Місце податку з власників транспортних засобів у системі податків і зборів України

Протягом багатьох десятиліть громадяни—власники транс­портних засобів сплачували місцевий збір. З прийняттям у 1981 р. Положення про місцеві податки збір було замінено місцевим податком, і до оподаткування було притягнуто як населення міст, так і сільське населення. Починаючи з 1988 р., податок поширився і на транспортні засоби підприємств. В Україні по­даток з власників транспортних засобів справлявся на основі Закону України від 11 грудня 1991 р. «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (зі змінами та доповненнями). 18 лютого 1997 р. було прийня­то Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Платники податку

Платниками зазначеного податку є юридичні та фізичні особи (як українські, так і іноземні, або особи без громадян­ства), які мають власні транспортні засоби, зареєстровані в Україні. До платників податку належать також власники мо­торних човнів, мотосаней тощо, що сплачують податок до місце­вих бюджетів за місцем перебування власників транспортних засобів. До числа платників не належать філії та інші відок­ремлені підрозділи юридичних осіб. Тому обчислювати та вно­сити до бюджету податок з власників транспортних засобів по­винні саме юридичні особи.

Податком з власників транспортних засобів оподатковують­ся транспортні засоби, що у встановленому порядку підляга­ють реєстрації з одержанням реєстраційних знаків (державних) для участі в дорожньому русі. Реєстрація, перереєстрація або технічний огляд транспортних засобів без пред'явлення кви­танції і платіжного доручення про сплату податку не проводить­ся. Хотілося б зробити одне зауваження. Річ у тім, що навряд чи правомірно акцентувати увагу на тому, що платником є влас­ник транспортного засобу. У певній ситуації ним користується особа за генеральним дорученням, і реально податок оплачує вона, а не власник. Саме цю особливість враховано Законом України від 16 червня 1999 р. «Про внесення змін у деякі зако­ни України щодо фінансування дорожнього господарства», де зазначено, що податок сплачує або власник, або від його імені особа, якій передано право користування.

Графіки проходження технічного огляду узгоджують з орга­нами місцевого самоврядування, в обов'язковому порядку по­дають органам Державної податкової адміністрації, ці графі­ки, зазвичай, передбачають проведення техогляду до 1 серп­ня. При перенесенні дати проведення техогляду підприємство зобов'язане вчасно сповістити про це органи Державної подат­кової адміністрації. Необхідно звернути увагу на те, що Реко­мендаціями про порядок обліку платників нарахування подат­ку з власників транспортних засобів та інших самохідних ма­шин і механізмів (затвердженими Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Державтоінспек- цією, Держтехоглядом і Держфлотоглядом України) встанов­лено обов'язкове щорічне проходження технічного огляду тим транспортом (як юридичних, так і фізичних осіб), що викорис­товується в комерційних цілях. Якщо для таких транспортних засобів передбачено проведення техогляду два або більше разів на рік, податок сплачується перед проходженням першого з таких техоглядів.

Об'єкт оподаткування

Враховуючи те, що податок на транспортні засоби справля­ється з власників транспортних засобів, що зареєстрували їх, однією з вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реє­страції й обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних ма­шин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколя­сок» є обов'язковість реєстрації транспортних засобів протя­гом 10 діб після їх придбання, одержання або появи обставин, що вимагають внесення змін до реєстраційних документів. Відповідно до Закону України від 30 червня 1993 р. «Про до­рожній рух» (ст. 34) державній реєстрації й обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі за­гального користування автомобілі, автобуси, самохідні маши­ни, сконструйовані на шасі автомобілі, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи і мотоколяски.

