Метод економічного аналізу - це спосіб системного, комплексного вивчення результатів господарської діяльності підприємств, їх об'єднань і окремих структурних підрозділів за допомогою спеціальних прийомів, які дозволяють дати об'єктивну оцінку змінюваності виробничих процесів. виявити внутрішні резерви і намітити раціональні шляхи їх використання.
Метод економічного аналізу як загальний підхід до вивчення господарської діяльності підприємств передбачає відповідну методику дослідження, прийоми і способи аналітичної роботи.
Методика економічного аналізу - це сукупність конкретних прийомів, способів і засобів вивчення соціально-економічної інформації, що характеризує господарську діяльність аналізованих підприємств.
Аналіз виробничої діяльності підприємств міського господарства здійснюється за допомогою системи наочно обґрунтованих методичних і технічних прийомів дослідження. При вивченні складних процесів і явищ в житлово-комунальну господарстві використовуються аналітичні прийоми, які дозволяють виявляти причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності між аналізованими показниками, визначати конкретні фактори, що впливають на зміну тих чи інших сторін господарської діяльності. Методичні прийоми техніко-економічного аналізу різноманітні, їх вибір і застосування визначаються метою та завданнями аналізу, повнотою і якістю вихідної інформації, змістом аналізованих об'єктів.
Найважливішими прийомами (способами) упорядкування, систематизації, наукової обробки і узагальнення економічної інформації, які застосовуються в процесі аналізу виробничої діяльності підприємств і організацій житлово-комунального господарства є: порівняння, деталізація, балансовий прийом, метод статистичних групувань, спосіб перерахування показників, метод абсолютних, відносних і середніх величин, ряди динаміки, спосіб зіставлення паралельних рядів, індексний метод, метод ланцюгових підстановок, вибірковий метод, метод експертних оцінок, метод кореляції, статистичні таблиці, графічний метод, математичні методи з використанням обчислювальної техніки та ін.
Для глибокого і всебічного вивчення виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств міського господарства не можна обмежуватися тільки одним яким-небудь прийомом дослідження, оскільки кожен з них виконує якесь конкретне завдання, тому вони органічно доповнюють один одного і тільки в цілому становлять повну методику економічного аналізу.
Аналітичну характеристику більшості економічних показників можна дати методом порівняння. Так, звітні показники порівнюються з плановими, даними попередніх періодів, даними інших підприємств галузі. Можливе порівняння різних звітних показників того самого періоду: росту продуктивності праці і заробітної плати та ін.
Порівняння - це найбільш важливий і поширений прийом аналізу, який дозволяє визначити взаємозв'язок і взаємозалежність між економічними явищами, їх розвиток, окремі характеристики, встановити ті чи інші закономірності, виявити фактори, що впливають на зміну аналізованих показників, оцінити результати господарської діяльності підприємств і організацій.
Порівняння планових і звітних даних дозволяє одержати первісну оцінку роботи підприємства в цілому, а також оцінку виконання окремих планованих і не планованих показників, визначити доцільні напрямки подальшого аналізу. Порівняння аналогічних показників у різні календарні періоди дає можливість установити динаміку цих показників чи намічувані на планований період темпи розвитку і дозволяє у значній мірі прогнозувати можливі тенденції розвитку.
Використовуючи прийом порівняння, слід мати на увазі, що порівнювати можна тільки такі об'єкти, показники і величини, які відповідають вимогам порівняльності. До них належать: єдність грошової оцінки показників; єдність аналізованих періодів при зіставленні в часі; єдність в обсязі включених у розрахунок складових частин аналізованого показника (об'єкта); єдність методології обчислення аналізованих показників; зіставність вихідних умов виробництва (технічних, природних, кліматичних і ін.).
Деталізація - це один із важливих прийомів аналізу. Суть його полягає в тому, що аналізовані процеси і явища послідовно розкладають за різними ознаками на окремі складові частини.
Деталізація передбачає можливість розчленування об'єкта аналізу на окремі елементи з урахуванням усіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків (факторів).
Деталізацію узагальнюючих економічних показників можна проводити за часом, місцем одержання підсумкових показників, а також за їх складом (структурою). Деталізація підсумкових показників по тимчасових періодах дозволяє розчленувати результати за рік по кварталах чи місяцям, місячні підсумки - по декадах чи дням, добові - по змінах чи годинам. У результаті такого поглибленого аналізу можна установити, наприклад, що річний коефіцієнт використання рухомого складу виконаний завдяки перевиконанню плану з випуску в літні місяці, у той час як у зимовий період він не виконувався.
Прийом деталізації застосовується для визначення впливу результатів роботи окремих структурних підрозділів аналізованого підприємства на його підсумкові показники, виявлення позитивних і негативних сторін діяльності окремих служб, цехів, дільниць та інших ланок даного підприємства.
Адресна деталізація (деталізація показників за місцем їх одержання) допомагає визначити внесок кожного підрозділу в загальні підсумки всієї роботи, виявити передові дільниці і ті, що відстають, а також розмежувати фактори, що залежать від даного підрозділу чи не залежні від нього.
Тобто, прийом деталізації узагальнюючих техніко-економічних показників дозволяє розкладати їх послідовно: виявлені при первісній деталізації складові часткові показники підлягають потім подальшій деталізації і так до тих пір, поки не будуть встановлені першопричини тих чи інших результатів роботи аналізованого підприємства.
Балансовий прийом широко використовують як спосіб зіставлення взаємопов'язаних показників господарської діяльності з метою виявлення і обчислення їх взаємного впливу. При цьому зв'язок між досліджуваними показниками виражається у формі рівності підсумків, одержаних під час різноманітних зіставлень. Рівність підсумків (баланс) є підтвердженням того, що під час економічного аналізу були враховані всі взаємодіючі фактори і що зв'язок між ними відображено правильно. Відсутність рівності свідчить про неповне виявлення факторів або допущення помилок при обчисленні величин впливу окремих факторів, а також про існуючі на підприємстві порушення. Шляхом встановлення рівності визначають нестачу або лишок, тобто ведуть аналіз забезпеченості.
Суть використання балансового прийому в економічному аналізі полягає у складанні різноманітних балансів, які характеризують наявність ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), їх використання або потребу у ресурсах і джерелах їх покриття. Наприклад, баланс робочої сили показує потребу підприємства у робочих кадрах і джерелах робочого покриття; баланс робочого часу характеризує загальні ресурси часу і їх використання; матеріальні баланси відображають потребу підприємства у матеріалах і вказують джерела їх покриття та ін.
За допомогою балансової узгодженості здійснюють також контроль за наявністю і розподілом продукції, матеріально-грошових засобів, наприклад, аналіз коштів на капіталовкладення і капітальний ремонт. Балансовий прийом використовується при аналізі як грошових, так і натуральних показників. Він є ефективним при дослідженні різних напрямків аналітичної роботи, особливо при аналізі фінансового стану підприємства, де основним джерелом інформації є бухгалтерський облік.
Метод групування - часто застосовують під час аналізу масових соціально-економічних явищ, факторів і показників. У системі аналітичних методів групування займають особливе місце. Це пояснюється тим, що на відміну від інших методів статистичне групування виконує дві функції: по-перше, розподіляє сукупності на однорідні групи, а, по-друге, визначає межі й можливості застосування інших методів (середніх величин, кореляційного та ін.).
