Отже, зокрема, д о системи пенсійних відносин у даний час входять наступні види пенсій: за віком, по інвалідності, у випадку втрати годувальника, за вислугу років та ін.

До системи відносин по забезпеченню допомогами відносяться, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологам, при народженні дитини; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, по безробіттю, на поховання та ін.

Система відносин по забезпеченню компенсаційними виплатами включає компенсаційні виплати, наприклад, передбачені Законом України від 28.02.1991 р. “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи”.

Надання компенсаційних виплат передбачено і в інших випадках, а саме наступними нормативно-правовими актами:

q Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. №999;

q Положення про виплату інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1998 р. №296;

q Порядок планування і здійснення витрат на виплату грошової компенсації на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобілів і транспортне обслуговування, грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування окремим категоріям інвалідів, затв. наказом Мінпраці, Мінфіну і Держказначейства України від 15.10.2001 р. №422/465/181;

q Постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 1995 р. №175 «Про грошову компенсацію військовослужбовцям за піднаймання (наймання) житла»;

q Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 1996 р. №429 «Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами».

До системи відносин, пов’язаних з наданням громадянам різних соціальних послуг (відносини по соціальному обслуговуванню), входять, зокрема, відносини по соціальному обслуговуванню: літніх людей і інвалідів у будинках-інтернатах для літніх людей і інвалідів, самотніх пенсіонерів, що проживають у будинках-інтернатах (пансіонатах), обслуговування їх удома, соціально-консультативна допомога, реабілітаційні послуги для інвалідів, надання інвалідам протезно-ортопедичної допомоги; відносини, пов’язані з транспортним забезпеченням інвалідів; відносини по соціальному обслуговуванню родин, що мають дітей і т.ін.

До відносин по наданню соціальних послуг варто віднести і систему пільг, передбачених для різних категорій громадян (Герої України, Радянського Союзу, повні кавалери орденів Слави, особи, які попали під вплив радіації, жертви політичних репресій, неповнолітні в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання, створених фашистами. Герої соціалістичної праці, повні кавалери ордена Трудової Слави, ветерани різних категорій, багатодітні сім’ї).

Самостійною підгрупою відносин по соціальному обслуговуванню є медико-санітарна допомога як комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури, попередження захворювань і інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам з гострими та хронічними захворюваннями, реабілітацію хворих та інвалідів.

Відносини по санаторно-курортному обслуговуванню і лікуванню є самостійною підгрупою відносин по соціальному обслуговуванню. Вони передбачають забезпечення громадян путівками для санаторно-курортного лікування безкоштовно або на пільгових підставах (зі знижкою).

Нарешті, у систему відносин по соціальному обслуговуванню включається також лікарська допомога і забезпечення протезними засобами, що надаються безкоштовно або зі знижкою для окремих категорій громадян.

Процедурні відносини включають дві самостійні підгрупи:

1) відносини щодо встановлення юридичних фактів, наявність яких необхідна для виникнення матеріальних відносин (у грошовій формі або по наданню послуг). До таких відносяться: факт інвалідності, факт визнання громадянина безвісно відсутнім, факт участі у ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС і т.д.;

2) відносини, пов’язані з представленням громадянина до якого-небудь виду соціального забезпечення або з прийняттям компетентним органом рішення про застосування правової норми (наприклад, про надання протезно-ортопедичних виробів, призначенні пенсії, допомоги, направлення особи до психоневрологічного установи для соціального захисту чи спеціального навчання).

Процесуальні відносини виникають у зв’язку із захистом громадянином свого права на той чи інший вид соціального забезпечення (наприклад, у випадку відмови у призначенні пенсії, допомоги або надання соціальної послуги).

Інколи, на думку окремих авторів (наприклад, Герасиміва Т.З.), говорячи про структуру предмету права соціального забезпечення, необхідно відмітити належність в ньому двох основних громадських відносин:

- відносини по забезпеченню працівників і членів їх сімей. Це складні по своїй природі відносини, значного впливу на які завдають трудові, адміністративні відносини;

- суспільні зв’язки по забезпеченню непрацюючої частини населення: інвалідів з дитинства і ін. До них приєднуються відношення, в рамках яких забезпечення здійснюється незалежно від того працювала особа чи ні. Подібні обставини враховуються при їх правовому врегулюванні.

