Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

У ході вивчення трудового процесу і його нормування вирішуються дві задачі:

· визначення фактичних витрат часу на виконання операцій та її елементів,

· визначення структури витрат часу протягом зміни (або її частин)?

Існує два основних методи вивчення витрат робочого часу:

· метод безпосередніх вимірів;

· метод моментних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів полягає у безперервному спостереженні за трудовим процесом, операцією або її частинами і фіксації показань поточного часу або тривалості виконання окремих елементів операції.

Достоїнства методу:

· докладне вивчення процесу праці та використання устаткування;

· одержання даних у абсолютному вираженні (сек., хв., год.) і їхня висока вірогідність;

· установлення фактичних витрат робочого часу за весь період спостереження, одержання відомостей щодо послідовності окремих елементів роботи;

· можливість безпосереднього виявлення раціональних прийомів та методів праці, причин втрат та нераціональних витрат часу;

· можливість залучення до досліджень самих працівників.

Недоліки методу:

· спостереження тривалі та трудомісткі, обробка даних досить складна;

· час спостереження обмежений, спостереження не можна переривати,

· один спостерігач, як правило не в змозі забезпечити якісне спостереження і фіксацію результату більш ніж по трьох-чотирьох об'єктах;

· постійна присутність спостерігача впливає на працівника, що може трохи спотворювати вірогідність результату.

Розрізняють кілька різновидів методу безпосередніх вимірів. Суцільні виміри (за поточним часом) ведуться шляхом безперервної реєстрації всіх елементів роботи і їхньої тимчасової послідовності, у записі фіксується календарний (поточний) час закінчення кожного елемента. Тривалість елементів операції визначається шляхом додаткових розрахунків: з показника поточного часу елемента, тривалість якого визначається, віднімають показник поточного часу попереднього елемента. Вибіркові виміри застосовуються для вивчення окремих елементів роботи, операції незалежно від їхньої послідовності у часі. У ході спостережень фіксується й у записі відразу відбивається тривалість кожного досліджуваного елемента. Циклові виміри використовуються для вивчення елементів операції невеликої тривалості (до 1-3 сек.), коли реєстрація кожного з них окремо дає занадто велику погрішність. У цьому випадку елементи поєднують у групи по (n-1), де n – кількість елементів у операції, і в записі фіксуються тривалість кожної групи. Потім за допомогою розрахунків визначається тривалість кожного окремого елемента.

Метод моментних спостереженьскладається з реєстрації й обліку кількості однойменних витрат робочого часу у вибіркові моменти (у деяких випадках – через рівні проміжки часу). В основі цього методу лежить закон великих чисел, відповідно до якого «взаємне відхилення частин сукупності поглинається всією сукупністю, і з досить високою імовірністю по окремій частині можна судити про сукупності в цілому.»

При застосуванні даного методу структура витрат часу встановлюється за питомою вагою моментів, у які відзначалися витрати робочого часу в загальній кількості врахованих моментів за весь період спостереження.

Достоїнства методу:

· один дослідник може спостерігати майже необмежене число об'єктів;

· вірогідність спостереження не постраждає, якщо воно буде перерване, а потім продовжене;

· за оцінкою фахівців, трудомісткість спостереження й обробки даних у 5-10 разів менша, ніж при попередньому методі, нижчі фізичні та нервові навантаження у спостерігача;

· спостерігач не знаходиться постійно поруч із працівником – об'єктом спостереження, тому не робить на нього істотного психологічного впливу.

Недоліки методу:

· результатом є тільки середні дані;

· структура витрат робочого часу може бути розкрита не цілком;

· відсутні дані про послідовність і раціональність виконання прийомів і операцій, немає можливості безпосередньо фіксувати причини простоїв, утрат та нераціональних витрат робочого часу.

У залежності від мети вивчення витрат робочого часу виділяють такі види спостережень.

Хронометраж – вивчення періодично повторюваних елементів операції, підготовчо-заключної роботи, дій щодо обслуговування робочого місця.

Фотографія робочого часу – вивчення робочого часу виконавця, часу використання устаткування протягом зміни або її частини шляхом виміру всіх видів витрат часу, їхнього змісту, послідовності, тривалості.

Фотохронометраж - сполучення вивчення структури витрат робочого часу протягом зміни за допомогою фотографії робочого часу, хронометражу окремих елементів роботи.

У залежності від кількості об'єктів, що одночасно спостерігаються, розрізняють індивідуальні, групові (бригадні), масові (маршрутні) спостереження.

Індивідуальні спостереження – ведуться за одним робітником, за одиницею устаткування.

Групові спостереження – поширюються на декількох робітників або одиниць устаткування, на робітників і верстати, на багатоверстатні робочі місця, на роботу бригади.

Масовим вважається спостереження, коли число об'єктів перевищує 10. Масове спостереження називають маршрутним, якщо об'єкти віддалені один від одного і спостерігач повинен рухатися за визначеним маршрутом. Іноді маршрутним називають індивідуальне спостереження, коли за визначеним маршрутом рухається сам об'єкт, (який обслуговує робітник), а спостерігач іде за ним.

Розрізняють такі способи ведення спостереження.

