Пояснювально-ілюстративний метод.

Основне його призначення—допомогти засвоєнню знань школярам завдяки поєднанню живого слова вчителя з підручником, картою та іншими наочними посібниками.Основні його прийоми: розповідь—живий, емоційний, не дуже тривалий в часі (5-10 хв у 5-7 кл, 110-15 хв у 8-10 кл) виклад будь-якого питання теми.Пояснення, на відміну від розповіді має доказовий характер і застосовується як спосіб вивчення географічних закономірностей, механізмів процесів, явищ. Під час пояснення вчитель використовує схематичні рисунки, математичні формули, картографічний матеріал.Бесіда—це діалог вчителя та учнів, який передбачає формулювання запитань, з допомогою яких учні відтворюють раніше набуті знання або самостійно роблять висновок.

Ілюстрування та демонстрування—це дуже поширені в географії прийоми, які передбачають показ конкретних предметів і явищ в натуральному вигляді чи у вигляді зображень.

Репродуктивний методґрунтується на відтворенні знань, повторенні способів діяльності за завданнями і зразком, який подає педагог. Основні його прийоми—інструктаж, проводиться перед виконанням практичних та самостійних робіт, вправа, зміст якої полягає у повторенні певних дій, які забезпечують формування умінь і навиків застосування вже набутих знань. Метод проблемного викладу. Його суть полягає в тому, що вчитель не тільки повідомляє кінцевий результат знань, але й показує шлях їх відкриття.. Застосовуючи цей метод, вчитель сам ставить проблему і сам її вирішує, показуючи учням найсуттєвіші суперечності, логіку доказів тощо. Іншими словами вчитель демонструє зразок наукового пізнання. Головним у проблемному викладі знань є постановка і розв’язання проблеми. Під проблемою розуміють таку навчальну задачу (запитання, завдання), результат якої або способи його здобуття учневі невідомі.

Частково-пошуковий метод ставить за мету залучити учнів до самостійного творчого мислення. Цього досягають завдяки проблемним завданням. На відміну від типових завдань, схема вирішення яких відбувається за зразком, проблемні завдання вимагають здогадки. Учень самостійно висуває гіпотезу, добирає докази, робить висновки і узагальнення. Завдання вчителя—підібрати таке проблемне завдання, яке б містило певну суперечність між тим, що учні вже знають і тим що необхідно їм самостійно здійснити. Іншими словами вчитель має створити проблемну ситуацію. Проблемна ситуація—це такий психічний стан учня, який характеризують як інтелектуальне утруднення, спосіб подолання якогоучень має шукати і може знайтитільки завдяки власній пізнавальній активності і самостійності.

Дослідницький метод сприяє залученню школярів до творчої діяльності, наукового пізнання На відміну від частково-пошукового, учні вирішують поставлену проблему повністю, спостерігаючи і вивчаючи певні просторові процеси і явища. Висувають гіпотезу, планують шляхи дослідження самостійно і

Суть проблемного навчання географії

Проблемне навчання –це дидактичний підхід, який враховує психологічні закономірності самостійної мислительної діяльності учня.

Основні поняття проблемного навчання:

-Проблемна ситуація –психологічний стан інтелектуального утруднення усвідомлене людиною,шляхи подолання якого вимагають пошуку нових знань.

-Навчальна проблема –проблемна ситуація переростає в проблему, якщо людина усвідомлює елемент, який викликав утруднення, і приймає його до вирішення.Проблема –це проблемна ситуація,прийнята до вирішення.

-Проблемне запитання,завдання,задача –для них характерна суперечність між наявними знаннями та способами діяльності, з одного боку і вимогами завдання з іншого, тому й вирішення пов’язане з пошуком нових способів діяльності.

Етапи вирішення проблеми:1)усвідомлення проблемної ситуації.2)формування проблеми.3)застосування відомих знань і способів дій.4)формування гіпотези.5)перевірка гіпотези.6)висновки.

Принципи навчання географії

принцип гуманізації освіти. Він передбачає спрямування предмета на розвиток особистості учня, на творення з нього Людини, так і застосування таких форм і методів навчання і виховання, які б сприяли розкриттю здібностей дитини, формуванню в неї всіх тих компетентностей, про які йшла мова раніше. Наріжним у цьому принципі є глибока повага до гідності юної людини

принцип гуманітаризації передбачає, що людина і її життя мають бути в центрі географічної освіти.

принцип науковості полягає в тому, що зміст шкільної географічної освіти повинен відображати наукові факти, поняття, закони, теорію. Для реалізації цього принципу, вчитель повинен керуватись такими вимогами 1)відбирати найсуттєвіший зміст географічної науки;2)всебічно аналізувати географічні об’єкти і явища, виявляючи причинно-наслідкові зв’язки;3)однозначно і чітко формувати географічні терміни;4)ознайомлювати учнів з науковими теоріями.

принцип систематичності і системності. Систематичність характерна ознака наукового пізнання, передбачає засвоєння учнями географічної інформації у логічному зв’язку і наступності. Цей принцип забезпечується навчальним планом і програмами, встановленням тісного і міцного зв’язку між вивченими темами і розділами, постійною і планомірною перевіркою та обліком знань і вмінь учнів. Систематичність покликана формувати в учнів систему географічних знань.

Принцип свідомості й активності у навчанні. Зобов’язує мотивувати пізнавальну діяльність учнів, їх активну та самостійну роботу. Вчитель застосовує різні методи і форми роботи, які активізують пізнавальну діяльність учнів. Цей принцип передбачає засвоєння знань не в готовому вигляді, а здобування їх учнем у процесі самостійної розумової діяльності. Активність забезпечується пізнавальним інтересом до предмета. Його можна формувати цікавим викладом матеріалу, використанням нестандартних методів, створенням сприятливого емоційної атмосфери, неординарністю особистості вчителя.

Принцип зв’язку навчання з життям (теорії з практикою). Учні мають застосовувати теоретичні знання на практиці.

Принцип доступності навчання. Вимагає побудови навчального процесу відповідно до вікових та інтелектуальних можливостей учнів, їхньої загальної підготовки.. Доступність педагоги розуміють не як легкість засвоєння географічної інформації, а як міру посильної трудності.

Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні передбачає таку організацію навчального процесу, за якої враховуються індивідуальні та вікові особливості кожного учня. Він передбачає поділ класу на групи (за інтересами, здібностями, успішністю, психологічними особливостями) для яких вчитель підбирає різний зміст і рівень складності навчальної інформації, методи і форми навчання. Індивідуалізація—це мета, а диференціація—засіб її досягнення.

Принцип наочності. Він передбачає демонстрацію конкретних предметів, явищ, процесів, моделей або їх образних відтворень. Географія використовує словесну і предметну наочність, натуральну і схематичну.. Серед предметної наочності особливе місце належить технічним засобам навчання.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Реалізація цього принципу ґрунтується на психологічній властивості пам’яті до сприйняття, зберігання і відтворення інформації.

Принцип емоційності Позитивні емоції від змісту і способів навчання створюють сприятливе тло для засвоєння навчальної інформації. Емоції завжди використовували у навчанні, але простіше застосувати негативні, ніж позитивні.

Принцип виховного характеру навчання

Краєзнавчий принцип. Передбачає вивчення своєї місцевості та застосування у навчанні краєзнавчого матеріалу.