Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Лише з відстані часу оцінюється вартість осягнень людської праці і духу. Здобутками інтелектуального розуму найчастіше користають не сучасники, а нащадки. Вчений, якому долею визначено працювати для майбутнього, здатен творити тільки в умовах свободи, до того ж бере на себе велику відповідальність за плоди творіння.

У французького філософа Мішеля Малерба знаходимо слова: “Навчання свободи…ще важче, ніж сама свобода”. Кожен по-своєму навчається свободи і стає (або ж не стає) вільним. Та є посеред нас особистості, які не потребують навчання свободи, бо для них свобода була і є – сенсом і способом життя. Вони почували себе вільними навіть в умовах суспільної неволі, бо вміли з гідністю нести тягар особистої свободи. Такі не шукали власної вигоди, вони були незручними для оточення, бо не піддавались прирученню. Натомість, вперто йшли дорогою Служіння, бо ця дорога стала їх вільним вибором. До такого вибору приходять з відчуття повноти свободи, усвідомлено переймаючись Франковим “Якщо не я – то хто?”, і невтомно, спокійно й вільно засівають свою ниву.

До таких сміливо відносимо Омеляна Вишневського, вченого і педагога, професора Дрогобицького педагогічного університету ім.І. Франка. Справжнім покликанням професора стала педагогічна наука. Його талант науковця вповні розкрився в роки незалежності. У 1990 році вчений очолив кафедру педагогіки Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка. Значний науковий доробок професора за 15 років незалежності є сьогодні надбанням української педагогічної науки.

В ці роки професор О. Вишневський науково обгрунтовує доцільність повернення до традиційно-християнської стратегії виховання, розробивши цілісну Концепцію сучасного українського виховання.

Згадувана вище Концепція виховання була розкрита згодом у методичному посібнику проф. О. Вишневського “Сучасне українське виховання”, виданому Педагогічним товариством ім. Г. Ващенка у 1996 році.

Педагогічна наука виділяє три складові майбутньої освіти, які повинні

узгоджуватись між собою, це – наукові дисципліни, художні дисципліни таціннісні орієнтації.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Раніш виховувались класові цінності, сьогодні акцент зроблено на загальнолюдські. У 1993 році

американець С.Хантинган провів аналіз 100 порівнювальних досліджень про

цінності у різних державах. Він довів, що західні цінності маютьнайвищий статус у світі.

Практика виховання вимагає надійної і зручної класифікації цінностей, а відтак і їх системного бачення. Ця проблема є предметом значної уваги сучасних українських педагогів, і свідченням цього є публікація Академією педагогічних наук України науково-методичного збірника "Цінності освіти і виховання" (Київ, 1997). Він, зрештою, відбиває і помітне розмаїття поглядів, що від практики виховання цю проблему фактично віддаляє. Один з можливих підходів до вирішення проблеми класифікації цінностей грунтується на врахуванні критерію сфер їх застосування. Тут маємо справу найперше з соціальним життям людини, що включає: сферу особистого життя, її життя в родині, стосунки в суспільстві (громаді). національно-державне життя і, нарешті, її став­лення до всіх людей на землі (сфера загально­людських стосунків). До цього слід додати також специфічну сферу ставлення людини до природи -як власної (здоров'я, краса тіла тощо), так і при­роди навколишньої, з якою вона фактично складає єдність. Омелян Вишневський, професор Дрогобицького педінституту, запропонував “Кодекс цінностей”, в якому виділив наступні категорії:

Абсолютні вічні цінності: добро, совість, правда, віра, надія, любов...

Основні національні цінності: патріотизм, історична пам’ять, захист

Вітчизни...

Основні громадські цінності: захист прав і свобод, повага закону...

Цінності сімейного життя: вірність, довіра, піклування про дітей та

батьків...

Цінності особистого життя: внутрішня свобода, воля, розум...

Валео-екологічні цінності: увага до власного здоров"я, гарт організму, дбайливе ставлення до довкілля...

Вважається, що виховання будується на досвіді народу, на даних наук тощо. Проте в усіх цих чинниках завжди визначальне місце займають втілені в них цінності. Саме вони через культуру, через традиції, філософію, релігію тощо вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал, дають відповіді на фундаментальні запитання: на що орієнтується молодь - на добро чи на зло? - на віру в духовні чи в матеріальні блага? - на культ сили чи на культ духу? Що береться за взірець - життя Христа, життя Павки Корчагіна чи Рембо?

Очевидно, що між системою цінностей і стра­тегією та методами виховання існує взаємна залеж­ність. Цінності визначають зміст виховання, а стратегія і методи ставлять собі за мету прищепити молоді віру у прийняті цінності. Цінності мають ідеальну природу, тобто мо­жемо стверджувати, що вони є певною ієрархічною системою ідеалів, фундаментальних понять і цілей, якими живе суспільство і в здій­сненні яких вбачає сенс свого існування.