Транспортні засоби реєструють на підприємства та грома­дян. Якщо транспортний засіб належить кільком громадянам, то реєстрація здійснюється на одного з них (громадянина, на якого оформлені документи, що підтверджують правомірність придбання засобу). Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, документів, що підтверджують його особу, а також документів, що підтвер­джують правомірність придбання або одержання транспортно­го засобу, відповідність конструкції транспортного засобу вста­новленим вимогам безпеки, а також вимогам, які є основою для внесення змін у реєстраційні документи. Реєстрація транспор­тних засобів здійснюється за умови сплати передбачених по­датків, зборів та інших видів платежів (при перетинанні через митний кордон України транспортного засобу імпортер має надати документ, що підтверджує сплату мита, акцизного збо­ру і ПДВ). Правомірність придбання транспортних засобів, номерних агрегатів підтверджується документами, виданими торговими організаціями, митними органами і судами, нотар­іусами, органами соціального захисту населення, підприєм­ствами — виробниками транспортних засобів, військовими ча­стинами, відділами матеріальних фондів оперативних коман­дувань підприємств, підрозділів Державтоінспекції тощо.

Особливістю чинної редакції Закону є високий ступінь де­талізації об'єктів оподаткування: вперше в податковому за­конодавстві (не враховуючи акцизного збору і митних зборів) об'єкти оподаткування закріплені чотиризначним кодом відповідно до Гармонізованої системи опису і кодування то­варів, що значною мірою спрощує роботу зі сплати цього по­датку, оскільки розділом другим Рекомендацій про порядок обліку платників, нарахування податку з власників транспор­тних засобів та інших самохідних машин і механізмів дана до­кладна характеристика кожного виду транспортного засобу.

Оподатковуванню підлягають усі включені до об'єкта опо­даткування і зареєстровані в Україні відповідно до чинного порядку транспортні засоби (включаючи відомчу реєстрацію транспорту військових частин, технологічного транспорту — органами Держнаглядорохоронпраці, спортивних автомобілів — органами Держкомспорта тощо), а не тільки ті, які підлягають реєстрації в органах Державтоінспекції України.

§ 4. Ставка оподаткування ми ставками, для інших самохідних машин та механізмів пе­редбачено використання інших розмірів ставок податку. При цьому слід мати на увазі, що пасажирські автомобілі місткістю до 8 чоловік, включаючи водія, належать до легкових авто­мобілів, понад 8 чоловік — до автобусів.

На відміну від основної маси податкових платежів, що ви­користовують відносні ставки, цей податок передбачав систе­му абсолютних ставок (від 50 копійок до 2 карбованців 04 копі­йок), що при значних темпах інфляції було абсурдно. Зміни ст. 3 саме і торкнулися цієї сторони проблеми, внаслідок чого були закладені ставки в частинах від мінімальної заробітної плати без індексації (від 0,005 до 0,03 мінімальної зарплати), а потім в ЕКЮ. І в підсумку знову відбулося повернення до ста­вок, виражених у національній валюті України: від 0,5 грн. до 30 грн. (Закон України від 16 червня 1999 року). Розмір став­ки податку встановлюється залежно від об'єкта оподаткуван­ня (автомобілі легкові, вантажні, мотоцикли, моторолери, мо- тоблоки тощо), визначеного відповідно до коду по Гармонізо­ваній системі опису і кодування товарів, і ставки податку на рік: з 100 см³ об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності дви­гуна або 100 см довжини. Ставка податку закріплена в гривні і варіює в межах від 0,5 грн. з 1 кВт по автомобілях з електро­двигуном до 30 грн. по легкових автомобілях з об'ємом циліндрів від 3501 куб. см і більше.

Закон не передбачає прогресивне оподаткування, оскільки об'єкт оподаткування незмінний, і припускає застосування твердих ставок податку.

Пільги щодо податку

Порівняно традиційну систему пільг можна поділити на дві групи. Перша — платники, яких повністю звільнено від спла­ти податку. Це підприємства автомобільного транспорту загаль­ного користування, державні бюджетні установи й організації, інваліди, що мають мотоколяски або автомобілі з ручним ке­руванням тощо. Друга група — платники, для яких ставка по­датку скорочується на 50 відсотків (пожежні машини, маши­ни швидкої допомоги тощо). Закон надає право місцевим орга­нам державної влади звільняти повністю або частково від спла­ти податку окремих платників за наявності вагомих причин. Законом України «Про податок з власників транспортних за­собів та інших самохідних машин і механізмів» передбачено такі пільги щодо цього податку.

