Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
(Схвалена розпорядженням голови
Рівненської облдержадміністрації
09.02.2008 №42 і затверджена рішенням
Рівненської обласної ради29.02.2008 №695)
Пояснювальна записка
Національне виховання – важливий чинник соціального, економічного і культурного розвитку держави, збереження її національних, громадянських, духовно-моральних, сімейно-родинних цінностей.
Його сутність полягає у глибинному і всебічному пізнанні історії, культури, духовності українського народу, і на цій основі – пізнання і усвідомлення кожною дитиною себе як індивідуальності і як частки своєї нації, а через неї і всього людства.
Запропонована «Програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини» (далі «Програма») визначає пріоритети в системі національного виховання учнівської молоді Рівненщини через формування системи життєвих цінностей особистості в урочній та позаурочній виховній діяльності.
Програма розрахована на весь період виховної діяльності класного керівника (вихователя) з учнями конкретного класу і враховує їх вікові, індивідуальні та психолого-педагогічні особливості.
Програма є багатоаспектною і має гуманістичну спрямованість. Дібрані до неї методи, форми, технології організації виховної діяльності ґрунтуються на взаємодії вихователя та вихованця і забезпечують цілісне формування гуманістичного світогляду особистості, закладають основи формування особистості, здатної у шкільному житті, діловій, громадській та сімейно-родинній сферах уникати конфліктів, поступатися і знаходити шлях до компромісів.
Соціалізуючий компонент Програми забезпечує інтеграцію особистості дитини на рівнях шкільного і дорослого життя в систему соціальних відносин, різні типи соціальних спільнот: класний колектив, дитячі і молодіжні громадські організації, творчі об’єднання, об’єднання за інтересами, місцеву громаду, передбачає включення дитини в низку соціальних ролей, засвоєння нею елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються її особистісні якості.
Програма включає комплекс заходів, які забезпечують можливість досягнення найоптимальнішого результату в розвитку дитини і, перш за все, у фізичній, психічній і духовно-моральній сферах, оскільки якраз вони є фундаментом гармонійно розвиненої, цілісної, соціально-активної особистості, здатної включитися в державотворчі процеси.
Вона передбачає потужне використання класними керівниками, вихователями методів самовиховання і «самобудівництва» особистості як найбільш перспективних виховних засобів процесу демократизації і гуманізації всіх напрямків виховання.
Зміст виховання, закладений у Програмі, передбачає прилучення учнівської молоді до історії і культури Волинського Полісся, звичаїв і традицій населення рідного краю, що посилює її регіональний аспект.
В розділі «Виховання в загальноосвітніх навчальних закладах» визначено програмно-цільові і змістові орієнтири організації життєдіяльності учнівських колективів, подані орієнтовні моделі випускника школи за ціннісними ставленнями особистості до держави і суспільства, історичних, культурних і духовних надбань населення рідного краю, сім’ї, родини, людей, самої себе, природи, праці та мистецтва.
Концептуальні основи Програми
Загальні положення
Поступальний розвиток української держави, зміцнення в ній засад громадянського суспільства, інтеграція України у світову та європейську спільноту неможливі без реформування освіти, оновлення системи національного виховання, головна мета і завдання якого – утвердження ідеалів гуманізму, свободи особистості, демократії, соціального і духовного прогресу, установки на пріоритет загальнолюдських і національних цінностей.
Кожен народ органічно продовжує себе через систему виховання в своїх дітях, генерує національний дух, ментальність, характер, психологію, сімейно-родинно-побутову культуру, основу якої складає збереження рідної мови, пізнання духовної спадщини батьків, дідів, прадідів, вивчення свого родоводу, життя за нормами народної моралі тощо.
В основу системи національного виховання покладено національну ідею як консолідуючий чинник розвитку суспільства і нації в цілому.
Ідеалом виховання виступають національно-свідома, життєво компетентна, високоінтелектуальна, творча, здатна до саморозвитку і самовдосконалення особистість, носій національних цінностей, національних виховних традицій та звичаїв, морально-педагогічного досвіду українського етносу.
Головною особливістю сучасного національного виховання є формування в учнівської молоді ціннісного ставлення, ґрунтованого на сукупності ціннісно значущих якостей особистості, які характеризують її ставлення до світу та соціуму. Сутність цього процесу складає сприйняття дитиною світу, його реалій, явищ чи об’єктів, розуміння їх внутрішньої суті, місця та призначення в житті людини. Таке ставлення формується в процесі його проживання, соціально цінної діяльності.
