Спілкування з пацієнтом - найважливіший елемент процесу лікування.
Мистецтво збирання анамнезу - нелегке мистецтво. Висловлюючись мовою психологів, це керований розмова, призначений для збору анамнестичних даних, причому управляти розмовою слід непомітно. Хворий, з яким проводиться бесіда, не повинен цього почувати. У процесі збору анамнезу у нього повинно створюватися враження невимушеної бесіди. При цьому лікареві необхідно оцінити серйозність скарг, манеру їх пред'явлення, відокремити головне від другорядного, переконатися в достовірності показань, не ображаючи хворого недовірою, допомогти пригадати, не вселяючи. Все це вимагає великого такту,особливо, коли мова йде про з'ясування душевного стану, психічних травм, які грають велику роль у розвитку хвороби.
Під час розпитування хворого потрібно завжди враховувати його культурний рівень, ступінь інтелектуального розвитку, професію та інші обставини. Слід уникати пустих, нічого не значущих слів, потурання нерозумним капризів і вимоги деяких хворих. Іншими словами, не можна запропонувати стандартнуформу розмови медпрацівника з пацієнтом. Тут необхідні винахідливість і творче ставлення.
Особливу увагу слід звернути на хворих похилого віку і дітей. Ставлення лікаря або медсестри до дитини, пацієнту зрілого віку і старому, навіть при однаковій хвороби, має бути абсолютно різним, що обумовлено віковими особливостями цих хворих.

При спілкуванні з хворим слід дотримуватись таких принципів:

1. Створіть конфіденційну і довірливу обстановку. Всю увагу сконцентруйте на співрозмовнику. Усуньте відволікаючі фактори (не розмовляйте по телефону, не читайте, не думайте про інші речі, не грайтесь різними предметами тощо).

2. Дивіться на співрозмовника, демонструйте, що вас цікавить його розмова. Сидіть розслаблено, обличчям до співрозмовника. Не бійтесь зустрітись своїм поглядом з його очима, не відводьте очей на тривалий час.

3. Уважно вислуховуйте співрозмовника до кінця. Не перебивайте, дайте можливість йому сказати все, що він хоче, а потім уточніть необхідні деталі. Постарайтесь зрозуміти співрозмовника навіть тоді, коли його погляди відрізняються від ваших. Сприймайте неспівпадання позиції співрозмовника і вашої як нормальне явище. В розмові шукайте істину і рішення питання, а не привід для демонстрації вашої правоти.

4. Старайтесь уловити основну тему або ідею, яка повторюється під час розмови. Сконцентруйтесь на цій темі, яка, здебільшого, визначається домінантою. Прагніть вникнути в суть проблеми.

5. Вслухайтесь, як подається суть проблеми. Звертайте увагу не лише на те, що говорить людина, але і на те, як вона це робить. Особливо уважно слідкуйте за емоційними реакціями і почуттями співрозмовника під час розмови.

6. Врахуйте, що ми більш позитивно реагуємо на думки тих людей, хто нам подобається, ніж тих, кого недолюблюємо, або до кого байдужі. Усуньте цю суб’єктивну реакцію, це допоможе вам більш об’єктивно сприйняти і осмислити те, про що йдеться у розмові.

7. Старайтесь уловити і те, про що співрозмовник не бажає говорити, коли він замовкає або змінює тему розмови. Нерідко саме по цьому можна дізнатись про людину і його позицію, ніж по самій розмові. Не торкайтесь цих делікатних тем без крайньої на це необхідності.

8. Контролюйте свої емоції при розмові. Уникайте сильних емоцій, які можуть помішати вам уважно слухати і розуміти співрозмовника. Виключайте прояви афективної логіки. Не будьте амбіційними. Не вирішуйте проблеми за допомогою силового тиску на співрозмовника.

9. Поважайте особистість і гідність співрозмовника. Проявляйте терпіння і витримку при розмові з ним. В діловому спорі не переходіть на сварку. Попереджуйте конфлікти.

10. Будьте обережні з інтерпретацією отриманої інформації або свого враження. Старайтесь опиратись на факти, а не на емоції.

11. Співпереживайте із співрозмовником, але акцентуйте увагу на сприймання і розуміння співрозмовника, а не на своє рішення. Кінцеве рішення, що стосується вашого співрозмовника, повинен прийняти він сам. Якщо ви пропонуєте якесь конструктивне рішення, то постарайтесь, щоб воно задовольняло обидві сторони.

12. Не демонструйте свою виключну компетентність у питанні, що обговорюється. Уникайте вживання малозрозумілих термінів і “професійного жаргону”. Будьте скромними і не дозволяйте зазіхнутись на вашу гідність.

13. Свою позицію висловлюйте конкретно, не виражайтесь неясно і ухильно або так, щоб вас можна було зрозуміти двозначно. Описуючи складну ситуацію дуже легко перейти до узагальнення і відхилитись від теми. Бути конкретним означає не виходити за рамки ситуації. Інколи ми використовуємо такі вирази як “люди вважають…” або “загально прийнято…” замість того, щоб говорити від свого імені. Чітко викладайте саме свою позицію.

14. Доцільно і тактовно використовуйте паузи в розмові і періоди мовчання. Мовчання є також одним з проявів комунікації, воно може передати багато душевних станів, коли слова не допоможуть або є недоречними.

15. Проявляйте теплоту і почуття присутності.

Проявами теплоти є: посмішка, лагідний тон голосу, доторкування до співрозмовника, відкрита поза (не стискати м’язи, не схрещувати руки і ноги, не стискати щелепи, не наморщувати чоло тощо).