Клініка геморагічної гарячки з нирковим синдромом
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (геморагічний нефрозонефрит) - вірусне захворювання, поширене у лісовій та лісостеповій зоні. Проявляється гарячкою, крововиливами на шкірі, кровотечами та тяжким ураженням нирок, яке може бути причиною смерті. Етіологія: Захворювання спричиняється вірусом Пуумала та вірусом Хантаан. Збудниками можуть бути й інші віруси, зокрема вірус Дубрава, вірус Сеул. Епідеміологія: Зараження людини можливе при контакті з інфікованими мишоподібними гризунами, вживанні їжі, зараженої сечею цих тварин, а також повітряно-пиловим способом - при вдиханні пилу, що містить частки вірусу, що потрапили до нього з сечі гризунів.Від людини до людини захворювання не передається. Клініка: Інкубаційний період у середньому 12-15 днів. Хвороба починається гостро - з ознобу швидкого підвищення температури до 39,5-40,5°C, зберігається упродовж 3-7 днів, після чого дещо знижується. Основні скарги хворого - відчуття жару у всьому тілі, виснаження, біль у м'язах живота та попереку. Обличчя гіперемійоване. З 3-5-го дня хвороби симптоми зростають, розвивається геморагічний синдром. Порушення з боку нирок з'являються на 3-4 дні пізніше, але іноді відмічається їхнє ураження раніше (на 2-4-й день хвороби). Порушується згортання крові, виникає внутрішньосудинне згортання крові у капілярах. При дослідженні крові у перші 2-3 дні хвороби відмічається лейкопенія, яку після 4-го дня змінює помірний лейкоцитоз. Можлива помірна гіпохромна анемія, тромбоцитопенія. Гарячковий період при геморагічній лихоманці з нирковим синдромом триває від 4 до 9-10 днів, наприкінці його температура за 2-3 дні знижується до норми. Тяжке ураження нирок з розвтком гострої ниркової недостатності у поєднанні з геморагічними та тромбогеморагічними явищами може стати причиною смерті хворого. Однак у більшості випадків при раціональній терапії хворі одужують.

3)Шляхи передачі інфекційних захворювань. Механізм передачі, до якого найкраще пристосувалися збудники різних інфекційних хвороб, безпосередньо залежить від локалізації їх в ураженому організмі, яка при різних хворобах суттєво відрізняється. При локалізації збудників у кишечнику їх виведення може здійснитися разом з випорожненнями або блювотинням. Із забрудненого ними довкілля мікроби можуть потрапити у травний канал сприйнятливого організму разом з харчовими продуктами або водою. Такий механізм передачі називається фекально-оральним .Збудники, що локалізуються на слизових оболонках дихальних шляхів, потрапляють у повітря (при кашлі, чханні, голосній розмові і зберігаються в ньому короткий час у крапельках аерозолю або на частинках пилу і попадають в організм людини при вдиханні. У цьому випадку механізм передачі називають крапельним . У разі перебування збудників у крові й лімфі джерела вони циркулюють у замкнутій кровоносній системі, яка не має прямого зв’язку з довкіллям. Роль переносника можуть зіграти кровосисні комахи (воші, блохи, комарі та ін.). Насмоктавшись контамінованої збудником крові, вони самі стають заразними і передають його здоровій людині під час укусу. Цей спосіб зараження отримав назву трансмісивного .Якщо ж збудники локалізуються на шкірі або слизових оболонках, то зараження може відбутись у випадку безпосереднього чи опосередкованого контакту між джерелом і сприйнятливим організмом. Такий механізм називається контактним .

Білет №211)Профілактика інфекційних захворювань. Неспецифічна та специфічна.

Специфічну профілактику поділяють на активну (шляхом стимуляції імунокомпетентних Т- і В-лімфоцитів, тобто профілактичну імунізацію вакцинами) та пасивну (передачу реципієнтові "готового" захисного чинника шляхом уведення імунних сироваток, імуноглобулінів). До неспецифічної профілактики належать санітарно-гігієнічний режим, збалансоване харчування, масаж, гімнастика, стимуляція імунокомпетентних клітин та відновлення або стимуляція імунної відповіді (використання ад'ювантів, інтерферогенів, продигіозану, тимозину, тималіну, медіаторів лімфоцитів).

Дата: 2019-02-02, просмотров: 247.