Основні підходи до виявлення ризику
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Існує безліч методів, кожен з яких допомагає отримати інформацію про характеристики окремих ризиків, які є типовими для певного виду діяльності. Тому доцільно використовувати комплекс методів, щоб вирішити поставлену задачу. Необхідно постійно стежити за ефективністю використання таких методів, щоб вносити до них вдосконалення, які можуть виявитися корисними в подальшому.
Неможливо однозначно вказати, які методи будуть найбільш ефективними в кожному конкретному випадку, але це досягається легше, якщо ризик-менеджер є фахівцем-практиком в даній галузі господарської діяльності, будь то промислове виробництво, фінанси або комерція. Робота по збору інформації та виявлення ризиків допомагає ідентифікувати більшість небезпек, але, як правило, через деякий час виявляються нові. Це може бути пов’язано з накопиченням досвіду і статистичних даних, а також з впровадженням нових технологій і використанням інших матеріалів. Тому важливою складовою частиною організації діяльності в даній області є створення спеціальної програми з контролю і виявлення нових ризиків. Така програма повинна плануватися відділом підприємства з управління ризиком або ризик-менеджером. Який би план не був вироблений, він повинен мати власний бюджет і економічне обґрунтування, щоб витрати на ризики не перевищили збитки від них. Одні методи базуються на аналізі статистичних, фінансових, управлінських та інших звітних документів підприємства, інші вимагають безпосередньої інспекції місць розташування джерел небезпеки. Існують методи, які більше підходять до післяподійних, ніж до доподійних ситуацій. Деякі методи виявлення ризику будуються на кількісному аналізі, а інші використовують тільки якісні підходи. Однак всі вони спрямовані на виявлення й опис існуючих в організації ризиків. Треба відзначити, що поставлена задача є досить трудомісткою і вимагає спеціальних знань. Оптимальним в такій ситуації є залучення для роботи незалежних фірм або експертів у сфері оцінки ризиків та страхування (наприклад, робота по виявленню та оцінці ризиків на великому нафтопереробному підприємстві Московського регіону проводилася протягом року групою, куди входило до восьми фахівців). Отже, до основних методів отримання вихідної інформації про виробничі об'єкти слід віднести:

• стандартизований опитувальний лист;

• розгляд та аналіз первинних документів управлінської і фінансової звітності;

• аналіз даних щоквартальних та річних фінансових звітів;

• складання та аналіз діаграми організаційної структури підприємства;

• складання та аналіз карт технологічних потоків виробничо-господарських процесів;

• інспекційні відвідування виробничих підрозділів;

• консультації фахівців у даній технічній області;

• експертизу документації, спеціалізований консалтинг фірм.

Кожен з перерахованих методів здатний дати досить велику кількість інформації, яка повинна бути належним чином проаналізована та структурована. Основна мета такої роботи - встановити взаємозв'язки між окремими даними, що містяться в різних джерелах.

Ряд особливостей має виявлення фінансових і комерційних ризиків підприємства. Основне значення в даному випадку набуває аналіз фінансової документації підприємства. Для цього необхідно готувати специфічні опитувальні листи, а також адаптувати і ряд інших методів виявлення ризику.

Опитувальні листи

Існують два типи опитувальних листів. Універсальний (стандартизований) опитувальний лист містить в собі позиції загального характеру і годиться для більшості типів виробництва. Це і перевага, і недолік такої форми опитування. Перевага полягає в тому, що пропонується якась універсальна форма, яка охоплює всі сторони діяльності підприємства. Проте ніякої універсальний опитувальник не в змозі передбачити всі можливі види шкоди для конкретної галузі або підприємства. Спеціалізовані опитувальні листи розробляються зазвичай для конкретних видів діяльності з урахуванням їх особливостей і деталізації окремих положень.

Світова практика показує, що стандартизовані опитувальні листи найчастіше розробляються і використовуються міжнародними асоціаціями консультантів або страховиків для уніфікації статистичних даних, які після цього стають доступними для всіх членів такої асоціації. Зокрема, у США широко поширені опитувальні листи, що розробляються Американською асоціацією менеджерів (American Management Association) і публікуються зі схвалення Товариства управління ризиком і страхуванням (Risk and Insurance Management Society). У такому листі зазвичай міститься більше 500 питань.

Стандартні опитувальні листи містять дані:

1. Загальна інформація.

