Собівартість перевезень - це виражені в грошовій формі витрати підприємств і в першу чергу витрати на заробітну плату, відрахування на соціальні заходи, оплата електричної енергії, амортизація основних фондів і деякі інші витрати. Можна підрахувати собівартість всього обсягу роботи (продукції), можна визначити і питому собівартість, що приходиться на одиницю виміру цього обсягу. Це собівартість перевезення одного пасажира, одного пасажиро-км, собівартість однієї квт-год електроенергії, а також утримання одного кілометра шляху тощо.

Питома собівартість перевезень значно вище тарифів, що і визначає збитковість міського електротранспорту. Дійсна собівартість перевезень в деякій мірі спотворюється при існуючому порядку її розрахунку. З одного боку, вона не враховує усіх витрат на перевезення {наприклад, собівартість тролейбусних перевезень не включає витрати на експлуатацію доріг), а з іншого боку - у розрахунку питомої собівартості донедавна враховувалися не всі перевезені пасажири, а лише їх частина (платні пасажири).

Калькуляційною одиницею на підприємствах міськелектротранспорту є перевезення одного пасажира. При цьому враховується чисельність перевезених пасажирів, включаючи тих, які мають пільги з оплати за проїзд.

Собівартість перевезень - один з найважливіших узагальнюючих економічних показників. У ньому відбивається рівень технічної оснащеності, організації праці і виробництва, використання основних фондів, повноти збору виручки, режиму економії тощо. Зміни собівартості прямо зв'язані зі збільшенням чи зниженням збитків від експлуатації трамвая і тролейбуса. Нарешті, собівартість перевезень є досить важливим чинником, що впливає на вибір виду транспорту при містобудівному проектуванні. Таким чином, собівартість одночасно є й об'єктом планування, і його діючим інструментом одним з економічних важелів керування господарством.

Розрахунок повної суми експлуатаційних витрат, що відповідно до діючого порядку відносяться на виробництво продукції (у даному випадку на перевезення пасажирів), називається калькуляцією собівартості перевезень. Калькулювання собівартості - це визначення розміру витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) по окремих видах витрат. За допомогою калькулювання визначають собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, витрати на виробництво по окремих структурних підрозділах підприємства (цехах, дільницях), по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.

Можна виділити планову і звітну собівартість.

Планова собівартість відноситься до майбутнього періоду функціонування підприємства. Вона може бути складовою частиною фінансового плану (якщо він розробляється), розділом коротко- середньострокового прогнозу. Вона може бути представлена у формі переддоговірних розрахунків. У будь-якому випадку планова собівартість необхідна для визначення й обґрунтування потреби у фінансових ресурсах (очікуваних витрат, оцінки їхньої достатності, розмірів дотації та інше).

Звітна собівартість, відноситься до періоду функціонування підприємства, що вже завершився і використовується для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, складає предмет державного статистичного спостереження.

Витрати трамвайно-тролейбусного підприємства класифікуються по визначеним ознакам. Класифікаційні групи поєднують витрати відносно однорідні за своїм характером, призначенню, прийнятому в розрахунках вимірнику. Найважливішими вважаються угруповання по економічним елементам і калькуляційним статтям. Виділяються наступні економічні елементи: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, та інші витрати. Однак угруповання витрат по елементам не дозволяє розподілити їх по цільовому призначенню, місці виникнення, видам робіт чи послуг. Ця задача вирішується за допомогою угруповання витрат по калькуляційним статтям. Калькулювання собівартості проводять за стадіями технологічного процесу при такій номенклатурі статей:

Ø “Енергія для використання з технологічною метою” включає вартість електроенергії, що одержана із сторони і використовується для забезпечення роботи рухомого складу, а також витрати на перетворення змінного електричного струму в постійний.

Вартість придбання може бути визначена з використанням роботи рухомого складу, вираженої в т-км брутто або пробігу, приведеного по витратах електроенергії і встановлених нормативів і тарифів:

                             В_ел = П^ел_пр * N_р * Т;                                        (5.1)

                             В_ел = Q * N¹_р * Т,                                            (5.2)

де П^ел_пр - пробіг рухомого складу, приведений по витратах електроенергії, тис. км;

Q - робота рухомого складу, т-км брутто;

N_р і N¹_р - відповідні нормативи витрати електроенергії, кВт-год /км, кВт-годин / т-км брутто;

Т- встановлений тариф, коп.. /1 кВт-год.

Витрати на перетворення електроенергії включають витрати на оплату праці працівників тягових підстанцій, відрахування на соціальні потреби та інші витрати.

Ø “Витрати на оплату праці” включає витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат. До даної статті відносяться витрати на оплату праці водіїв, кондукторів пасажирських вагонів (трамвай, тролейбус) за період їх роботи на лінії.

Ø “ Відрахування на соціальні заходи” включає відрахування на соціальні заходи від заробітної плати водіїв, кондукторів пасажирських вагонів (трамваїв, тролейбусів) відповідно до встановлених законодавством норм (соціальне страхування, до Пенсійного фонду, до Фонду сприяння зайнятості населення, до Фонду втрати працездатності в разі нещасних випадків) - 37,5 %.

