Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ, ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Визначення, визнання та характеристика запасів

Визначення та визнання запасів, порядок їх оцінки і відобра­ження у звітності регламентовано Положенням (стандартом) бух­галтерського обліку 9 «Запаси».

П(С)БО 9 «Запаси»дає таке визначення запасів. Запаси — активи,які:

1) утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

2) утримуються для споживання під час виробництва продук­ції, виконання робіт та надання послуг, а також управління під­приємством;

3) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» до запасів відносяться:

• сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

• незавершене виробництво;

• готова продукція;

• товари;

• МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

• Поточні біологічні активи (якщо вони оцінюються за да­ним П(С)БО, а також сільськогосподарська продукція і про­дукція лісового господарствапісля її первісного визнання.

Але слід зауважити, що з прийняттям П(С)БО ЗО «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. № 790 молодняк тварин і тварини на від­годівлі вважаються поточними біологічними активами і обліко­вуються відповідно до норм цього П(С)БО.

Запаси (як і будь-які інші активи) визнаються активами (відо­бражаються у балансі як активи) при дотриманні двох умов:

1) якщо існує ймовірність, що підприємство отримає в майбу­тньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих запасів;

2) якщо вартість запасів може бути достовірно визначена.

Якщо які-небудь запаси не можуть бути використані за при­значенням або реалізовані (вони морально застаріли, втратили необхідну якість чи з інших причин), такі запаси не повинні відо­бражатися у складі активів підприємства, а значить, підлягають списанню на операційні витрати звітного періоду.

Оцінка надходження та вибуття запасів

Запаси, що визнаються активами зараховуються на баланс за первісною вартістю, тобто вартістю на момент надходження (іс­торична собівартість).

Запаси можуть надходити на підприємство з різних джерел, серед яких:

1) купівля у постачальника або придбання підзвітною особою;

2) власного виробництва;

3) внески до статутного капіталу;

4) безоплатне одержання;

5) обмін запасів на подібні запаси;

6) обмін на неподібні запаси.

Оскільки на момент надходження запаси повинні бути оцінені за первісною вартістю, для кожного випадку надходження запа­сів необхідно знати, що є початковою вартістю і як її визначити (див. табл. 6.1.).

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов'язання у результаті операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Подібні активи — активи які мають однакове функціональне призначення.

Відпуск запасів у виробництво, продаж та інше вибуття здійс­нюється за одним із методів, що передбачені в П(С)БО № 9 «За­паси»:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

У П(С)БО 9 «Запаси» сказано, що для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використан­ня, застосовується тільки один із наведених методів. Таким чи­ном, підприємство при визначені своєї облікової політики може обрати, наприклад, для дорогих запасів метод ідентифікованої собівартості, а для решти запасів — метод середньозваженої со­бівартості або будь який інший. Інакше кажучи, на підприємстві можуть одночасно застосовуватися для різних запасів різні ме­тоди.

Але,обираючи методи обліку запасів, слід пам'ятати, що змі­на облікової політики повинна бути обґрунтованою і можлива лише у тому випадку, коли така зміна буде найбільш повно і до­стовірно відображати специфіку діяльності підприємства.

Метод ідентифікованої собівартості може застосовуватися у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при неве­ликій номенклатурі товарів (на торговельних підприємствах). Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Цей метод зручно застосовувати до дорогихтоварів, наприклад автомобілів. Згідно з цим методом кожнаодиниця товару повинна бути забезпечена табличкою із серійнимномером.

Таблиця 6.1

Оцінка готової продукції

При первісному визнанні сільськогосподарська продукція опри­бутковується, відповідно до вимог П(С)БО ЗО «Біологічні акти­ви»за справедливою вартістю, зменшеною на витрати на місті продажу.

Оцінка сільськогосподарської продукції за справедливою вар­тістю є складним процесом і на сьогоднішній день є індивідуаль­ною справою кожного підприємства.