У сучасній соціокультурній ситуації, яка склалась в Україні, головною домінантою системи національного виховання є формування соціальної ментальності особистості як її стрижня, який передає самовідчуття, самобачення дитиною свого місця в соціумі і яка включає національно-громадянську, національно-етнічну, сімейно-родинну, філософсько-теологічну складові. Процес виховання має бути підпорядкований набуттю дитиною вмінь ототожнювати себе з державою, як активний її громадянин, власним родоводом, як гідний член сім’ї, а також формуванню відчуття відповідності власних вчинків і позицій ідеалам духовності.
Важливими складниками системи національного виховання в сучасних умовах мають стати набуття особистістю освітньої компетентності, формування антидевіантного імунітету і розвиток суб’єктної інтенційності – якості особистості, яка дає їй можливість бути повноцінним суб’єктом власної активності. Спрямованість виховання має підпорядковуватись формуванню задоволення морально-духовних потреб особистості.
Однією з рис національної системи виховання повинно бути формування політичної культури, компетентності і толерантності особистості, виховання відданості цінностям демократії, свободи у виборі власних світоглядних позицій, прагнення активно включитись в державотворчі процеси, громадське життя сільської чи міської громади, в якій живе дитина.
В умовах сьогодення важливим є виховання молодої людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності, формування культури здоров’я підлітка, здатності подолати шкідливі звички.
Одним із важливих напрямків національної системи виховання є формування гармонійних відносин дитини з природою, її екологічного світогляду,готовності до включення в активну природоохоронну діяльність. Її сутність має полягати у залученні школярів до розробки екологічних стежок, глибокому вивченні природи рідного краю, свого міста та села, впорядкуванні природних джерел, берегів річок та ставків, закладанні шкільних садів, створенні кімнат, музеїв природи, екології, участі в експедиціях «Люби і знай свій рідний край», «Твоя країна – Україна», акціях «Зелений світ», «Зелена планета» тощо.
Формування в учнівської молоді ціннісного ставлення до світу неможливе без виховання в неї ціннісного ставлення до мистецтва вцілому та народного мистецтва зокрема. Цей процес передбачає введення школярів у світ мистецтва, формування на цій основі системи знань про мистецтво, набуття нового естетичного досвіду, активне включення в культуротворчу діяльність через участь в Малих академіях народних мистецтв, клубах «Духовність», «Відродження», фольклорних ансамблях, експедиції «Краса і біль України», зустрічі з народними майстрами та умільцями, виховання здатності зберігати і розвивати колективний досвід українського народу, етносу рідного краю, становлення духовної зрілості особистості.
У сучасних умовах межі виховання розширюються і охоплюють навчання і освіту як засоби виховання. Доцільно організоване за змістом і формою навчання містить в собі потужний виховний потенціал: формує соціальні настанови та ціннісні орієнтації особистості, її духовні та матеріальні потреби. Доцільно організований і гуманістично спрямований виховний процес забезпечує реалізацію низки навчальних завдань, а саме: формування цілісної картини світу, збагачення соціального і морального досвіду особистості, уявлень про зв’язок навколишнього світу та її внутрішнього життя. Організований таким чином навчально-виховний процес створює сприятливі умови для різнобічного і гармонійного розвитку особистості, її соціально педагогічної підтримки, зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я, реалізації природних здібностей і задатків, творчих потенцій, формування ціннісного ставлення до світу та до самої себе.
В системі національного виховання обов’язковим є його регіональний аспект. Його специфіка і особливості базуються на засвоєнні історичних, соціально-економічних, духовно-культурних, сімейно-родинних традицій населення Волинського Полісся.
Учнівська молодь має знати фольклор, звичаї, обряди, котрими уславлена рівненська земля, життя і діяльність славетних діячів історії, науки і культури краю, які гідні наслідування прийдешніми поколіннями.
Важливою складовою процесу національного виховання є і прилучення молоді до відродження народних промислів і ремесел, якими традиційно багата Україна та Рівненщина: лозоплетіння, гончарства, вишивання, ткацтва, писанкарства, виготовлення виробів з природного матеріалу, іконовишивки, оволодіння ними і на цій основі вироблення умінь передати такий досвід наступним поколінням.