Ø “Амортизація рухомого складу” включає нарахування на повне відновлення основних виробничих фондів. Амортизацію в бухгалтерському обліку нараховують такими методами: 1) прямолінійним (рівномірного списання); 2) прискореного зменшення залишкової вартості; 3) кумулятивним (цілих значень років); 4) виробничим (суми одиниць продукції); 5) система прискореного компенсування витрат.

Якщо, наприклад, використовується метод рівномірного нарахування амортизації то її розмір визначають з виразу:

                                          А_м = Б_а * N, тис. грн.,                    (5.3)

де Б_а - балансова вартість основних фондів на початок року, тис. грн.;

N - встановлена норма амортизації, %.

Норму амортизації при рівномірному методі нарахування визначають за формулою:

                                          N = 100 / Т_н,                                (5.4)

де Т_н - нормативний термін корисного використання основних фондів у роках.

Ø “Утримання та поточний ремонт енергогосподарства” включає витрати на:

 - амортизаційні відрахування на повне відновлення об'єктів енергогосподарства (кабельні мережі, тягові електропідстанції);

 - технічне обслуговування та поточний ремонт об'єктів енергогосподарства;

- оплата праці робітників, які обслуговують енергогосподарство;

- відрахування на соціальне страхування, до Фонду втрати працездатності в разі нещасних випадків, фонду зайнятості населення за нормами, встановленими законодавством.

Ø “Утримання служби автоматики та зв'язку” включає витрати на автоматизацію процесу управління рухом трамваїв і тролейбусів. До них відносяться витрати:

- на оплату праці робітників служби автоматики та зв'язку;

- відрахування на соціальне страхування, відрахування до Фонду втрати працездатності в разі нещасних випадків, фонду зайнятості населення;

- амортизаційні відрахування від вартості засобів автоматики та зв'язку;

- на технічне обслуговування і поточний ремонт засобів автоматики та зв'язку.

Ø “Утримання та поточний ремонт трамвайної колії та контактних мереж” включає витрати на:

- амортизаційні відрахування на повне відновлення трамвайних колій та контактних мереж у межах норм, встановлених законодавством;

- проведення технічного обслуговування та ремонт трамвайної колії;

- оплату праці робітників, які обслуговують і ремонтують трамвайні колії та контактні мережі;

- відрахування на соціальні заходи, відрахування до Фонду втрати працездатності в разі нещасних випадків, Фонду зайнятості населення вищеназваних робітників у межах норм, передбачених законодавством.

Ø “Утримання служби (відділу) руху” включає витрати на організацію пасажирського руху та утримання диспетчерської служби (заробітна плата диспетчерів, відрахування на соціальні заходи), експлуатаційні витрати з утримання диспетчерських пунктів. Загальна сума витрат на утримання служби руху розподіляється між трамвайними і тролейбусними господарствами пропорційно вагоно-дням у русі й відноситься на собівартість трамвайних і тролейбусних перевезень.

Ø “Експлуатаційні витрати” включає витрати:

- на поточний ремонт пасажирського рухомого складу, його технічне обслуговування, поточний ремонт устаткування (касових апаратів, компостерів, радіообладнання, акумуляторів тощо), а також заміна та відновлення автошин;

- вартість використаних мастильних, обтиральних та інших матеріалів для обслуговування рухомого складу та підтримання його у робочому стані;

- на оплату праці робітників, які проводять технічне обслуговування та ремонт рухомого складу;

- вартість використаного палива, електроенергії, води, пари та інших видів енергії на технічне обслуговування і ремонт рухомого складу.

Ø “Загальновиробничі витрати” крім витрат, приведених в таблиці 5.1., включає витрати на придбання (друкування) всіх видів проїзних квитків, оплата організаціям комісійних за продаж квитків, утримання пунктів (кіосків) з продажу квитків, оплата праці та відрахування на соціальні заходи від оплати праці продавців квитків і контролерів, транспортні та інші витрати по збиранню і контролю виторгу від продажу квитків.

Табл. 5.1 - Загальновиробничі витрати

Ø “Загальногосподарські витрати” включають витрати, які наведено в таблиці 5.2.

Табл. 5.2 - Загальногосподарські витрати

На основі приведеної вище номенклатури статей складають калькуляцію собівартості перевезення пасажирів, яка має наступну форму (див. табл. 5.3.)

Табл. 5.3 - Калькуляція перевезення пасажирів

                            Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття ”собівартість продукції (робіт, послуг)”.

2. Дайте визначення поняття “Облік собівартості”.

3. За якими ознаками класифікуються витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуг).

4. Назвіть елементи витрат, калькуляційні статті.

5. Розкажіть про особливості калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) підприємств комунального господарства.

6. Розкрийте сутність поняття “калькулювання собівартості”.

7. Що є калькуляційною одиницею на підприємствах міського електротранспорту?

8. Назвіть статті витрат, що наведені в калькуляції собівартості перевезення пасажирів.