Найбільш ефективним шляхом по вирішенню проблем оцінки є створення на підприємстві постійно діючої Комісії з визначення справедливої вартості біологічних активів та сільгосппродукції.

Постійно діюча комісія створюється Наказом керівника по підприємству з числа осіб (не менше трьох):

— головного бухгалтера, його заступника, бухгалтерів відпо­відальних за ведення обліку сільськогосподарської продукції;

— спеціалістів галузей;

структурних підрозділів (бригадирів, завідуючих фермами) і т. п.

Наказ про створення такої Комісії може бути і додатком до Наказу про облікову політику підприємства. В компетенцію Комісії входить:

— збір інформації про ціни на сільськогосподарську продук­цію на ринку за видами продукції;

— моніторинг ринкових цін на сільськогосподарську продук­цію за її видами, узагальнення підтверджувальних документів з цінами (ксерокопії приймальних квитанцій, прайсів, тощо) в окремій бухгалтерській справі;

— визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції при її первісному визнанні відповідно до прийнятої на підприємстві методики;

— оформлення результатів оцінки та передачі їх до бухгалте­рії з метою відображення вартості сільськогосподарської продук­ції в обліку.

Важливим напрямком реалізації облікової політики щодо оці­нки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю є постійний збір членами Комісії інформації щодо цін на сільсько­господарську продукцію на активному ринку.

Згідно з п. 5.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року № 1315 підприємство може

самостійно визначити методику аналізу джерел інформації з метою встановлення справедливої вартості сільськогосподарської продукції.

Для визначення ціни аналізуються цінові пропозиції постій­них контрагентів (покупців та заготівельних організацій) та ціни підприємств регіону, які продають подібну продукцію. Джерела­ми інформації при цьому можуть бути:

1. Самостійний збір інформації про ціни на ринку:

— інформація про ціни з попередніх контрактів купівлі-продажу продукції, що укладені підприємством. За умови відсут­ності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємс­тво, базою для визначення справедливої вартості може бути остання ринкова ціна, відображена в попередніх угодах укладе­них підприємством з купівлі-продажу даних видів продукції;

— прайси, рекламні проспекти виробників сільськогосподар­ської продукції;

— інформаційні бюлетені, сайти, періодичні видання, що роз­повсюджуються серед сільськогосподарських підприємств.

2. Отримання інформації з органів державного управління:

— середньозважені біржові ціни на сільськогосподарську про­дукцію, які склалися на аграрній біржі;

— дані цінового моніторингу Міністерства аграрної політики;

— інформація управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрації;

— інформація моніторингу цін на сільськогосподарську про­дукцію, що надається Торговими домами, обласними, районними дорадчими службами.

3. Інформація про закупівельні ціни на продукцію, що є об'єктом державного цінового регулювання.

Варіанти підходів до оцінки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю передбачають можливість застосуван­ня Комісією п'яти методів оцінки:

1. Аналізу контрактів;

2. Аналогів;

3. Прийняття цін;

4. Експертної оцінки Комісією;

5. Сторонньої професійної оцінки.

Метод аналізу контрактів.Сутність застосування даного підходу полягає в тому, що Комісія визнає, що ціна на сільсько­господарську продукцію, яка була визначена упопередніх контрактах на їх продаж, або яка пропонується на даний час підприємству заготівельними організаціями, переробними підприємствами є справедливою. Визначені ціни діють в період до прийнят­тя Комісією нових цін.

Оцінка сільськогосподарської продукції за договірними ціна­ми допускається за обтяжливими контрактами. Обтяжливим є контракт, виконання якого не можна уникнути і витрати а вико­нання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

В усіх інших випадках оцінка має базуватись на цінах актив­ного ринку, або експертних заключень, що потребує від Комісії застосування інших методичних підходів.

Метод аналогів.Сутність застосування даного підходу пе­редбачає визначення справедливої вартості виходячи з ринкових цін на аналогічну продукцію, що склалися на ринку на певну да­ту. При цьому аналізу підлягають дані про фактичний продаж продукції, аналогічної до оцінюваної по споживчим та якісним характеристикам.

