Підприємство як відкрита система в умовах ринкових відносин широко взаємодіє з зовнішнім середовищем. Ринок припускає:

• вільний вибір суб'єктом напрямку, що хазяює, діяльності відповідно до компетенції і місця в системі суспільного поділу праці і відтворення;

• вільний доступ до будь-яких видів ресурсів, обмежений лише власними і позиковими коштами;

• економічну відповідальність суб'єкта, що хазяює, за використання ресурсів, необхідність розраховуватися по всіх зобов'язаннях за можливі втрати і неефективні рішення засобами суб'єкта, що хазяює;

• виробництво продукції на невідомий ринок, тобто відносну невизначеність місцезнаходження споживача.

Підприємство як система формує і виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем. Система реагує на впливи зовнішнього середовища, розвивається під цими впливами, але при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну стійкість і адаптивність функціонування системи (спрощена їхня взаємодія показана на рис.7). Без взаємодії з зовнішнім середовищем підприємство як відкрита система не може функціонувати. (Із зовнішнього середовища воно одержує інформацію, ресурси, капітал і в неї ж передає свою чи продукцію послуги.) Разом з тим, чим менше збурювань у зовнішнім середовищі, тим стійкіше буде функціонувати підприємство. Задача менеджера полягає в прогнозуванні ситуацій і вживанні заходів по адаптації параметрів систем до факторів зовнішнього середовища.

У випадку застосування системного підходу на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри "виходу", тобто чи товару послуг. Виникають питання: Що робити? З яким рівнем якості? З якими витратами? Для кого? У які терміни?

Кому і за якою ціною продавати? На ці питання відповіді даються одночасно. "Вихід" повинний бути конкурентноздатним по нормативах. Потім визначаються параметри "входу". Зважуються питання: Які потрібні ресурси й інформація для процесу? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва системи (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці і керування) і параметрів зовнішнього середовища (економічної, технологічної, соціально-демографічний середовищ країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний зв'язок є комунікаційним каналом від споживачів системи ("виходу") до виготовлювача товару і постачальникам системи ("входу"). При зміні вимог споживачів до товару, а також параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок "вхід" системи і сама система повинні відреагувати на ці зміни і внести відповідні зміни в параметри функціонування.

Таким чином, умови забезпечення конкурентноздатності товару такі:

• результати маркетингових досліджень повинні гарантувати вищі світові досягнення до моменту постачання товару споживачу, тобто повинний бути забезпечений високоякісний прогноз параметрів "виходу" системи;

• "вхід" системи повинний бути відмінної якості;

• зовнішнє середовище повинне сприяти нормальному протіканню процесу в системі;

• організаційно-технічний рівень системи повинний дозволяти переробляти якісний "вхід" системи в якісний вихід.

2. Складові частини операційної системи

Дії, у результаті яких виробляються товари і виявляються послуги, мають загальну назву — "операційна функція". Таким чином, сутність операційної функції полягає в процесі конверсії (трансформації, перетворення), тобто в послідовному ланцюжку дій, завдяки яким входи операційної системи (зокрема, ресурси) перетворяться у визначені кінцеві результати, що можуть мати вид матеріальної чи продукції послуги. Узагальнена мета операційної функції (інакше – операційної діяльності) полягає в створенні який – або корисності. Зокрема, корисності форми, місця, придбання, стану і часу.

Таким чином, операційну систему можна визначити як одну з підсистем організації, у рамках якої здійснюється реалізація операційної функції. Вона містить у собі дії, у результаті яких виробляються товари, надаються послуги, виконуються роботи для задоволення зовнішніх стосовно даної організації споживачів. Операційна система організації належить до класу економічних систем, для яких характерні узагальнені характеристики. Зокрема: відкритість і гомеостатичність; складність і поліструктурність; нестаціонарність окремих параметрів системи; унікальність поводження системи в конкретних умовах; можливість змінювати свою структуру і формувати варіанти поводження; здатність протистояти ентропійним тенденціям; здатність пристосовуватися до змін зовнішнього середовища; здатність і прагнення до цілеполагання.

Широко відомі терміни "виробництво" і "операції" мають багато загального. Однак під виробництвом в основному розуміються випуск товарів і переробка сировини. Термін "операції" ширше, він містить у собі не тільки виробництво товарів, але і надання послуг.

Підприємства (організації) розрізняються по видах діяльності, що входить в операційну функцію. Організації, що роблять товар, як правило, є матеріало- і енергоємними, тобто споживають значні обсяги сировини, напівфабрикатів, паливно-енергетичних ресурсів і т.п. До таких організацій відносяться об'єкти будівництва, машинобудівні підприємства, хлібозаводи й ін. Продукція цих організацій, за винятком будівельної, як правило, розрахована на масового споживача — це автомобілі, пилососи, хлібобулочні вироби і т.д. У той же час організації, що роблять послуги (підприємства сфери послуг, аеропорти, автостанції, лікарні), затрачають незначна кількість вихідних матеріалів і енергії. Однак їхньої послуги, як правило, індивідуальні і визначаються вимогами клієнтів (замовників).

Використовуючи методологію системного підходу, можна установити, що будь-яке чи підприємство організація являє собою відкриту систему, Вона перетворить вхідні величини (сировина, напівфабрикати, праця й ін.) у вихідні (продукцію, послуги).

Повна система виробничої діяльності підприємства (організації) називається операційної і є центральною ланкою будь-якого підприємства (організації) по випуску продукції і наданню послуг. У цій системі, створеної на основі раціонального (вертикального і горизонтального) поділу праці і сполучення в часі і просторі предметів, засобів і самої праці, реалізується операційна функція (рис.8).

Структура операційної системи – це сукупність елементів і зв'язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура визначається складом і взаємозв'язками елементів операційної системи, а також зв'язками з зовнішнім середовищем. Розрізняють просторову (розташування елементів системи в просторі) і тимчасову (послідовність зміни стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємозалежні і взаємозалежні. На самому загальному рівні в складі операційної системи розрізняють три підсистеми:

       переробну,

       забезпечення

       управління (планування і контролю).

• переробна (виконує продуктивну роботу, безпосередньо зв'язану з перетворенням вхідних величин у вихідні результати);

• забезпечення (вона не зв'язана безпосередньо з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми). Підсистема забезпечення перетворює також вихідні ресурси в продукцію (послуги)¸ які використовують у переробній підсистемі. Функція, що вважається частиною підсистеми забезпечення в одній організації, може бути складовою частиною переробної підсистеми в іншій.

• планування і контролю одержує інформацію з наступних джерел:

 - від переробної підсистеми – про стан системи і незавершене виробництво;

- із внутрішнього середовища організації – про мети, стратегію, політика і т.п.;

- із зовнішнього середовища – про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденціях розвитку технології, нормативних актах і т.п.

Підсистема планування і контролю переробляє весь обсяг інформації і видає рішення, як саме повинна працювати переробна підсистема.