Зауважимо, що треба мати на увазі динамізм суспільних відносин, які складають предмет соціального забезпечення. Він проявляється, насамперед, у виникненні нових груп відносин викликаних потребами життя.

Предмет будь-якої галузі права дістає юридичне закріплення у відповідних нормативних актах. В більшості галузей законодавства предмет правової галузі безпосередньо відображається в розділах і інших підрозділах кодифікованих нормативних актів. По іншому стоїть справа в сфері права соціального забезпечення. На жаль, на сьогоднішній день в Україні кодифікація законодавства про соціальне забезпечення не проведена і тому предмет даної галузі нормативне незакріплений в цілому ряді актів. І це недолік.

Поняття правовідносин є одним із фундаментальних понять як в загальній теорії права, так і в галузевих науках. Традиційно під правовідносинами розуміють таку форму соціальної взаємодії, що об’єктивно виникає у суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права-обов’язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Суспільні відносини в сфері соціального забезпечення є результатом дії норм права соціального забезпечення. За своєю природою і своїм соціальним призначенням право соціального забезпечення має гуманістичний характер. Свого часу соціально-забезпечувальні правовідносини відносили до системи трудового, колгоспного, адміністративного права. Визначальним критерієм для включення цих відносин до предмету тієї чи іншої галузі служив характер суспільне корисної діяльності громадян, які потребують соціального матеріального забезпечення. Однак, розвиток суспільних відносин у сфері соціального забезпечення та галузевого законодавства в 50-70-ті роки започаткували поступове формування нової галузі права - права соціального забезпечення.

Право соціального забезпечення виділилося в самостійну галузь порівняно недавно (у середині 70-х рр. ХХ століття). До цього часу відносини по соціальному забезпеченню розглядалися в рамках адміністративного, цивільного, трудового, а також колгоспного права.

У період утворення СРСР (1922 р.) і пізніше (у 30-х рр.) соціальне забезпечення вважалося складовою частиною права соціальної культури і входило в галузь адміністративного права.

У 50-х рр. з появою нового пенсійного законодавства соціальне забезпечення працівників стало розглядатися в рамках предмета трудового права, а соціальне забезпечення колгоспників - у рамках предмета колгоспного права.

Уперше питання про самостійність права соціального забезпечення був піднятий і обговорений на міжнародному симпозіумі в Празі в 1966 р. Чехословацькі вчені-юристи Я. Клоушек, К. Пінц, І. Томеш і В. Вергайнер у своїй доповіді звернули увагу на специфіку відносин по соціальному забезпеченню, на особливості прийомів і способів їхнього регулювання і прийшли до висновку про самостійність цієї галузі права. Позиція чеських юристів була підтримана B. Андрєєвим, В. Караваєвим і О. Лєвшіним.

Основоположником радянського права соціального забезпечення як самостійної галузі права став заслужений діяч науки професор B. Андрєєв. Він уперше в 1966 р. розробив вчення про предмет і метод цієї правової галузі, обґрунтував систему її норм, сформулював принципи соціального забезпечення, дослідив теоретичні засади формування системи соціально-забезпечувальних правовідносин, здійснив обґрунтування особливостей цих відносин: (1) аліментарний характер; (2) специфічний суб’єктний склад (громадяни та державні органи); (3) фінансове джерело - суспільні фонди; (4) підстава виникнення - особа не працює внаслідок непрацездатності (особа вже або ще не може працювати) або звільнення державою її від цього обов’язку.

Великий внесок у розвиток науки права соціального забезпечення внесли Є. Астрахан, В. Ачаркан, О. Азарова, К. Батигін, І. Гущин, О. Зайкін, М. Захаров, Р. Іванова, П. Маргієв, В. Тарасова, Є. Тучкова, Я. Фогель, В. Шайхатдінов і ін.

Згодом у галузевій правовій літературі з’явилось декілька концепцій обґрунтування сфери соціально-забезпечувальних правовідносин, що дозволяли виділити їх в окрему галузь права.

Найбільш поширеними є чотири:

1) концепція непрацездатності;

2) соціальної аліментарності;