Візуальний спосіб – спостереження і фіксація витрат часу проводяться безпосередньо спостерігачем за допомогою стрілочно-циферблатних приладів часу – годинників із секундною стрілкою. При необхідній більшій точності застосовуються хроноскопи, які рахують частки секунди. Всі ці прилади тільки фіксують час, а спостерігач повинен керувати ними, вести спостереження, фіксувати дані у листі спостереження. У результаті виникають великі нервові навантаження і дослідження стає досить трудомістким. Спостереження за допомогою приладів(напівавтоматичних) забезпечує фіксування окремих витрат часу приладами під керуванням спостерігача. Сюди відносяться: прилади з цифровими лічильниками, кожний з яких веде облік за окремим елементом, хронографи, які накреслюють графік уздовж листа запису. Маються розробки, які дозволяють використовувати ЕОМ для вивчення витрат робочого часу.

Автоматичний спосіб спостереження має на увазі використання відеозйомки промислового телебачення, осцилографії та ін.

Кінозйомка дозволяє детально вивчати трудовий процес з використанням великих, середніх, загальних планів, тиражувати отриманий матеріал, робити навчальні фільми, контролювати правильність проведеного аналізу спостереження, залучати до аналізу безпосереднього виконавця роботи. Використовуються кінокамери, що мають стабільні частоти зйомки і покадрову зйомку.

Відеозапис –даєті ж можливості, але більш придатний для великих планів. Відлік часу може вестися за сигналами, записами на звуковий канал, або за показниками лічильника часу в кадрі.

Використання промислового телебаченнядозволяє дистанціювати спостерігача від об'єкта спостереження, вилучити вплив присутності спостерігача на працівника, трудовий процес якого вивчається.

Осцилографування здійснюється за допомогою осцилографа, що записує параметри трудового процесу на плівку або світлочутливий папір і датчиків. Ця система використовується для дослідження машинних і машинно-ручних елементів роботи.

Нарешті, за способом запису результатів спостереження розрізняють: цифрову (хв., сек.), індексну (буквені й умовні позначки), графічну (графіки у масштабі часу), записи; фотокінореєстрацію; осцилограму; змішану (комбіновану) форму запису, наприклад, індексно-цифрову.

 

 

Термінологічний словник

Правила внутрішнього трудового розпорядку – це документ, що регламентує порядок прийому і звільнення працівників, час праці та відпочинку, основні обов'язки співробітників і адміністрації, а також заходи для заохочення і покарання.

Метод безпосередніх вимірів витрат робочого часу – це безперервне спостереження за трудовим процесом, операцією або її частинами і фіксація показань поточного часу або тривалості виконання окремих елементів операції.

Метод моментных спостереженьскладається з реєстрації й обліку кількості однойменних витрат робочого часу у вибіркові моменти (у деяких випадках – через рівні проміжки часу). В основі цього методу лежить закон великих чисел, відповідно до якого „взаємне відхилення частин сукупності поглинається всією сукупністю, і з досить високою імовірністю по окремій частині можна судити про сукупність в цілому”.

 

10.3. Семінарське заняття за темою „Управління робочим часом працівників”

Студент повинен знати:

· сутність робочого часу як універсальної міри кількості праці;

· основні законодавчі положення України про регулювання робочого часу;

· сутність і зміст аналізу ефективності використання робочого часу.

 

Студент повинен уміти:

· правильно визначати особливості регулювання робочого часу для окремих категорій працівників;

· визначати особливості регулювання режиму праці та відпочинку протягом зміни, доби, тижня і року, а також гнучких режимів праці;

· розрізняти доцільність використання різних методів аналізу використання робочого часу, їх переваги та недоліки.

 

План семінарського заняття

1. Сутність та значення робочого часу як універсальної міри людської праці.

2. Законодавство України про регулювання робочого часу та відпусток.

3. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

4. Регулювання режимів праці та відпочинку протягом зміни, доби, тижня, року.

5. Гнучкі режими праці.

6. Методи аналізу ефективності використання робочого часу.

 

Основні питання для обговорення

1. У чому виявляється універсальність робочого часу як міри людської праці?

2. Які законодавчі та нормативні акти регулюють робочий час протягом зміни, доби, тижня і року?

3. Роль правил внутрішнього трудового розпорядку як засобу регулювання робочого часу в конкретній організації.

4. Сутність режимів праці та відпочинку.

5. Ефективність застосування різних методів аналізу використання робочого часу.

 

Навчальні завдання

Питання для поглибленого вивчення

1. Законодавче забезпечення регулювання робочого часу в Україні і його відповідність вимогам Міжнародної організації праці.

2. Зміст правил внутрішнього розпорядку організації та їх значення для ефективного управління персоналом.

3. Світовий досвід використання гнучких режимів праці та доцільність їх застосування.

 

Теми рефератів

1. Сутність та значення робочого часу як універсальної мірі людської праці.

2. Гнучкі форми зайнятості та організації робочого часу.

3. Методи аналізу ефективності використання робочого часу та доцільність їх використання на підприємствах і в організаціях.

 

Індивідуальне завдання

Тип завдання: аналітичний огляд навчально-методичної, наукової, монографічної, періодичної літератури з проблем теми.

Мета завдання:перевірка знань студентів, які були набуті у процесі вивчення дисципліни „Менеджмент персоналу” з акцентом на проблематику управління робочим часом працівників.

Самостійна робота: розглянути основні особливості кожного з методів вивчення витрат робочого часу і зробити короткий опис у зошиті.

Форма подання звіту: структурований у табличній формі аналіз основних способів вивчення ефективності витрат робочого часу та етапів їх проведення згідно з таблицею 10.1.

Таблиця 10.1