Вгрупі «Інші необоротні активи»виокремлена підгрупа «малоцінні необоротні активи»,до якої відносяться об'єкти основних засобів, що мають незначну вартість. П(С)БО 7 «Основні засоби»надає право підприємствам самостійно установлювати вартісну межу, за якою необоротні активи відносяться до основних засобів чи інших необоротних матеріальних активів.
Це рішення фіксується в наказі про облікову політику. Об'єкти, вартість яких дорівнює або перевищує встановлену вартісну межу відносяться до основних засобів, а тих, що нижче вартісної межі — до малоцінних необоротних матеріальних активів. Наприклад, обліковою політикою передбачено об'єкти вартістю до 1000 грн відносити до малоцінних необоротних матеріальних активів, а об'єкти вартістю більше 1000 грн — до основних засобів.
На рисунку 1.1. представлена класифікація основних засобів.
Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби»виділяють подібніта неподібніоб'єкти основних засобів.
Подібні об'єкти— об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. При цьому різниця між справедливою вартістю об'єктів обміну не повинна
перевищувати 10 %.
Неподібні об'єкти— всі інші, тобто, мають різне функціональне призначення та різну справедливу вартість. Ця класифікація використовується в обмінних операціях з основними засобами.
За приналежністю основні засоби поділяють на власніта орендовані.
Власні основні засобиобліковуються на балансі підприємства.
Основні засоби, що отримані за договором операційної оренди для тимчасового використання обліковуються поза балансом. Об'єкти основних засобів, що отримані за умовами фінансової оренди зараховуються на баланс.
Така класифікація дозволяє правильно відображати основні засоби у фінансовій звітності.
За призначенням основні засоби класифікують на:
— виробничого призначення— це такі, що використовуються безпосередньо у виробництві продукції чи наданні послуг (робіт);
Рис. 9.1. Класифікація основних засобів
— загальновиробничого призначення — це такі, що беруть участь у виробничому процесі чи його обслуговуванні, і для них є характерним обслуговування виробничого підрозділу або ж використання одночасно для виробництва кількох видів продукції (робіт, послуг). Наприклад, приміщення цеху, бригадне приміщення;
— адміністративного призначення— це такі, що обслуговують адміністрацію підприємства. Наприклад, приміщення офісу, комп'ютери в бухгалтерії, службовий автомобіль керівника та інші;
— основні засоби, що обслуговують збут продукції, товарів, послуг— це такі, що задіяні в процесі реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Наприклад, автомобіль, приміщення магазину, торговельна палатка тощо;
— культурно-побутового призначення— це такі, що зайняті в сфері культурно — побутового обслуговування населення. Наприклад, приміщення дитячого садка, аптеки, перукарні, обладнання в них та інші аналогічні об'єкти.
Ці класифікаційні групи встановлює підприємство в залежності від призначення та місць експлуатації основних засобів. Вона дозволяє відносити витрати на утримання основних засобів на відповідні об'єкти обліку витрат:
— включати до собівартості продукції (робіт, послуг);
— відносити на адміністративні, збутові чи інші операційні витрати.
За використанням основні засоби поділяються на:
а) діючі — ті, що використовуються (експлуатуються);
б) недіючі— ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з консервацією, реконструкцією, модернізацією, добудовою. Вони обліковуються на балансі підприємства, але знос в цей час не нараховується.
в) запасні — ті, що призначені для заміни об'єктів, що вибули чи ремонтуються (різне устаткування, що, як правило, обліковується на складі).
В податковому обліку з метою нарахування амортизації відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні засоби поділяють на такі чотири групи:
1 група — будинки, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);
2 група — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні та електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) устаткування та приладдя до них;
3 група — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 та 3;
4 група — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Виділяють і інші класифікаційні групи.
Значення класифікації.Вона необхідна для:
1) раціональної організації бухгалтерського обліку (в бухгалтерському обліку основні засоби обліковують за встановленими однорідними групами);
2) для віднесення витрат на утримання основних засобів на відповідні витрати адміністративні, виробництва чи обігу;
3) для забезпечення правильного нарахування амортизації;
4) для отримання даних з метою аналізу використання основних засобів та планування їх відновлення;
5) для отримання даних при складанні статистичної та бухгалтерської звітності; а також інших цілей.
