Каламутність води- це величина, обернена прозорості, яка характеризує вміст зависей за їх концентрації менш як 2 мг/л. Її визначають за допомогою каламутноміра. Визначення полягає в порівнянні каламутності аналізованої води з еталоном, приготовленим із каоліну (гідравлічний розмір часток <0,05 мм/с): синє світло пропускають знизу вгору крізь плоске дно скляних циліндрів (завдовжки 750 мм, діаметром 30 мм) з водою при одночасному боковому освітленні їх білим світлом від лампи 300 Вт.
Можна побудувати градуювальну криву: сила струму - каламутність, мг/л. Перевагою цього методу є відсутність впливу забарвлених речовин на каламутність; використовуючи світлофільтри, можна оцінити також дисперсність часточок зависі.
Зручно користуватися фотоелектроколориметром, використовуючи видиме світло і кювети з товщиною світлопоглинального шару 50 мм, попередньо побудувавши градуювальну криву за глинистою суспензією (1 мг в 1 мл), стабілізованою гексаметафосфатом натрію, контроль - вода.
Проби води не консервують. Визначають кількість суспензії не пізніше, ніж через добу після відбору проби. Об'єм проби при концентрації зависей понад 50 мг/л - 500 мл, при меншій - 1000 мл. Результати виражають у міліграмах на літр.
Хід роботи
При дослідженні природних вод 100 г глини розтирають із дистильованою водою у фарфоровій ступці, змиваючи розтерту глину в скляну посудину, яку потім заповнюють доверху дистильованою водою і, перемішавши, залишають стояти 60 хв.
Сифоном відбирають із посудини верхній шар води заввишки 180 мм, який містить глинисту суспензію з часточками, що мають гідравлічний розмір менш як 0,05 мм/с. Суспензію води відфільтровують на щільному паперовому фільтрі, висушують при 105° С і розтирають в агатовій ступці. Наважку її в 1 г знову розтирають у ступці з дистильованою водою, змиваючи в мірну колбу місткістю 1 л, в яку налито 200 мл 0,1%-го розчину стабілізатора; об'єм доводять до риски водою (1 мл суспензії містить 1 мг глини).
З отриманої суспензії готують розбавлянням суспензії з концентрацією завислих часточок 1, 2, 5, 10. 20, 40, 60 мг/л, користуючись якими, будують градуювальну криву фотоколориметра, застосовуючи для малих концентрацій (до 10 мг/л) кювету з товщиною світлопоглинального шару 50 мм і тонші кювети для зразків із вищим вмістом суспензії.
Швидко і зручно вимірювати каламутність за допомогою турбідиметра (дослівно "вимірювача каламутності").
Фотометричні методи використовують лише при концентрації зависей менш як 100 мг/л. при більшому вмісті їх визначають гравіметрично, фільтруючи воду крізь беззольні паперові фільтри "синя стрічка" або мембранні фільтри.
Визначення грубодисперсних зависей
Груба дисперсна завись (на відміну від часточок, які зумовлюють опалесценцію або каламутність води) - це часточки органічної та неорганічної природи, помітні неозброєним оком, які більш чи менш повно виділяються з води при її відстоюванні впродовж 5-6 год.
Залежно від пористості фільтрів можна затримувати зависі з різним розміром часточок: скляна фільтрувальна пластина №1 не пропускає часточки > 100- 110 мкм. №4 – >5- 10 мкм, щільний беззольний фільтрувальний папір "синя стрічка" >3-5 мкм. мембранні бактеріологічні фільтри >0,35-1,2 мкм.
Хід роботи
Визначення суми органічних і неорганічних зависей. Беззольні фільтри "біла стрічка" кладуть у бюкси і висушують із відкритими кришками при 105° С упродовж 2 год, охолоджують закриті бюкси з фільтром в ексикаторі і зважують на аналітичних терезах.
Крізь підготовлений таким чином фільтр пропускають 100-1000 мл природної чи стічної води (залежно від вмісту грубодисперсних часточок), осад зі стінок колби змивають невеликою порцією фільтрату в лійку з фільтром.
Після фільтрування фільтр з осадом переносять у той самий бюкс (бюкси і фільтри пронумерувати!), висушують при 105° С, охолоджують в ексикаторі і зважують, закривши кришкою. Висушування, охолодження і зважування повторюють до досягнення сталої маси.
Масову концентрацію грубодисперсних домішок Х обчислюють за формулою:
, мг/л,
де а - маса бюкса з осадом на фільтрі, мг; b - маса бюкса з пустим фільтром, мг; V - об'єм води, мл.
Визначення залишку після прожарювання (вміст мінеральних речовин). Зважений після висушування фільтр з осадом обережно переносять пінцетом у заздалегідь прожарений і зважений фарфоровий тигель, ставлять у холодну муфельну піч, доводять температуру до 700° С і прожарюють осад протягом 1 год. Вимикають муфельну піч, обережно виймають щипцями тигель, охолоджують в ексикаторі і зважують.
Масову концентрацію прожарених грубодисперсних часточок Y визначають за формулою:
, мг/л,
де с і d - відповідно маса тигля з фільтром до і після прожарювання, мг; V - об'єм аналізованої води, мл.
За різницею (X - Y) визначають вміст органічних зависей, що за температури 700° С згоріли з утворенням переважно оксиду карбону (IV) і води.
Контрольні питання для самопідготовки
1. Як відібрати пробу води з річки або струмка?
2. Яким посудом слід користуватись для відбору проб води?
3. Які консерванти Вам знайомі?
4. Від яких чинників залежить каламутність води?
5. Яким чином тварини-фільтратори змінюють каламутність вод?
6. Чи впливає прозорість води на процеси фотосинтезу у водних рослин і як саме?
7. В яких одиницях визначається каламутність?
8. Як скласти паспорт проби?
Лабораторна робота № 2
Дата: 2016-10-02, просмотров: 186.
