Розвиток моральних сил людини, духовного обличчя учня і рис характеру особистості, становлення світогляду, формування ставлення до себе як до суб'єкта професійної діяльності на основі самооцінки свого рівня професіоналізму – саме це проявляється у ранній юності. [В. А. Крутецький С.119] У цьому віці стає соціально значуще таке явище як самовизначення і вибір професії. Тому в старшокласників змінюється ставлення до навчання, змінюється ставлення до різних сторін шкільного життя. Саме професійне самовизначення є провідним видом діяльності цього віку. Професійне самовизначення веде за собою розвиток загальних і спеціальних здібностей. Відбувається індивідуалізація навчання, в результаті якого розвивається самостійність у юнака і виникає індивідуальний стиль розумової діяльності. Під індивідуальним стилем розумової діяльності Є. А. Клімов розуміє своєрідну систему психологічніх засобів, до яких свідомо чи стихійно вдається людина з метою найкращого врівноважування своєї індивідуальності з предметними, зовнішними умовами діяльності. "[Клімов Е. А. Індівідуальній стиль діяльності в залежності від типологічних властивостей нервової системи. Вид - во Казанського ун - ту, 1969, с. 49]. Він виділяє чотири передумови концепції індивідуального стилю розумової діяльності: 1) визнається, що є стійкі , практично невиховувальні особисті (психологічні) якості, суттєві для успіху діяльності; 2) можливі різні за способами, але рівноцінні за кінцевим ефектом (продуктивності праці) варіанти пристосування до умов професійної діяльності; 3) є широкі можливості подолання слабкої вираженості окремих здібностей за рахунок їх вправи або ж компенсації за допомогою інших здібностей; 4) формування здібностей індивідуальної своєрідності особистості, внутрішніх умовностей розвитку, поряд з урахуванням зовнішніх умовностей (предметного та мікросоціального середовища).

Р. С. Немов розкриває поняття раняя юність як період усвідомлення і прийняття людиною відповідальності не тільки за свою долю, а й долю близьких для нього людей. [Немов Р. С. Психологія: Учеб. для студ. Вища. пед. Учеб. закладів: У 3 кн. - 4 - е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - Кн. 3: Психодіагностика. Введення в наукове психологічне дослідження з елементами математичної статистики. - 276 с.] Рання юність за

С. А. Пуйманом  -  це «третій світ», існуючий між дитинством і дорослістю, перехід від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості. [Педагогіка. Основні положення курсу / С. А. Пуйман. - Мн.: «ТетраСістемс», 2001. - С. 62]. Старший шкільний вік - це вік романтики, юнацьких мрій, пов'язаних із прагненням віддати свої сили якій - небудь великій справі, вік творчої ініціативи. Так говорить В. А. Крутецький.

[В. А. Крутецький. "Психологія навчання і виховання школярів" "Освіта", Москва, 1976 р. С. 131.] Б. Г. Мещеряков та В. П. Зінченко у своєму психологічному словнику дають наступне пояснення юнацькому віку - період життя людини між підлітковим віком і дорослістю. [Великий психологічний словник під ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зінченко - СПб.: Прайм - Еврознак, 2004. - С. 635] Б. С. Волков і Н. В. Волкова юністю вважають пору  поглядів і переконань, формування світогляду. [Волков Б.С. Вікова психологія. В. 2 - х ч. Ч. 2: Від молодшого шкільного віку до юнацтва: навч. посібник для студентів вузів, що навчаються пед. спеціальностям (ОПД.Ф.01 - Психологія) / Б. С. Волков, Н. В. Волкова; під ред. Б. С. Волкова. - М.: гуманітарій. ізд. центр ВЛАДОС, 2008. - С. 271].

Таким чином, юнацтво - це: 1) період життя між підлітковим віком і дорослістю; 2) період усвідомлення і прийняття відповідальності;

3) прагнення віддати свої сили, вік творчої ініціативи; 4) перехід від залежного дитинства до самостійності; 5) пора поглядів і переконань, формування світогляду.

