Без контролю кадрове планування не може бути успішним. При цьому контроль не можна плутати з наглядом над людьми в організації. Цей контроль не можна також розуміти і застосовувати як вираження недовіри стосовно співробітників. Контроль як функція керівництва завжди спрямований на конкретні задачі та завжди є складовою частиною цілеспрямованого процесу прийняття рішень.
Найпершою задачею контролю є фіксація результатів кадрового планування. При зіставленні запланованого й отриманого результатів випливає аналіз відхилень і розробка заходів щодо коригування. Відповідно до цієї інтерпретації кадровий контроль є регулярною заключною фазою процесу прийняття кадрових рішень. Поряд із задачею інформаційної підтримки кадрового планування кадровий контроль у рамках загального організаційного контролю спрямований на оптимізацію використання персоналу в організації. Контроль надає інформацію для звітності та дозволяє документувати дотримання трудових і соціально-правових норм.
Необхідно диференціювати різні аспекти контролю щодо кадрової справи. Контроль може стосуватися, з одного боку, самих кадрових процесів, а з іншого боку – їхніх результатів. Тут повинні прийматися до уваги не тільки глобальний процес прийняття рішень, який виходить за рамки окремих функцій, але і процеси прийняття рішень у межах окремих кадрових підсистем (функцій), а також їхні результати.
Розширення традиційного розуміння кадрового контролю коригувального типу дає кадровий контролінг. Функція контролінга складається з координації цілеприпускання, планування, контролю й інформації. Координаційна задача стає все більш значущою, тому що кадрова робота з її функціями стає все більш комплексною і багатогранною взаємозалежністю цілей і засобів, що вимагають цілеспрямованого узгодження. Цілями кадрового контролінга може бути:
· підтримка кадрового планування;
· забезпечення гарантії надійності та підвищення якості інформації про персонал;
· забезпечення координації у рамках функціональних підсистем системи управління персоналом, а також стосовно інших функціональних підсистем організації;
· підвищення гнучкості в управлінні персоналом шляхом своєчасного виявлення недоліків і ризиків для кадрової роботи та ін.
До задач кадрового контролінга відноситься створення кадрової інформаційної системи, а також аналіз наявної інформації з погляду її значущості для кадрової служби. На практиці для наочності кадрового контролінга використовуються деталізовані переліки задач. Прикладом може служити такий деталізований перелік завдань кадрового контролінга:
1. Створення системи кадрового планування і контролю:
· вибір методу і процедур;
· визначення порядку проведення планування;
· визначення основних вимог щодо складання плану і контролю за ним;
· визначення зовнішніх і внутрішніх передумов плану.
2. Створення кадрової інформаційної системи:
· визначення потреби в інформації;
· розробка системи інформації про робочі місця;
· розробка системи оцінки кадрів;
· розбудова інформаційної системи для обліку зовнішніх і внутрішніх змін, що мають значення для планування;
· ієрархічний аналіз потреби в інформації;
· визначення одержувачів інформації;
· підготовка і оформлення змісту кадрової звітності.
3. Координація кадрового планування:
· підготовка засідань щодо кадрового планування;
· проведення обговорень плану з керівниками відповідних служб;
· перевірка дотримання завдань, що встановлені кадровим планом по всій організації;
· узгодження кадрового плану з іншими частковими планами організації;
· проведення контролю за виконанням плану;
· розробка відповідних пропозицій і заходів для усунення відхилень від плану.
4. Проведення досліджень ефективності кадрового плану.
5. Виконання функцій кадрового аудиту:
· перевірка методів, моделей і процесів, що застосовуються у кадровій справі, з погляду їх економічної та соціальної ефективності;
· перевірка здатності відповідальних співробітників правильно використовувати інструментарій кадрового управління;
· проведення внутрішніх і зовнішніх порівняльних оцінок ефективності роботи з кадрами організації.
6. Ведення системи кадрової інформації.
