Различия: выраженныекатаральныеявления (насморк, кашель, хрипы в легких) не свойственныинфекционному мононуклеозу; печень и селезенка при ОРВИ если и увеличиваются, то незначительно и преимущественно при аденовируснойинфекции у детейраннеговозраста. Атипичныемононуклеары при ОРВИ определяютсяредко, однократно и в незначительномколичестве, не превышающем 5--10 %. Конъюнктивита при инфекционноммононуклеозе не бывае

Білет №281)Етіологія, епідеміологія і клініка правцяЕтіологія. Збуд – клострідіатетані–грам+ крупні палич є здатнiсть до спороутв, (розмнож без доступу повітря) i токсиноутв. має вигляд бараб палички. стiйкi до дії фiз i хiм чинн У ґрунтi, висушених випорожненнях, на предметах, захищ вiд соняч променiв, вони залишаються життєздатними навiть десятки років при Т 37 °С і достатній вологості проростають у вегет ф мало стійка в довкіллі. Продукує екзотоксин – тетанотоксин, який є однiєю з найсильнiшихбiологiчнихотрут Епідеміологія. Джер збуд – травоїдні тварини і гризуни. (конi, корови, вiвцi, кози, свинi, мишi, щури i людей як у виглядi спор, так i у вегет ф, що виділяє токсин. З випорожненнями правцеві палички потрапляють у довкiлля i, перетворюючись у спори, довго зберіг у чорноземнi, Механізм передачі збудника рановий. при пораненнях, опіках, відмор, укусах, абортах, пологах, опер втруч хв. виникає пiсля травм із забруд рани ґрунтомКлінічні прояви Iнк-пер 5- 14 дiб,( 1д-1міс). Хв поч гостро у хв з’явл продромальнi явища, нездужання, тягнучий бiль у ділянці рани, незначні посмикування м’язiв навколо неї, бiль голови, пiтлив дратівливiсть. рефлекс жувальних м’язів. Для цього хворому пропонують напіввідкрити рот і обережно постукують вказівним пальцем по його обличчю над жувальним м’язом. Виникають судомні скорочення жувальних м’язів і рот з закривається тризм – напруження i судомне скоро чення жувальних м’язiв, що затруднюєвiдкривання рота“сардонiчнапосмiшка” – лоб хворого у зморшках, очнiщiлинизвуженi, рот розтягнутийНевдовзi або одночасно виникає дисфагiя – затруднене ковть спазму м’язiв глотки. Поєднання цих трьох симптомів є характерною ранньою ознакою правця. Незабаром з’являється тонiчне напруження м’язiвпотилицi (ригідність), що поширюється на спину, живiт, кiнцiвки(опiстотонус) Затрудненi сечовип i дефекацiя раптово виникають дуже болючi заг тетанiчнi (клонічні) судоми, тривають від секунд до 1-2 хв. Розлади дих, ССС можуть призвести до їх зупинки і смерті хворого. Аналіз крові виявляє нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом формули вліво Період розпалу захв 2-4 тиж., процес видуж до 2 міс

2)Етіологія, епідеміологія та клініка легеневої форми чуми Чума (pestis) – особливо небезп інфек хв сприч чумною паличЕтіологія. Чумниймікроб (Yersiniapestis) – грам - нерухома, маєкапсулу.Продукуєдужесильнийтоксин.Стійкістьбактерій у довкіллі невелика: на них згубнодіютьвисока Т, сонячнесвітло, висуш. Нагрів до60 °С вбиваєїх за 1 год, кип’ятіння – протягом 1 хв. Разом з тимзбудник добре переносить низькітемператури: при 0 °Сзберіг 6 міс., –22 °С – 4 міс. Дез зас найбільш згубно на ньогодіють роз сулеми хлораміну хлорн вапна Епідеміологія. Резервуаром збудника в природі є гризуни), найчастіше – ховрахи, бабаки, піщанки, хом’яки, щури,зайці. Переносники блохи якіпаразитують на цихтваринах. Із свійськихтварин на чуму хв тільки верблюди.Збудник перед трансмісивним, контактним, аліментарним і крапельним шляхами. Заразитисьможна при укусіблохи знятті шкір з гризунів,забої і розробцітуші хв верблюда, вживанні в їжу інфік м’яса, що не пройшлодостатньоїтермічноїобробки. Клініка:.Дуже тяжко перебігаєлегенева форма чуми. Захворюванняпочинаєтьсяраптово з кількаразового ознобу, швидкогопідйомутемпературитіла, нестерпногоболю голови, багаторазового блюв приєднуються різка біль у грудях, серцеб, сильна задишка, марення. Кашель з’являється на початку захв або пізніше. Харкотинняспочаткурідке, пінисте, прозоре, згодомстаєкривавим. Хворийгине на 3-5-й день хв інодівпадає в кому.

3)Назвати види анамнезів.Анамнез життя(vitae) та анамнез хвороби (morbi)!