Означені «Загальні положення» орієнтують педагогічних працівників області на виховання свідомого громадянина, патріота, людини, гідно свого народу та Батьківщини.
Мета та завдання Програми:
Найважливішими завданнями українського суспільства було і є виховання покоління гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є єдність особистих та національно державних інтересів.
Найвищою метою виховного процесу є плекання людської особистості: фізично, психічно і духовно досконалої і здорової, з розмаїтими почуттями, глибоким інтелектуальним розвитком та універсально-широкими інтересами.
Кожна дитина – це органічна частка природного соціуму, якій притаманні власне світобачення, світорозуміння й світоставлення, певні риси характеру, здібності та уподобання.
Виховання починається в родині за визначальної ролі батьків, продовжується протягом всього дорослого життя і ґрунтується на засадах народної та академічної педагогіки, за активної ролі та впливу державних і громадських інституцій.
Виховання особистості – громадянина, патріота повинно бути діяльним, зорієнтованим на самопізнання і пізнання дитиною світу, його самотворення, розвиток історичної пам’яті, почуттів і понять совісті, чесності, гідності й національної гордості за український народ, приналежність до його держави, мови, культури, традицій тощо.
Все це визначає актуальність створення «Орієнтовної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини».
Програма ґрунтується на правових засадах Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», враховує основні положення Національної доктрини розвитку освіти, Національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття»), Конвенції ООН про права дитини і визначає науково-теоретичні й практичні основи національного виховання учнівської молоді Рівненщини.
Метою Програми є створення відповідного виховного простору в області, який забезпечує інтенсифікацію, ефективність і результативність виховної діяльності, функціонування шкільних та класних виховних систем, підвищення суспільного статусу виховання в освітніх закладах, модернізацію змісту виховання, його форм та методів, виховних технологій на основі впровадження новітніх досягнень вітчизняної психолого-педагогічної науки і практики, гармонізацію сімейного і суспільного виховання.
Завдання Програми:
-підвищення статусу виховання в системі освіти області;
- забезпечення розвитку виховних функцій навчальних закладів; розширення складу суб’єктів виховної діяльності, посилення координації їх виховних зусиль;
- ефективне використання національних традицій, історії та культури, традицій і звичаїв етносу рідного краю, новітніх досягнень психолого-педагогічної науки і практики;
- орієнтація шкільних і класних виховних систем загальноосвітніх навчальних закладів на пріоритет фізичного, психічного і морально-духовного розвитку особистості; розвиток виховних систем, створення авторських виховних систем;
- посилення ролі родини у вихованні дітей; орієнтація батьків на зміну традиційної функціональної стратегії у вихованні, обумовленої новими соціальними умовами; ефективна співпраця родини зі школою;
- впровадження народознавчого, людинознавчого, особистісно орієнтованого, діяльнісного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах області;
- відродження на нових теоретико-практичних засадах системи позакласного і позашкільного виховання дітей та учнівської молоді;
- сприяння розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій та об’єднань, як простору самореалізації особистості, становлення її соціальної активності; ефективність співпраці шкільних дитячих громадських організацій і об’єднань з районними і обласними осередками дитячих і молодіжних громадських організацій;
- сприяння подальшій демократизації управління процесом виховання; зростання ролі учнівського самоврядування в демократизації життєдіяльності учнівських колективів, її соціальній адаптації;
- координація державних, регіональних і шкільних програм національного виховання учнівської молоді;
- зростання рівня професіоналізму і компетентності педагогічних працівників в організації життєдіяльності учнівських колективів.