Опираючись на дослідження авторів у цій області, ми детальніше ознайомимося з достоїнствами старшого шкільного віку. Так, наприклад,

В. А. Крутецький розкриває спостережливість старшого шкільного віку. Він каже, що в старших школярів зростає свідоме ставлення до навчання і здобувається безпосередній життєвий сенс. Старшокласники чітко усвідомлюють, що необхідною умовою повноцінної участі в майбутньому трудовому житті суспільства є фонд знань, умінь і навичок, отримане в школі уміння самостійно здобувати знання, самонавчатися. Тому потреба в знаннях - це одна з найхарактерніших рис сучасного старшокласника. У кінці старшого шкільного віку в учнів розвивається така якість особистості як спостережливість. Спостереження набувають ще більш цілеспрямований і систематичний характер. Старший школяр стає здатним відстежувати в собі не тільки прості помітні якості особистості (такі як працьовитість, посидючість, наполегливість, сміливість), але й більш складні, що характеризують багатосторонні відносини особистості (почуття обов'язку, честі, власного достоїнства). [В. А. Крутецький. "Психологія навчання і виховання школярів" "Освіта", Москва, 1976 р. С. 121 - 144.]

Мислення учнів набуває значної систематичності й послідовності, що виявляється у прагненні зв’язувати, класифікувати та співвідносити між собою здобуті знання, критично підходити до засвоєного (І. С. Марьенко). [Примерное содержание воспитания школьников/ Под ред. И. С. Марьенко. – К.: Рад. Школа, 1982. – 118 с.] Самостійність в досліджуваному матеріалі сприяє активному мисленню, самостійності та творчому характеру. Розумова діяльність характеризується більш високим рівнем узагальнення і абстрагування, наростаючою тенденцією до причинного пояснення явищ, умінням аргументувати, доводити істинність або хибність окремих положень, робити глибокі висновки, пов'язувати досліджуване в систему. Все це є передумовою формування теоретичного діалектико - матеріалістичного мислення і здатності до пізнання загальних законів навколишнього світу, законів природи і суспільного розвитку. [В. А. Крутецький. "Психологія навчання і виховання школярів" "Освіта", Москва, 1976 р. С. 121 - 144.]  

Вивченням зв'язку розвитку творчих здібностей з інтелектом займався І. С. Кон. Він вважає, що прояв інтелектуальної ініціативи сприяє створенню чогось нового. А творча активність передбачає, з одного боку, вміння звільнитися з - під влади повсякденних уявлень, заборон і шукати нові асоціації і непроторенні шляхи, а з іншого - розвинений самоконтроль, організованість, вміння дисциплінувати себе самого. [Кон І.С. «Психологія старшокласника» - Москва: Просвещение, 1980 - с.192]