Повністю звільнені від сплати податку:

а) підприємства автомобільного транспорту загального ко­ристування — щодо транспортних засобів, зайнятих на пере­везенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду. Така пільга була й раніше, але при її застосуванні слід пам'ятати, що передача таких транспортних засобів в оренду (навіть якщо їх використовува­тиме орендар для перевезення пасажирів і за тими самими та­рифами) розглядається як нецільове використання транспор­ту, а, отже, орендодавець втрачає право на пільгу, що підтвер­джується листом Державної податкової адміністрації України № 17-114-4/10-447 від 28 жовтня 1996 р.;

б) навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів щодо навчальних транспортних засобів за умови використан­ня їх за призначенням.

Ліміти кількості одиниць транспортних засобів установлює вищестояща організація, про що видається лімітна довідка про витрати бюджету на наступний рік.

Якщо установи й організації, що фінансуються з державно­го бюджету, використовують транспортні засоби не за цільо­вим призначенням, права користування такою пільгою бюд­жетна організація не має. Що стосується використання в розмірі ліміту кількості транспортних засобів, то, якщо кількість транспортних засобів перевищує встановлений ліміт, податок бюджетними установами й організаціями за такі оди­ниці транспортних засобів сплачується на загальних підставах;

в) особи, зазначені в пунктах 1 і 2 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи»^[202], статтях 4—11 Закону Ук­раїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за- хисту»^[203], статтях 6 і 8 Закону України «Про основні засади соці­ального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»^[204], можуть користатися пільгою^[205] на один легко­вий автомобіль з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см^[206], а інва­ліди І і II груп незалежно від об'єму циліндрів, або на один мо­тоцикл з об'ємом циліндрів двигуна до 650 см³ або на один мо­торний човен або катер (крім спортивного) з довжиною корпуса до 7,5 м.

Отже, якщо громадянин відповідно до положень законодав­ства, що втратили чинність, звільнявся від сплати цього подат­ку на всі особисті транспортні засоби при проведенні технічно­го огляду, то при проведенні технічного огляду транспортних засобів після 1 вересня 1996 р. він відповідно до вимог зазначе­ної постанови може бути звільнений від сплати податку лише на транспортні засоби, зазначені в постанові, а на інші особисті транспортні засоби податок необхідно сплачувати на загальних підставах. Це роз'яснення дається в листі Державної податко­вої адміністрації України № 17-0317-110/10-1375 від 24 люто­го 1997 р.;

г) особи, зазначені в пунктах 3 і 4 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи» — щодо одного легкового ав­томобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см³ або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів до 650 см³ або одного човна мо­торного або катера (крім спортивного) з довжиною корпуса до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселен­ня з зони гарантованого добровільного відселення та зони по­силеного радіоекологічного контролю.

Звільняються від сплати податку на 50 відсотків:

а) сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для пере­везення людей з кількістю місць не менше десяти (спеціаліза­ція підприємства визначається статутом або загальним класи­фікатором галузей господарства Міністерства статистики Ук­раїни);

б) громадяни, у власності яких є легкові автомобілі (код 87.03), вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.

Пільга в поточному році надається, якщо право на неї ви­никло до настання терміну сплати податку, тобто перед реєст­рацією або перереєстрацією і технічним оглядом транспортних засобів. З появою права на пільгу після терміну сплати подат­ку пільга в даному році не надається.

Не визнаються об'єктами оподаткування: трактори на гусе­ничному ходу; мотоцикли, мопеди і велосипеди з обсягом ци­ліндра двигуна до 50 см³; автомобілі спеціального призначен­ня: швидкої допомоги і пожежні; машини і механізми для сільськогосподарських робіт; транспортні засоби вантажні, самохідні, які використовуються на заводах, у портах і аеро­портах для перевезення вантажів на короткі відстані; окремі види яхт, вітрильних судів і човнів, спортивний водний транс­порт. Транспортні засоби, які не є об'єктами оподаткування, перераховано в розділі 3 рекомендацій до Гармонізованої сис­теми опису і кодування товарів «Товарна номенклатура зовні­шньоекономічної діяльності».