У практиці аналітичної роботи групування використовують для вирішення трьох основних завдань:
- виявлення соціально-економічних типів досліджуваних явищ;
- вивчення складу і структури аналізованої сукупності за тими чи іншими істотними ознаками;
- дослідження взаємозв'язку і залежності між окремими показниками.
Групування проводять за атрибутивними (якісними) та кількісними (варіаційними) ознаками. Якщо групування виконують за атрибутивною ознакою, то число груп відповідає числу її різновидів. Так, при аналізі працівників підприємства за рівнем освіти можна виділити наступні групи: з вищою, незакінченою вищою освітою, середньою спеціальною, середньою та неповною середньою. При групуванні за кількісною ознакою необхідно вибрати кількість груп та інтервали групування. Інтервали груп можуть бути рівні й нерівні. Застосування нерівних інтервалів групування пояснюється тим, що для більшості економічних явищ кількісні зміни розміру ознаки мають неоднакове значення для нижчих і вищих груп. У кожному випадку необхідно брати до уваги те, скільки одиниць аналізованої сукупності потрапляє в кожну групу.
Групування виконують за однією або кількома ознаками. Якщо групування проводять за однією ознакою, то воно називається простим, за кількома - складним (комбінаційним, багатомірним).
Прийом статистичних групувань застосовують під час аналізу використання ресурсів підприємства, для вивчення впливу різного рівня факторів на кінцеві результати господарської діяльності (обсяг продукції, прибуток) та інші узагальнюючі економічні показники (продуктивність праці, собівартість продукції, рентабельність та ін.), а також для визначення залежності між цими ж показниками.
Групування можна проводити на різному рівні господарювання (підприємство, район, місто, область, регіон, держава), враховуючи як основний вид виробництва продукції (послуг), так і допоміжні. Це дозволяє виявити наявні й невикористані резерви і вжити заходів щодо їх використання і подолання відставання окремих господарств.
Досить важливим методом аналізу є - спосіб перерахування показників. Суть цього прийому полягає у коректуванні показника, прийнятого за основу порівняння, на відповідний коефіцієнт перерахунку (процент виконання виробничої програми, індекс цін та ін.). Одержаний скоригований показник зіставляється з фактичним.
Перерахунок, наприклад, планових показників здійснюють у разі зміни розмірів показників та їх структури, складу, цін, виробництва для того, щоб можна було їх зіставляти з показниками звітного періоду чи минулих років, враховуючи сучасну ситуацію. Так, порівнявши фактичні й планові витрати під час аналізу виконання плану витрат на виробництво продукції (послуг), можна зробити неправильні висновки, якщо при цьому не врахувати впливу цінового фактору (інфляції). Це означає, що плановий (базисний) показник необхідно скоригувати з урахуванням зміни рівня цін (тарифів) і тільки після цього зіставити його з фактичною величиною.
Одним з найважливіших способів аналізу економічних явищ і процесів є метод абсолютних, відносних і середніх величин.
Абсолютні величини (показники) застосовують в аналізі для характеристики розмірів (рівнів, обсягів) аналізованих явищ (обсяг продукції, кількість працівників, прибуток та ін.). Абсолютні величини завжди є іменованими числами і виражаються в певних одиницях виміру. Розрізняють за одиницею виміру такі абсолютні величини: натуральні (т, км, куб. м, шт.), умовно-натуральні (вагоно-кілометри пробігу, приведеного за місткістю рухомого складу, умовне паливо), трудові (людино-година, людино-день), вартісні (грн.).
У процесі економічного аналізу абсолютні показники використовують для характеристики наявності ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових), розмірів виробництва, фондів заробітної плати, робочого часу, для визначення впливу окремих факторів на досягнуті результати господарювання.
Економічний аналіз передбачає використання не тільки абсолютних, а і відносних показників, які відображають кількісні співвідношення аналізованих соціально-економічних явищ.
Алгебраїчною формою відносних величин є частка від ділення двох однойменних або різнойменних величин. Числівник відношення є величиною, яку хочуть зіставити, а займенник розглядається як база порівняння або основа відносної величини.
У практиці економічного аналізу відносні величини (показники) використовують для вирішення таких аналітичних завдань: оцінки виконання плану, дотримання норм витрат сировини чи пального, стандартів якості продукції, характеристики структури аналізованої сукупності, оцінки інтенсивності розвитку явищ та ін.
Важливим засобом економічного аналізу є середні величини, за допомогою яких одержують узагальнюючу характеристику якісно однорідних сукупностей (середня заробітна плата, середній рівень продуктивності праці, середня експлуатаційна швидкість руху трамвайного вагона та ін.).
Однією з важливих умов застосування середніх величин є якісна однорідність аналізованої сукупності, для якої вони розраховуються. У цьому разі такі середні матимуть реальний смисл і в достатній мірі характеризувати типовий рівень ознаки. У зв'язку з цим застосування в економічному аналізі середніх величин не можна відокремлювати від прийому статистичних групувань.
Важливою умовою під час проведення техніко-економічного аналізу є комплексне використання абсолютних, відносних та середніх величин.
Надзвичайно важливим прийомом аналізу є метод “ряди динаміки”, оскільки дають змогу виявити закономірності розвитку економічних процесів за ряд періодів і відтворити їх у цифровій формі.
Ряд динаміки (динамічний ряд) - це послідовність чисел (рівнів), що характеризує зміну явища в часі. Кожний динамічний ряд являє собою послідовність двох елементів - рівень, що характеризує величину аналізованої ознаки, і час (момент або інтервал), до якого він відноситься. Однією з узагальнюючих характеристик динамічних рядів є середній рівень.
Для опису динамічних рядів використовується також система взаємозв'язаних показників: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту, середній темп зростання і приросту. Обчислення цих показників ґрунтується на зіставленні рівнів ряду. Базою для порівняння може бути або попередній рівень, або початковий. У першому випадку база порівняння змінна, в другому -постійна. Якщо кожний рівень зіставляється з попереднім, то одержані при цьому показники називають ланцюговими. Якщо ж за базу обраний початковий рівень, то показники називають базисними.
Абсолютний приріст характеризує розмір збільшення (зменшення) рівня ряду за певний період. Абсолютні прирости можуть бути обчислені як ланцюгові, так і базисні. Вони розраховуються як різниця рівнів динамічного ряду. Середній абсолютний приріст розраховується за формулою середньої арифметичної простої з ланцюгових приростів.
Темп зростання характеризує інтенсивність зміни рівнів динамічного ряду і являє собою кратне відношення рівнів у формі коефіцієнта, чи відсотка. Темпи зростання також можуть бути обчислені як ланцюгові та базисні. Добуток ланцюгових темпів зростання за певний період дорівнює відповідному базисному темпу зростання за цей же період.
Темп приросту - це відношення абсолютного приросту до попереднього або початкового рівня. У першому випадку він є ланцюговим, у другому - базисним.
Абсолютне значення одного відсотка приросту - це відношення абсолютного ланцюгового приросту до ланцюгового темпу приросту. Його величина дорівнює 1/100 частини попереднього рівня.