Кожен народ упродовж своєї історії виробляє свою систему цінностей, що віддзеркалює його характер, соціально-економічний стан, політич­ний устрій тощо. Радикальні зміни в житті народу завжди супроводяться переоцінкою цінностей, що веде до зміни світогляду.

Водночас цінності кожного народу мають свої пріоритети, особливо, коли йдеться про так звані суспільні цінності на яких позна­чаються особливості культури різних суспільств. Всю свою систему цінностей і, відповідно, свою поведінку людина узгоджує з цінностями, які вважає найголовнішими і які тут називаємо абсолютними, вічними.

Ідеологія є органічною складовою системи цінностей. Практика виховної роботи передбачає чіткий погляд і на її місце та функцію в цій системі.

Як відомо, в комуністичній та фашистській педагогіці ідеологія займала перше місце і підпорядковувала собі інші компоненти системи вартостей, включаючи мораль. Монопольне домінування ідеології зумовлювало тотальну заідеологізованість всього виховання. Сучасне українське виховання, орієнтуючись на наш виховний ідеал, вносить сюди суттєво інший принцип: перше місце у вихованні людини відводиться моралі, яка від Бога, і яка грунтується на абсолютних вічних цінностях. Лише порядна (моральна) людина може і повинна брати на себе обов'язки громадянина, сім'янина тощо. В цьому сенсі можна говорити про певну "деідеологізацію" виховання, звільнення його від догма­тично-ідеологічного пресу.

Проте, цей принцип ще не вичерпує проблеми. Бо якщо статус ідеології таким чином "понижується", і вона більше не домінує над мораллю, то чи не означає це, що наше вихован­ня: а) втрачає чіткі ідеологічні орієнтації і б) що у зв'язку з цим ми повинні толерантно і байдужо ставитися до всіх і будь-яких ідеологічних погля­дів? На обидва ці питання система цінностей дає конкретну відповідь.

1. Приймаємо як аксіому, що жодна держава не обходиться без власної ідеології. Наша державність також має у своїй основі відповідну ідеологічну орієнтацію, яку приймає для себе як обов'язкову кожен, хто добровільно прийняв українське громадянство. Це ідеологія держав­ності, що втілена в Акті проголошення незалеж­ності України та в нашій Конституції. Вона орієнтує громадянина на активну участь у державотворенні, державозахисті, у зміцненні міжнародного престижу України тощо. Значення такої ідеології у виховних системах європейських держав є дуже великою. Таке ж місце вона мусить посісти і у нашому вихованні, бо без неї неможливе патріотичне становлення нашої молоді.

Сплутування ж ідеології державності з ідеологічними доктринами різних партій чи окремих класів є фальшуванням дійсного стану речей, а часом і виявом політичного невігластва.

2. Допускаючи плюралізм вузькогрупових (партійних) доктрин і поглядів, наше виховання виключає все те, що не відповідає прийнятій системі цінностей, а надто її головним ідеалам (моральності, національним цілям тощо). Як буде видно далі, йдеться тут про чистоту нашого вихов­ного ідеалу, зміст якого в служінні Богу і Україні. З одного боку, це означає, потребу трактування всіх таких поглядів крізь призму абсолютних вічних вартостей (ідеалів добра, правди, справед­ливості, гідності тощо). Антигуманні ідеологічні доктрини, які ведуть людину до класової, расової, національної чи конфесійної ненависті, до бо­ротьби і кровопролиття на цьому ґрунті, котрі вже довели свою антилюдяну сутність - такі ідеології не мають права на оправдання плюралізмові і повинні повсюдно заперечуватися з позицій гума­нізму.

А з другого боку, всі можливі ідеологічні доктрини повинні оцінюватися через призму ідеології державності. Система цінностей допус­кає ідеологічні різнотлумачення, якщо вони йдуть у загальному річищі державотворчих процесів. Проте вона виключає як неприйнятні ворожі полі­тичні доктрини, які їм суперечать і носять оче­видний деструктивний характер, ведуть до руйну­вання Держави.

Кодекс цінностей сучасного українського виховання

АБСОЛЮТНІ, ВІЧНІ ЦІННОСТІ

віра доброта

краса надія

чесність свобода

любов щирість

нетерпимість до зла гідність

великодушність сумління

милосердя оберігання життя

правда прощення

мудрість справедливість

досконалість благородство

ОСНОВНІ НАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ

Українська ідея.

Державна незалежність України.

Самопожертва в боротьбі за свободу нації.

Патріотизм, готовність до захисту Батьківщини.

Єдність поколінь на основі віри в національну ідею.

Почуття національної гідності.

Історична пам'ять.

Громадська національно-патріотична активність.

Пошана до державних та національних сим­волів, до Державного Гімну.

Любов до рідної культури, мови, національнихсвят і традицій.

Пошана до Конституції України. Підтримка владних чинників у відстоюванні незалежності України та розбудові атрибутів державності.

Орієнтація власних зусиль на розбудову Українсь­кої держави і розвиток народного господарства.

Прагнення побудувати справедливий держав­ний устрій.

