витрат, незалежно від часу фактичного одержання доходів чи здійснення платежів.

Використання касового методу припускає облік платником податків доходів і витрат, виходячи з часу відповідно вступу платника податків у право власності цих доходів чи визнання за ним цих витрат.

Платник податків, що використовує метод нарахувань, от­римує можливість використання податкового дисконту — по­правки, на яку з метою оподаткування необхідно збільшити отримані платником податків доходи. Його застосовують, якщо платник податків одержує додаткову й обумовлену виключно цим методом обліку вигоду від того, що момент здійснення ви­трат передує хоча б одному з таких моментів:

а) моменту їхнього визнання доходами другого учасника угоди, якщо останній не є фізичною особою чи іноземною юри­дичною особою і використовує касовий метод у податковому обліку;

б) моменту фактичного здійснення таких витрат, якщо плат­ник здобуває товари у фізичної особи чи іноземної юридичної особи, незалежно від використовуваного ним методу податко­вого обліку. Моментом фактичного здійснення таких витрат є момент відповідної фактичної виплати коштів чи момент фак­тичної передачі майна.

Податковий дисконт має бути враховано при визначенні доходів платника в той звітний період, на який припадає мо­мент закінчення використання їм зазначеної вигоди.

Валовий доход при товарообмінних операціях пов'язується з кожною з таких подій, що настали раніше:

1) з датою відвантаження товарів;

2) з датою оприбуткування товарів на склад.

Податок обчислюють:

1. Виходячи з об'єкту оподаткування шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. Скоригований валовий доход — це валовий доход за винятком того, що до скла­ду валового доходу не включається.

2. З урахуванням пунктів, у яких зазначено:

а) особливості оподаткування підприємств громадських організацій інвалідів;

б) особливості оподаткування окремих платників податку;

в) особливості оподаткування інноваційної діяльності інно­ваційних центрів, внесених до державного реєстру;

г) особливості оподаткування виробників сільськогоспо­дарської продукції;

д) особливості оподаткування страхової діяльності;

е) особливості оподаткування неприбуткових організацій;

ж) механізм переносу збитків на наступні податкові пе­ріоди.

Відповідно до підпункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний пе­ріод сплачує його платник до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку в строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з ураху­ванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пунк­ту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спроще­ну декларацію, а за результатами звітного року — повну. Фор­ми декларацій з цього податку встановлює центральний подат­ковий орган за узгодженням з комітетом Верховної Ради Ук­раїни, що відповідає за проведення податкової політики.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про при­буток у строки, визначені законом для річного податкового періоду за формою, що встановлює Державна податкова адміні­страція України.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, от­риманий від господарської діяльності, щоквартально за нарос­таючим підсумком з початку звітного податкового року.

Неприбуткові організації сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у загальному порядку.

Нерезиденти, що проводять діяльність на території Украї­ни через постійне представництво, ведуть бухгалтерський облік та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійно­го представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за встановленою формою. У разі зупинення діяль­ності постійного представництва до закінчення звітного квар­талу, зазначені документи подаються державному податково­му органу протягом 15 календарних днів з моменту такого зу­пинення.

Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником податку і підлягає підтвердженню податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

Законом України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» (п.16.14) прямо передбачено, що обов'язок по сплаті по­датку реалізується тільки платником податку, а сплата подат­ку іншими, ніж платник податку, особами не дозволяється.

Зараховування податку на прибуток до бюджетів здій­снюється відповідно до Бюджетного кодексу України.