Середній темп зростання і темп приросту дозволяє визначити загальну тенденцію зміни аналізованого показника за весь пройдений період, охоплений рядом динаміки.
Він обчислюється за формулою середньої геометричної. При цьому можуть бути такі варіанти розрахунку:
1) на основі ланцюгових темпів зростання
, (8.1)
де 
- середній темп зростання аналізованого показника;
- ланцюгові темпи зростання;
n - число ланцюгових темпів зростання.
2) на основі кінцевого і базисного (початкового) рівнів динамічного ряду
, (8.2)
де Рк і Рt - відповідно кінцевий і базисний рівні динамічного ряду;
к - число рівнів.
В економічному аналізі використовують як одномірні динамічні ряди, що характеризують зміну одного якого-небудь показника, так і багатовимірні - відображають зміну двох, трьох і більше показників.
Важливе значення в економічному аналізі займає спосіб зіставлення паралельних рядів. Цей спосіб використовують в аналізі для визначення і обґрунтування форми та напряму зв'язку між аналізованими показниками. Паралельні ряди відносяться до багатовимірних динамічних рядів. Вони відображають динаміку або одного і того самого показника щодо різних об'єктів (наприклад, величина прибутку на комунальних підприємствах тощо), або різних аналізованих показників щодо одного і того самого об'єкта господарювання (наприклад, об'єм реалізації газу, тепла, електроенергії усім споживачам даного міста).
Суть використання цього прийому в економічному аналізі полягає в тому, що числа, які характеризують один з показників, розміщують у зростаючому або зменшуючому порядку і дивляться, як у зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: зростають чи зменшуються і в якій мірі. Такий порівняльний аналіз досліджуваних показників у вигляді паралельних рядів дає можливість простежити наявність взаємозв'язку, співвідношення і напрямку зміни аналізованих ознак. Наприклад, таким чином, можна визначити наявність зв'язку між собівартістю комунальних послуг і показниками якості комунального обслуговування населення тощо.
При вивченні різноманітних закономірностей соціально-економічних явищ широко застосовується вибірковий метод. При вибірковому спостереженні обстеженню підлягають не всі елементи аналізованої сукупності, а лише відібрана їх частина. Як відомо, сукупність, з якої проводять вибір одиниць, називають генеральною, а відібрану частину – вибіркою.
Прикладом вибіркового спостереження є проведення фотографій робочого дня, роботи обладнання, опитування, анкетування тощо. Висновки, пропозиції і рекомендації, які одержують під час вибіркових спостережень, розповсюджують на всю аналізовану (генеральну) сукупність. Наприклад, на основі вибіркових фотографій робочого дня роблять висновки про використання робочого часу в цілому на підприємстві.
У випадках, коли немає достатньої інформації для дослідження того чи іншого економічного явища, процесу, і виявлення факторів, що викликали відхилення застосовують метод експертних оцінок. Даний метод передбачає використання при розв'язанні аналітичних задач професійного опиту та інтуїції спеціалістів. Експертну оцінку здійснюють спеціалісти-експерти, які складають кваліфікаційний аргументований висновок про стан того чи іншого питання діяльності підприємства (наприклад, висновки про знос будівель, доцільність їх зносу тощо). За допомогою цього методу виявляється єдина колективна думка спеціалістів-експертів при обміркуванні тих чи інших економічних проблем у результаті певних компромісів.
У процесі економічного аналізу в тих випадках, коли зв'язок між досліджуваними показниками не є функціональним, (наприклад, зв'язок між рівнем середньої заробітної плати та продуктивністю праці) застосовується метод кореляції. Метод кореляції використовується для встановлення наявності зв'язку між досліджуваними явищами, вивчення його характеру, кількісного вираження сили (тісноти) цього зв'язку, а також для визначення впливу окремих факторів на зміну аналізованих показників. Наявність чи відсутність зв'язку можна виявити, зробивши групування, побудувавши графіки і кореляційні таблиці. При невеликому обсязі досліджуваної сукупності доцільно будувати графіки у вигляді кореляційного поля, де кожному елементу сукупності відповідає точка, а всі елементи утворюють певне скупчення точок. Загальний вигляд кореляційного поля дозволяє зробити висновок щодо форми лінії регресії, яка є головною характеристикою кореляційного зв'язку між аналізованими показниками.
Потім за допомогою кореляційних рівнянь надають виведеній у результаті економічного аналізу формі зв'язку математичного виразу і вимірюють силу (тісноту) зв'язку. Для цього використовують коефіцієнт кореляції або кореляційне відношення. Чим ближчий коефіцієнт кореляції до 
, тим сила зв'язку між аналізованими показниками вважається більшою.
В аналізі виробничої діяльності підприємств міського господарства для найбільш раціонального, наочного та систематизованого викладення результатів зведення і групування статистичних даних використовують статистичні таблиці. Викладення статистичних даних у табличній формі дозволяє розглянути властивості і якості ознак об'єкта економічного аналізу, його взаємозв'язків та ін.
Подібно до граматичного речення, кожна таблиця має статистичний підмет і присудок. Підметом таблиці є та аналізована сукупність, ті об'єкти або їх частини, які характеризуються рядом числових показників. Показники, що характеризують аналізовану сукупність (підмет), є її присудком. Підмет і присудок таблиці розташовують, виходячи з мети і завдань опрацювання статистичних даних. У таблиці підмет найчастіше знаходиться зліва, а присудок - зверху. У підметі таблиці вказують зміст рядків, а в присудку - зміст граф.
Правильна побудова статистичних таблиць е важливим фактором успішного опрацювання і аналізу статистичних даних. Читання і аналіз статистичних таблиць має велике значення у практиці аналітичної таблиці (аналіз по горизонталі) і окремих ознак її присудка (аналіз по вертикалі), визначення наявності й характеру взаємозв'язків між окремими аналізованими показниками, подання узагальнюючих висновків про досліджувані об'єкти.
В економічному аналізі для здійснення контролю за виконанням різноманітних планів, вивчення тенденції зміни господарських явищ і процесів, дослідження взаємозв'язку між аналізованими показниками у просторі або часі широко застосовують графічний метод. В економічному аналізі широко використовують різноманітні діаграми (стовпчикові, кругові, криволінійні, фігурні), картограми, картодіаграми та ін. Останнім часом ефективним є застосування комп'ютерних засобів побудови графічних зображень.
В економічному аналізі при дослідженні складних економічних явищ та процесів, особливо там, де необхідно виконувати великий обсяг статистичних обробок інформації та аналітичних розрахунків використовуються математичні методи. Цьому у певній мірі сприяло збільшення випуску і використання електронно-обчислювальних машин. Математичні методи за допомогою системного підходу до вивчення господарських процесів з використанням комп'ютерної техніки дозволяють розглянути багатоваріантні рішення і вибрати з них найбільш оптимальні.
Широко використовується у практиці аналітичної роботи для вивчення ступеня виконання різних планових завдань, визначення динаміки аналізованих показників, розрахунку впливу окремих факторів на зміну результатів виробничої діяльності підприємств міського господарства індексний метод .
