Диференційна діагностика грипу і ГРВІ.

Лабораторна діагностика, лікування та профілактика холери.

холера-особо опасна інф. Клініка. Інкубаційний період до 2 год-5 днів, починається гостро з проносу. Випорожнення часті, рясні, досить,кольору рисового відвару,з рибним відваром.Пронос не супроводжується болем у животі та тенезмами. У хворих можуть бути відчуття дискомфорту в ділянці епігастрію, бурчання, блювання, нерідко фонтаном, без нудоти,ознаки зневоднення. Розрізняють 4 ступені зневоднення організму:І — втрата рідини складає 1-3 % маси тіла, II — 4-6 %, III — 7-9 %, IV — 10 % і більше. Залежно від цього холера може мати легкий, середньої важкості, важкий і дуже важкий перебіг.Ознаки зневоднення: Тургор шкіри знижується на кистях рук вона зморшкувата, суха (“руки пралі”),барабані палочкиНаростає м'язова слабкість, Пульс частішає, артеріальний тиск крові знижується, зменшується діурез, сухість шкіри, язика, ціаноз губ, сиплий голос аж до афония., судомиЗбільшені печінка і селезінка.Лаб.діагн-материал,рвотні маси.В заг.аналізі крові:підвищ.гемоглоб,регидратация,«Доксициклин», «Цифроклафроцин»

Білет №12

Правець

ЕтЗбудник – клострідіа тетані– грампозитивнi крупні палички iз заокругленими кiнцями. Важливою властивістю збудника є здатнiсть до спороутворення, анаеробiозу (розмноження без доступу повітря) i токсиноутворення. На кінцях палички утворюються круглi спори бiльшого дiаметру за неї, i тому мікроб має вигляд барабанної палички. Спори надзвичайно стiйкi до дiї фiзичних i хiмiчних чинників довкiлля. У ґрунтi, висушених випорожненнях, на предметах, захищених вiд сонячних променiв, вони залишаються життєздатними навiть десятки рокiв. Еп. Джерело збудника – травоїдні тварини і гризуни. Правцева паличка є в кишках тварин (конi, корови, вiвцi, кози, свинi, мишi, щури тощо) i людей як у виглядi спор, так i у вегетативнiй формi, що виділяє токсин. З випорожненнями палички потрапляють у довкiлля i, перетворюючись у спори. Найбiльш забрудненi чорноземнi, багатi органiчними речовинами ґрунти в умовах жаркого i вологого клiмату. Механізм передачі рановий. Він може здійснитись при пораненнях, опіках, відмороженнях, укусах, абортах, пологах, оперативних втручаннях тощо. Факторами передачі можуть бути будь-які забруднені мікробом предмети, що спричинили травму. Від хворої людини або тварини правець не передається. Клінічні прояви. Iнкуб.перiод 5- 14 дiб.Починається гостро. Продромальнi явища, нездужання, тягнучий бiль у ділянці рани, незначні посмикування м’язiв навколо неї, бiль голови, пiтливiсть, пiдвищена дратівливiсть. Першим симптомом хвороби є тризм – напруження i судомне скорочення жувальних м’язiв, що затруднює вiдкривання рота. У тяжких випадках зуби зацiпленi, рот розтулити неможливо. З’являється застигла “сардонічна посмiшка” – лоб хворого у зморшках, очнi щiлини звуженi, рот розтягнутий, як у посмішці. Виникає дисфагiя – затруднене ковтання в наслідок спазму м’язiв глотки. Поєднання цих трьох симптомів є характерною ранньою ознакою правця. З’являється тонiчне напруження м’язiв потилицi (ригідність), що поширюється на спину, живiт, кiнцiвки.Частiше тiло хворого вигинається: вiн лежить із закинутою назад головою і дещо піднятою над ліжком поперековою ділянкою.Опiстотонус. Затрудненi сечовипускання i дефекацiя. Розлади дихання, серцевої дiяльності можуть призвести до смерті хворого. Аналіз крові виявляє нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом формули вліво внаслідок згущення крові і виникнення ускладнень, частіше бронхіту і пневмонії. Період розпалу захворювання триває 2-4 тиж., процес видужання затягується до 2 міс.

