Для визначення ефективності капітальних вкладень за варіантами проектів, які впроваджуються не з метою отримання прибутку, а для задоволення соціальних потреб, тоді, коли немає можливості визначити ціну продукції, а є можливість обчислити постійні поточні витрати, широко використовувався метод зведених витрат. При наявності декількох варіантів інвестиційного проекту найбільш ефективний вибирається по мінімуму так званих зведених витрат, які розраховуються за формулою:

                                    В_і  = С_і + Е_н * К_і             min,                           (7.1)

 де С_і - витрати виробництва (собівартість варіанта);

 Е_н - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень;

 К_i - капітальні вкладення (інвестиції по розглянутому варіанті).

Інвестиції, як правило, характеризуються обмеженим періодом вкладень, великими розмірами капіталу і тривалим строком окупності. Витрати виробництва - це собівартість продукції, що визначається, як правило, за рік. Для приведення їх до єдиної річної розмірності за допомогою коефіцієнта ефективності (Е_н) чи рівня процентної ставки враховують тільки частину інвестицій (капітальних вкладень). Звідси з'явився термін "зведені витрати". У плановій економіці величина Е_н установлюється централізовано. У ринковій економіці кожна окрема фірма чи підприємство встановлює подібний норматив або на рівні процентної ставки “i”, або як норматив рентабельності інвестицій R_н. При цьому зведені витрати розраховують за формулою:

                                   В_i = С_i + i * К_i                min,                    (7.2)

або

                                    В_i = С_i + R_н* К_i          min,                   (7.3)

Проаналізуємо оцінку ефективності капіталовкладень за допомогою наступних даних.

Задача. Мається три варіанти технології виробництва виробу. За даними таблиці розрахувати найбільш ефективний варіант. Нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень (Е_н) - 0,1.

Таблиця 7.1 - Вихідні дані

Рішення: Найбільш ефективний варіант технології виробництва виробу визначають методом зведених витрат по формулі: В_і  = С_і + Е_н * К_і.

Варіант 1.  В_і¹ = (13600 * 700) + 0,1 * 22500 = 11770 млн грн.

Варіант 2.  В_і² = (14700 * 1100) + 0,1 * 27600 = 18930 млн грн.

Варіант 3.  В_і³ = (13700 * 2500) + 0,1 * 19700 = 36220 млн грн.

Найменшими зведені витрати будуть по варіанту 1: В_і¹ = 11770 млн. грн. Отже, цей варіант є найбільш ефективним.

Слід зазначити, що підходи до визначення Е_н  у доринковий період суттєво відрізнялися. Припускалася зміна цього коефіцієнта для окремих галузей народного господарства, окремих регіонів з міркувань стимулювання розвитку технічного прогресу, врахування розбіжностей в оплаті праці та розмірах цін у межах від 0,08 до 0,25.

У ринковій економіці величину Е_н можна трактувати як коефіцієнт дисконтування, який враховує не збігання у часі витрат та результатів, а також ризик капіталовкладень та інфляцію. Він теж характеризує прийнятну норму прибутку на капітал і ставку позичкового відсотка. Тому величина Е_н може змінюватися у межах 0,07 – 0,24.

Оцінка ефективності капіталовкладень за методом визначення зведених витрат характеризується відносною простотою і дає змогу без особливих труднощів визначити доцільність, і ефективність рішень, які приймаються. Однак для нього властиві такі загальні недоліки: 1) неврахування зміни вартості грошей у часі; 2) неврахування ефективності інвестицій за межами терміну окупності. Тому цей метод є не зовсім досконалим.

Зведені витрати є по суті розрахунковою величиною. Тому їх практично не використовують для визначення економічного ефекту від впровадження інновацій у ринкових умовах, де віддають перевагу реальним величинам, за допомогою яких можна оцінити конкретні фінансові результати винахідників та користувачів нововведень. Зведені витрати не відображають таких аспектів, вони розглядають лише одну сторону економічних розрахунків - витрати. Їх не можна використовувати для оцінки діяльності конкретного підприємства у сфері інвестиційної політики. Тому в ринкових умовах цим показником користуються виключно для попередньої стадії розрахунків економічного ефекту у першому наближенні. Таким чином, використання показника "зведені витрати" у сучасному інвестиційному процесі, ринковій економіці з різними формами власності та різноманітністю платних ресурсів є некоректним.

Більш досконалою і об`єктивною є оцінка ефективності капітальних вкладень на основі зведених витрат з урахуванням зміни вартості грошей у часі.