Наступними позитивними рисами у старшому шкільному віці є колективізм і лідерство. Саме ці достоїнства вивчали І. С. Кон, М. Ю. Красовицький, А. В. Іващенко, А. В. Мудрик та інші. У старшокласників підвищується соціальний рівень цілей і збагачується зміст спільної діяльності. Колектив старшокласників ставить своєю метою розширення суспільно - політичних обріїв юнаків і дівчат та залучення їх у суспільно корисну трудову діяльність. Тому в колективі старшокласник має відчувати, що він не лише працює на себе, але й приносить відчутну користь іншим. [Кон І.С. «Психологія старшокласника» - Москва: Просвещение, 1980 - с.192] Тільки у колективі суспільно значущі цілі стають особистими спрямуваннями. [Іващенко А. В. Ідейно - моральне виховання старших школярів: Посібник для вчителів . - М.: Просвіта, 1981. - 137 с.] Успішним колективом можна назвати такий колектив, де ставляться цілі і плануються шляхи їх досягнення; де спільно виконується намічений план; де разом з партнерами аналізується й оцінюється досягнуте. [Мудрик А. В. Час пошуків і рішень, чи Старшокласникам про них самих: Кн. для учнів. - М.: Просвіта, 1990. - 117 с.] Члени будь – якого колективу розподіляються за соціометричним статусом. Критерії досягнення певного статусу старшокласниками такі: на першому місці вплив на однолітків і фізична сила; на другому - моральні якості, які безпосередньо проявляються у спілкуванні, і суспільна робота; на третьому - інтелектуальні якості, хороше навчання, працьовитість, зовнішня привабливість; на четвертому -  стоїть прагнення командувати. За даними Б. Я. Волкова відомо, що десятикласники більше цінують якості особистості, які виявляються при спілкуванні, взаємодії з товаришами (чесність, готовність допомогти у скрутні хвилини життя). Далі стоять вольові якості особистості. На останньому - інтелектуальні достоїнства. У дослідженні Л. Н. Лутошкіна дається інша послідовність переваг: інтелектуальні якості, ставлення до людей (доброта, чуйність), моральні, вольові та ділові якості, зовнішні дані (зовнішня привабливість, вміння стежити за собою). [Кон І.С. «Психологія старшокласника» - Москва: Просвіта, 1980 - с.192] Взагалі лідером можна вважати ту людину, чий авторитет, влада чи повноваження беззастережно визнаються іншими членами даної групи і якому вони добровільно підкоряються, перебуваючи під прямим або непрямим його психологічним впливом (Р. С. Немов). [Немов Р. С. Психологія: Підручник для студ. Вища. пед. навч. закладів: У 3кн. - 4 - е вид. - М.: Гуманіт. вид. центр ВЛАДОС, 2001. - Кн.3: ​​Психодіагностика. Введення в наукове психологічне дослідження з елементами математичної статистики. - С. 619] Офіційний лідер, котрий обіймає керівні посади, не завжди буває найавторитетнішою людиною у колективі. Успішність його діяльності залежить від того, чи зуміє він налагодити контакт із неформальними лідерами, які по тим чи іншим причинам не займають офіційних посад, але користуються реальним впливом. [Кон І. С. Психологія ранньої юності: Кн. для вчителя. - М.: Просвіта, 1989. С. 140 - 141]

Реалізація вільного спілкування як суттєвої потреби у старшому шкільному віці зазначили наступні автори: І. С. Кон, В. С. Лозниця та інші.

І. С. Кон вільне спілкування інтерпретує як спосіб проведення дозвілля, засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виключно своє. Юнацьке спілкування вимагає частої зміни ситуацій і досить широкого кола учасників. Різні форми і місця спілкування не тільки змінюють один одного, а ще співіснують, відповідаючи різним психологічним потребам юнаків. Юнак жадає нових знайомств, пригод, переживань. [Кон І. С. Психологія ранньої юності: Кн. для вчителя. - М.: Просвіта, 1989. С. 140 - 141] Вуличне спілкування і спонтанні юнацькі групи приводять до утворення окремої юнацької субкультури. В. С. Лозниця виділяє постійні компоненти таких груп: 1) специфічний набір цінностей і норм поведінки, смаки, одяг і зовнішній вигляд; 2) почуття групової спільності й солідарності; 3) характерна манера поведінки, способи спілкування, залицяння та інше. [Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: Основні положення. Навчальний посібник для самостійного Вивчення дисциплін. - К.: «ЕксОб», 1999. - С. 275] Величезну роль у юнацькі роки відіграє дружба (Р. Грановська). Вона виступає іноді як своєрідна форма психотерапії, дозволяючи молодій людині висловити свої почуття й отримати підтримку, необхідну для самоствердження. У цьому віці фізична комунікація починає поступово замінюватися словесним спілкуванням; обійми, щипки замінюються компліментами, іронією, дотепними жартами і грайливими натяками. [Грановська Р. Елементи практичної психології. 5 - е вид., Испр. і доп. - СПб.: Мова, 2003. - С. 454 - 455] Юнаки й дівчата особливо цінують у своїх друзях емоційність, взаємне розуміння, щирість. [Приблизний зміст виховання школярів / Под ред. І. С. Мар'єнко. - К.: Рад. Школа, 1982. - 122 с.] У юнацькому спілкуванні І. В. Дубровіна відзначає дві протилежні тенденції, а саме: розширення його сфери та зростаючу індивідуалізацію. Перша виявляється у збільшенні часу, яке витрачається на нього, у суттєвому розширенні його соціального простору, в розширенні географії спілкування і, нарешті, в особливий феномен, що отримав назву «очікування спілкування», у постійній готовності до контактів. Щодо другої тенденції, до індивідуалізації відносин,  то про неї свідчить суворе розмежування природи взаємовідносин з оточуючими, висока вибірковість у дружніх уподобаннях, часом максимальна вимогливість до спілкування в діаді. [Робоча книга шкільного психолога / І. В. Дубровіна, М. К. Акімова, Е. М. Борисова та ін; Під ред. І. В. Дубровиної. - М.: Просвіта, 1991. - С. 153]