7. Складання звітів по кадрах.
Термінологічний словник
Інтерес – це внутрішня спонукальна сила стосовно конкретної діяльності, але тільки у тому випадку, якщо людина впевнена, що досягти бажане їй під силу.
Групові інтереси – це система цілей і показників, що відбивають колективні результати праці.
Нормування праці – це встановлення об'єктивно необхідної міри витрат живої праці (норми) на виконання конкретної роботи.
Норма часу – це кількість робочого часу, об'єктивно необхідного для виконання конкретної роботи (операції) при визначених організаційно – технічних умовах.
Норма виробітку – це кількість одиниць продукції у натуральних показниках, яку повинен виробити робітник в одиницю робочого часу при визначених організаційно – технічних умовах.
Норма обслуговування – це кількість об'єктів, яку повинен якісно обслужити робітник в одиницю робочого часу. За допомогою цієї норми розраховують необхідну чисельність допоміжних робітників і багатоверстатників.
Норма підпорядкованості – це оптимальна кількість людей, підлеглих одному керівникові. Застосовується для визначення кількості посад керівників.
Норма співвідношення кількості працівників характеризує нормативні пропорції кількості працівників різних категорій.
Нормоване завдання – розрахунковий обсяг роботи, який повинен виконати працівник за визначений період часу.
Кадровий контролінг – це сукупність заходів щодо координації цілеприпускання, планування, контролю і інформації в системі управління персоналом.
9.3. Навчальні завдання до теми “Регулювання трудової діяльності персоналу”
Студент повинен знати:
· основи теорії організаційної поведінки;
· завдання ефективного використання праці та розстановки кадрів;
· визначення термінів – робочий час, трудовий процес і його обслуговування, оплата праці, виробниче середовище;
· засоби регламентування робочого часу, трудових обов'язків і міри праці; сутність нормування праці;
· методи планування роботи структурних підрозділів, визначення індивідуальних виробничих завдань;
· сутність і зміст контролінга в управлінні персоналом та його види;
· зміст обліку результатів діяльності трудових колективів і окремих виконавців.
Студент повинен вміти:
· визначатиіндивідуальні та групові інтереси, можливості їх використання в управлінні персоналом;
· розподіляти трудовий процес на його складові;
· орієнтуватися у можливостях застосування різних норм праці на виробництві;
· визначати індивідуальні виробничі завдання;
· орієнтуватися у процесах обліку результатів діяльності трудових колективів і окремих осіб.
Питання для поглибленого вивчення
1. Закони, які впливають на поведінку людини у процесі спільної діяльності.
2. Основні об’єкти регулювання трудової діяльності персоналу.
3. Проблеми управління робочим часом у сучасних організаціях.
Теми рефератів
1. Індивідуальні та групові інтереси працівників, методи їх використання у менеджменті персоналу.
2. Планування роботи структурних підрозділів, визначення індивідуальних виробничих завдань.
3. Контролінг як спосіб підвищення ефективності менеджменту персоналу.
Індивідуальне завдання
Тип завдання: огляд навчально-методичної, наукової, монографічної та періодичної літератури з проблем теми з наступною розробкою плану власного робочого дня.
Мета завдання: перевірка знань студентів щодо основних концепцій управління часом та навчання ефективному використовуванню власного робочого часу.
Самостійна робота: проаналізувати за літературними джерелами системи самоменеджменту та розробити власне проектне рішення щодо вказаної проблеми. При плануванні докладіть зусиль щодо включення до плану „ідеального дня” особистих справ і цілей, що стосуються родини, занять спортом, хобі та ін.
Форма подання звіту: обґрунтування і проект ідеального плану власного робочого дня згідно з таблицею 9.1 (5 – 6 сторінок тексту).
Таблиця 9.1.