За своєю суттю індекс - це відносна величина (динаміки, виконання плану), що характеризує зміну рівня будь-якого економічного явища в часі, просторі чи порівняно з планом, нормою, стандартом. Різновидом індексів є процент виконання плану, темпи і коефіцієнти зростання (ланцюгові, базисні, середні). У разі застосування в аналізі індексного методу рекомендується дотримуватись відповідних умовних позначень, які прийняті у практиці аналітичної роботи. Показники базисного періоду мають у формулах підрядковий знак "0", а поточного - "1". Якщо зміна явища вивчається не за два, а більше періодів, то кожний з них позначається відповідно "0", "1", "2", "3" та ін. Показник, зміну якого вивчають, називають індексованим. Якщо за базу порівняння приймається рівень попереднього періоду, то індекси називають ланцюговими, якщо один і той же початковий -базисними.
При використанні індексного методу для розв'язання аналітичних задач слід мати на увазі закономірності (правила), виражені у вигляді певних взаємозв'язків між показниками:
· Добуток ланцюгових індексів дорівнює кінцевому базисному індексу;
· Частка від ділення наступного базисного індексу на попередній дорівнює відповідному ланцюговому індексу;
· Індекси аналізованих показників мають між собою такий же взаємозв'язок, як і абсолютні рівні цих показників;
· Частка від ділення одиниці на індивідуальний індекс першого показника дорівнює індивідуальному індексу, що характеризує зміну оберненого йому показника.
В аналізі виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств житлово-комунального господарства для визначення кількісного впливу окремих взаємозв'язаних факторів на зміну узагальнюючого економічного показника (обсяг виконаних робіт, послуг, доход, прибуток та ін.) застосовують метод ланцюгових підстановок і його різновидності. Його використовують тільки тоді, коли між показниками, які досліджують, є функціональна пропорційна залежність і аналізований показник може бути поданий у вигляді добутку декількох факторів.
Для вивчення впливу окремих факторів на зміну аналізованого показника необхідно перш за все правильно побудувати його факторну модель (формулу), яка не може бути довільною. В основі побудови такої факторної моделі (вихідної формули) лежить послідовність включення факторів у систему та черговість їх вивчення. Застосовуючи цей метод, треба усвідомлювати взаємозв'язок між показниками, розрізняти, які показники є кількісними, а які якісними. Застосування ланцюгових підстановок вимагає суворого дотримання послідовності дослідження впливу факторів на рівень об'єкта (показника), що вивчається. У літературі з економічного аналізу зустрічаються різні модифікації цього прийому. Найбільш поширеними з них є:
1) ланцюгова схема розрахунку впливу факторів;
2) спосіб обчислення абсолютних різниць;
3) індексна схема розрахунку.
Суть ланцюгової схеми розрахунку полягає в послідовній заміні величин базисних (планових) показників як факторів впливу на загальний аналізований показник, фактичною величиною цих факторів. Внаслідок такої послідовної заміни досліджуваних факторів утворюється ряд добутків факторних показників (ланцюгова схема розрахунку). Результат кожного добутку після зміни досліджуваного показника порівнюють з результатом до його зміни. Різниця між ними характеризує абсолютний вплив цього фактора на зміну аналізованого показника. Кількість підстановок дорівнює числу факторів, вплив яких виявляють, а кількість розрахунків на одиницю більша, тому що з початку у формулу підставляють усі базисні (планові) величини і визначають базисний (плановий) узагальнюючий аналізований показник. Для визначення відносного (у процентах) впливу окремих факторів необхідно величину абсолютного впливу кожного фактора поділити на базисне (планове) значення аналізованого показника і результат помножити на 100. На основі одержаних результатів перевіряють правильність розрахунків за допомогою такої рівності: сумарний вплив факторів (абсолютний або відносний) дорівнює загальній зміні аналізованого показника (абсолютній або відносній). Для визначення співвідношення впливу екстенсивних і інтенсивних факторів обчислюють питому вагу впливу кожного фактора. З цією метою вплив кожного фактора треба поділити на загальну зміну аналізованого показника.
Прийом обчислення абсолютних різниць полягає в знаходженні різниці між фактичною і базисною (плановою) величинами факторних показників і визначенні впливу цих змін на загальне відхилення за узагальнюючим показником. При використанні цього прийому необхідно дотримуватись такого правила: абсолютне відхилення по кожному з факторів розрахункової формули (моделі) слід помножити на наступні базисні (планові) й попередні фактичні показники.
Індексна схема розрахунку методу ланцюгових підстановок передбачає використання під час економічного аналізу індексів факторних показників, а не їх абсолютних величин. При цьому слід дотримуватись такого правила: базисне (планове) значення аналізованого показника треба помножити на індекси попередніх факторів розрахункової формули та на відносний приріст (зниження) фактора, вплив якого обчислюється. Відносний приріст (зниження) під час розрахунків виражають у вигляді часток та визначають як різницю між індексом факторного показника і одиницею.
Результати розрахунків прийомами обчислення абсолютних різниць та за допомогою індексної схеми збігаються з одержаними при застосуванні ланцюгової схеми розрахунку.
Ланцюгові підстановки - важливий прийом економічного аналізу, оскільки за його допомогою досліджується не просто взаємозв'язок факторів, а й визначається величина їх впливу на результат. Розширення сфери застосування цього прийому зумовлене впровадженням у практику аналітичної роботи ЕОМ та зростаючим значенням факторного аналізу розвитку міського господарства. Розкриття взаємозв'язку економічних явищ, вивчення факторів, що діють на хід і результати виробничих процесів, обчислення їх впливу - основна складова економічного аналізу.
8.3. Застосування методів економічного аналізу на прикладі аналізу виробничої програми підприємств МЕТ
Загальний аналіз виконання виробничої програми підприємства міського електротранспорту ґрунтується насамперед на тих даних, що приводяться в офіційних формах звітності (бухгалтерських; формах державного федерального статистичного спостереження; інформації, що представляється власнику чи його уповноваженому та ін.).
Основними завданнями аналізу виконання виробничої програми є: об’єктивна оцінка ступеня виконання плану реалізації продукції (послуг); виявлення внутрішньовиробничих резервів подальшого зростання обсягу і поліпшення якості наданих послуг; розробка заходів, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на реалізацію виявлених резервів.
У процесі аналізу виробничої програми підприємств електричного транспорту застосовують різноманітні джерела інформації: планово-нормативні, облікові, звітні та позаоблікові. Показовими можна назвати річні статистичні звіти підприємств про їх роботу, це передусім форма №1 – етр – “Звіт про роботу трамвайного (тролейбусного)господарства”.
Достовірність оцінок, що впливають на вироблення керуючих впливів, у значній мірі залежить від правильного аналізу фактичного розподілу обсягів роботи між усіма видами міського транспорту. Щоб порівняння допомогло виявити і визначені закономірності зміни показників варто розглядати звітні дані за кілька останнього років. Керуючись інформацією про зміни маршрутної схеми та інвентарного парку рухомого складу, можна виявити тенденції, що складаються в місті з перерозподілу пасажирських перевезень між окремими видами транспорту. Іноді це дозволяє без поглибленого аналізу визначити загальні причини значного росту чи скорочення перевезень на тому чи іншому виді пасажирського транспорту. При цьому повинні вивчатися дані, що характеризують перевезення як на основних видах міського пасажирського транспорту (метро, трамвай, тролейбус і автобус), так і на приміських залізничних, річкових і морських лініях, якщо вони мають значення для внутрішніх міських пасажирських перевезень. Отримані в результаті аналізу співвідношення не можна механічно поширювати на плановані періоди без обліку супутніх даних. Очевидно, в процесі перевезення пасажирів приймають участь різні підрозділи міського електричного транспорту.