Протидія антиукраїнській ідеології.

Готовність стати на бік народів, які борються за національну свободу.

Сприяння розвиткові духовного життя українсь­кого народу.

ОСНОВНІ ГРОМАДЯНСЬКІ ЦІННОСТІ

Свобода.

Прагнення до соціальної гармонії. Відстоювання соціальної і міжетнічної справед­ливості.

Культура соціальних і політичних стосунків.

Пошана до Закону.

Рівність можливостей.

Пріоритет ідеї громадянськості над ідеєю держави.

Рівність громадян перед Законом.

Самовідповідальність людини.

Права людини - на життя, власну гідність, без­пеку, приватну власність, рівність можливостей тощо.

Суверенітет особи.

Право на свободу думки, совісті, вибору кон­фесії, участі у політичному житті, проведенні зборів, самовираження тощо.

Готовність до захисту індивідуальних прав і свобод.

Обов'язки, що випливають з прав і свобод інших людей.

Пошана до національно-культурних вартостей інших народів.

Повага до демократичних виборів і демокра­тично обраної влади.

Толерантне ставлення до чужих поглядів, якщо вони не суперечать абсолютним і національним вартостям.

Пошана до праці як до головного джерела сус­пільного добробуту.

ЦІННОСТІ СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ

Подружня вірність.

Піклування про дітей.

Піклування про батьків і старших у сім'ї.

Пошана до предків, догляд за їхніми могилами.

Взаємна любов батьків.

Злагода та довір'я між членами сім'ї.

Гармонія стосунків поколінь у сім'ї.

Демократизм стосунків, повага до прав дитини і старших.

Відповідальність за інших членів сім'ї.

Допомога слабшим членам сім'ї.

Гармонія батьківського і материнського впливу у вихованні.

Спільність духовних інтересів членів сім'ї.

Здоровий спосіб життя, прихильність до спорту.

Дотримання народних звичаїв, охорона тра­дицій.

Гостинність.

Сімейна відкритість щодо суспільного життя.

Багатодітність.

ЦІННОСТІ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ

Внутрішня свобода, самоповага.

Воля (самоконтроль, самодисципліна, енергія

чину, наполегливість тощо).

Мудрість, розум, здоровий глузд.

Мужність, рішучість, самовпевненість, героїзм.

Лагідність, доброзичливість.

Правдомовність, принциповість.

Поміркованість (в їжі, статевих стосунках, висловлюванні, в товариськості тощо).

Урівноваженість в особистих і громадських справах.

Оптимізм, почуття гумору, життєрадісність, бадьорість.

Терпеливість.

Гармонія душі та зовнішньої поведінки.

Зовнішньоетична вихованість (звички, манери, акуратність в побуті, відраза до злослів'я тощо).

Підприємливість, старанність, ініціативність.

Працьовитість, організованість.

Цілеспрямованість, витривалість.

Самостійність (в мисленні, діяльності тощо).

Творча активність (розвинена уява, спосте­режливість, інтелект тощо).

Твердість слова, точність.

Самокритичність, почуття відповідальності.

Ощадливість (у засобах, дбайливе ставлення до свого і чужого часу).

Вміння мовчати і слухати інших.

Культ доброго імені, почуття честі, надійність у праці, партнерстві, у збереженні чужої таємниці тощо.

Шляхетність і відповідальність у стосунках з особою іншої статі.

Вдалий вибір поля діяльності та повноцінна самореалізація.

Розвиток естетичних смаків і творчих естетич­них здібностей.

ВАЛЕО-ЕКОЛОГІЧНІ ЦІННОСТІ

Увага до власного здоров'я.

Прихильність до спорту і фізичної праці.

Гарт організму в процесі сімейного і грома­дянського виховання.

Здоровий спосіб життя і протидія згубним звичкам (алкоголізму, наркоманії, курінню тощо).

Дотримування правил гігієни в приватному, родинному, громадському житті, на виробництві тощо.

Прихильне ставлення до профілактики захво­рювань.

Увага до умов безпеки праці та охорони здоров'я громадян на виробництві.

Самоусвідомлення і переживання своєї єдності з Природою.

Любов і дбайливе ставлення до всього живого на Землі.

Відчуття краси природи як Божого творіння.

Обмеження власних споживацьких потреб і контроль за своєю практичною поведінкою в довкіллі.

Дбайливе і економне ставлення до природних ресурсів і національних багатств.

Збалансованість раціоналістично-наукового (утилітарного) і духовного начал у господарському ставленні до природи.

Оволодіння знаннями про основні екосистеми Землі.

Участь у природоохоронній діяльності, при­хильність до руху зелених.

Охорона краси довкілля, відраза до господарсь­кого і побутового нехлюйства.

Література:

Вишневський О.І. Сучасне українське виховання .- Львів, 1996

Гентош О. Постаті в українській педагогіці.- Львів, 2001

Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки.- Львів,2003

 

Юсин Т.А., методист відділу освіти та виховання

Володимирецької райдержадміністрації