План власного робочого дня
Час доби | Завдання, дії, цілі | Примітки |
6 год. 7 год. ... ... 24 год. |
Завдання для перевірки знань
Контрольні запитання одиничного вибору відповідей
1. Який показник є вихідним показником витрат живої праці:
а) норма часу;
б) норма виробітку;
в) норма обслуговування;
г) норма підпорядкованості.
2. Який ліміт понаднормової роботи:
а) 120 часів у рік;
б) 60 часів у рік;
в) 4 години 3 дні підряд;
г) такого ліміту немає.
3. Чи входить в обов'язки власника надання щорічної оплачуваної відпустки:
а) так;
б) ні;
в) за узгодженням роботодавця і найманого робітника;
г) входить, якщо це обговорене в трудовому договорі чи контракті.
4. Регулювання робочого часу здійснюється на основі:
а) Постанови Кабінету Міністрів України;
б) Кодексу законів про працю;
в) Постанови Верховної ради України;
г) Указу Президента.
5. Яка тривалість робочого тижня в працівників шкідливих виробництв:
а) не більше 35 год..;
б) не більше 37 год.;
в) не більше 38 год.;
г) не більше 36 год.
Контрольні запитання множинного вибору відповідей
1. Усі власники підприємств зобов'язані:
а) забезпечити розмір оплати праці найманих робітників не нижче мінімальної заробітної плати, установленої державою;
б) забезпечити виконання гарантій для жінок у зв'язку з материнством;
в) сплачувати обов'язкові страхові внески за працюючих працівників у Фонд соціального страхування і Пенсійний фонд;
г) забезпечити розмір оплати праці не нижче рівня прожиткового мінімуму, установленого державою;
д) надавати щорічну оплачувану відпустку.
2. Інтереси людини (працівника) за широті розподіляються на такі види:
а) концентровані;
б) групові;
в) розподілені;
г) короткочасні.
3. Скорочена тривалість робочого дня встановлюється для:
а) працівників у віці від 16 до 18 років;
б) для працівників зі шкідливими умовами праці;
в) для працівників у віці від 54 років;
г) для вагітних жінок.
4. До основних обов'язків працівника відносять наступні:
а) працювати чесно, совісно;
б) дотримуватися трудової дисципліни;
в) відвідувати спортивно-оздоровчі комплекси;
г) брати участь у суспільних заходах.
5. До цілей кадрового контролінга відносяться:
а) підтримка кадрового планування;
б) забезпечення гарантії надійності та підвищення якості інформації про персонал;
в) ріст продуктивності праці;
г) облік плинності кадрів.
Список рекомендованої літератури
1. Гапалов В.К.Управление рабочим временем. – 2-е изд. Перераб. И доп. – М.: Финансы и статистика. 1998 – С. 21- 63.
2. Журавлев П.В., Одегов Ю.В., Волгин Н.А. Управление человеческими ресурсами: опыт индустриально развитых стран. Учебное пособие: М.: «Экзамен», 2002 – С. 102-108.
3. Кибанов А.Я. Управление персоналом организации. Практикум: Учеб.пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002.
4. Кодекс законів України про працю. – К.: Парламентське вид-во, 1997.
5. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002 –С.7-15,161-177.
6. Недашківський М.М., Євтушенко Г.І., Гацька Л.П. Менеджмент персоналу: Навч.-метод. посібник. – Ірпінь, 2002 – С. 115-128.
7. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я.Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 1997 –С. 222-238, 352-365.
ТЕМА 10. УПРАВЛІННЯ РОБОЧИМ ЧАСОМ ПРАЦІВНИКІВ
10.1. Сутність і значення робочого часу, як універсальної міри людської праці.
10.2. Законодавство України про регулювання робочого часу і часу відпусток.
10.3. Правила внутрішнього трудового розпорядку.
10.4. Регулювання режимів праці та відпочинку протягом зміни, доби, тижня, року.
10.5. Гнучкі режими праці.
10.6. Методи аналізу ефективності використання робочого часу.
Дата: 2016-09-30, просмотров: 308.