Вгрупі «Інші необоротні активи»виокремлена підгрупа «малоцінні необоротні активи»,до якої відносяться об'єкти ос­новних засобів, що мають незначну вартість. П(С)БО 7 «Основні засоби»надає право підприємствам самостійно установлювати вартісну межу, за якою необоротні активи відносяться до основ­них засобів чи інших необоротних матеріальних активів.

Це рішення фіксується в наказі про облікову політику. Об'єкти, вартість яких дорівнює або перевищує встановлену вар­тісну межу відносяться до основних засобів, а тих, що нижче ва­ртісної межі — до малоцінних необоротних матеріальних акти­вів. Наприклад, обліковою політикою передбачено об'єкти вартістю до 1000 грн відносити до малоцінних необоротних ма­теріальних активів, а об'єкти вартістю більше 1000 грн — до ос­новних засобів.

На рисунку 1.1. представлена класифікація основних засобів.

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби»виділяють подібніта неподібніоб'єкти основних засобів.

Подібні об'єкти— об'єкти, які мають однакове функціональ­не призначення та однакову справедливу вартість. При цьому рі­зниця між справедливою вартістю об'єктів обміну не повинна

перевищувати 10 %.

Неподібні об'єкти— всі інші, тобто, мають різне функціона­льне призначення та різну справедливу вартість. Ця класифікація використовується в обмінних операціях з основними засобами.

За приналежністю основні засоби поділяють на власніта орендовані.

Власні основні засобиобліковуються на балансі підприєм­ства.

Основні засоби, що отримані за договором операційної оренди для тимчасового використання обліковуються поза балансом. Об'єкти основних засобів, що отримані за умовами фінансової оренди зараховуються на баланс.

Така класифікація дозволяє правильно відображати основні засоби у фінансовій звітності.

За призначенням основні засоби класифікують на:

— виробничого призначення— це такі, що використовуються безпосередньо у виробництві продукції чи наданні послуг (робіт);

Рис. 9.1. Класифікація основних засобів

— загальновиробничого призначення — це такі, що беруть участь у виробничому процесі чи його обслуговуванні, і для них є характерним обслуговування виробничого підрозділу або ж ви­користання одночасно для виробництва кількох видів продукції (робіт, послуг). Наприклад, приміщення цеху, бригадне примі­щення;

— адміністративного призначення— це такі, що обслуго­вують адміністрацію підприємства. Наприклад, приміщення офі­су, комп'ютери в бухгалтерії, службовий автомобіль керівника та інші;

— основні засоби, що обслуговують збут продукції, това­рів, послуг— це такі, що задіяні в процесі реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Наприклад, автомобіль, приміщення мага­зину, торговельна палатка тощо;

— культурно-побутового призначення— це такі, що зайня­ті в сфері культурно — побутового обслуговування населення. Наприклад, приміщення дитячого садка, аптеки, перукарні, обла­днання в них та інші аналогічні об'єкти.

Ці класифікаційні групи встановлює підприємство в залежно­сті від призначення та місць експлуатації основних засобів. Вона дозволяє відносити витрати на утримання основних засобів на відповідні об'єкти обліку витрат:

— включати до собівартості продукції (робіт, послуг);

— відносити на адміністративні, збутові чи інші операційні витрати.

За використанням основні засоби поділяються на:

а) діючі — ті, що використовуються (експлуатуються);

б) недіючі— ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з консервацією, реконструкцією, модернізацією, добу­довою. Вони обліковуються на балансі підприємства, але знос в цей час не нараховується.

в) запасні — ті, що призначені для заміни об'єктів, що вибули чи ремонтуються (різне устаткування, що, як правило, облікову­ється на складі).

В податковому обліку з метою нарахування амортизації від­повідно до Закону України «Про оподаткування прибутку під­приємств» основні засоби поділяють на такі чотири групи:

1 група — будинки, споруди, їх структурні компоненти та пе­редавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

2 група — автомобільний транспорт та вузли (запасні части­ни) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні та електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) устат­кування та приладдя до них;

3 група — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 та 3;

4 група — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпе­чення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Виділяють і інші класифікаційні групи.

Значення класифікації.Вона необхідна для:

1) раціональної організації бухгалтерського обліку (в бухгал­терському обліку основні засоби обліковують за встановленими однорідними групами);

2) для віднесення витрат на утримання основних засобів на відповідні витрати адміністративні, виробництва чи обігу;

3) для забезпечення правильного нарахування амортизації;

4) для отримання даних з метою аналізу використання основ­них засобів та планування їх відновлення;

5) для отримання даних при складанні статистичної та бухгал­терської звітності; а також інших цілей.

