Метод теоретичних досліджень(практика навчання). Він забезпечує дослідника науковою методологією та методикою і спрямований на створення узагальнень, встановлення і формування закономірностей вивчення явищ, процесів. До методів теоретичного рівня, крім вивчення педагогічної спадщини, слід віднести статистично-математичний, історичний, порівняльний метод, системно-структурний і типологічний підхід.

Суть системно-структурного підходу в тому, що предмет дослідження розглядається в якості цілісної системи, яка складається із взаємопов’язаних елементів(в центрі уваги знаходиться вивчення взаємозв’язків і взаємодій між цими елементами). Наприклад, під час дослідження процесу навчання географії важливим є виявлення зв’язків між діяльністю учителя і учнів; між метою, змістом, методами і засобами навчання; між засвоєнням знань, розвитком і вихованням учнів та ін. В практиці організації навчання він проявляється в тому, що учителеві рекомендується планувати і розробляти зразу декілька уроків (іншими словами – систему уроків) з цієї чи іншої теми програми.

За допомогою типологічного підходу дослідник здійснює групування об’єктів і явищ, виділяючи суттєві ознаки кожної групи (наприклад, типи уроків, самостійної роботи, тестових завдань тощо).

Значення математичних методів дослідження не обмежується здійсненням обчислень. Головна функція цих методів – виявлення і обґрунтування складних взаємозв’язків і закономірностей педагогічних явищ (обчислення кореляції, факторний аналіз тощо).

Серед сучасних методів дослідження в педагогіці, які дають теоретичні знання, дедалі вагоміше місце займає метод моделювання(комп’ютерні технології, опрацювання великого масиву інформації, врахування багатьох чинників і створення на їх основі моделей –допоміжних об’єктів, які відтворюють складні явища.

Суть історичного методу полягає в тому, що педагогічні явища, які досліджуються, розглядаються у розвитку і в часі.

Порівняльний метод дослідження найчастіше застосовують, зіставляючи вітчизняний і світовий педагогічний досвід.

Методи експериментально-емпіричного рівня(новий досвід).

Вивчення сучасного педагогічного досвіду можна здійснити з допомогою таких методів, як спостереження, аналіз шкільної документації, анкетування.

Спостереження – найбільш поширений метод вивчення й узагальнення досвіду вчителів, аналізу власної педагогічної діяльності. В педагогіці розрізняють такі види спостережень:

а) самоспостереження під час педагогічного процесу;

б) об’єктивне спостереження;

в) наукове спостереження.

Для вивчення питань, що мають бути дослідженні, науковці або методисти розробляють програму, тобто певну систему завдань, дій і запитань, визначають критерії оцінок, способи обробки отриманих даних. Об’єктивність результатів спостереження забезпечується глибоким аналізом уроку. Аналіз уроку як правило, здійснюється за певною схемою, яка дає можливість всебічно і ґрунтовно оцінити роботу вчителя на уроці, зробити певні висновки й узагальнення щодо його фахової і методичної підготовки та запропонувати шляхи вдосконалення педагогічної майстерності.

Вивчення шкільної документації, поруч із спостереженням дає змогу визначити систему навчання географії в школі та з’ясувати якість знань школярів. аналізуються класні журнали, тематичні, календарні та поурочні плани, конспекти уроків, методичні розробки, щоденники і зошити учнів, контурні карти, календарі погоди тощо.

Анкетування як метод дослідження застосовується для оцінки певних явищ, фактів, подій (для оцінки якості нового підручника, посібника, нетрадиційних форм навчання, нових технологій тощо). дає змогу отримати інформацію від великої кількості осіб.

Бесіди з учителем та учнями За його допомогою можна вивчити досвід роботи вчителя, його ставлення до нових підручників, посібників, педагогічних технологій тощо. Коли вивчають досвід роботи окремих вчителів, бесіди мають цілеспрямований характер. Основні положення підкріплюються документами, методичними розробками, проведеними уроками, заняттями гуртків тощо. Оцінюючи роботу вчителя, теж враховують думку його колег, дирекції школи. Бесіди з учнями дають уявлення про інтерес до предмета, про якість знань, про читання ними географічної літератури, про враження від екскурсії та ін.

На створення нового досвіду спрямований педагогічний експеримент, який являє собою наукове дослідження процесу навчання з метою перевірки правильності наукової гіпотези дослідника. Суттєвою ознакою експерименту, є активне втручання у ситуацію дослідника, який здійснює маніпулювання однією або кількома факторами і реєструє супутні зміни у поведінці об’єкта, що вивчається.

Розрізняють природний і лабораторний педагогічний експеримент.

Природний експеримент проводять у звичних для учнів умовах – в класі Для його проведення виділяють як мінімум два паралельних класи, рівноцінних за успішністю і рівнем загального розвитку учнів. Один із них обирають за експериментальний, другий – контрольний. Після завершення експерименту порівнюють знання учнів, роблять відповідні наукові висновки, розробляють практичні рекомендації.

Лабораторний експеримент, на відміну від природного, проводять у спеціально обладнаному приміщення. Його мета – з’ясувати, чому під час природного експерименту ті чи інші знання важко засвоюються або сприймаються учнями. Лабораторний експеримент може передувати природному, тоді він має уточнити природу і доцільність останнього.

Головною умовою успішного проведення експерименту є продумана гіпотеза, яку належить перевірити в процесі експерименту.важливе значення має створення навчально-методичних матеріалів.