Роботи А. В. Мудрика дозволили виділити ще одне достоїнство у старшокласників – це самовиховання. Усвідомлення старшокласниками своїх навчальних успіхів впливає на спрямованість самовиховання. Наприклад, високі досягнення спонукають до подальшої роботи над собою. Старшокласники виховують у собі морально – психологічні риси особистості в різних видах навчальної та трудової діяльності, суспільно корисній праці, у часи дозвілля й відпочинку, у взаємному спілкуванні один з одним. Вони усвідомлюють життєву значимість морально - психологічних якостей як критеріїв людського достоїнства і постійно їх вдосконалюють. [Психологія випуск 14 Республіканський науково - методичний збірник Видавництво «Радянська школа» Київ - 1975 с. 72 - 75]. Учень усвідомлює, що він змінюється, що змінюються його стосунки з людьми, що змінюються вимоги життя до нього. Але це не викликає у нього бурхливу реакцію  розгубленості, агресивності, пригніченості. Він сприймає все, що відбувається, як неминучість і необхідність. І тому намагається активно й досить усвідомлено формувати самого себе, свої відносини зі світом, шукати і стверджувати свою позицію в умовах, що змінилися. Він зусиллями волі, зміною свого ставлення до навколишнього долає внутрішні тривоги, кризи, зовнішні складності. Так чинять ті, у яких добре розвинені самоконтроль і самодисципліна. [Мудрик А. В. Сім'я і школа с. 24 - 25]

Г. Б. Арустамова доповнює достоїнства раннього юнацького віку. На її думку, гуманність обумовлена ​​моральними нормами і цінностями системи якостей особистості, що реалізується «у спілкуванні і діяльності в актах сприяння, співучасті, допомоги». Найбільш виразно процес розвитку гуманності виявляється у зростаючих людей при переході в юнацький вік. Саме тут, на етапі переходу, у молодої людини складаються основні передумови для розвитку гуманності в єдності трьох компонентів - когнітивного, мотиваційного, поведінкового, а також як компонента самосвідомості особистості. У результаті підрахунку даних Г. Б. Арустамова виявила, що старшокласники виявляють велику увагу до мотивів гуманного поводження; вони чітко розрізняють поняття «гуманний» та «добрий»; юнаки вказують на гуманність як на особливий тип поведінки, який полягає «у тому, що він приймає рішення на себе і виконує його», пов'язуючи гуманність з самоповагою. Цей факт дозволяє говорити про те, що в ранньому юнацькому віці гуманність усвідомлюється як моральна якість особистості, що має чітко виражену соціальну спрямованість. [Світ психології 2005, № 4 (44) С. 237 - 240]

