Правове становище виробничого кооперативу

 

ГК України відніс виробничі кооперативи до підприємств колективної власності. На сьогодні це єдиний кодекс і декілька законів, що передбачають право колективної власності. Визначення виробничого кооперативу за ч. 1 ст. 95 ГК України є майже тотож­ним із визначенням, що надано у ст.ст. 2, 6 Закону України «Про кооперацію». Отже, виробничий кооператив утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Однак цей Закон не визначає статусу виробничих і споживчих кооперативів як підприємницьких та непідприємницьких товариств[215]. Потрібно також брати до уваги, що зазначений Закон чітко розрізняє поняття виробничого та обслуго­вуючого кооперативу, а лише потім дає зведене поняття, тому тут не може бути спірних питань щодо участі у виробничому кооперативі на правах членства юридичних осіб[216].

Кооперативи створюються та діють відповідно до принципів, закладених у ст. 96 ГК України та ст. 4 Закону України «Про кооперацію»: а) добровільність вступу та безперешкодний вихід з кооперативної організації; б) соціальна справедливість, взаємодопо­мога та співробітництво; в) рівне право голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу − один голос); г) вільний вибір напрямів і видів діяльності; д) демократичний контроль за діяль­ністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; е) безпосередня участь членів коопера­тивної організації у її діяльності.

Засновниками (членами) виробничого кооперативу можуть бути громадяни, іноземці та особи без громадянства. Чисельність його членів не може бути меншою ніж три особи. Рішення про створення виробничого кооперативу приймається його установчими зборами. Він вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації відповідно до вимог ГК України.

Членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які:

– досягли 16-річного віку;

– визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог;

– беруть майнову та трудову участь у діяльності кооперативу.

Громадяни можуть бути одночасно членами виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів (споживчих, житлових тощо).

Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески у порядку, визначеному статутом. Рішення прав­ління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі: а) добровільного виходу з нього; б) припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; в) несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; г) смерті члена кооперативу − фізичної особи; д) ліквідації члена кооперативу − юридичної особи; е) припинення діяльності кооперативу.

Основними правами членів виробничого кооперативу є: участь у господарській діяльності, а також в управлінні кооперативом; право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат і виплат на паї; одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов’язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб; право одержувати письмові відповіді на свої запити.

Основними обов’язками членів виробничого кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов’язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків. Статутом вироб­ничого кооперативу можуть передбачатися також інші права та обов’язки членів кооперативу.

Вище було зазначено статус співвласників фізичних осіб – членів виробничого кооперативу. Питання щодо участі у виробни­чому кооперативі асоційованих членів − не лише фізичних осіб − чинним українським законодавством чітко не врегульоване[217].

Майно виробничого кооперативу становить колективну влас­ність. Виробничий кооператив є власником будівель, споруд, майно­вих внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок право користування належною їм земельною ділянкою у порядку, визначеному земельним законодавством. За земельну ділянку, передану виробничому кооперативу в користування, з нього може справлятися плата у розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу. Для здійснення господарської та іншої діяль­ності виробничий кооператив за рахунок власного майна формує відповідні фонди.

ГК України у ст. 100 передбачає, що майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється лише на пайовий і неподільний фонди. Проте Закон України «Про коопе­рацію» у ст. 20 зазначає, що для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує ще й резервний та спеціальний фонди.

Пайовий фонд − майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються у рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Неподільний фонд створюється в обов’язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків і відрахувань від доходу кооперативу. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Відповідно до ч. 7 ст. 29 Закону України «Про кооперацію» у разі ліквідації кооперативу майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям), крім випадків, передбачених законом. При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна.

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожерт­вувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.