Програма ґрунтується на наступних основних принципах національного виховання:
- національної спрямованості виховання, який передбачає формування у дітей та учнівської молоді високого рівня національної свідомості і самосвідомості, почуття патріотизму, шанобливого ставлення до історії і культури українського народу, етносу рідного краю;
- культуровідповідності,який передбачає формування базової культури особистості, ґрунтованої на морально-духовному досвіді людства, українського народу, населення рідного краю;
- гуманістичної орієнтації виховання, який передбачає ціннісне ставлення до дитини, визначає пріоритет її фізичного, психічного і соціального здоров’я, розвиток свідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, відповідальної поведінки;
- цілісності виховання, який передбачає організацію виховного процесу як системи, його спрямованість на гармонійний і різнобічний розвиток особистості, забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях, охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді;
- соціальної адекватності виховання, який передбачає приведення у відповідність змісту і засобів виховання соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес, забезпечення взаємозв’язку виховних завдань і задач соціального розвитку суспільства, координацію взаємодії соціальних інститутів, причетних до виховання, ефективне здійснення соціально-педагогічного супроводу дитини;
- полікультурності виховання,який передбачає введення дитини у світ української культури, як складової загальнолюдської культури, формування полікультурної компетентності, як системи культурологічних знань, загальнолюдських та національних цінностей, набуття вмінь позитивної міжетнічної та міжкультурної взаємодії;
- демократизації виховного процесу,який передбачає утвердження демократичних засад життєдіяльності учнівських колективів, рівноправність суб’єктів навчально-виховного процесу, вибудову виховного процесу на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії;
- принцип наступності і спадкоємності поколінь, культурних і духовних цінностей, який передбачає безперервність виховного процесу від родинного дошкільного до вузівського виховання, формування цілісності світосприйняття, збереження і примноження духовної єдності поколінь.
У ній враховані і сучасні принципи виховання: акмеологічний принцип, принцип життєвої смислотворчої діяльності, технологізації та превентивності виховання.
Зміст виховання
Традиційно українська система національної освіти і виховання ґрунтувалась на пізнанні дитиною світобудови, світотворення, формуванні на цій основі широкого світогляду, розумінні загальної картини світу, органічної єдності людини-природи-суспільства, нерозривності і наступності часів і поколінь.
Потреби сьогодення обумовлюють необхідність оновлення змісту національного виховання, підпорядкування його новому сприйняттю дитиною світу і принципово новому її ставленню до нації, суспільства, громади, в якій живе дитина, природи, людей, розумінню самого себе, матеріальної і духовної спадщини населення рідного краю. За таких умов виховання здійснюється з метою ідентифікації дитини із загально визначеними цінностями і якостями. Система цінностей і якостей особистості розвивається через її власні ставлення.
Зміст виховання в загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладах включає:
- ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави (виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу, певної його етнічної групи);
- ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань населення рідного краю (виявляється у глибокій обізнаності дитини з історією, культурою, духовними засадами етносу рідного краю, його традиціями і звичаями, здатності їх продовжувати, берегти та примножувати, почутті гордості за приналежність до своєї малої Батьківщини).
- ціннісне ставлення особистості до сім’ї, родини, людей(виявляється в моральній активності і вихованості особистості,прояві моральних чеснот, вмінні жити і працювати в колективі: родині, класному, шкільному, суспільному колективах);
- ціннісне ставлення особистості до себе, свого фізичного, психічного та соціального «Я» (виявляється у вмінні дитини цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил);
- ціннісне ставлення особистості до природи(виявляється в усвідомленні функцій і значення природи в житті людини, здатності жити в гармонії з природою, мотивації на ведення природоохоронної діяльності, прагненні зберегти природу рідного краю);
- ціннісне ставлення особистості до праці(виявляється в осмисленні дитиною соціальної значущості праці, готовності до професійного самовизначення та трудової діяльності, сформованості працелюбності й мобільності як базових якостей особистості);
- ціннісне ставлення особистості до мистецтва(виявляється в естетичній ерудиції особистості, сприйнятті довкілля як естетичної цінності, розумінні мистецтва, як культурної спадщини та надбання українського народу).
Технологія виховного процесу, форми, методи і засоби організації життєдіяльності учнівських колективів:
Виховання підростаючого покоління є цілеспрямованим процесом. Його організація, як і зміст, визначаються метою, як очікуваним ідеальним результатом процесу виховання.
Мета виховання конкретизується в цілях, і на цій основі проектуються дії педагога і вихованців, ґрунтовані на взаємодії суб’єктів виховного процесу.Все це сприяє активізації, інтенсифікації, оптимізації, результативності виховної діяльності за умов збереження унікальності внутрішнього світу дитини та її індивідуального досвіду.
Технологія виховного процесу передбачає послідовне розгортання педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на досягнення конкретної виховної мети у виховній системі.
Складовими виховних технологій є форми організації життєдіяльності учнівських колективів (індивідуальні, групові, колективні), методи, як способи виховного впливу на дітей та учнівську молодь, прийомита засоби виховання.Виховні технології ґрунтуютьсянарефлексивно-вольових механізмах, а саме, співпереживанні, позитивному емоційному оцінюванні, які апелюють до свідомості та творчого ставлення вихованців до суспільних норм і цінностей.