Особливість змінення ставлення старшокласників до людей освячує

 М. П. Задесенець. Старшокласники починають більш об’єктивніше, диференційованіше виділяти в кожній людині позитивні та негативні якості. Тепер у людях їх приваблюють не окремі якості, а цілісна особистість – світогляд, вольові та  ділові риси, моральне обличчя. Усвідомлення власного достоїнства диктує старшокласникові шанобливе, чуйне і доброзичливе ставлення до людей. [М. П. Задесенець Вікові особливості розвитку та виховання дітей. Видавництво «Радянська школа» Київ – 1973, С. – 114 - 115]

Найважливішою моральною нормою, яка формується в юнацькому віці, є совість. Це -  вияв моральної оцінки особистістю своїх вчинків і думок з погляду на норми моральності, які поступово стають внутрішнім переконанням молодої людини. Наслідком такої самооцінки є почуття задоволення чи незадоволення своєю поведінкою. Совість є мірилом і суддею власних вчинків і діяльності інших людей. Із совістю тісно пов’язане і почуття соромливості, яке виявляється у різних етичних переживаннях. Іноді почуття соромливості набуває такої сили, що починає гальмувати активність людини, веде до самотності, пригнічує волю і прагнення до самовиховання, до людського щастя. І, навпаки, відсутність почуття соромливості нерідко робить людей безсовісними негідниками (М. П. Задесенець).

[М. П. Задесенець. Вікові особливості розвитку та виховання дітей. Видавництво «Радянська школа» Київ – 1973, С. – 135 - 136]

Художній смак також відноситься до особистісних достоїнств старшокласників. Під художнім смаком І. І. Долецька розуміє обумовлену ​​суспільним і естетичним ідеалом, світоглядом людини безпосередню емоційну оцінку творів мистецтва, здатність правильного сприйняття і самостійного їх осмислення. Художній смак розвивається від постійного спілкування людини з мистецтвом. А умовою для більш успішного формування художнього смаку старшокласників  стає вивчення творчості поетів, вивчення великої кількості віршів з громадянською, любовною, пейзажною, філософською лірикою. Треба навчити учнів цінувати художню майстерність, не тільки її відчувати, а й розуміти. Саме у цьому і полягає достойність того чи іншого твору поезії. [І. І. Долецька. Виховання художнього смаку старшокласників при вивченні творчості Маяковського і Твардовського. Видавництво «Просвіта». Москва 1965 С. 5 - 107]

Для ранньої юності також властива зміна ставлення до себе. Це підвищений інтерес і зростання рефлексії, становлення особистості через пізнання світу і себе в ньому, адекватне уявлення про себе і своїх взаєминах із світом, відкриття себе як неповторної індивідуальної особистості. І. С. Кон ставлення до себе називає «Образом Я», де відношення виникає у процесі і в результаті взаємовпливу, взаємодоповненні, взаємопроникненні, взаємозв'язку багатьох компонентів. [Волков Б.С. Вікова психологія. В. 2 - х ч. Ч. 2: Від молодшого шкільного віку до юнацтва: навч. посібник для студентів вузів, що навчаються за пед. спеціальностями (ОПД.Ф.01 - Психологія) / Б. С. Волков, Н. В. Волкова; під ред. Б. С. Волкова. - М.: гуманітарій. вид. центр ВЛАДОС, 2008. - С. 269]

Таке ставлення до себе містить три компоненти: 1) уявлення про свої якості та властивості, тобто певний рівень знання себе; 2) оцінка самою людиною того, що вона про себе знає, тобто система самооцінок, яка складається з самолюбства, честолюбства, престижності та інше; 3) прояв у поведінці людини, її емоціях, знань про себе, переконливість у її правильності, виправданості, відповідно бажанням людини. [Мудрик А. В. Час пошуків і рішень чи Старшокласникам про них самих: Кн. для учнів. - М.: Просвіта, 1990. - 35 - 36 с.] Те, від чого залежить «Образ Я», задоволеність собою, міру прийняття самого себе А. В. Мудрик називає самоповагою, яка може бути високою і низькою, завищеною і заниженою. [Мудрик А. В. Час пошуків і рішень, чи Старшокласникам про них самих: Кн. для учнів. - М.: Просвещение, 1990. - 43 с.] Б. С. Волков та Н. В. Волкова поняття «самоповага» інтерпретує як  відображення рівня визнання самого себе як особистості. Висока самоповага не означає, що людина ставить себе вище всіх інших, не знає своїх недоліків. Вона - свідчення того, що людина поважає себе, позитивно ставиться до себе в цілому [Волков Б. С. Вікова психологія. В. 2 - х ч. Ч. 2: Від молодшого шкільного віку до юнацтва: навч. посібник для студентів вузів, що навчаються по пед. спеціальностями (ОПД.Ф.01 - Психологія) / Б. С. Волков, Н. В. Волкова; під ред.