Білет № 13

 1)Шигельоз – гостра антропонозна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі, що спричиняється шигелами, характеризується ураженням дистального відділу товстої кишки, частими випорожненнями з домішками слизу та крові в калі, болем у животі, підвищенням температури тіла і симптомами загальної інтоксикації.Етіологія.

Шигели – грамнегативні палички, спор і капсул не утворюють, не рухливі. Ендоцитоз – здатність проникати в клітини епітелію слизової оболонки кишки і там зберігатися й розмножуватися В Україні частіше виявляють шигели Зонне та Флекснера.Шигели виділяють екзотоксин, що має дуже сильну нейтротоксичну дію..Шигели можуть зберігатися на посуді, вологій білизні, грунті до 3 міс., на продуктах – декілька діб; у воді – до 2 міс.Гинуть при кип'ятінні негайно, в дезінфікуючих розчинах через декілька хвилин.Патогенезу. Шигели частково гинуть у шлунку. Функціонально-морфологічні зміни відбуваються в товстому кишечнику. За допомогою ферментів (гідролаза, муциназа) руйнується слизова оболонка кишечника і шигели проникають в епітеліальні клітини, де розмножуються і викликають загибель клітин. Токсини всмоктуються в кров (токсинемія), локалізуються органах мішенях. Клініка. Інкуб період від 2-4 год. до 7 діб. Легка форма – температура до 38*С, випорожнення до 10 раз на добу; середньої тяжкості – температура до 40*С, випорожнення до 15 раз на добу; тяжка і дуже тяжка – температура вища за 40*С, випорожнення більше 15 раз. Колітична форма починається гостро. Спочатку синдром загальної інтоксикації – підвищення температури тіла, озноб, відчутття жару, розбитості, зниження апетиту, адинамія, головний біль, зниження артеріального тиску. Далі з’являються болі у животі, спочатку тупого, розлитого, постійного характеру. Потім біль стає нападоподібним в нижніх відділах живота зліва,посилюється перед актом дефекації, з’являються тенезми (тягнучий біль у відхіднику під час дефекації та протягом 5-10 хв. після неї, який зумовлюється запальним процесом у ділянці ампули прямої кишки) і несправжні позиви до дефекації. Хвороба перебігає від 1 до 7-8 діб. Гастроентероколітична форма перебіг, подібний до харчового отруєння. Інкубаційний період 4-6 год, початок раптовий, з одночасним розвитком загальної інтоксикації зі зневодненням при тяжкому перебігу.. Хв починається з ознобу, підвищенням температури тіла до 38-39*С, болю в надчеревній ділянці, нудоти, багаторазового блювання.Виникає бурчання й біль по всьому животі, позиви до дефекації. Випорожнення рясні, рідкі, світло-жовтого або зеленого забарвлення, містять патологічні домішки у вигляді залишків неперетравленої їжі. симптоми зневоднення: загострені риси обличчя, запалі очі, сухість слизових оболонок ротової порожнини й кон’юнктив. Гіпертоксична (особливо тяжка) форма характеризується різко вираженою інтоксикацією, колаптоподібним станом, розвитком гострої ниркової недостатності і тромбогеморагічним синдромом. Унаслідок бурхливого розвитку хвороби зміни в травному тракті не встигають розвинутися.

Стерта форма - це легка форма, спостерігаються окремі слабко виражені симптоми: легка дисфункція кишок (напіврідкі випорожнення до 3-4 разів без патологічних домішок), температура тіла нормальна або короткочасно субфебрильна. Під час пальпації - спазм і болючість сигми.

2)Клінічна картина дифтерії зіву (токсична форма).

