До шкільного психолога звернувся батько 9-класника: «Я прийшов до Вас тому, що вчителі постійно скаржаться на мого сина. Класна керівничка говорить, що він впертий, не хоче виконувати завдання, які перед ним ставлять. А нещодавно стався гучний конфлікт на уроці алгебри: він обізвав вчительку і пішов зі школи. Мої виховні бесіди на нього теж не впливають».

До шкільного психолога звернулася вчителька середніх класів: «У моєму класі навчається дівчинка, яка своєю манерою яскраво одягатися і демонстративно поводитися під час уроку намагається привернути до себе увагу, чим зриває навчально-виховний процес. Я вже давала їй чимало зауважень, але вона тільки огризається, чим, без сумніву, сприяє погіршенню дисципліни в класі».

До шкільного психолога звернулася вчителька старших класів: «В моєму класі навчається учень, який є неформальним лідером класу. Він підбиває інших хлопців класу саботувати навчання: на уроках демонстративно нічого не робить, часто прогулює їх. Я вже розмовляла з його батьками, але, я думаю, що вони на нього не мають впливу».

До шкільного психолога звернулася класний керівник 7-го класу: «У моєму класі утворилося два угруповання, які ворогують одне з одним на ґрунті різних музичних уподобань. Вони абсолютно не толерантні одне до одного. Діло доходить вже до бійок. Я не знаю, що з цим можна зробити. Вже й батьківські збори проводили, але нічого не змінилося».

До психолога звернувся учень випускного класу: «Уже тривалий час я замислююсь над тим, навіщо я живу? Я помітив, що у моїх однокласників є певні плани на життя. А мене ніщо не цікавить. Я навіть не знаю, куди хочу вступати. У мене немає ніяких хобі. Я відчуваю якийсь глухий кут, нудоту від життя. Я не знаю, що далі робити».

До психолога звернувся класний керівник: «П’ятикласник Олесь яскраво виражений флегматик. На зауваження вчителів він реагує бурхливо, плаче. На уроках повільно думає. У деяких учителів викликає враження слабко розвиненої дитини. З дітьми в класі стосунки не склалися. Сидить сам, за останньою партою, попри те, що в нього поганий зір. Друзів не має ні в школі, ні у дворі. Переважно мовчить, за власної ініціативи ні до кого не звертається. Особливо напружені стосунки з дівчатками. Таке враження, що він їх ненавидить. Батьки Олеся добрі, сім’я благополучна, вдома є все необхідне для розвитку. Коли Олесю було 4 роки, у нього з’явилася маленька сестричка, хвора на ДЦП. Олесь перестав бути улюбленцем сім’ї, оскільки батьки почали піклуватися про молодшеньку. Вони й зараз приділяють їй більше уваги. Допоможіть його зробити більш товариським».

До шкільного психолога звернулася мати одного з учнів: «Мій син погано вчиться і вкрай негативно ставиться до мене. Останнім часом, коли до закінчення школи залишилось менше півроку, Максим почав пропускати заняття з неповажних причин, а потім взагалі кинув навчання. На мої поради реагує грубістю. У нього, мабуть, негаразди з психікою. Я виховую його сама, без батька. Я йому нічого не жаліла, все життя ні в чому не відмовляла. Навіть заміж через нього не вийшла. А тепер не знаю, що робити – ця думка рефреном проходила через всю розповідь матері».

До шкільного психолога звернулася старшокласниця Люда: «Мене не розуміють батьки. Через це в мене виникає бажання втекти з дому. Вони не дозволяють приходити додому після 21:00, контролюють абсолютно всі мої дії, стосунки з друзями тощо. Мені соромно за це перед однокласниками. Я не знаю, як мені правильно з ними спілкуватися. Якщо це неможливо, тоді я буду вдаватися до чогось екстремального».

До шкільного психолога звернувся завуч з виховної роботи: «Здивування всього нашого педагогічного колективу викликає поведінка одного з семикласників. Хлопець з неблагополучною сім’ї. Батько алкоголік, і на нього ніхто не звертає увагу. Мама жіночна, м’яка у спілкуванні, безпорадна перед життєвими труднощами. Особливості поведінки хлопця полягають у тому, що він вдається до жіночих атрибутів одягу (сережки, буси, стрічки), наводить макіяж, нехай не в школі, а після занять. Однокласники звикли до цього і вже не звертають увагу. Що він сам думає про це, нікому з’ясувати не вдалося. Допоможіть розібратися у проблемі. Може, він потребує допомоги».

Окремі випадки взято з книги: Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. – К.: Вища шк., 1996. – 192 с.

Запропонуйте релевантну форму надання психологічної допомоги.

1. У ході роботи розробіть і використовуйте психокорекційну програму.

2. Встановіть, які чинники зумовлюють виникнення проблеми і які методи надання психологічної допомоги будуть ефективними.

3. Змоделюйте психокорекційне заняття й використання однієї психокорекційної техніки.

4. Висновки за результатами дослідження представте у формі консультативної бесіди.

Складіть психокорекційну програму за таким алгоритмом: встановити об’єкт і предмет психокорекційного впливу; встановити гіпотезу виникнення проблеми і шляхи її вирішення; встановити мету і завдання роботи; визначити доцільну форму роботи з клієнтом; одібрати методики і техніки корекційної роботи; визначити загальний час, необхідний для реалізації всієї програми, частоту зустрічей і тривалість кожного заняття; визначити необхідні матеріали та обладнання.

Програма має складатися з трьох блоків: діагностичного (методи і методики діагностики проблеми), корекційного (приклади психокорекційних технік, вправ, методів) і блок оцінки ефективності психокорекційного впливу (встановити критерії ефективності програми).

Завдання для самостійної роботи

Оцінювання

Література:

1. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. Практическое руководство для отчаявшихся родителей. Перевод с английского А. Б. Орлова. (Школа для родителей.) – М.: «Семья и школа», 1995. – 224 с.

2. Безпальча Р. Шляхи мирного розв’язання конфліктів у школі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. –С. 45-78.

3. Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. – К.: Вища школа, 1996. – С. 12-100.

4. Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 100-181.

5. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – С. 22-32.

6. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн. 2.: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приёмы и упражнения. – С. 321-400.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 3