Б. С. Волкова. - М.: гуманітарій. вид. центр ВЛАДОС, 2008. - С. 269].

У число достоїнств за А. В. Мудриком ще включаються: терпимість, почуття гумору та готовність до симпатії. Саме ці поняття і завершують опис достойної людини в теоретичній частині магістерської роботи. Розглянемо дані поняття з позиції цього автора. Терпимість - моральна якість, що характеризує ставлення до інтересів, переконань, вчинків, звичок у поведінці інших людей, виражається у прагненні досягти взаємного розуміння і узгодження різнобічних інтересів і точок зору без застосування тиску, переважно методами роз'яснення і переконання. У ранній юності людині рідко властива терпимість. Їй більше притамані максималізм, впевненість у своїй правоті. Але, якщо максималізм виявляється по відношенню до інших, то по відношенню до себе панує терпимість. Розвитку якості терпимості сприятиме гумор. Але молодим людям, як правило, властиве прагнення до дотепності. Гумор припускає незлобивий жарт і адресований він у рівній мірі собі та іншим. Почуття гумору, вміння незлобиво жартувати дуже допомагає розвитку в собі терпимості, а також у випадках, коли справа доходить до суперечок і розбіжностей з будь - яких проблем. [Мудрик А. В. Час пошуків і рішень, чи Старшокласникам про них самих: Кн. для учнів. - М.: Просвіта, 1990. - 185 - 186 с.] Про готовність до симпатії автор каже, що це - здатність відчувати потяг до іншої людини. По - перше, навчити і привчити себе чекати від іншої людини альтруїстичних (безкорисливих) дій по відношенню до себе. По - друге, людина з розвиненою готовністю до симпатії, вступаючи в контакт з іншою людиною або думаючи про неї, відчуває приємне фізіологічне збудження. По - третє, готовність до симпатії включає прихильність до альтруїстичних дій по відношенню до іншої людини, бажання допомогти їй, сприяти благополуччю. Готовність до симпатії формується тільки у процесі конкретних взаємовідносин особистості з іншими людьми; тільки у таких відносинах, у яких людина виступає активною стороною, яка прагне щось зробити для іншого. Але бути активним «упорядником» своїх відносин із людьми можна лише в тому випадку, якщо володієш такою установою, як емпатія, тобто готовність і здатність співпереживати людям і співчувати їм. Готовність до емпатії, як і будь - яку установу, людина сама може в собі формувати. Наприклад, розвивати у собі душевну щедрість, оптимістичність, сердечність. [Мудрик А. В. Час пошуків і рішень, чи Старшокласникам про них самих: Кн. для учнів. - М.: Просвіта, 1990. - 187 - 189 с.]

Для отримання більш цілісної картини про особистісні достоїнства перетворимо вищесказане у класифікацію. Для цього ми систематизуємо усі названі достоїнства.

