Підручник – книга, що містить основи наукових знань з географії відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики. Для учня –це головний нормативний багатофункціональний засіб навчання.

Підручник повинен забезпечувати науковість змісту навчального матеріалу, якість, точність, простоту і доступність викладу, чіткість у формулюванні визначень термінів, законів, ідей. Він має бути написаний точною і доступною мовою, мати чітко розподілений навчальний матеріал за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділення шрифтом важливого матеріалу.

Підручник складається з двох основних частин – навчального тексту та методичного апарату. Залежно від дидактичних завдань навчальний текст може бути основним (до нього належать визначення понять, формулювання законів, виклад концепцій, теорій тощо), пояснювально-описовим (опис географічних об’єктів, пояснення явищ, наведення фактів) та додатковим (здебільшого це цікаві факти, історичні довідки, які доповнюють картину, створену основним та описовим текстом).

За методом викладу матеріалу тексти підручника можуть бути репродуктивні, проблемні, комплексні. Репродуктивний текст – високоінформативний, структурований, зрозумілий учням, відповідає завданням пояснювально-ілюстративного навчання. Проблемний текст подають у формі проблемного монологу, в якому з метою створення проблемних ситуацій позначають суперечності, вирішують проблему, аргументують логіку формування думки.

Зміст навчального матеріалу в підручнику може формуватися за: генетичним (у послідовності, в якій він формувався історично); логічним (викладення його відносно сучасної логічної структури географічної науки); психологічним (з урахуванням пізнавальних можливостей учнів) принципами.

До методичного апарату (його ще називають позатекстовий компонент) підручника належать: апарат організації засвоєння змісту (до нього входить блок добування знань та умінь – робота з ілюстраціями, творчі, підсумкові; блок самоконтролю і взаємоконтролю – запитання і завдання; методичні ключі до теми – інструктивні матеріали: пам'ятки, зразки розв'язування задач, прикладів; таблиці; написи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи); ілюстративний апарат (фотографії, малюнки, плани, карти, схеми, графіки та ін.); апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія, значки рубрик).

Усі питання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів можна поділити на репродуктивні та продуктивні (проблемні).

Підсумовуючи вищесказане про підручник, виділимо основні його функції в процесі навчання географії (за Л.В. Тименко):

1) інформаційно-конкретизуюча, яка дає змогу вчителю вибрати з величезної маси відомостей ті, які найбільш конкретно відповідають тематиці одного або декількох уроків;

2) систематизуюча, яка забезпечує приведення значної кількості завдань, відомостей, фактів тощо до певної системи, що сприяє кращому засвоєнню знань та вмінь;

3) демонстраційна, яка визначає потребу демонстрації окремих елементів змісту підручника у процесі викладання конкретної теми;

4) виховна функція, яка формує перш за все ставлення та інтерес до праці, сприяє формуванню наукових уявлень про навколишній світ та його охорону;

5) інформаційно-пізнавальна функція, яка сприяє засвоєнню знань з питань природоустрою та екології планети, економіки та соціальних проблем людства на різних рівнях –від глобального до локального;

6) пізнавально-перетворююча функція, яка є особливо важливою під час виконання практичних та творчих робіт, а також відповідях на запитання;

7) мотиваційно-контролююча функція передбачає самостійну роботу з підручником для кращого засвоєння знань та вмінь на уроках географії.

Засоби навчання

Це різні види джерел знань, які використовуються у навчальному процесі з метою формування в учнів відповідних знань, умінь і навичок. До засобів навчання географії можна віднести не тільки ті предмети, які зазвичай є в шкільних кабінетах географії – глобуси, карти, телевізор, комп’ютер .В географії, яка охоплює весь реальний простір існування людини, джерелами навчальної інформації можуть бути як окремі елементи геопростору (річка, шматок гірської породи, дерево, житловий будинок, вулиця, підприємство і т.д.) так і структуровані територіальні системи чи комплекси – ПТК і ТВК різних рівнів, адміністративні одиниці, окремі населені пункти, країни тощо.

Класифікація засобів навчання географії. Для ефективного використання в навчальному процесі засобів навчання, розмаїття яких динамічно зростає, вчителеві необхідно орієнтуватись в цьому багатогранному комплексі традиційних і сучасних джерел знань і наочностей. Тому актуальним завданням є їх класифікація На наш погляд, найбільш вдалою є класифікація засобів навчання, розроблена російським педагогом С.Г. Шаповаленко, представлена у вигляді кругової діаграми, остільки вона дає уявлення про засоби навчання як ієрархічну систему. Центральне місце в цій схемі займають головні засоби навчання географії – концепції навчання,ідеї навчання, програми з предмета, підручники, географічні карти, глобуси. Усі ці засоби навчання визначають напрям шкільної географії (концепції і програми) та її основні предметні ознаки (карти і глобуси), тому логічно займають центральне місце на круговій схемі класифікації. Окремі сегменти на схемі займають вербально-інформаційні засоби навчання, які несуть інформацію через слово (для вчителя – це навчально-методичні посібники, наукова література, методичні періодичні видання, інструктивні матеріали та ін.; для учня – підручники, посібники, збірники задач, зошити на друкованій основі, дидактичні матеріали, схематичні посібники та ін..), наочні засоби, які можна розділити на підгрупу натуральних об’єктів (природні і техногенні об’єкти, гербарії, колекції гірських порід та ін.) та їх моделей (картини, фотографії, відео-і звукозаписи та ін..), технічні і технологічні засоби навчання (до першої підгрупи можна віднести вимірювальні прилади, компас, калькулятор, телевізор, комп’ютер, до другої – мультимедійні засоби і програмне забезпечення, яке дає можливість технологізувати навчальний процес).