2. Фінансові й адміністративні дані.

3. Дані щодо управління підприємством.

4. Інформація про територіальну структуру та розміщення об’єкта.

5. Інформація про персонал та населення, яке проживає поряд.

6. Опис технології виробництва.

7. Перелік майна (крім транспортних засобів).

8. Перелік транспортних засобів.

9. Дані про застраховані об’єкти.

10. Інформація про збитки, що виникли в результаті аварії або пошкодженні обладнання.

11. Дані про подані претензії та виплачені компенсації.

12. Додаткова інформація.

Структурні діаграми

Метод структурних діаграм призначений для аналізу особливостей структури підприємства і ризиків що із цього випливають. Дані, отримані таким шляхом, корисні для оцінки передусім внутрішніх підприємницьких ризиків, пов'язаних з якістю менеджменту, організацією збуту і реклами і т.д., а також комерційних ризиків.

Розглянемо гіпотетичну фірму, що складається з головної компанії (ГК) і трьох дочірніх (Kl, К2 і КЗ), кожна з яких займається виробництвом деякого асортименту продукції.
Структурна діаграма такої фірми зображена на рис. 4.1. У функції головної компанії входить виробництво сировини і закупівля комплектуючих, укладання контрактів, організація фінансування, проведення маркетингової політики і загальна координація діяльності компаній. Загальне керівництво здійснює генеральний директор, йому підпорядковані менеджери з маркетингу, дослідних і проектних робіт, виробництва, фінансів, а також бухгалтерія і секретаріат.

 


Рис. 4.1. Структура виробничої фірми


На наступному рівні знаходяться дочірні компанії, кожна з яких має свою організаційну структуру.

Як приклад наведемо структурну діаграму дочірньої компанії К1 (рис. 4.2.). Вона багато в чому аналогічна діаграмі для всієї фірми. Компанію очолює директор, якому підпорядковані менеджери і керуючі відділеннями.

Рис. 4.2. Структура дочірньої компанії

 

Структурні діаграми дозволяють визначити кілька форм можливого внутрішнього ризику: дублювання, залежність і концентрацію. Наприклад, з діаграм, наведених на рис. 1 та 2, можна зробити висновок, що відділи дослідження та проектування передбачені в кожному з чотирьох підрозділів фірми. Проектні роботи, які проводяться в цих відділах, можуть створювати певні ризики як в сьогоденні, так і в майбутньому. Тому ризик-менеджер повинен переконатися в тому, що в нього є можливості контролю за всіма відділами. З цих же структурних діаграм видно, що відділи продажів також присутні у всіх підрозділах фірми. Ризик-менеджер повинен переконатися в тому, що всі менеджери з продажу ознайомлені з вимогами, які передбачають відповідальність за якість продукції, і з умовами страхування відповідальності, якщо таке здійснюється. Дуже важливо мати добре налагоджені зв'язки з усіма підрозділами, а структура діаграма дозволяє визначити відсутність або недостатність таких зв'язків.

Можлива концентрація ризику також виявляється за допомогою структурних діаграм. У наведеному прикладі виробництво сировини і закупівлі інших матеріалів для дочірніх підприємств здійснюється централізовано головною компанією. Очевидно, що це ризикована ситуація, яку слід ретельно проаналізувати. Може виявитися, що не існує інших постачальників сировини, що задовольняють вимогам цих виробництв, або головне підприємство суттєво залежить від доходів дочірніх компаній. Можна також додати до структурних діаграм дані про доходи компаній і побачити, які з них приносять найбільший дохід.

Конкретний вид структурних діаграм залежить від існуючого типу управління та принципів розподілу функцій для компаній. Для великих фірм, що мають у своєму складі безліч різних підрозділів, застосуємо підхід, використаний в наведеному прикладі: спочатку будується базисна діаграма для всієї компанії, а потім структури окремих підрозділів розшифровуються на діаграмах наступного рівня.

  1. Пряма інспекція

Описані вище методи виявлення ризику зручні тим, що отримувати дані можна, не виходячи з офісу, тобто використовуючи сучасні засоби зв'язку. Однак не виключено, що при вивченні опитувальних листів, фінансової документації або карт потоків деякі моменти виявляться неясними і викличуть додаткові запитання. Крім того, при заповненні в підрозділах підприємства підготовлених для них форм звітності по ризиках могли бути втрачені важливі фактори. Тому для отримання додаткової інформації та перевірки на місцях її достовірності та повноти ризик-менеджери можуть організовувати інспекційні поїздки на підприємства.
Ефективність інспекції безпосередньо залежить від кваліфікації співробітників, що її здійснюють.