Дифтерія зіва.
Симптоми катаральної форми дифтерії зіву проявляються 1-2-добової підвищеною температурою (37-38 градусів), больовими відчуттями в горлі при ковтальних рухах, переповненням кров'ю судин мигдаликів, збільшенням лімфовузлів в кутах щелепи. Спостережувані симптоми протягом 3-4 діб проходять або ще більше розвиваються, і хвороба переходить у більш гостру форму. Типові форми даного захворювання.
 залежно від ступеня тяжкості захворювання для типових форм характерні деякі загальні прояви. Ознаки дифтерії можуть мати як важкий, так і поступово прогресуюче початок. Тривалість гарячкового синдрому при них відносно невелика (3-5 днів). При цьому зниження температури до нормального рівня не є ознакою одужання, що починається. Патологічний процес продовжує розвиватися на тлі звичайної температури тіла. Ознаки інтоксикації: важкість в голові, слабкість, різкий занепад сил, сонливість і блідість шкірного покриву. Тільки при токсичній формі захворювання можлива поява ознобу, головного болю. Локального запалення супроводжують щодо невиражена болючість під час ковтання, невиражені переповнення кров'ю судин пошкоджених тканин, присутність на них нальоту у вигляді плівки. У перші 2-3 доби хвороби цей наліт має білий колір, а потім набуває сірого або жовтувато-сірий, щільно прирощена до тканин

Білет №14

1) клініка холери.Холера  – особливо небезпечна гостра кишкова інфекція, що спричиняється холерними вібріонами. Характеризується ураженням слизової оболонки тонкої кишки з виникненням проносу і блювання, внаслідок чого розвивається зневоднення, демінералізація і розлади кровообігу.

Вібріони (класичний та Ель-Тор). Епід. Джерелом інфекції є хвора людина, реконвалесцент і здоровий носій. Небезпечні для оточуючих хворі зі стертими і атиповими формами холери, які залишаються в колективі, а також вібріононосії. Тривалість вібріононосійства у реконвалесцентів 2–4 тиж, у здорових осіб — 9–14 днів.Механізм зараж. фекально-оральний. До передачі належ.забруднені вода, харчові продукти (переважно молоко і риба), руки, мухи. Найчастіше зараження відбувається через водуКлініка. Інкубаційний період від кількох годин до 2-5 днів. Починаються гостро з проносу. Випорожнення часті, рясні, досить швидко втрачають колір і консистенцію калу, специфічний запах. Пронос не супроводжується болем у животі та тенезмами.Темп.тіла нормальна або субфебрильна. Випорожнення (до 15 разів на добу), приєднується багаторазове блювання, нерідко фонтаном, без нудоти.Втрата великої кількості рідини з блювотою і випорожненнями зумовлює виникнення клінічних ознак зневоднення. Холера має легкий, середньої важкості, важкий і дуже важкий перебіг.При легкому перебігу хвороби пронос продовжується лише 1-2 доби, блювання немає

Відмінні ознаки інфек хв

 наявність специф збудн

 заразливість, або контагіозність

 циклічн перебігу

 вироблення імунітету до повторного зараження

Профілактика ВІЛ-інфекції.

Профілактика. Основним профілактичним заходом є ознайомлення населення із шляхами передачі, типовими ознаками ВІЛ/СНІДу. При появі перших ознак необхідно звертатися у кабінети анонімного обстеження. Необхідно здійснювати:- навчання населення безпечній статевій поведінці;- ефективну стерилізацію медичних інструментів; у професійній роботі медичні працівники повинні керуватися "Інструкцією з профілактики внутлік та профе зараження ВІЛ-інфекцією"Меі прац корист захисним одягом - рукавички краще 2 пари, окуляри при взятті крові. Необхідно проводити обстеження донорів Національну програму профілактики СНІДу

Білет №311)Класифікація клінічних форм менінгококової інфекції. Клініка менінгококового менінгіту.