Спочатку можна проаналізувати динаміку зміни обсягу перевезення пасажирів за ряд періодів (років). Для цього необхідно перш за все використати відомий статистичний метод “Ряди динаміки” і на його основі обчислити та проаналізувати такі показники динаміки: абсолютний приріст обсягу перевезених пасажирів, темп зростання і темп приросту, абсолютне значення одного процента приросту, середній темп зростання і приросту.
Пропонується розглянути метод “Ряди динаміки” на прикладі господарської діяльності підприємства міського електричного транспорту за даними річних звітів (див. табл. 8.1).
Табл. 8.1 - Динаміка обсягу перевезених пасажирів
| Показники | Формула розрахунку | Роки | ||
| 1 | 2 | 3 | ||
| Кількість перевезених пасажирів, тис.чол. | - | 12635 | 15877 | 10351 |
| Показники динаміки | ||||
| 1. Абсолютний приріст, тис. чол. а) ланцюговий б) базисний | Pk – Pk-1 Pk – P1 | - - | 3242 3242 | - 5526 - 2284 |
| 2. Темп зростання, % а) ланцюговий б) базисний |
| - - | 125,6 125,6 | 65,2 81,9 |
| 3. Темп приросту, % а) ланцюговий б) базисний |
 100
 100
| - - | 25,6 25,6 | - 34,8 - 18,1 |
| 4. Абсолютне значення одного відсотка приросту, тис. чол. | 0.01Pk-1 | - | 126,35 | 158,77 |
| 5. Середній рівень ряду, тис. чол. | 
| (12635 + 15877 + 10351) / 3 = 12954,3 | ||
| 6. Середній темп зростання, % |  100
|
| ||
*100 = 
*100 = 90,5 %
Дані табл.8.1 показують, що на підприємстві спостерігається тенденція до скорочення обсягу перевезених пасажирів. За весь досліджуваний інтервал часу кількість перевезених пасажирів, зменшилась на 2284 тис.чол., або на 18,1 %.
В процесі аналізу середньорічного темпу зростання кількості перевезених пасажирів можна відмітити, що цей показник зменшувався кожного року в середньому на 9,5 %.
У цілому, якщо робити висновок на підставі абсолютного значення одного процента приросту кількості перевезених пасажирів, то як видно з даних таблиці, цей показник зростає, що свідчить про позитивну тенденцію зміни аналізованого показника, а заодно і господарську діяльність підприємства. Якщо робити висновок на основі порівняльного аналізу ланцюгових темпів зростання, то це дає можливість говорити про прискорення щорічних темпів падіння кількості перевезених пасажирів, на що необхідно звертати увагу керівництву підприємства.
У ході аналізу, як правило, від дослідження підсумкових показників переходять до більш детального вивчення їх за характеристикою факторів зміни, пошуку резервів і шляхів їх мобілізації. В результаті цього великого значення набуває факторний аналіз виробничої програми, тобто визначення впливу окремих факторів на зміну обсягу послуг.
Це означає, що в процесі факторного аналізу виробничої програми використовуються різноманітні розрахункові формули (моделі), що дає змогу в будь-який час визначити вплив тих чи інших факторів на зміну досліджуваних показників. Зазначимо, що між факторами і результативними (аналізованими) показниками повинна існувати функціональна залежність, де аналізований показник є добутком кількох інших факторів. Модель аналізованого показника продукції (послуг) буде правильно побудована в тому разі, якщо чисельник розрахункової формули одного з них (попереднього), що входить до складу цієї моделі, одночасно є знаменником розрахункової формули іншого (наступного) фактора. Виходячи з цього, розглянемо методику факторного аналізу обсягу перевезених пасажирів стосовно підприємств електричного транспорту.
Нижче приведена методика розрахунку впливу окремих факторів на загальну зміну кількості перевезених пасажирів за допомогою різних модифікацій ланцюгових підстановок.
Приклад 1. Необхідно виконати факторний аналіз обсягу перевезених пасажирів трамвайним депо за даними річних звітів (див. табл. 8.2.)
Табл. 8.2 - Показники роботи трамвайного депо
| Показники | Базисний рік | Звітний рік | Абсолютні різниці | Індекс показників |
| Кількість перевезених пасажирів, тис.чол. | 12635 | 10351 | -2284 | 0,8192 |
| Фактори | ||||
| 1. Середньорічна кількість рухомого складу в інвентарі (N), од. | 155 | 154,7 | -0,3 | 0,9419 |
| 2. Кількість днів роботи за рік (D), дн. | 365 | 366 | 1 | 1,0027 |
| 3. Коефіцієнт використання рухомого складу з випуску (К) | 0,6528 | 0,6222 | -0,03 | 0,9531 |
| 4. Середньодобова кількість годин перебування рухомого складу на лінії (t), год. | 9,9 | 10,0 | 0,1 | 1,0101 |
| 5. Середня експлуатаційна швидкість рухомого складу (V), км / год. | 14,58 | 14,48 | -0,1 | 0,9931 |
| 6. Навантаження на 1 ваг.-км (η), чол. / ваг.-км. | 2,37 | 2,15 | -0,22 | 0,9072 |
Як видно з даних таблиці 8.2., кількість перевезених пасажирів у звітному періоді порівняно з базисним зменшилась на 2284 тис. грн, або на 18,08 %. Це зменшення може відбуватися під впливом зміни таких факторів: 1) середньорічної кількості рухомого складу в інвентарі; 2) кількості днів роботи рухомого складу за рік; 3) коефіцієнта використання рухомого складу з випуску; 4) середньодобової кількості годин перебування рухомого складу на лінії; 5) середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу; 6) навантаження на 1 ваг-км. Необхідно визначити вплив кожного фактора окремо на зміну аналізованого показника кількості перевезених пасажирів, тобто здійснити його факторний аналіз. Для розв'язання цієї задачі використаємо метод ланцюгових підстановок, з вказаними вище його різновидами.
На рис. 8.1. зображено схему взаємозв’язку кількості перевезених пасажирів і окремих факторів, що впливають на їх зміну.
|
Рис. 8.1 - Схема впливу техніко-експлуатаційних факторів на обсяг пасажирських перевезень.