Сфера національного виховання є відкритою для пошуку і впровадження найбільш ефективних традиційних та альтернативних сучасних підходів до нього, технологій виховання, способів виховання.
До ефективних технологій виховання належать предметні виховні (формують систему знань, стійкі поведінкові норми), особистісно орієнтовані (створюють ситуації взаємодії, емпатії, сприятливі для використання активних та інтерактивних технік), культурологічні (формують систему культурологічних знань особистості), дитиноцентричні (забезпечують умови для всебічного і гармонійного розвитку дитини), соціоорієнтовані та інтерактивні (конструюють особистісні дії дитини, активізують її діяльність, вправляють дитину в самоконтролі та саморегуляції): тренінги, ролеві, діяльнісні, комунікативні та ситуативні ігри, диспути, дебати, дискусії, захист проектів та ін.
Використання інтерактивних технологій створює соціально-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціуму, здоровому способі життя, правовому захисті. Інтерактивні технології є найдоцільнішими в активізації правопросвітницької роботи серед учнівської молоді, попередженні негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, формуванні лідерських якостей особистості, відповідальної поведінки дитини тощо.
Мету Програми передбачається досягти засобами:
- утвердження у виховному просторі розвитку особистості ідеалу гуманізму, пріоритету загальнолюдських і національних цінностей, високих морально-духовних засад суспільного життя та життя місцевої громади;
- включення у виховний процес культурно-національних чинників виховання, а саме, виховання на прикладах життєдіяльності батьків, їх позитивного соціального досвіду, навколишньої природи, розкриття секретів і величі національно державної мови, культури, міжнародної ролі і місії України, регіону, видатних здобутків їх славних синів та дочок;
- якнайповнішої реалізації виховних функцій навчання, закладених в змісті навчальних предметів, методах і формах навчання, технологіях навчальної діяльності;
- включення школярів у позаурочну та позакласну діяльність загальноосвітнього і позашкільного навчального закладу, дитячі та молодіжні громадські організації та об’єднання;
- інтеграції сімейно-шкільного виховання, сутність якої має полягати у розширенні мережі шкіл-родин, потужному батьківському всеобучі, відродженні батьківських університетів, лекторіїв психолого-педагогічних знань батьків, використанні арсеналу ефективних форм роботи з батьками: лекцій, бесід, прес-конференцій, батьківських симпозіумів, дискусій, тренінгів та ін.;
- активної участі у вихованні і виховній діяльності органів учнівського самоврядування, місцевої виконавчої влади, плідної взаємодії з батьківською громадськістю, громадськими організаціями і всіма іншими соціальними інститутами, причетними до виховання учнівської молоді;
- забезпечення тісного зв’язку і наступності в родинному, дошкільному, шкільному і позашкільному соціумі;
- врахування етнопсихологічних особливостей регіону, активного залучення учнівської молоді до традицій, звичаїв, ритуалів та урочистостей, які культивуються в родині та суспільній громаді;
- потужного науково-методичного забезпечення виховного процесу.
На рівні загальноосвітнього навчального закладу, класу мету Програми передбачається досягти шляхом:
- створення і забезпечення відповідних психолого-педагогічних умов у навчальному закладі, а саме:
- відповідності виховної практики засадам особистісно орієнтованої гуманістичної парадигми освіти;
- ставлення до дитини як суб’єкта виховання, повноправного партнера вихователя;
- перцептивної, комунікативної, інтерактивної взаємодії всіх суб’єктів виховного процесу;
- створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, створення перспективи її саморозвитку у шкільному і класному соціумі;
- соціального захисту і педагогічної підтримки дитини, її інтересів;
- самоідентифікації та суспільно-значущого особистісного самовизначення дитини;
- стимулювання ініціативи та соціальної активності особистості, розвитку її лідерських якостей;
- створення і набуття практичних умінь і навичок, необхідних для особистісної гармонізації, ґрунтованої на гармонійному ставленні дитини до держави, себе і природи;
- інтеграції виховних впливів освітнього середовища;
- практичного спрямування виховного процесу навчального закладу, культивування цінностей особистості;
- врахування вікових та індивідуальних особливостей, особистісних новоутворень школярів і на цій основі раціонального добору змісту, форм і методів виховання, відповідних виховних технологій, включаючи інтерактивні.
Дата: 2016-10-02, просмотров: 295.