Менінгококова хвороба- це гостра бактеріальна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, що спричиняється менінгококом. Етіологія. Збудник – менінгокок бобоподібну ф у мазках крові й ліквору розміщується попарно. Грам- спор і капсул не утв .Епідеміологія. Джер збуд є хв людина і здорові носії. найбільш небезпечні особи з менінгок назофарингітом.Хв люди різного віку, найчастіше – діти до 10 років. Клініка менінгококового менінгіту: Менінгіт зі стрімкого підвищення Т сильного гол біль, блювання “фонтаном”без нудоти. Характерним є виникнення судом. поза хворого – лежить на боцізі закинутою назад головою і приведеними до живота колінами. ін’єкціясудинсклер, почерв обличчя, герп висипка на губах, крилах носа. Пульс частий,АТ зниж. Зміни НС підвищена чутливістьшкіри на дотик, світлобоязнь, ригідністьм’язівпотилиці,симп Керн Брудзин їліквор витікає підпідвищеним тиском. При менінгіті причиною смерті набухання і набряк гол.м

В яких випадках надсилається термінове повідомлення в СЕС?

Лікар,фельдшер, які виявили інфекційного хворого повинні скласти термінове повідомлення в місцеву санепідстанцію. Термінове повідомлення надсилають у разі виявлення будь-якої інфекції. В повідомленні зазначають : діагноз, ПІБ хворого, стать ,вік,адресу, дату захворювання,ПІБ особи яка відправила,підпис особи,яка відправила, підпис особи яка отримала.

Білет №8 1.Грип–гостра вiрусна хвороба людини з крапельним механiзмом передачi збудника, епiдемiчнимiпандемiчним розповсюдженням. Характеризується ураженням дихальних шляхiв, вираженою iнтоксикацiєю, гарячкою i помiрними катаральними явищами.Етіол.Збудник грипу – пневмотропний вiрус, що міститьРНК. Залежно вiд антигенної будови, розрiзняють три типи вiрусу:А, В i С. Перехресний iмунiтет вони не спричинюють. До складубiлкової оболонки вірусу грипу А входять два антигени –гемаглютинiн і нейрамінідаза, що позначаються відповідно літерами Н і N. Цьому типу вірусу притаманна велика мінливість, томувін викликає розвиток епідемії і пандемії. Антигенна структуравірусівтипів В і С значностійкіша, вони меншмінливі, пандеміюспричинити не можуть. Віруси грипу С мало стійкі в довкіллі, швидко гинуть при нагріванні, під впливом сонячного проміння, дезінфекційних розчинів, довше зберігають життєздатність при низьких температурах.Епідем. Резервуар і джерело інфекції - Людина з явними і стертими формами хвороби. Контагиозность максимальна в перші 5-6 днів хвороби. Віруссеротипу А виділений також від свиней, коней і птахів..Механізм передачі - аерозольний, шлях передачі. - Повітряно-крапельний. Вірус виділяється з краплями слини, слизу і мокротиння при диханні, розмові, плачі, кашлі і чханні. Збереження вірусу грипу в повітряному середовищі залежить відступеня дисперсності аерозолю, що містить вірусні частки, а також від впливу на нього світла, вологи та нагрівання. Не виключенаможливістьінфікуванняпобутовим шляхом через інфікованіпредметипобуту. Лікування. Рекомендується молочно-рослинна вітамінізована дієта, вживання великої кількості теплої підкисленої рідини (чай з лимоном, фруктові соки). Широко використовують гарячі напої з ягід калини,малини,евкаліпта, квіток ромашки, а також гаряче молоко з медом.Яквідволікальні засоби показані гірчичники на грудну клітку,литки і підошви. Важливезначеннямає туалет носа, тому щонабрякйогослизовоїоболонки і виділенняпогіршуютьносоведихання. Длятуалету носа використовуютьгнотики з вазеліно-вим маслом.У першіднізахворюваннядоцільніпаровіінгаляції з добавкою в аерозольлимонноїкислоти1:1000або соку лимона. Кращеінгаляціїробити за допомогоюспеціальнихінгаляторівЯкщотакоїможливостінемає, то можнаскористатисьнародним методом – вдихання пари щойно звареної картоплі.Ізпротивіруснихзасобів при грипі А таблетки ремантадину всередину за схемою: 1д.-6 табл однократно, 2д-5,3д-4..тамифлю, антибіотики «Цефтриаксон», «Азитромицин», противірусні: «Парацит.», «Деклофенак»-свечиОтже, у легких і середньотяжких випадках жарознижувальні препарати не доцільні.У випадку підвищення температури тіла до 40 °С і вище,виражених мозкових і серцево-судинних порушень хворому да-ють таку мінімальну дозу препарату, яка знизить температурутіла на 1-2 °С – до рівня, при якому він буде більш-менш задовільнопереносити гарячковий стан.