Пропонується обчислити вплив факторів, в першу чергу, за допомогою ланцюгової схеми розрахунку. Виходячи з наведеної схеми взаємозв’язку (див. рис.8.1.), вплив техніко-експлуатаційних факторів на обсяг пасажирських перевезень можна подати у вигляді таких розрахункових формул (моделей) для їх факторного аналізу:
П = N * Д * К * t * V * η (8.3)
На основі вихідної розрахункової формули аналізованого показника складають ланцюгову схему розрахунку впливу факторів. Це здійснюють шляхом послідовної заміни базисних показників показниками звітного року. Якщо значення аналізованого і факторних показників базисного року позначити через П0 = N0*Д0*К0*t0*V0*h0, а аналогічне значення звітного року як П1 = N1*Д1*К1*t1*V1*h1, то ланцюгова схема розрахунку впливу факторів матиме такий вигляд (тис. чол.):
N0*Д0*К0*t0*V0*h0 ® N1*Д0*К0*t0*V0*h0 ® N1*Д1*К0*t0*V0*h0 ® N1*Д1*К1*t0*V0*h0®N1*Д1*К1*t1*V0*h0®N1*Д1*К1*t1*V1*h0®
N1*Д1*К1*t1*V1*h1
В даному випадку вплив факторів на зміну кількості перевезених пасажирів розраховується наступним чином:
1) вплив зміни середньорічної кількості рухомого складу в інвентарі (знаком Δ позначено приріст аналізованого показника):
DПN= N1*Д0*К0*t0*V0*h0 - N0*Д0*К0*t0*V0*h0=146*365*0,6528*9,9*14,58*2,37 – 155*365*0,6528*9,9*14,58*2,37 = 11901 - 12635 = - 734 тис. чол.
2) вплив зміни кількості днів роботи рухомого складу за рік:
DПД = N1*Д1*К0*t0*V0*h0-N1*Д0*К0*t0*V0*h0 = 146*366*0,6528*9,9*14,58*2,37 -
146 * 365 * 0,6528 * 9,9 * 14,58 * 2,37 = 11933 -11901 = 32 тис. чол.
3) вплив зміни коефіцієнта використання рухомого складу з випуску:
DПK = N1*Д1*К1*t0*V0*h0-N1*Д1*К0*t0*V0*h0 = 146*366*0,6222*9,9*14,58*2,37 -
146 * 366 * 0,6528 * 9,9 * 14,58 * 2,37 = 11374 - 11933 = -559 тис. чол.
4) вплив зміни середньодобової кількості годин перебування рухомого складу на лінії:
DПt = N1*Д1*К1*t1*V0*h0-N1*Д1*К1*t0*V0*h0= 146*366*0,6222*10,0*14,58*2,37- 146 * 366 * 0,6222 * 9,9 * 14,58 * 2,37 = 11489 - 11374 = 115 тис. чол.
5) вплив зміни середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу:
DПV = N1*Д1*К1*t1*V1*h0-N1*Д1*К1*t1*V0*h0=146*366*0,6222*10,0*14,48*2,37-
146 * 366 * 0,6222 * 10,0 * 14,58 * 2,37 = 11410 - 11489 = - 79 тис. чол.
6) вплив зміни навантаження на 1 ваг-км:
DПh = N1*Д1*К1*t1*V1*h1-N1*Д1*К1*t1*V1*h0=146*366*0,6222*10,0*14,48*2,15 -
146 * 366 * 0,6222 * 10,0 * 14,58 * 2,37 = 10351 - 11180 = - 1059 тис. чол.
Cумарний абсолютний вплив факторів дорівнює загальному абсолютному приросту кількості перевезених пасажирів:
DП = - 734 + 32 - 559 + 115 - 79 -1059 = 147-2431 = - 2284 тис.чол.
Для обчислення відносного впливу факторів треба величину абсолютного впливу кожного фактора поділити на базисне значення кількості перевезених пасажирів і результат помножити на 100 (%):
dПN = (DПN / DП0) * 100% = - 734 / 12635 * 100 = - 5,81 (%)
dПД = (DПД /DП0) * 100% = 32 / 12635 * 100 = 0,25 (%)
dПK = (DПK / DП0) *100% = - 559 / 12635 * 100 = - 4,42 (%)
dПt = (DПt / DП0) * 100% = 115 / 12635 * 100 = 0,91 %)
dПV = (DПV / DП0) * 100% = - 79 / 12635 * 100 = - 0,62 (%)
dПh = (DПh / DП0) * 100% = - 1059 / 12635 * 100 = - 8,38 (%)
Сумарний відносний вплив факторів дорівнює загальному відносному приросту кількості перевезених пасажирів:
dП = - 5,81 + 0,25 - 4,42 + 0,91 - 0,62 - 8,38 = 1,16 - 19,23 = - 18,07 %
Для визначення структури впливу факторів, тобто їх питомої ваги (частки) у загальній величині приросту аналізованого показника необхідно одержаний частковий вплив кожного фактора поділити на цей загальний приріст кількості перевезених пасажирів і результат помножити на 100:
UПN = (DПN / DП) * 100 % = - 734 / -2284 *100 = 32,14 (%)
UПД = (DПД / DП) * 100 % = 32 / -2284 *100 = -1,40 (%)
UПK = (DПK / DП) * 100 % = - 559 / -2284 * 100 = 24,47 (%)
UПt = (DПt / DП) * 100 % = 115 / -2284 * 100 = - 5,04 (%)
UПV = (DПV / DП) * 100 % = - 79 / - 2284 * 100 = 3,46 (%)
UПh = (DПh / DП) * 100 % = - 1059 / -2284 * 100 = 46,37 (%)
Для здійснення перевірки правильності одержаних результатів визначають алгебраїчну суму питомої ваги впливу кожного фактора (вона повинна дорівнювати числу 100):
UП = 32,14 - 1,4 + 24,47 - 5,04 + 3,46 + 46,37 = 106,44 - 6,44 = 100 %
Далі пропонується розрахунок факторів за допомогою прийому обчислення абсолютних різниць. Розрахунок впливу зазначених вище факторів на загальний приріст кількості перевезених пасажирів за допомогою цього прийому здійснюється за такими формулами (тис. чол.):
1) вплив зміни середньорічної кількості рухомого складу в інвентарі (знаком Δ позначено приріст аналізованого показника):
DПN = (N1- N0) * Д0 * K0 * t0 * V0* h0
DПN = (146 - 155) * 365 * 0,6528 * 9,9 * 14,58 * 2,37 = - 734 тис. чол.
2) вплив зміни кількості днів роботи рухомого складу за рік:
DПД = (Д1 – Д0) * N1 * K0 * t0 * V0 * h0
DПД = (366 - 365) *146 * 0,6528 * 9,9 * 14,58 * 2,37 = 32 тис. чол.
3) вплив зміни коефіцієнта використання рухомого складу з випуску:
DПК = (K1 – К0) * N1 * Д1 * t0* V0 * h0
DПК = (0,622 - 0,6528) * 146 * 366 * 9,9 * 14,58 * 2,37 = -559 тис. чол.
4) вплив зміни середньодобової кількості годин перебування рухомого складу на лінії:
DПt = (t1 - t0) * N1 * Д1 * K1 * V0 * h0
DПt = (10,0 - 9,9) * 146 * 366 * 0,6222 * 14,58 * 2,37 = 115 тис. чол.
5) вплив зміни середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу:
DПV = (V1 – V0) * N1 * Д1 * K1 * t1 * h0
DПV = (14,48 - 14,58) * 146 * 366 * 0,6222 * 10,0 * 2,37 = - 79 тис. чол.