Податок з власників транспортних засобів не справляється за транспортні засоби, якщо вони не перебувають на обліку Дер- жавтоінспекції або інших органах, які проводять їх реєстра­цію, перереєстрацію або техогляд. Якщо право користування транспортним засобом передано за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником від його імені або особою, якій воно передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспорт­ним засобом за місцем проживання власника.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткуван­ня» Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, се­лищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги з оподаткування в межах сум, що надходять до їх бюджетів. Для вирішення питань про надання додаткової пільги щодо подат­ку з власників транспортних засобів платник повинен зверну­тися до відповідної ради. Подача заяви про звільнення від спла­ти податку не припиняє його сплати або справляння. Якщо по­дання підприємства про надання додаткової пільги буде задоволено відповідною радою, в особовому рахунку платника на підставі такого рішення робиться відповідний запис.

Обчислення і сплата податку

Терміни сплати податку практично прив'язуються до часу здійснення технічного огляду транспортного засобу. Сплачуєть­ся податок щорічно, але не пізніше першого півріччя перед реє­страцією, перереєстрацією або щорічним технічним оглядом. Обчислення податку здійснюється, виходячи із сумарної по­тужності транспортного засобу, з урахуванням його різновиду і ставки, встановленої в статтях 2 і 3 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»^[207].

Конкретні терміни сплати податку Законом не передбачено, однак зафіксовано, що він виплачується перед реєстрацією або перереєстрацією технічним оглядом транспортних засобів. При цьому органам Державтоінспекції та іншим органам, уповнова­женим проводити реєстрацію або технічний огляд, пред'явля­ються квитанції (платіжні доручення) про сплату податку або документи, що є підставою для надання пільги (для громадян цими документами є посвідчення, посвідчення про право на пільги, а також довідки, видані органами Міністерства оборо­ни, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України).

Нова редакція Закону передбачає різні терміни сплати по­датку. Якщо для фізичних осіб він збігається з моментом здій­снення технічного огляду перед реєстрацією, перереєстрацією, технічним оглядом транспортного засобу, то юридичні особи сплачують його щоквартально рівними частками до 15 чис­ла місяця, наступного за звітним кварталом.

Суми, що надходять за рахунок цього податку, розподіля­ються у співвідношенні: 85% — використовуються на фінан­сування ресурсів, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального кори­стування, а також сільських доріг; 15% — надходять до бюд­жетів місцевого самоврядування на ремонт і утримання вулиць у населених пунктах, що є в комунальній власності, автомо­більних доріг і доріг загального користування державного зна­чення. Податок з власників транспортних засобів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утриман­ня автомобільних доріг загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах. Підприємства спла­чують податок щокварталу рівними частинами, виходячи з розрахунку суми податку за рік, а громадяни можуть його спла­чувати щорічно або один раз у два роки, але не пізніше першо­го півріччя року, у якому здійснюється технічний огляд. Сума податку розраховується на підставі діючих ставок. За украде­ний транспортний засіб податок не сплачується за умови, що факт крадіжки підтверджено документами органів, які пору­шили кримінальну справу.

Контроль за правильністю справляння податку відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних за­собів та інших самохідних машин і механізмів» покладено на державні податкові органи й органи, що здійснюють реєстра­цію, перереєстрацію і техогляд транспортних засобів. Державні податкові інспекції зобов'язані систематично контролювати в органах, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію і техог­ляд транспортних засобів, у тому числі водних, правильність справляння податку, повноту і своєчасність сплати податку й у разі несплати податку вживати заходів з його стягнення.

ПОДАТОК НА ПРОМИСЕЛ