Ігрові форми навчання, як жодна інша технологія, сприяють використанню різних способів мотивації.

1. Мотиви спілкування: учні, спільно вирішуючи завдання, беручи участь у грі, учаться спілкуватися, ураховувати думку товаришів; при рішенні колективних завдань використовуються різні можливості учнів; спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню міжособистісних відносин.

2. Моральні мотиви: у грі кожен учень має виявити себе, свої знання, уміння, свій характер, вольові якості, своє ставлення до діяльності, до людей.

3. Пізнавальні мотиви: кожна гра має близький результат (закінчення гри), стимулює учня до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети (треба знати більше інших);

у грі команди чи окремі учні споконвічно рівні (немає відмінників і трієчників, є гравці). Результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здатностей, витримки, умінь, характеру;

знеособлений процес навчання у грі здобуває особистісне значення. Учні приміряють соціальні маски, поринають в історичну обстановку й відчувають себе частиною досліджуваного історичного процесу;

ситуація успіху створює сприятливе емоційне тло для розвитку пізнавального інтересу. Невдача сприймається не як особиста поразка, а як поразка у грі й стимулює пізнавальну діяльність (реванш);

змагальність - невід'ємна частина гри - притягальна для дітей;у грі завжди є якесь таїнство - неотримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді;думка шукає вихід, вона спрямована на рішення пізнавальних завдань.

Мозковий штурм

Мозковий штурм

Технологія колективного обговорення, яка використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми. Метою мозкового штурму є збирання якомога більшої кількості ідей щодо проблеми від усіх учнів впродовж обмеженого часу.

Етапи:

1. Учитель записує на дошці проблемне питання.

2. Учням пропонується висловити ідеї, коментарі, фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

3. Усі пропозиції записуються на дошці в порядку їх висловлювання без зауважень, коментарів чи запитань.

В кінці потрібно обговорити й оцінити запропоновані ідеї, вибрати найбільш вдалі.

Приклад запитання: Україна має великі і якісні сільськогосподарські угіддя, але значну частину сільськогосподарської продукції імпортує. Що треба зробити для того, щоб АПК України повністю забезпечувало населення нашої держави продуктами харчування, промисловість - сировиною, а залишки експортувалися?

Основні етапи методичного дослідження в школі.

1.Проблема дослідження (вивчення об’єкта і предмета дослідження).
2.Мета і завдання дослідження.
3.Висунення робочої гіпотези.
4.Перевірка гіпотези шляхом експериментального навчання.
5.Розробка методичних рекомендацій.
6.Обгрунтувані висновки.

53.Підготовка вчителя до уроку.

Сучасний вчитель проектує урок, тобто розробляє систему взаємодії учителя та учнів, яка дозволяє досягти конкретної, чітко сформульованої мети навчально-виховного процесу.

Методисти пропонують проектувати урок упродовж трьох послідовних етапів:

1) Моделювання уроку передбачає створення його концепції, «версії». Для цього необхідно: -чітко визначити місце уроку в змістовному і методичному аспектах в межах теми, розділу, курсу;- сформулювати загальну мету вивчення цієї теми;- відібрати з методичної літератури і власного досвіду такі педагогічні ідеї, які забезпечать досягнення поставленої мети;

визначити тип і загальну форму проведення уроку. Для цього потрібно скористатись типологією уроків, або обґрунтувати доцільність структури і форм проведення «нестандартного» уроку;

визначити необхідні засоби навчання, сформувати перелік інформаційних джерел.

2) Створення проекту уроку передбачає структурування навчального процесу відповідно до поставленої мети і запис цієї структури на папері. На цьому етапі необхідно конкретизувати головну мету уроку, визначивши міні - завдання та способи їх реалізації.

3) Завершує процес проектування уроку створення його конструктора —записаної на папері послідовності дій всіх учасників навчального процесу, який може мати різні форми: плану уроку, конспекту уроку, сценарію тощо

Прийоми роботи з глобусом.

Для вивчення курсу «Географія материків і океанів» поруч з картами необхідним засобом наочності є глобус, який дає можливість сформувати в учнів правильне уявлення про конфігурацію і співвідношення площ материків і океанів, здійснювати вимірювання віддалей у високих широтах без спотворень, змоделювати своє положення у будь-якій точці Землі, дати відчуття присутності на території, яку вивчаєш, сформувати уміння орієнтувати глобус.

59.Прийоми роботи з контурними картами. В початкових курсах географії вчитель повинен докласти зусиль для вироблення в учнів навичок заповнення цих карт: використання умовних позначень (гори зображуються пунктирною коричневою лінією в напрямку їх поширення, низовини, височини, плоскогір'я – суцільною лінією, діючі вулкани – зірочкою тощо), правильного нанесення підписів (ріки підписуються за течією (у верхній, середній і нижній течії), гори – за протяжністю, міста – від пунсона паралельно паралелям, великі площинні об'єкти – в їх контурі тощо).

Робота з контурними картами повинна ускладнюватися з класу в клас: якщо в 6-9-х класах основним видом роботи є знаходження, позначення і підписування об'єктів, то у старших класах робота має бути творчою. Учні виконують такі творчі завдання: на основі контурної карти скласти нову картосхему, картодіаграму, використовуючи підручник і додаткові джерела інформації. Оформити легенду карти.

Контурні карти використовуються з різною дидактичною метою: для перевірки знань, при вивченні нового матеріалу, його закріпленні, узагальненні і систематизації. За ними проводяться картографічні диктанти.

Робота з контурними картами в основному повинна здійснюватися на уроці. Вдома вчитель пропонує закінчити або виконати аналогічну роботу.