6) вплив зміни навантаження на 1 ваг-км:
DПh = (h1 – h0) * N1 * Д1 * K1 * t1 * V1
DПh = (2,15 - 2,37) *146 * 366 * 0,6222 * 10,0 * 14,48 = - 1059 тис. чол.
Cумарний абсолютний вплив факторів дорівнює загальному абсолютному приросту кількості перевезених пасажирів (DП):
DП = DПN + DПД + DПК + DПt + DПV + DПh
DП = - 734 + 32 - 559 + 115 - 79 -1059 = 147-2431 = - 2284 тис.чол.
Далі пропонується розрахунок факторів за допомогою індексної схеми розрахунку. Розрахунок впливу досліджуваних факторів на загальний приріст кількості перевезених пасажирів за допомогою цієї модифікації ланцюгових підстановок здійснюється на основі вихідної розрахункової формули аналізованого показника і індексів факторних показників (ІN, ІД , ІК, Іt , ІV і Іh). При цьому використовують наступні формули (тис. чол.):
1) вплив зміни середньорічної кількості рухомого складу в інвентарі
(знаком Δ позначено приріст аналізованого показника):
DПN = П0 * (ІN - 1)
DПN = 12635 * (0,9419 - 1) = - 734 тис. чол.
2) вплив зміни кількості днів роботи рухомого складу за рік:
DПД = П0 * ІN * ( ІД - 1)
DПД = 12635 * 0,9419 * (1,0027 - 1) = 32 тис. чол.
3) вплив зміни коефіцієнта використання рухомого складу з випуску:
DПК = П0 * ІN * ІД * (ІК - 1)
DПК = 12635 * 0,9419 * 1,0027 * (0,9531 - 1) = -559 тис. чол.
4) вплив зміни середньодобової кількості годин перебування рухомого складу на лінії:
DПt = П0 * ІN * ІД * ІК * (Іt- 1)
DПt = 12635 * 0,9419 * 1,0027 * 0,9531 * (1,0101 - 1) = 115 тис. чол.
5) вплив зміни середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу:
DПV = П0 * ІN * ІД * ІК * Іt * (ІV - 1)
DПV = 12635 * 0,9419 * 1,0027 * 0,9531 * 1,0101 * (0,9931 - 1) = - 79 тис. чол.
6) вплив зміни навантаження на 1 ваг-км:
DПh = П0 * ІN * ІД * ІК * Іt * ІV * (Іh - 1)
DПh = 12635*0,9419*1,0027*0,9531*1,0101*0,9931*(0,9072- 1) = - 1059 тис.чол.
Cумарний абсолютний вплив факторів дорівнює загальному абсолютному приросту кількості перевезених пасажирів (DП):
DП = DПN + DПД + DПК + DПt + DПV + DПh
DП = - 734 + 32 - 559 + 115 - 79 -1059 = - 2284 тис.чол.
Результати розрахунку впливу факторів для більшої наочності рекомендується подати у вигляді аналітичної таблиці (табл. 8.3.).
Табл. 8.3 - Результати розрахунку впливу факторів на зміну кількості перевезених пасажирів
| Приріст аналізованого показника | Вплив факторів | Структура впливу факторів (питома вага), % | |
| абсолютний, тис. чол. | відносний, % | ||
| Загальний приріст кількості перевезених пасажирів всього, у тому числі за рахунок: | -2284 | -18,07 | 100,0 |
| - зменшення середньорічної кількості рухомого складу в інвентарі | -734,0 | -5,81 | 32,14 |
| - збільшення кількості днів роботи рухомого складу за рік | 32,0 | 0,25 | -1,40 |
| - зменшення коефіцієнта використання рухомого складу з випуску | -559,0 | -4,42 | 24,47 |
| - збільшення середньодобової кількості годин перебування рухомого складу на лінії | 115,0 | 0,91 | -5,04 |
| - зменшення середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу | -79,0 | -0,62 | 3,46 |
| - зменшення навантаження на 1 ваг-км | -1059,0 | -8,38 | 46,37 |
Таким чином, кількість перевезених пасажирів у звітному періоді проти базисного скоротилась на 2284 тис. чол. (18,07 %), у тому числі за рахунок зменшення середньорічної кількості рухомого складу в інвентарі - на 734 тис. чол. (5,81 %), за рахунок збільшення кількості днів роботи рухомого складу за рік - на 32 тис. чол. (0,25 %), за рахунок зменшення коефіцієнта використання рухомого складу з випуску - на 559 тис. чол. (4,42 %), за рахунок збільшення середньодобової кількості годин перебування рухомого складу на лінії - на 115 тис. чол. (0,91 %), за рахунок зменшення середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу - на 79 тис. чол. (0,62 %), за рахунок зменшення навантаження на 1 ваг-км - на 1059 тис. чол. (8,38 %).
Зазначимо, що наведена методика факторного аналізу може бути застосована для будь-якого іншого набору факторів і відрізка часу. При цьому доречно наголосити, що такий аналіз передбачає дослідження виробничих умов, причин, факторів, що склалися, і результатів, наслідків, що випливають з них.
Питання для самоконтролю
1. Які цілі та завдання економічного аналізу?
2. Назвіть основні методичні прийоми (способи) економічного аналізу.
3. В чому суть і значення балансового прийому аналізу?
4. Які найважливіші завдання вирішує метод статистичних групувань?
5. Розкрийте сутність методу «Ряди динаміки».
6. Яка роль абсолютних, відносних і середніх величин у економічному аналізі?
7. Характеристика індексного методу дослідження як одного з прийомів аналізу.
8. В чому суть і значення методу ланцюгових підстановок?
9. Значення та завдання аналізу виробничої програми підприємств міського електричного транспорту?
10. Під впливом яких факторів формується виробнича програма підприємств міського електричного транспорту?
11. Як підрахувати вплив окремих факторів на зміну виробничої програми підприємств електричного транспорту?
Список літератури
1. Бажанов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2001.
2. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Учебник – СПб.: Питер, 2001. –304с.
3. Берне В., Хавранек П.М. Пособие для оценки эффективности инвестиций
/ Пер. с англ. - М.: „Инфра - М", 1995. - 528 с.
4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП «ИТЕМ «ЛТД», 1995. - 448 с.
5. Болох М.А., Бурчевський В.З. Економічний аналіз. – К.: КНЕУ, 2003.
6. Блинкин М.Я., Михайлов А.А. Качество обслуживания на маршруте // Автомобильный транспорт №3. -2001. с.24-25.
7. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений. / Пер. с англ. – М.: ИНФРА,1996. – 432 с.
8. Бубенко П.Т. Проблеми формування інноваційної системи в Україні //Економіка і прогнозування. – 2004. - №3. – С.127-138.
9. Булатов А.С. Экономика: Учебник / Колл. авторов. - М.: БЕК, 1994 -
362 с.
10. Варелопуло Г.А. Организация движения и перевозок на городском пассажирском транспорте. – М.: Транспорт. 1990.
11. Величко В.В. Економіка підприємства: конспект лекцій – Харків: ХДАМГ, 2003. - 114 с.
12.Винниченко В.С. Проблемы организации взаимодействия разных видов пассажирского транспорта // Коммунальное хозяйство городов. – К.: Техника № 37. 2000. с.101-103.
