Сплата податку на промисел здійснюється в Україні відпо­відно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р.

Особливістю цього податку є те, що його застосування по­ширюється тільки на торгову діяльність фізичних осіб, не за­реєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. З тор­гової діяльності, власне, розпочався процес демонополізації економіки.

Концепція розвитку внутрішньої торгівлі України визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державного регулю­вання розвитку внутрішньої торгівлі в ринково орієнтованій системі господарських відносин і спрямована на підвищення ефективності організаційно-економічних перетворень у торгівлі. Перехід до системи вільного переміщення товарів поки що не призвів до формування повноцінного споживчого ринку. Споживчий ринок сьогодні — це ринок деформованої структури попиту через неплатоспроможність населення; ри­нок товарів низької якості; ринок, у якому масові порушення з боку суб'єктів господарювання стали об'єктивною реальністю. У зв'язку з нестабільністю економіки України поки що немож­ливо відійти від стихійних нерегульованих ринків, що форму­ються за рахунок виплати заробітної плати в натуральній формі, торгівлі продукцією, вирощеною на власній земельній ділянці тощо.

Платники податку на промисел

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі — грома­дяни), які мають або не мають постійного місця проживання в

Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємниц­тва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виготовленої, переробле­ної або купленої продукції, предметів або товарів.

Платниками виступають громадяни України, іноземні гро­мадяни, особи без громадянства та особи, що не мають постій­ного місця проживання. Підставою для подібного розмежуван­ня є статус громадянина, що визначається Законом України від 18 січня 2001 р. «Про громадянство України». Громадянство України визначає постійний правовий зв'язок особи і держа­ви, що полягає в їх взаємних правах і обов'язках.

Іноземці мають право займатися в Україні підприємниць­кою діяльністю, передбаченою законодавством України. При цьому вони мають такі самі права й обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не встановлено Конституцією і законами України. Іноземці сплачують податки і збори відповідно до за­конів України і міжнародних договорів України.

І ще кілька зауважень щодо цього елемента правового ме­ханізму податку на промисел. По-перше, платниками є особи, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності. По-друге, платники здійснюють несистематичну діяльність з продажу товарів (у цьому разі законодавець закріпив і кіль­кісний критерій несистематичності — чотири рази в календар­ному році). По-третє, несистематичному продажу підлягає: а) виготовлена; б) перероблена; в) придбана продукція.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за рин­ковими цінами, що визначається громадянином у декларації, поданій до державної районної (міської) податкової інспекції за місцем проживання, а громадянином, що не має постійного місця проживання в Україні,— за місцем реалізації товару.

Плата за придбаний одноразовий патент є різновидом спла­ти прибуткового податку. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» об'єктом оподаткування є сумарний річний доход громадян (оподаткування, як правило, відбувається щодо фактично от­риманого доходу). Однак якщо використовується метод спла­ти прибуткового податку виходячи з оцінного доходу, то за ре­зультатами отриманого доходу протягом календарного року провадиться перерахунок прибуткового податку і визначаєть­ся боржник (держава або платник).

Особливістю визначення об'єкта оподаткування є те, що придбаний одноразовий патент є фіксованою платою і надалі не підлягає перерахунку. Для захисту інтересів платника (тоб­то для дотримання принципу справедливості оподаткування) при декларуванні товару необхідно використовувати ринкові ціни. Ціна являє собою грошове вираження зобов'язання здійснити платіж за продану продукцію. Ціна виражається в одиницях національної валюти за одиницю товару. Рівень цін складається під впливом низки об'єктивних обставин: особли­востей товару, конкурентоспроможності, співвідношення по­питу та пропозиції тощо. У кожному регіоні складаються свої центри торгівлі, так звані «основні ринки», ціни яких визна­ються базисними в торгівлі відповідними товарами і залежать від кількості посередників на шляху товару до кінцевого спо­живача.

Залежно від особливостей платників податку на промисел існує два методи придбання одноразового патенту:

а) за місцем проживання платника (якщо громадянин має прописку);

б) за місцем здійснення торгової діяльності (якщо громадя­нин не має прописки).

Придбання патенту здійснюється на підставі поданої дек­ларації, в якій зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові плат­ника; адреса проживання; найменування і вартість товару; кількість днів; кількість товару; вартість одиниці товару; су­марна вартість товару. Декларація, на підставі якої визначаєть­ся об'єкт оподаткування, подається до податкової інспекції за місцем проживання громадян України або до податкового орга­ну за місцем реалізації товару (якщо громадянин не має постій­ного місця проживання). У декларації, крім загальних відомо­стей про громадянина, вказується перелік товарів, що перед­бачається реалізувати, та їх вартість.

Форма декларації встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Ставка податку

Ставка податку на промисел встановлена в розмірі 10 від­сотків від зазначеної в декларації вартості товару, що підлягає продажу протягом трьох днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної платні. У разі збільшення терміну про­дажу товарів до семи днів ставка податку збільшується до 20 відсотків. Отже, ставка для визначення вартості одноразо­вого патенту при здійсненні торгової діяльності з урахуванням податку на промисел становить:

1) 10% — у разі придбання одноразового патенту на 3 дні;

2) 20% — у разі придбання одноразового патенту на 7 днів.

Збільшення ставки залежно від збільшення терміну прода­жу товару до 7 днів зумовлено тим, що за 7 днів можливість реалізувати більший обсяг товарів зростає, і, отже, для забез­печення доходної частини місцевого бюджету податок стягуєть­ся в подвійному розмірі. Особливістю сплати податку на про­мисел є те, що вартість патенту, що придбавається, не може бути нижче граничного розміру (одного неоподатковуваного мінімуму), що встановлений ст. 3 Декрету. У цьому разі не має значення кількість задекларованого товару, якщо процентне співвідношення не відповідає встановленому мінімальному розміру сплати одноразового патенту, тобто не приймається плата менше 17 гривень.