Види особистісних достоїнств у старшому шкільному віці: 1) інтелект, мислення (В. А. Крутецький, І. С. Кон, С. А. Пуйман, І. С. Мар'єнко);

2) спостереження (В. А. Крутецький); 3) ставлення до навчання

(В. А. Крутецький); 4) творчість (І. С. Кон); 5) колективізм, співпраця

(І. С. Кон, А. В. Мудрик); 6) спілкування, дружба (І. С. Кон, Р. Грановська,

І. С. Мар'єнко, І. В. Дубровіна та інші); 7) самовиховання (Л. П. Куценко,

А. В. Мудрик); 8) гуманність (Г. Б. Арустамова); 9) ставлення до людей

 (М. П. Задесенець); 10) совість (М. П. Задесенець); 11) художній смак

 (І. І. Долецька); 12) ставлення до себе (А. В. Мудрик); 13) терпимість

(А. В. Мудрик);14) гумор (А. В. Мудрик);15) готовність до симпатії

 (А. В. Мудрик).

Отже, можна зробити висновок, що до найважливіших достоїнств старшого шкільного віку відносяться: інтелект, відношення до навчання, колективізм, спілкування, ставлення до себе і до людей, совість, терпимість. Саме цим достоїнствам треба наділяти більше уваги шкільним психологам та вчителям, які будуть працювати зі старшокласниками.

Достойна людина повинна тримати слово, проявляти щиру турботу про людей, бути готовим допомогти й однаково ставитися до них незалежно від їх положення. Однозначно засуджується байдужість до чужих турбот, не кажучи про неповажне ставлення до літніх. Дуже важливе місце в оцінці достоїнств і вад займає відповідальність людини не стільки за поведінку інших, скільки за свою. Достойна людина повинна прагнути зберегти себе як особистість. Вона не може зрадити своїм принципам, завжди відстоює свою думку, прагне розкрити свої здібності та реалізувати себе. Вона добре освічена, прагне бути в курсі багатьох подій, засуджує однобічний розвиток - інтерес в одній галузі знань. З іншого боку, однозначно визначає такі вади, як відсутність прагнень до досягнень, задоволеність становищем «середняка» у житті. Достойна людина віддає перевагу індивідуальній дії і рішенню, відстоює право на самостійність, від групи не залежить і в підтримці не потребує. Готова приймати відповідальні рішення, впевнена у своїх силах і можливостях. Авторитетам особливо не довіряє, але не прагне до лідерства за будь - яку ціну і повинна уміти підкорятися. Вона повинна виконувати соціальні норми і правила. [Світ психології - 2002 - № 2 - с.175]

Виходячи з вище викладеного матеріалу третього підрозділу теоретичної частини, ми вивчили особливість кожного достоїнства і його прояв у старшому шкільному віці.

Висновки до першого розділу

У першій частині магістерського дослідження були розглянуті особистісні достоїнства, досліджувані різними авторами у старшому шкільному віці. Кожне достоїнство знайшло вихід у визначенні. Розкрито термін «достоїнство» і «достойна людина». А також представлені наукові дослідження з даної проблематики.

У результаті ми визначили, що старший шкільний  вік  або рання юність - період усвідомлення і прийняття відповідальності; вік творчої ініціативи і прагнення віддавати свої сили; перехід до самостійності, а також формування світогляду.

У число особистісних достоїнств старшого шкільного віку, виходячи з розглянутої літератури, включаються такі: ставлення до навчання, творчість, колективізм, лідерство, товариськість, інтелект (мислення), самовиховання, гуманність, відношення до себе самого, терпимість, гумор, готовність до симпатії, художній смак, ставлення до людей, совість, працьовитість, самоконтроль, щирість (чесність), сміливість, доброта, щедрість, оригінальність, оптимізм, відповідальність, подяка, вимогливість до себе, благородство, авторитет.

Отже, достойна людина – це людина, яка виявляє щиру турботу про людей, відповідальна у вчинках, відстоює свою думку, прагне реалізувати себе, несхильна до залежної поведінки, упевнена тощо.

Наступним етапом магістерської роботи складатиме емпіричне дослідження, у якому ми будемо вивчати особистісні достоїнства, позитивні якості старшокласників, які впливають на успішність навчальної діяльності та спілкування.