13. Економіка міського господарства: Навч. посібник / За ред. Т.П. Юр'євої. -Харків.:ХДАМГ,2002.-672с.
14. Еремеев И.С. Цель – оказывать содействие ГЭТ // Городское хозяйство Украины.- №3.-2004г.-с.22-24.
15. Закон України “Про господарчі товариства” // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №20.
16. Закон України “Про міський електричний транспорт” // Відомості Верховної Ради України від 29.06.2004р., №1914-ВР.
17. Закон України “Про підприємництво”// Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №14.
18. Закон України “Про підприємства в Україні”// Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №24.
19. Иванов. И. Инновационный менеджмент: Учебник - Баро-пресс, 2001 - 288с.
20. Инновационная экономика. Под ред. А.А. Дынкина, Н.И. Ивановой. М.: Наука, 2001.
21. Инновационный менеджмент: Учебник под ред. Ильенкова С.Д. – М.: ЮНИТИ, Банки и биржи, 2001. – 321 с.
22. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ПБОЮЛ, 2002.
23. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента. М.: Экономика, 1999.
24. Кононенко І.В., Овсянников Г.Г. Стан і перспективи розвитку пасажирського транспорту України на період до 2010 року: Наук.-метод. Видання.- К., Укравтопром 1999. – с.5-10.
25. Коробов М.Я. Финансово-экономический анализ деятельности предприятия: Уч. пособие. – К.: Знание. 2002.
26. Коссой Ю.М. Экономика и управление на городском электрическом транспорте: Учебник. – М.: Мастерство, 2002. - 352с.
27. Костюк В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства. -Харків: ХДАМГ, 2002. – 162с.
28. Крат В.И. Проблемы реформирования ГЭТ // Коммунальное хозяйство городов. - К: Техника №17. 2003. с.18-35.
29. Любушин Н.П. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. Учебное пособие – М.: Юнити-Даная. 2000.
30. Мескон М. Основы менеджмента. – М.: Дело, 2002. – 704 с.
31. Мирошник А.Н. Состояние и пути развития электротранспорта. – К.: Бизнес – информ №17,18. 2002. с.77-79.
32. Михайлов Р.А., Модиц Т.В., Молчанов Н.Н., Шарахин П.С. Управление инновационными проектами. СПб.: Питер, 2001.
33. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент: Уч. пособие. – Юнити Дана, 2002. – 446 с.
34. Олейник Г.И. Стабилизировать тарифы на проезд поможет внедрения энергосберегающих мероприятий // Городское хозяйство.- №1.-2003. с.12-14.
35. Планування діяльності підприємства / За заг. ред. В.Є. Маслюка.- К.: КНХ, 2002.- 252 с.
36. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2000.
37. Пономарев В.И., Киселев М.И., Сорока М.А. «Пути повышения экономии электроэнергии в системе городского электротранспорта» // Коммунальное хозяйство городов. - К.: Техника №13. 1998г. с.128-129.
38. Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002 – 2005 роки та на період до 2010 року. Схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.02, №139.
39. Програма реформування та розвитку наземного міського електротранспорту на 2004-2010 рр. Схвалено постановою Кабінету Міністрів України, №143.
40. Програма розвитку і реформування житлово-комунального господарства
м. Харкова на 2003-2010р.р.” Схвалено рішенням XIV сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 25.06.2003р. №03.
41. Славута О.І. Економіка підприємства: конспект лекцій для студентів спеціальності “Економіка підприємств міського господарства” .– Х.: ХНАМГ, 2001.
42. Славута О.І. Особливості економіки підприємств міського господарства: конспект лекцій для студентів спеціальності “Економіка підприємств міського господарства” .– Х.: ХНАМГ, 2004. – 64с.
43. Твисс Б. Управление научно - техническими нововведениями. М.: Экономика,1989.
44. Телятник С.В. Проблеми експлуатації основних фондів міського електротранспорту м.Харкова» // Програма і тези доповідей 33ї науково - технічної конференції викладачів, аспірантів і співробітників ХНАМГ. Частина3. Суспільно - економічні науки. Секція міської і регіональної економіки / Харків - 2006р.
45. Тітяєв В.И., Бондаренко Г.И. Оценка эффективности инвестиционных проектов развития коммунальной собственности. Тези міжнародної науково-практичної конференції “Удосконалення економічних структур будівельної галузі в умовах трансформації економіки України до ринкових умов”. Х.: ХНАМГ, 2005 р.
46. Титяев В.И., Кислощаев А.Г. Организация управления и планирования жилищно-коммунального хозяйства. -К.: Вища школа, 1981. – 183с.
47. Тітяєв В.І., Телятник С.В. Методичні вказівки до самостійного вивчення курсу «Економіка підприємств електротранспорту» і виконання контрольних робіт (для студентів 4-5 курсів заочної форм навчання спеціальностей 7.092202 “Електричний транспорт” і 7.100402 «Транспортні системи»). Х.: ХНАМГ, 2006.- 44с.
48. Тітяєв В.І., Телятник С.В., Княжеченко В.В. Методичні вказівки до виконання курсової роботи «Розрахунок основних техніко-економічних показників діяльності підприємств МЕТ» (для студентів 4,5 курсів денної і заочної форм навчання спеціальностей 7.092202 “Електричний транспорт” і 7.100402 «Транспортні системи»). Х.: ХНАМГ, 2006.- 54с.
49.Файнберг А.И. Экономика, организация и планирование городского
электротранспорта. - М.: Стройиздат, 1987. - 263 с.
50. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учебник – М.: Интел-Синтез, 2002. – 624 с.
51. Юр`єва Т.П. Економіка міського господарства: Навч.посібник. / За ред. Т.П.Юр`євої. – Харків: ХДАМГ, 2002. – 750с.
52. Юр`єва Т.П. Економіка підприємства міського господарства. – Харків: ХДАМГ, 1998. – 176 с.
53. Юр`єва Т.П. Соціальна оцінка розвитку міського транспорту // Матеріали ХХХІІІ научно - технической конференции. Часть 3. Общественно-экономические науки. - Харків. 2006.- С.43-45.
54. Юр`єва Т.П. Фінанси підприємств міського господарства: Навч.посібник.- Харків: ХДАМГ, 2003. – 329с.
Навчальне видання
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної і заочної форм навчання спеціальностей 7.092202 “Електричний транспорт” і 7.100402 «Транспортні системи». – Укл.: Тітяєв В.І., Телятник С.В. - Харків: ХНАМГ, 2007.- 180с.
Укладачі: Віктор Іванович Тітяєв,
Сергій Вікторович Телятник
Відповідальний за випуск: В.О.Костюк
Редактор: М.З.Аляб’єв
План 2007, поз. 66Л
Підп. до друку 20.02.2007 Формат 60 * 84 1/16
Папір офісний Друк на ризографі
Облік.- вид. арк. 8,2 Умовн.-друк.арк.7.8
Тираж 200 прим. Зам. №
61002, м. Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12
Сектор оперативної поліграфії ОЦ ХНАМГ,
61002, Харків, ХНАМГ,
вул. Революції, 12
Дата: 2019-11-01, просмотров: 175.