9.3. Оцінкаосновних засобів
Всі об'єкти обліку в тому числі і основні засоби повинні бути оцінені, тобто, мати свою вартість.
В бухгалтерському обліку основних засобів розрізняють первісну, справедливу, переоцінену, залишкову та ліквідаційну вартість.
Первісна вартість— це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. За первісною вартістю основні засоби беруться на облік. Склад витрат, що включаються до первісної вартості визначені в П(С)БО 7 «Основні засоби» та приводяться нижче.
Справедлива вартість— це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Як правило, це договірна вартість, що орієнтована на ринкову вартість. Справедлива вартість основних засобів визначається при отриманні основних засобів як внесків до статутного капіталу, при реалізації, при оприбуткуванні надлишків, при дооцінці.
Переоцінена вартість— вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Ліквідаційна вартість— це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Залишкова вартість— це різниця між первісною вартістю та сумою зносу даного об'єкта.
Об'єкти зараховуються на баланс та відображаються в обліку за первісною вартістю.
Первісна вартість об'єкта основних засобів відповідно до П(С)БО7 «Основні засоби»складається з таких витрат:
— суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
— суми ввізного мита;
— суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
— витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
— витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
— інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Не включаються до первісної вартості основних засобів витрати на сплату відсотків за користування кредитом, якщо ці основні засоби придбані (створені) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
Первісна вартість безоплатно отриманихосновних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням перелічених вище витрат.
Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталупідприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням вищевказаних витрат.
Так, наприклад, якщо об'єкт основних засобів отримується безоплатно чи як внесок до статутного капіталу, то його первісна вартість буде складатись з справедливої вартості самого об'єкта та витрат на транспортування, налагодження, установку, суми сплаченого мита, зборів та інших платежів і витрат, що пов'язані з отриманням такого об'єкта, як це передбачено П(С)БО 7 «Основні засоби».
Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».
В господарській практиці обмінні операції можуть здійснюватись подібнимиі неподібнимиактивами.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібнийоб'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат іншої діяльності звітного періоду.
В даному випадку дотримується принцип обачності: не завищувати вартість активів. Тому отримані основні засоби за даною операцією оцінюються за нижчою оцінкою: залишковою вартістю об'єкта чи його справедливою вартістю.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт,дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Обмін неподібними активами призводить до інших підходів до оцінки отриманих в результаті такого обміну об'єктів. При обміні неподібними об'єктами первісна вартість отриманого об'єкта буде становити його договірну вартість, тобто справедливу вартість переданого об'єкта, збільшену (зменшену) на суму отриманих (переданих) грошей чи інших активів.
На підставі п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату батису. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, то якої належить цей об'єкт. Переоцінена вартість об'єкта буде його первісною вартістю.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта(модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому станіта одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Тобто, витрати на ремонти, які підприємство здійснює для підтримки такого об'єкту в робочому стані не збільшують вартість основних засобів, а включаються у склад поточних витрат відповідного періоду.
9.4. Документальне оформлення операцій з надходження та вибуття основних засобів
Основні засоби надходять з різних джерел: від постачальників, побудовані, отримані безоплатно, як внески засновників до статутного капіталу та інше. Всі ці операції оформляються первинними документами.
Купівля-продаж основних засобів, як правило, здійснюється на підставі договору. При передачі об'єкта оформляється накладна (рахунок-фактура), для платників податку на додану вартість за їх вимогою складається податкова накладна, а також надається технічна документація. Крім цих документів, зважаючи на складність об'єктів, їх різноманітність, для документального оформлення надходження, внутрішнього переміщення, списання та інших операцій з основними засобами оформляються типові форми первинних документів з обліку основних засобів, що затверджені наказом Мінстатистики № 352 від 29.12.1995 року.
Дата: 2016-09-30, просмотров: 272.