Період 1985–1991 рр. став останнім в історії СРСР і УРСР. У 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано Михайла Горбачова, за ініціативою якого в СРСР почалася перебудова, проголошена пленумом ЦК КПРС (квітень 1985 р.) і ХХVІІ з’їздом КПРС (лютий 1986 р.).

Перебудова передбачала докорінні зміни в усіх сферах життя суспільства:

• в економіці — прискорення соціально-економічного розвитку, перехід від екстенсивних до інтенсивних методів господарювання, підвищення продуктивності праці на основі запровадження досягнень НТР, реорганізацію управління господарством на принципах госпрозрахунку, самооплатності і самофінансування, створення змішаної або ринкової економіки, подолання відставання від провідних країн світу;

• у внутрішній політиці — демократизацію суспільства, створення правової держави, реабілітацію та звільнення політв’язнів (1988–1990 рр.), вибори народних депутатів на альтернативній основі (1989 р.), запровадження інституту президентства (1990 р.), формування багатопартійності, зростання політичної активності населення;

• у зовнішній політиці — «нове мислення», припинення «холодної війни» та гонки озброєнь, вироблення нової концепції забезпечення державної безпеки;

• у соціальній сфері — підвищення матеріального та культурного рівня життя народу, виконання Продовольчої програми (1982 р.), вирішення житлової проблеми, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку і послугами, подолання дефіциту, соціальна перебудова сіл, подолання пияцтва та алкоголізму (1985 р.);

• в ідеології — лібералізацію суспільно-політичного життя, ліквідацію цензури, можливість одержувати достовірну інформацію (гласність), повернення народові правди про історичне минуле, ліквідацію «білих плям» в історії.

26 квітня 1986 р. сталася катастрофа на Чорнобильській АЕС, від якої постраждали 3,5 млн. чоловік, 73 тис. стали інвалідами, забрудненими виявилися 10% території України, особливо Київська, Чернігівська, Житомирська області, сумарні витрати України на ліквідацію аварії досягли на момент закриття ЧАЕС в 2000 р. 130 млрд. доларів.

Перебудова не досягла поставлених цілей. Половинчаті та суперечливі реформи призвели до розвалу адміністративно-командної системи та краху радянської економіки, ліквідації тоталітарного режиму, розпаду СРСР виникненню на його території незалежних держав, зокрема України.

Розгортання національно-визвольного руху в Україні в другій половині 80-х рр.

«Перебудова» сприяла активізації національно-визвольного руху, появі громадських організацій та політичних партій.

• Почали діяти неформальні громадські організації: Український культурологічний клуб (1987 р.), правозахисна організація Українська Гельсінська спілка (1988 р.), Українська студентська спілка (1989 р.), історико-просвітницьке товариство «Меморіал» (1989 р.), екологічна організація «Зелений світ» (1989 р.), політична організація «Народний рух України за перебудову» (Рух, 1989 р.).

• Виникли перші політичні партії: Українська християнсько-демократична партія (УХДП, 1989 р.), Українська республіканська партія (УРП, 1989 р.), Народна партія України (НПУ, 1989 р.), Українська національна партія (УНП, 1990 р.), Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ, 1990 р.), Соціалістична партія України (СПУ, 1990 р.),

Формуванню багатопартійної системи сприяли скасування статті 6 Конституції СРСР про керівну роль КПРС у суспільстві (1990 р.), розкол КПУ і створення Демократичної платформи, яка перетворилася на Партію демократичного відродження України (ПДВУ, 1990 р.). Вибори до Верховної Ради України у березні 1990 р. продемонстрували ослаблення авторитету КПУ і посилення впливу опозиції, яка, об’єднавшись у Демократичний блок, одержала майже третину депутатських мандатів.

Формування передумов незалежності України.

Наприкінці 80-х рр. загострилося питання про зміну державного устрою СРСР. У 1988–1990 рр. державний суверенітет проголосили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан, Молдова, Росія («парад суверенітетів»).

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Декларація, яка визначила основні напрямки державотворення, внутрішньої і зовнішньої політики, проголосила:

• повноту і неподільність влади республіки в межах її території, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

• самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, освіти, науки, культури;

• незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах, миролюбна зовнішня політика, нейтралітет;

• рівність усіх громадян перед законом незалежно від походження, соціального і майнового становища, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних і релігійних поглядів.

Спроба союзного керівництва на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим покласти край «параду суверенітетів» і зберегти СРСР шляхом підписання нового союзного договору виявилася невдалою. Референдум 17 березня 1991 р. засвідчив підтримку більшістю населення України державного суверенітету республіки (80,2%) і оновлення СРСР (70,2%).