9.3. Оцінкаосновних засобів

Всі об'єкти обліку в тому числі і основні засоби повинні бути оцінені, тобто, мати свою вартість.

В бухгалтерському обліку основних засобів розрізняють пер­вісну, справедливу, переоцінену, залишкову та ліквідаційну вар­тість.

Первісна вартість— це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. За первісною варті­стю основні засоби беруться на облік. Склад витрат, що включа­ються до первісної вартості визначені в П(С)БО 7 «Основні засо­би» та приводяться нижче.

Справедлива вартість— це сума, за якою може бути здійс­нений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті опера­ції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Як правило, це договірна вартість, що орієнтована на ринкову вартість. Справедлива вартість основних засобів визначається при отриманні основних засобів як внесків до статутного капіталу, при реалізації, при оприбуткуванні надлишків, при дооцінці.

Переоцінена вартість— вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість— це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (лікві­дації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість— це різниця між первісною вартістю та сумою зносу даного об'єкта.

Об'єкти зараховуються на баланс та відображаються в обліку за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єкта основних засобів відповідно до П(С)БО7 «Основні засоби»складається з таких витрат:

— суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створен­ням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підпри­ємству);

— витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

— витрати на транспортування, установку, монтаж, налаго­дження основних засобів;

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основ­них засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Не включаються до первісної вартості основних засобів ви­трати на сплату відсотків за користування кредитом, якщо ці ос­новні засоби придбані (створені) повністю або частково за раху­нок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї су­ми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта осно­вних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманихосновних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуван­ням перелічених вище витрат.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статут­ного капіталупідприємства, визнається погоджена засновника­ми (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з ураху­ванням вищевказаних витрат.

Так, наприклад, якщо об'єкт основних засобів отримується бе­зоплатно чи як внесок до статутного капіталу, то його первісна вартість буде складатись з справедливої вартості самого об'єкта та витрат на транспортування, налагодження, установку, суми сплаченого мита, зборів та інших платежів і витрат, що пов'язані з отриманням такого об'єкта, як це передбачено П(С)БО 7 «Ос­новні засоби».

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандарта­ми) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

В господарській практиці обмінні операції можуть здійснюва­тись подібнимиі неподібнимиактивами.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібнийоб'єкт, дорівнює залишковій вартості переда­ного об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переда­ного об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подіб­ний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з вклю­ченням різниці до витрат іншої діяльності звітного періоду.

В даному випадку дотримується принцип обачності: не зави­щувати вартість активів. Тому отримані основні засоби за даною операцією оцінюються за нижчою оцінкою: залишковою вартіс­тю об'єкта чи його справедливою вартістю.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт,дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збі­льшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Обмін неподібними активами призводить до інших підходів до оцінки отриманих в результаті такого обміну об'єктів. При обміні неподібними об'єктами первісна вартість отриманого об'єк­та буде становити його договірну вартість, тобто справедливу ва­ртість переданого об'єкта, збільшену (зменшену) на суму отри­маних (переданих) грошей чи інших активів.

На підставі п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вар­тість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату батису. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму да­ту здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, то якої належить цей об'єкт. Переоцінена вартість об'єкта буде його первісною вартістю.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта(модернізація, модифі­кація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призво­дить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основ­них засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робо­чому станіта одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до скла­ду витрат. Тобто, витрати на ремонти, які підприємство здійснює для підтримки такого об'єкту в робочому стані не збільшують вартість основних засобів, а включаються у склад поточних ви­трат відповідного періоду.

9.4. Документальне оформлення операцій з надходження та вибуття основних засобів

Основні засоби надходять з різних джерел: від постачальни­ків, побудовані, отримані безоплатно, як внески засновників до статутного капіталу та інше. Всі ці операції оформляються пер­винними документами.

Купівля-продаж основних засобів, як правило, здійснюється на підставі договору. При передачі об'єкта оформляється наклад­на (рахунок-фактура), для платників податку на додану вартість за їх вимогою складається податкова накладна, а також надається технічна документація. Крім цих документів, зважаючи на склад­ність об'єктів, їх різноманітність, для документального оформ­лення надходження, внутрішнього переміщення, списання та ін­ших операцій з основними засобами оформляються типові форми первинних документів з обліку основних засобів, що затверджені наказом Мінстатистики № 352 від 29.12.1995 року.