаштувалися, – незадоволені, сваримося, нецікаво одне з одним, з дітьми негаразд. Допоможіть нам розібратися з нашими негараздами».

У службу знайомств звернувся юнак 20-ти років: «Я хотів би познайомитися з хорошою дівчиною. Я з цим відчуваю проблеми. Взагалі якісь проблеми по життю. Я один син у сім’ї. Відслужив в армії. Навчання, попри успіхи в школі, не продовжив. Пішов працювати на завод. Вдома у мене постійні конфлікти з батьками. Моя кохана дівчина вийшла заміж за іншого. Відчуваю, що проста зустріч з дівчиною не вирішить моїх проблем. Мабуть, насамперед повинен змінитися я сам, але я не знаю як».

До психолога звернулася мати 10-річної дівчинки: «З нею стало неможливо спілкуватися. Після того як ми розлучилися з чоловіком, вони сильно змінилася, стала замкненою і дратівливою. Вона в усьому звинувачуємо мене, хоча насправді це чоловік пішов до іншої жінки. Наше спілкування зайшло у глухий кут. Я дуже боюсь, що вона взагалі припинить мене слухатися, а їй же тільки 10 років. Що буде далі?»

Кіра – єдина донька у сім’ї військовослужбовця. Одного разу, повертаючись після заняття на курсах, п’яний хлопець затяг її у під’їзд і зґвалтував. Він пригрозив, що коли вона розповість комусь, – уб’є. Дівчина прийшла додому і нічого не розповіла матері, сподіваючись, що та мала про все здогадатися сама. Коли закінчилися канікули, почалися заняття в школі. Коли вона все-таки наважилася піти до лікаря, з’ясувалося, що вже на 13 тижні вагітності. Аборт робити пізно і без згоди батьків взагалі не можна. Все розкрилося, коли почали пліткувати. Після домашнього скандалу вона схопила пальто і втекла з дому. Зі школи її вигнали, коли довідалися про вагітність. Кіра поселилася у випадкових знайомих і твердо вирішила покінчити життя самогубством.

Запропонуйте релевантну форму надання психологічної допомоги.

1. У ході роботи розробіть і використовуйте психокорекційну програму.

2. Встановіть, які чинники зумовлюють виникнення проблеми і які методи надання психологічної допомоги будуть ефективними.

3. Змоделюйте психокорекційне заняття й використання однієї психокорекційної техніки.

4. Висновки за результатами дослідження представте у формі консультативної бесіди.

Складіть психокорекційну програму за таким алгоритмом: встановити об’єкт і предмет психокорекційного впливу; встановити гіпотезу виникнення проблеми і шляхи її вирішення; встановити мету і завдання роботи; визначити доцільну форму роботи з клієнтом; одібрати методики і техніки корекційної роботи; визначити загальний час, необхідний для реалізації всієї програми, частоту зустрічей і тривалість кожного заняття; визначити необхідні матеріали та обладнання.

Програма має складатися з трьох блоків: діагностичного (методи і методики діагностики проблеми), корекційного (приклади психокорекційних технік, вправ, методів) і блок оцінки ефективності психокорекційного впливу (встановити критерії ефективності програми).

Завдання для самостійної роботи

Оцінювання

Література:

1. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. Практическое руководство для отчаявшихся родителей. Перевод с английского А.Б. Орлова. (Школа для родителей.) – М.: «Семья и школа», 1995. – 224 с.

2. Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. – К.: Вища школа, 1996. – С. 12-100.

3. Ковалёв С.В. Психология современной семьи: Информ.-метод. материалы к курсу «Этика и психология семейной жизни»: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – С. 107-207.

4. Кораблина Е.П., Акиндинова И.А., Баканова А.А., Родина А.М. Искусство исцеления души: Этюды о психологической помощи: Пособие для практических психологов / Под ред. Е.П. Кораблиной. – СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена; Изд-во «Союз», 2001. – С. 90-164.

5. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – С. 439-484.

6. Психокоррекционная и развивающая работа с детьми: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / И.В. Дубровина, А.Д. Андреева, Е.Е. Данилова, Т.В. Вох­мянина; Под ред. И.В. Дубровиной. – М.: Издательский центр «Академия», 1998. – С. 79-83.

7. Психотерапия детей и подростков / Под ред. Ф. Кендалла. – СПб.: Питер, 2002. – С. 205-220.

8. Сатир В. Психотерапия семьи. – СПб.: «Речь», 2006. – С. 152-281.

9. Семейная психотерапия / Сост. Эйдемиллер Э.Г., Александрова Н.В., Юстицкис В. – СПб.: Питер, 2000. – С. 16-285.