2)Надання допомоги хворому з харчовими токсикоінфекціями.Правила введення протиботулінічної сироватки.Лікуваннямає бутикомплексним і переважнонегайним.Застереження!Невідкладнудопомогутяжкохворомунадаютьвдома і лишепісляцьогойогогоспіталізують. Необхідноякомогашвидшепромитишлунок і кишки з метою звільненнявідмікробів і токсинів.Промиваютьшлунок за допомогоюшлункового зонда чибеззондовим методом. Для промиваннякращевикористовуватипереварену воду або 2 % розчиннатрію хлориду. Промиватипотрібнодовідходженнячистої води. Перевагунадаютьпромиванню зондом, тому щовонокращеочищаєшлунок. За допомогоюсифонноїклізмиочищають кишечник. При колапсі негайновводятьглюко-кортикоїди і судинніпрепарати (кордіамін, мезатон).Для подальшоговиведеннятоксинів, щозалишились у травному каналі, даютьвсерединусорбенти.Препаратом виборуможе бути ентеродез, поліфепан.Раннєзастосуванняентеросорбентівсприяєшвидкомуполіпшеннюса-мопочуття і зниженнюінтоксикації, запобігаєускладненням.Заклінічнимипоказаннямипроводятьрегідратаційну і дезінтоксикаційнутерапію. Для цьогозастосовуютьізотонічнийрозчиннатрію хлориду, трисіль, Привираженомузневодненнісольовірозчинидоцільнопочативводитивнутрішньовенноще на догоспітальномуетапі. Якщо при-пинилосьблювання, краще перейти на оральнурегідратацію. Препаратами вибору для оральноїрегідратації є глюкосол і регідрон..Длянормалізаціїтравлення в кишках можназастосуватиферментніпрепарати (фестал, ензистал, мезим-форте).Протиботулінічнасироваткагетерогенна, виготовлена з кровігіперімунних коней. Тому їїзастосовують за методом Безредка. Спочаткувводять 0,1 мл сироватки,розведеної в 100 разів (ампула об’ємом 1 мл із червоним маркуванням), внутрішньошкірно в середнютретинувнутрішньоїповерхніпередпліччя. За відсутностіреакції (папула і гіпере-мія не перевищують 1 см) через 20-30 хввводять 0,1 мл нерозведеноїсироватки (ампулиоб’ємом 5-10 мл ізсиніммаркуванням) підшкірно в середнютретинузовнішньоїповерхніплеча. За відсутностіреакції через 30-40 хввнутрішньом’язововводятьусю дозу сумішісироваток, попередньопідігрітихдо температури 36-37 °С.

3)З якими хворобами необхідно диференціювати шигельоз.Найчастіше проводять з іншими діарейними інфекціями , гострою хірургічною патологією органів живота , ЯК, пухлинами дистального відділу товстої кишки. Сальмонельоз представляє труднощі для диференціальної діагностики при наявності колітіческогосиндрому , гострий апендицит — при атиповому перебігу (діарея , незвичайна локалізація болю) , мезентеріальний тромбоз — за наявності крові у випорожненнях , гострий або підгострий варіанти ЯК — у випадках з лихоманкою , швидким наростанням діареї і появою крові у випорожненнях , раку дистального відділу товстої кишки — при малосимптомном перебігу хвороби , якщо діарея та інтоксикація розвиваються у зв’язку з інфікуванням пухлини.