Фінансові ресурси виробничого кооперативу формуються за рахунок доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Виробничий кооператив здійснює свою діяльність, керуючись локальним нормативним актом − статутом кооперативу. Він має містити такі відомості: а) найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; б) мету створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; в) склад його засновників; г) умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; д) права і обов’язки членів та асоційованих членів кооперативу; е) порядок внесення змін до статуту кооперативу; є) порядок уста­новлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу і відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати; ж) форми участі членів кооперативу в його діяльності; з) порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; и) порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; і) порядок розподілу його доходу та покриття збитків; й) порядок обліку і звітності у кооперативі; к) порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов’язаних з цим майнових питань; л) порядок скликання загальних зборів; м) умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов’язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До цього рівня можна також додати: установчі збори (скликаються при створенні кооперативу), позачергові загальні збори, збори уповноважених.

Чергові загальні збори скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів члени кооперативу мають бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори скликаються на вимогу: а) не менше третини членів кооперативу; б) спостережної ради; в) ревізій­ної комісії (ревізора); г) органу управління кооперативного об’єд­нання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори мають бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загаль­них зборів, вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

У разі, коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом коопе­ративу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право деле­гувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу, а збори уповно­важених − за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожен член кооперативу чи уповноважений має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об’єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах, відкритим або таємним голосуванням. Компетенцію загальних зборів кооперативу передбачено ст. 15 Закону України «Про кооперацію».

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, його повноваження визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління − загальним зборам кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи підприємства. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: а) здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; б) представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; в) укладає угоди між кооперативом та іншими особами; г) діє від імені кооперативу в межах, передбачених його статутом. Виконавчий орган може бути наділений іншими повно­важеннями, визначеними вищим органом управління кооперативу або його статутом.

Члени правління та голова кооперативу обираються загаль­ними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п’ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок прове­дення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Виконавчий директор не є обов’язковою посадою у виробни­чому кооперативі і він не може бути членом кооперативу. Його може наймати правління кооперативу для оперативного управління його діяльністю. Він працює на умовах контракту, який укладає з ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням. Виконавчий директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього обов’язків, визначених контрактом і статутом кооперативу.

Спостережна рада кооперативу здійснює контроль за додер­жанням статуту та за діяльністю виконавчого органу управління кооперативу і підзвітна загальним зборам членів кооперативу. Вона може створюватися в кооперативі, в якому кількість членів пере­вищує 50 осіб.

Спостережна рада кооперативу обирається серед членів кооперативу на загальних зборах у кількості 3−5 осіб, які працюють у раді на громадських засадах. До складу спостережної ради не можуть входити члени правління чи члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу. Повноваження членів спостережної ради кооперативу можуть бути достроково припинені за рішенням загальних зборів членів кооперативу.

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю коопе­ративу обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Вона підзвітна загальним зборам членів кооперативу та обирається загальними зборами із членів кооперативу у порядку, встановленому його статутом. У складі ревізійної комісії (ревізор) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради.

Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності кооперативу проводяться ревізійною комісією за власною ініціа­тивою, а також за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менш як 10 % членів кооперативу. На вимогу ревізійної комісії (ревізора) надаються будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кооперативу. Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за річними звітами про результати діяльності кооперативу.

Структуру органів управління кооперативом наведено у табл. 2.

Виробничий кооператив відповідно до його статуту само­стійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює її планування та організацію. Він реалізує свою продукцію, надає послуги за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законо­давством, − за державними цінами і тарифами.

Зовнішні відносини виробничого кооперативу з іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності встановлюються на основі договорів.

Дохід виробничого кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівня­них до них витрат і витрат на оплату праці найманих працівників. Він спрямовується на сплату податків та інших обов’язкових плате­жів, погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо.

Кооперативні виплати − частина доходу виробничого коопера­тиву, що розподіляється між членами кооперативу з урахуванням їх трудової та іншої участі в діяльності кооперативу. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюються за підсумками фінан­сового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування його фондів. За рішенням загальних зборів членів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами тощо.

Порядок використання доходу виробничого кооперативу визначається статутом кооперативу відповідно до закону.

 


Таблиця 2


Дата: 2018-12-28, просмотров: 9.