При використанні даного методу вивчається регіональний ри­нок відповідної продукції, систематизується інформація про укладені угоди купівлі-продажу на підприємстві.

Оцінка на основі аналогів на активному ринку здійснюється виходячи з того, що справедлива вартість продукції яка оціню­ється відповідає вартості порівнюваного аналога, і проводиться за формулою:

Вб.а=(Аод Кб.а) - Вп, (6.2)

де Вб.а — справедлива вартість сільськогосподарської продукції;

Аод — вартість одиниці аналога;

Кб.а — кількість одиниць продукції, що оцінюється;

Вп — витрати на місці продажу (комісійні винагороди про­давцям, брокерам, а також непрямі податки, що сплачуються при реалізації цієї продукції).

До витрат на місці продажу включається тільки частина ви­трат на збут, які безпосередньо пов'язані з продажем сільського­сподарської продукції на активному ринку. Транспортні та інші витрати на збут до витрат на місці продажу не відносяться.

Метод прийняття цін.Відповідно до пп. 5.4. та 6.6. Методи­чних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів за відсутності активного ринку визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції здійснюється за:

— останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

— ринковими цінами на подібну продукцію, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня завершеності біологічних перетворень активу, для якого визначається справедлива вартість;

— додатковими показниками, які характеризують рівень цін на сільськогосподарську продукцію.

У разі оцінки сільськогосподарської продукції за додатковими показниками, які характеризують рівень цін на продукцію, Комі­сія самостійно встановлює склад таких показників, розробляє по­рядок їх визначення, а також проводить розрахунок вартості сільськогосподарської продукції із застосуванням зазначених по­казників.

В такому разі, справедлива вартість може визначатись за фор­мулою:

Вб.а = (Ао.д Кб.а) Д, (6.3)

де Вб.а— справедлива вартість сільськогосподарської про­дукції;

Ао.д — вартість одиниці аналога;

Кб.а — кількість одиниць продукції, що оцінюється;

Д — значення додаткового показника.

Так, наприклад, за умови відсутності активного ринку, побіч­на сільськогосподарська продукція (солома, гичка, стебла куку­рудзи і соняшнику, капустяного листя тощо) може бути оцінена Комісією за нормативними витратами на збирання, транспорту­вання, переміщення, скиртування та іншими витратами, пов'яза­ними із заготівлею цієї продукції.

Некондиційна сільськогосподарська продукція у зв'язку з від­сутністю активного ринку на них, можуть бути оцінені Комісією виходячи з ринкових цін на подібну кондиційну продукцію з ко­ригуванням на рівень якості та придатності до використання.

Експертна оцінка Комісією.Метод експертної оцінки Комі­сією передбачає визначення ринкової вартості сільськогосподар­ської продукції на основі застосування методичних підходів ви­значених законодавством з незалежної оцінки майна.

Визначена Комісією ринкова ціна сільськогосподарської про­дукції оформляється Актом визначення справедливої вартості біологічних активів та / або сільськогосподарської продукції.

Акт складається комісією перед первісним визнанням сільсь­когосподарської продукції. Наприклад, по продукції зернових культур, Акт має складатись перед самим збором урожаю. Якщо на протязі збору урожаю ціни ринку на зерно змінилися, Комісія складає інший Акт та доводить до бухгалтерії нові ціни.

Акт складається на дату оцінки, але в ньому Комісія має за­значити період використання бухгалтерією визначених справед­ливих цін на сільськогосподарську продукцію.

Акт складається в трьох примірниках і підписується всіма членами Комісії, головним бухгалтером та затверджується керів­ником підприємства.

Один примірник Акту підшивається в бухгалтерську справу з оцінки. Другий передається— бухгалтеру відповідальному за облік сільськогосподарської продукції, третій зберігається у го­ловного бухгалтера.

ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

9.1. Економічний зміст основних засобів та завдання їх обліку

Термін «основні засоби» є досить складною економічною ка­тегорією та об'єктом бухгалтерського обліку.

Сучасний економічний словник (Ройзберг В. А., Лозовс­кий Л. Ш., Стародубцева Е. Б.) до основних фондів відносить за­соби виробництва, що використовуються тривалий час, беруть участь у виробництві впродовж багатьох циклів, мають тривалі строки амортизації. До основних фондів відносять землю, вироб­ничі будинки, будівлі, машини, устаткування, прилади, інструме­нти, тобто фізичний капітал.

Навчальна література з економіки (Економіка підприємства: підручник за ред. С. Ф. Покропивного) основні фонди розглядає як засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість пе­реноситься конкретною працею на вартість продукції, що вироб­ляється (на платні послуги), частинами в міру їх зносу.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському об­ліку та звітності інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі — основні засоби) визначаються П(С)БО 7 «Основні засоби».

Норми Положення (стандарту) 7 «Основні засоби» засто­совуються підприємствами, організаціями та іншими юри­дичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до нього, як об'єкти бухгалтерського обліку, ос­новні засоби— це матеріальні активи, які підприємство утри­мує з метою використання їх у процесі виробництва або поста­чання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуата­ції) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

В податковому обліку використовується термін «основні фо­нди».Під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або

моральним зносом.

Основні засоби відносяться до активів, оскільки є ресурсами підприємства. Критерії визнання активів, що встановлені П(С)БО 7 «Основні засоби»наступні: об'єкт основних засобів визнається активом, а значить відображається в обліку та в балансі, якщо іс­нує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Перша вимога передбачає доцільне придбання і використання основних засобів на виробництві в інтересах власника.

Друга вимога передбачає можливість встановлення вартості основних засобів. Вартість основних засобів визначається в пер­винних документах та договорах купівлі-продажу.

Якщо виконуються ці дві умови, основні засоби зараховують­ся на баланс підприємства.

Основні завдання бухгалтерського обліку основних засобів полягають в тому, щоб забезпечити:

— своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського облі­ку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження осно­вних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех, відділ, дільницю, тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безплатна пере­дача, нестача, псування тощо);

— відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зношення з початку терміну кори­сного використання;

— визначення витрат, пов'язаних з підтриманням основних засобів у робочому стані (технічні огляди, поточне обслугову­вання), їх ремонтом і поліпшенням;

— визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів;

— інформацією для складання звітності про основні засоби та капітальні інвестиції.

 

9.2. Класифікація основних засобів

Склад необоротних активів, в тому числі і основних засобів надзвичайно різноманітний. Тому з метою бухгалтерського облі­ку, аналізу використання основних засобів та інших цілей основ­ні засоби класифікуються за відповідними групами.

Група основних засобів— сукупність однотипних за техніч­ними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Відповідно до Методичних рекомендацій з обліку основних засобів для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифі­куються за трьома групами, всередині яких встановлені підгрупи. При цьому під терміном «основні засоби»розуміються і деякі інші необоротні активи:

1. Основні засоби:

1.1. Земельні ділянки;

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель;

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої;

1.4. Машини та обладнання;

1.5. Транспортні засоби;

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі);

1.7. Тварини;

1.8. Багаторічні насадження;

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи:

2.1. Бібліотечні фонди;

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи;

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди;

2.4. Природні ресурси;

2.5. Інвентарна тара;

2.6. Предмети прокату;

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Засобів

Основні засоби є об'єктом бухгалтерського та податкового обліку. При цьому існує ряд відмінностей, які зумовлюють плат­никам податку на прибуток вести окремий податковий облік ос­новних засобів з метою нарахування податкової амортизації та відображення витрат по їх придбанню, утриманню та поліпшен­ню. Ці відмінності згруповані в приведеній табл. 9.9.

Таблиця 9.9

ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ, ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