Білет№9 1.бруцельоз– гостра бактерійна хвороба з групи зоонозів, яка супроводжується ураженням опорно-рухової, нервової, серцево-судинної та сечостатевої систем організму і має схильність до хронічного перебігу.

Етіол. Збудник належить до роду бруцелла .Це дрібні нерухомі грам негативні кокобактерії. Для людини патогенні 3види бруцел: 1) (бруцели дрібної рогатої худоби);2) (бруцели великої рогатої худоби; 3) (бруцели свиней). На живильних середовищах (печінковий, кров’яний або картопляний агар) бруцели ростуть повільно, характеризуються значною мінливістю. Усі види бруцел досить стійкі в довкіллі: у молоці та молочних продуктах зберігаються від 10 діб до 1-2 міс., шкірі та вовні –2-4 міс., воді – до 5 міс., ґрунті – 3 міс. і більше. При температурі60 °С гинуть через 30 хв., при кип’ятінні – миттєво. Розчини хлорного вапна і хлораміну в концентраціях, що використовуються для дезінфекції, вбивають їх протягом декількох хвилин.Епідем. Його серед підтримуються за рахунок циркуляції збудника серед тварин. Людина заражається переважно від овець, інфікованих Br. melitensis, значно рідше – від великої рогатої худоби і свиней. Хворі тварини виділяють бруцели з калом, сечею і молоком, а під час пологів і абортів – у великій кількості з плодом, навколоплідною рідиною, плацентою, іншими виділеннями з матки і піхви. Більшість тварин з часом видужують, але багато з них продовжують виділяти бактерії. Від заражених тварин бруцели потрапляють на підстилку, корм, у ґрунт і воду. Зараження людей відбувається переважно контактним і аліментарним шляхами, частіше під час догляду за тваринами або допомогиїм при окоті та отеленні. Основними факторами передачі інфекції є сире молоко, бринза, кумис, м’ясо, вовна, шкіра. Інфікування можливе при забої тварини і розробці туші, транспортуванні сировини та її обробці. У зв’язку з цим частіше хворіють чабани, доярки, зоотехніки, ветеринари, робітники м’ясокомбінатів і бо, підприємств з переробки тваринницької сировини Профілактика здійснюється ветеринарною і медичною службами. Важливого значення надають охороні тваринницьких господарств від занесення бруцельозу, виявленню і оздоровленню (або забою) хворих тварин, дезінфекції приміщень і території, імунізації поголів’я. Молоко від хворих тварин не вживають, бринзу можна споживати лише після 2 міс. зберігання. Шкіра підлягає тримісячному засолу. З метою індивідуального захисту тваринники та особи, які займаються переробкою сировини і продуктів, користуються спецодягом, гумовими рукавицями, після роботи дезінфікують руки. У районах, де реєструють бруцельозкозячо-овечого типу,проводять щеплення населення живою протибруцельозною вакциною. Ревакцинацію роблять через рік. Працівникам галузі вівчарства і м’ясо комбінатів доцільно робити щеплення за 1-2 міс. До початку окоту і масового забою худоби. Однак ефективність імунізації невелика.