Пряма інспекція дозволить також виявити й уточнити окремі аспекти розроблюваної програми управління ризиком, оцінити можливі витрати на управління на даному підприємстві і дати рекомендації з регулювання рівня ризику.
При плануванні відвідин будь-якого об'єкта необхідно насамперед чітко визначити перелік завдань, які повинні бути вирішені шляхом проведення інспекції, і врахувати ряд специфічних чинників:

• рівень лояльності і підлеглості керівництва підприємства центральному управлінню (для регіональних відділень);

• загальна кількість часу, який планується затратити на інспекцію;

• час року, що найбільше сприятливий для інспекції;

• можливі умови роботи інспекторів на підприємстві, ступінь оснащеності технікою, наявність сучасних засобів зв'язку з центральним офісом.

Після попередньої оцінки завдань, які належить вирішити в процесі інспекції та обліку різних особливих чинників, слід скласти програму відвідування підприємства. Навіть невелике виробництво часто займає кілька майданчиків або будівель, кожне з яких може бути джерелом ризику. Якщо ж мова йде, наприклад, про великі торговельні структури, то вони, як правило, мають у своєму складі численні магазини, складські приміщення, відділення в різних районах міста, що істотно ускладнює завдання проведення інспекції. Необхідно вибудувати якусь логічну схему виявлення ризиків таким чином, щоб звести до мінімуму можливість неврахування чого-небудь істотного.

Один із способів вирішення цього завдання - підготовка для кожного з об'єктів спеціальних карт, що містять перелік запитань та відомостей, які належить уточнити. У процесі інспекції такі карти повинні бути заповнені для кожного з об'єктів. Вони визначають зміст і структуру інспектування, зменшують час перебування на об'єкті і, що більш важливо, знижують небезпеку втратити що-небудь важливе. Якщо це не перше відвідування об'єкта, необхідно переглянути попередній звіт і перевірити, чи залишилися які-небудь невирішені питання і чи потрібно повертатися до них знову.

Існує практика несподіваних інспекцій об'єктів та своєчасного оповіщення її співробітників про інспекцію. У першому випадку поява інспекторів на підприємстві дозволяє зафіксувати такі сторони організації бізнесу, які були б приховані, якщо б керівництво було повідомлено заздалегідь. Наприклад, при несподіваній інспекції можна відзначити реальні відхилення від планового перебігу технологічного процесу або мають місце порушення правил безпеки.

Завчасне сповіщення керівництва та працівників підприємства про майбутню інспекції доцільно використовувати при необхідності отримати матеріали і дані, для пошуку яких потрібен час. У цьому випадку на підприємство за кілька днів до початку відвідування факсом або електронною поштою надсилається запит або форми для заповнення, і до моменту початку інспекції співробітники підприємства вже мають на руках необхідні матеріали, що суттєво скорочує витрати часу.
Наведемо приблизний перелік питань, які можуть бути вирішені або уточнені в процесі інспекції:

• розташування об'єкта і ступінь близькості до населених пунктів, інших промислових об'єктів;

• опис і оцінка системи управління (загальний і фінансовий менеджмент, маркетинг, бухгалтерський облік);

• наявність та стан основних і оборотних фондів;

• загальна характеристика і стан особливо небезпечних агрегатів;

• подробиці недавніх подій чи заявлених претензій, якщо обладнання було застраховане.

Після того як інспекція проведена, необхідно всі результати оформити у вигляді звіту, де для кожного запланованого завдання вказати:

• мету обстеження;

• дату і місце його проведення;

• короткий зміст проведених бесід зі співробітниками;

• отримані дані і матеріали;

• результати обстеження;

• резюме.

За підсумками інспекції в загальну базу даних підприємства необхідно внести відповідні уточнення, що стосуються списку обстеження, виявлених ризиків, а також виробити рекомендації щодо перегляду існуючого рівня ризику та методів його регулювання. Якщо ризики були застраховані, то ризик-менеджери зобов'язані сповістити страховиків про всі знайдені у ході інспекції зміни, істотні для договору страхування.








Дата: 2016-10-02, просмотров: 354.