Білет №29.1.Лептоспіроз, етіологія, епідеміологія, патогенез, клініка, лабораторна діагностика, лікування, профілактикаЛептоспіроз — гост інфек хв виклик збуднз роду лепто спір уражає капіл, ураження печінки, нирок, м'язів, інтокс хвильоподіб лихоманкою. Лептоспіра — грам- паличка Рухлива Не забарвлюється аніліновими барвн Розмнож відбув у болотистій місцині. Резервуаром є гризуни (щури, миші), свині, рідше — велика худоба собаки. літньо-осінній час. Вхідні ворота — слиз обол губ, рота, носоглотки, а також садна. Лептоспіри заносяться током крові у різні орг та т-к інтенсивно розмну печінці та нирках. Уражу стінки судин, печінк паренхіми, нирк канальця, ЦНСІнк пер 7-14 д Захв поч гост з остуди, підв Т до 39-39,5 °C, яка 6-10 д збер на високому рівні. Можливі коливання Т, З 1 дня хв. сильна заг слабк гол біль, біль у м'яз (особливо литкових), попереку. зовн вигляд хв обличчя та склери гіперем, блиск очей, кон'юнктивіт, на слиз губ та носа герпет висипи;. Зів гіпер, язик обкладений сіруватим налітом помірне збіл печінки та селез. можлива поява жовтяниці у крові нейтроф лейкоц з паличкоядерним зміщен вліво. Сеча містить сліди білка. Приблизно у 20 % випадків з 4-5-го дня хвороби з'являється петехіальний висип 1-3 д При тяжкому лептоспірозі на фоні інтенсивної жовтяниці з'являються великі геморагії, розвивається глибоке ураж нирок.Діаг на епідерм даних та клін карт Усі хв підлягають госпіт. ( пеніцилін, тетрациклін) (по 0,3 г 4 рази у день). Курс 7-10 д кортикостероїди (преднізолон 40 мг/добу), в/в крап 5 % глюкози, гемодез, аскорбінову кисл При розвитку нирк недост. необхідний гемодіаліз (апарат «штучна нирка»). У лікувальну практику входять методи імунотерапії лептоспірозу (специфі гамма-глобулін).Профілактика:Знищення гризунів своєчасне виявлення хв дом тварин, суворе дотрим ветер-саніт норм, ох водоймищ, суворе дотримання індив проф в осіб певних професій захист води та харчових продуктів від гризунів щеплення спец вакц.

2 Лаб діаг серологічним. Виявляютьмаркеризбудника (антигени іантитіла) у сироватцікрові за допомогоюімуноферментного методу. Для дослідження з ліктьовоївениберуть 2-3 мл крові в чисту пробірку;молекулярно-біологічним. Виявляють ДНК чи РНК вірусіву сироватцікрові методом полімеразноїланцюговоїреакції;біохімічним. У сироватцікровівизначаютьконцентраціюбілірубіну і йогофракцій,;із сечею проводять реакцію на білірубін і уробілін, з калом реакцію на стеркобілін УЗД, комп’ютернатомографія, гістологічнимдослідженнямбіоптатупечінки.Профілактичні заходи.  ранньому виявленню та ізоляції хворих й осіб із безсимптомним перебігом інфекції протягом 35 днів після ізоляції останнього хворого ведуть систематичний медичний нагляд: щотижня опитування, термометрія,клінічний Дітям і вагітним у перші 7-10 днів контакту вводять донорський імуноглобулін які підвищують опірність організму до вірусу. Проводять поточну і заключну дезінфекцію. домагаються поліпшення благоустрою населених пунктів, посилюють контроль за громадським харчуванням і водопостачанням, боротьбу з мухами, пропаганду особистої гігієни.За контактними по гепатитах B, C, D і G спостерігають протягом 6 міс. з дня роз’єднання. донорів крові та органів виявленню у них маркерів збудника. шприцами та системами одноразового використання, суворостежити за достерил обробкою й стерилі інструм

33)Техніка приготування мазка крові і товстої краплі крові для діагностики малярії.Для мікроскопії крові готують мазок. Беруть обов’язково периферичну кров з дотриманням правил асептики – з 4-го пальця лівої кисті або з мочки вуха. Першу краплю крові, що виступила, витирають сухою ватою, далі палець повертають місцем проколу вниз і до другої краплі, що з’явилася, доторкаються предметним склом (неможна торкатися самого пальця). Крапля крові повинна мати не більше 2-2,5 мм у діаметрі, оскільки надлишок крові перешкоджає отриманню якісного мазка. Мазок роблять предметним скельцем зі шліфованим краєм. Воно повинно бути дещо вужчим від того скла, на якому готується мазок. Шліфоване скельце ставлять перед краплею крові під кутом 45 °, обережно просувають до стикання з нею, і, коли кров рівномірно розійдеться між обома скельцями, швидким рухом вперед роблять мазок. Товщина мазка має бути такою, щоб крізь нього можна було читати газетний шрифт. Правильно виконаний мазок не доходить до кінця предметного скла і має “мітлу”, в якій зосереджена більшість лейкоцитів. Для приготування товстої краплі на предметне скло наносять краплю крові діаметром близько 5 мм. Її розмазують голкою чи кутом іншого предметного скла так, щоб утворився диск діаметром 10-15 мм. Звичайно на одне скельце наносять 2-3 краплі, на його зворотній стороні спеціальним олівцем (склограф) вказують прізвище хворого. Практикується також нанесення краплі на скельце з підсохлим мазком крові того ж хворого. Не варто робити краплю занадто товстою, бо після висихання вона може потріскатись і відстати від скла. Наносити товсту краплю зручніше на вологий мазок крові, бо тоді вона ще утримується, ніж безпосередньо на скельц