2)Догоспітальна допомога хворому при ботулізмі До цього (вдома чи там, де виявили хворого) необхідно ретельно промити шлунок і кишки спочатку чистою водою (для забору промивних вод для дослідження), а потім 5 % розчином натрію гідрокарбонату. Зволікання з цією процедурою сприятиме дальшому всмоктуванню токсину в кров і тяжчому перебігу хвороби. При легкому перебігу ботулізму у хворого спочатку провокують блювання механічним подразненням задньої стінки глотки,після чого ретельно промивають шлунок через звичайний шлунковий зонд;„при середньотяжкому і тяжкому перебігу хвороби шлунок промивають лише за допомогою носошлункового зонда .Механічне провокування блювання є недопустимим;„при виражених бульбарних і дихальних порушеннях треба пам’ятати, що введення носошлункового зонду до початку штучної вентиляції легенів є небезпечним заходом, тому що може призвести до ларингоспазму і зупинити дихання. Тому краще,щоб процедуру виконав досвідчений отоларинголог;„промивати шлунок треба значною кількістю (до 10 л) 5 %розчину натріюгідрокарбонату, навіть якщо промивні води чисті категорично забороняється провокувати блювання фармакологічними засобами, бо швидкість наростання неврологічної симптоматики при ботулізмі буває досить значною і блювання може призвести до аспірації блювотиння.

3)Планова і термінова профілактика правця. Специфічну профілактику правця проводять планово та екстрено – після отримання травми. Здійснюють її шляхом активної чи пасивної імунізації. Для планової профілактики застосовують такі препарати:– адсорбовану кашлючно-дифтерійно-правцеву вакцину (АКДП-вакцина), що містить 20 одиниць зв’язування правцевого анатоксину в 1мл; – адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин зі зменшеною концентрацією антигенна (АДП-М-анатоксин), що містить 10 одиниць зв’язування правцевого анатоксину в 1 мл; адсорбований правцевий анатоксин (АП-анатоксин) очищений – концентрований препарат, щомістить20 одиниць зв’язування в 1 мл.Для екстреної профілактики правця застосовують:– протиправцевий людський імуноглобулін, що отримано з крові активно імунізованих людей. Одна профілактична доза складає 250 МО;– протиправцеву сироватку, виготовлену з крові гіпер імунізованих коней. Одна профілактична доза складає3 000 МО;– адсорбований правцевий анатоксин (АП-анатоксин) очищений. Імунізації підлягають усі особи, які не мають протипоказань. Вакцинацію дітям проводятьАКДП-вакциною у віці 3 міс. триразово з інтервалом у 30 днів.Першу ревакцинаціюпроводять одноразово у 18 міс., другу –АДП-анатоксином у 6 років, третю – в 11 років, наступні – в 14 і18 років. Планові ревакцинації дорослих проводять АДП-М-анатоксином з інтервалом 10 років. Екстрену профілактику розпочинають з первинної хірургічної обробки рани. Далі, якщонеобхідно, проводять імунопрофілактику

БІЛЕТ №10. 1)Клінічна картина малярійного нападу, Захворювання проявляється тріадою синдромів: типовими нападами пропасниці з чіткою періодичністю, збільшенням печінки та селезінки, розвитком анемії. Протягом 2-3 днів можуть відзначатись продромальні явища у вигляді загальної слабості, розбитості, погіршання сну та апетиту,болю голови, болю в суглобах, м’язах. Напади лихоманки починаються з трясучого ознобу, що триває 1,5-2 год. Стан хворого швидко погіршується – його сильно морозить, усього аж підкидає на ліжку, він ніяк не може зігрітись навіть під кількома ковдрами. Обличчя гіперемійоване або, частіше, дуже бліде з жовтизною, шкіра робиться “гусячою”, кінчик носа, губи і пальці – синюшними. З’являються задишка, нерідко біль у попереку. Ускладнення. Зустрічаються здебільшого при тропічній малярії, надзвичайно тяжко перебігають і часто призводять до смерті хворого. Можуть виникати інфекційно-токсичний шок,малярійна кома, гостра ниркова недостатність, гемоглобіну рійна гарячка, набряк легень, розрив селезінки. Лікування. Оскільки напади малярії пов’язані з еритроцитарною шизогонією, лікування проводять за допомогою гематошизотропнихпрепаратів – хініну, акрихіну, бігумалю, хлоридину, делагілу. Частіше застосовують делагіл: в 1-у добу 1 г на раз і через 6-8 год –ще 0,5 г, в наступні 2 дні – по 0,5 г 1 раз на день.

Профілактика. Важливого значення надають боротьбі з переносником: осушують болота, очищують водойми, обробляють місця виплоду комарів ларвіцидними та імагоцидними препаратами, використовують біологічні методи. З метою захисту людей від укусів комарів застосовують репеленти, накомарники, сітки на вікнах, запони на дверях.

2) холера-особо опасна інф.Етіололгія:Збудниками є холерні вібріони Хорошо переносять низькі темпер.,перезіл.во льду рек и озер,источники:рібі,лягушки,молюски,бистро по бают при вісуш.,кипячи. 2 вида:1)класич.(азиат),2)ельторЕпідеміологія:Джерелом інфекції є хвора людина, реконвалесцент і здоровий носій. Путь передачи:пищевой,контактно-битовой.Сезон.:летня-осеня.групи риска:рибаки,моряки,хр.алкоголики,работники ЖКХ.Патогенез:вибрион рорадає черех рот, масово гибнуть в кисл.среде желудка,а если більше мільйона,то проривається в кишечник и відселяється більше количество жидкости с солямиКлініка. Інкубаційний період до 2 год-5 днів, починається гостро з проносу. Випорожнення часті, рясні, досить,кольору рисового відвару,з рибним відваром.Пронос не супроводжується болем у животі та тенезмами. У хворих можуть бути відчуття дискомфорту в ділянці епігастрію, бурчання, блювання, нерідко фонтаном, без нудоти,ознаки зневоднення.

3) Лабораторна діагностика при бруцельозі.Діагноз підтверджують такими методами:бактеріологічним. Роблять посіви крові, кісткового мозку, сечі, синовіальної рідини на печінковий або цукровий бульйон, картопляний агар. серологічним. Здебільшого використовують реакції аглютинації Райта, Хаддлсона, РЗК і РНГА, які, починаючи з 2-го тиж. захворювання, дають змогу виявити антитіла до бруцел;шкірною алергічною пробою Бюрне. Вона є високо специфічною, стає позитивною через місяць від початку хвороби і залишається такою багато років;біологічним. Проводиться проба на білих мишах або гвінейських свинках, яких заражають внутрішньочеревно або підшкірно. Через 20-30 діб роблять розтин тварин і бактеріологічне дослідження органів.

Білет№111сказ– це гостре вірусне захворювання яка розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою на сказ твариною і характеризується специфічним ураженням ЦНС з розвитком своєрідного судомного і галюцинаторного синдромів, паралічами в термінальній стадії та смертю. Етіологія: Містить однониткову РНК, має кулеподібну форму,нестійкий щодо факторів зовнішнього середовища, дії дезинфекуючих розчинів, кип'ятіння.Стійкий до фенолу, заморожування, висушування, антибіотиків. Розрізняють два варіанти вірусу – дикий (вуличний) і фіксований (отримується лабораторно використовується для отримання антирабічних вакцин).Епідеміологія: Джерело збудника – свійські (собаки, особливо бродячі, кішки, корови,кози) та дикі (вовки,лисиці,кажани) тварини. Механізм зараження - рановий (підчас укусу та ослинення рани). Клініка:інкубаційний період від 1-3 міс:неприємні відчуття в ділянці укусу (рубця), порушення сну,депресія, підвищення tтіла, головний біль. 2. збудження: підвищена рефлекторна збудливість: синдроми гідрофобії (водобоязнь), аерофобії, фотофобії, акустикофобії,приступи судорог (пароксизмів) частішають і поширюються, виражена слинотеча, пітливість,виражені порушення психіки: лютість, агресивні дії. 3.паралічів:припиняється збудження, гідрофобія, продовжується слинотеча, з'являються паралічі, смерть раптова від паралічу серця або дихального центру