МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА,
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
"ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА"
ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
Дніпропетровськ НМетАУ 2010
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА,
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
"ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА"
ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
Затверджено
на засіданні Вченої ради
академії
Протокол № 10 від 18.12.09
Дніпропетровськ НМетАУ 2010
УДК 65.012.12 (075.8)
Навчальна програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економічна діагностика" для студентів спеціальності 7(8).050107 – економіка підприємства / Укл. Т.Б. Ігнашкіна. - Дніпропетровськ: НМетАУ, 2010. - 47 с.
Містять перелік питань навчальної програми дисципліни «Економічна діагностика», методичні вказівки до їх вивчення, варіанти контрольних завдань для самостійного виконання студентами в позааудиторний час.
Призначена для студентів спеціальності 7(8).050107 – економіка підприємства заочної форми навчання.
Укладач Т. Б. Ігнашкіна, канд. екон. наук, доц.
Відповідальна за випуск С.Б. Довбня, д-р екон. наук, проф.
Рецензент Д.Є. Козенков, канд. екон. наук, доц. (НМетАУ)
Підписано до друку 18.10.2010. Формат 60х84 1/16. Папір друк. Друк плоский.
Облік.-вид. арк. 2,76. Умов. друк. арк. 2,72. Тираж 100 пр. Замовлення №
Національна металургійна академія України
49600, м. Дніпропетровськ-5. пр. Гагаріна.4
______________________________________________
Редакційно-видавничий відділ НМетАУ
ВСТУП
Сучасні умови господарювання, особливістю яких є нестабільність ринкового середовища, високий рівень конкуренції, обмеженість економічних ресурсів та необхідність ефективного їх використання, вимагають застосування таких методів діагностики, які дозволяли б керівництву підприємства приймати своєчасні управлінські рішення.
Базою, що дозволяє обґрунтовувати управлінські рішення, є економічна діагностика.
Дисципліна «Економічна діагностика» входить в цикл нормативних дисциплін професійної підготовки спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Економіка підприємства».
Метою вивчення дисципліни є надання системи знань, формування вмінь та навичок використання методологічного апарату економічного діагностування для оцінки стану підприємства в ринковому середовищі, розробки заходів, спрямованих на поліпшення цього стану.
Дисципліна «Економічна діагностика» включає теоретичний матеріал, який викладено у наступних 11 темах:
1. Предмет і завдання дисципліни «Економічна діагностика».
2. Діагностика конкурентного середовища підприємства.
3. Оцінювання стратегічного протистояння підприємств-конкурентів.
4. Діагностика конкурентоспроможності підприємства.
5. Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства.
6. Діагностика майна і ринкова вартість підприємства.
7. Управлінська діагностика.
8. Діагностика виробничого потенціалу підприємства.
9. Фінансова діагностика.
10. Діагностика економічної безпеки підприємства.
11. Діагностика економічної культури підприємства.
Умовно за змістом питань, що вивчаються, дисципліну можна розбити на дві частини.
У першій частині дисципліни викладені ключові поняття, принципи, види та методи економічної діагностики; розглянуто методи діагностики конкурентного середовища, оцінювання стратегічного протистояння підприємств-конкурентів, конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції підприємства (теми 1-5).
Друга частина дисципліни присвячена теоретичним та методичним питанням діагностики окремих аспектів діяльності підприємства - діагностиці майна, виробничого потенціалу, економічної безпеки, економічної культури, управлінської та фінансової діагностики (теми 6-11).
Вивчення дисципліни «Економічна діагностика» ґрунтується на базових знаннях, що отримані під час вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Економіка підприємства», «Менеджмент», «Стратегія підприємства», «Економічний аналіз», «Потенціал підприємства», «Фінансова діяльність підприємства» та ін.
В одержанні необхідного обсягу знань і навичок з дисципліни " Економічна діагностика", окрім засвоєння теоретичного курсу в обсязі навчальної програми, значна увага приділяється виконанню практичних завдань.
З цією метою для студентів заочної форми навчання передбачено виконання контрольної роботи, яка містить два розрахункових завдання. Перше завдання передбачає оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства, друге – проведення фінансової діагностики підприємства.
Варіанти завдань для виконання контрольної роботи студентами заочної форми навчання наведені у додатку.
Після вивчення даної дисципліни студент повинен:
знати методи, прийоми, способи оцінки економічного становища підприємства;
вміти застосувати методичний апарат та інструментарій економічної діагностики в практичній діяльності при аналізі різних аспектів діяльності підприємства та ринкового середовища, що його оточує.
ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Питання навчальної програми
Основні поняття економічної діагностики та економічного аналізу. Предмет, об’єкт, завдання та методологія економічної діагностики. Структурно-логічна схема дисципліни. Зв’язок з іншими навчальними дисциплінами.
Методичні вказівки
Розглядаючи сутність економічної діагностики та її зміст, студенту слід звернути увагу на те, що зміни умов господарювання підприємств наповнили і економічну роботу новим змістом, зокрема, аналітична функція набувала ознак економічного діагностування. Окрім традиційних функцій економічного аналізу, пов’язаних переважно з аналізом різних сторін внутрішньої діяльності підприємства (обсягів виробництва, асортименту продукції та її якості, використання ресурсів виробництва, собівартості та ін.), аналітику необхідно визначати, наприклад, стратегічні позиції підприємстваа на ринку, оцінити конкурентоспроможність підприємства та його продукції, стан економічної безпеки тощо.
Звернувшись до походження терміну «діагностика», необхідно з’ясувати первинне його розуміння: у перекладі з грецької — це розпізнавання стану об’єкта за прямими та непрямими ознаками.
В межах даної теми студенту потрібно також назвати об’єкт економічного діагностування (ним є підприємство) та його суб’єкт (будь-який спеціаліст, що безпосередньо виконує роботу з економічної діагностики підприємства).
Вивчаючи тему, студент повинен засвоїти основні принципи економічної діагностики, до яких можна віднести інтеграцію у загальну систему аналізу, науковий характер досліджень, комплексність, системність, об’єктивність, своєчасність, ефективність та ін.
Слід розуміти, що економічна діагностика об’єкта повинна проводитись у певній послідовності. Спочатку виявляються чинники, що впливають на стан досліджуваного об’єкта. Далі визначається система показників для оцінки стану об’єкта, збирається й обробляється необхідна інформація. Діагностичні процедури ґрунтуються на використанні широкого кола методів, як тих, що традиційно застосовуються в економічному аналізі (групування даних, методи вимірювання взаємозв’язків та динаміки, факторний аналіз тощо), так і методах, специфічних для економічного діагностування (експертні методи, SWOT-аналіз, PIMS-аналіз, конкурентний аналіз галузі та ін.).
Підсумком діагностування є підготовка висновків про нинішній стан об’єкта і прогноз його зміни у майбутньому.
У процесі вивчення теми студент повинен ознайомитися з великою кількістю різновидів економічної діагностики, які класифікуються за різними групувальними ознаками. Водночас, слід відзначити, що єдиної класифікації видів економічної діагностики на сьогодні не існує.
Для більш осмисленого вивчення подальших тем дисципліни в першій темі студенту доцільно звернути увагу на структуру даної дисципліни, зв’язок її з іншими соціально-економічними дисциплінами.
Питання для самоперевірки
1. У чому полягає сутність економічної діагностики? Яким є її функціональне призначення?
2. Що є предметом і об’єктом економічної діагностики?
3. Який комплекс завдань має вирішувати економічна діагностика як навчальна дисципліна?
4. Чим відрізняється економічна діагностика від економічного аналізу?
5. Яким є загальний порядок проведення економічного діагностування?
6. Назвіть основні принципи економічної діагностики.
7. За допомогою яких методів проводять дослідження в економічній діагностиці на конкретних підприємствах?
8. Надайте загальну характеристику видів економічної діагностики.
9. З якими іншими навчальними дисциплінами пов’язана економічна діагностика?
Питання навчальної програми
Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання конкурентного середовища. Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства. Вибір і оцінка стратегічної позиції підприємства на ринку. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку. Оцінка конкурентного статусу підприємства на ринку. Особливості управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
Методичні вказівки
Під час вивчення цієї теми студенту слід згадати засвоєні раніше в дисциплінах з економічної теорії засади визначення ринкових ситуацій та особливості поведінки суперників у кожній із них, оскільки вони становлять загальну основу економічної діагностики мікросередовища сучасного підприємства. Матеріал теми також тісно пов’язаний з питаннями стратегічного аналізу, а, отже, потрібно ознайомитись з його концептуальними засадами.
Починаючи знайомитись зі змістом теми, перш за все, потрібно надати визначення поняттю «конкурентне середовище підприємства», охарактеризувати систему збору та аналізу інформації про конкурентів.
Для цілей стратегічної діагностики підприємства широко застосовуються методи, що використовуються в стратегічному управлінні і які досить змістовно викладені у працях відомого американського спеціаліста І.Ансоффа. Тому студентові доцільно звернутись до цих праць і ознайомитись з основними управлінськими інструментами, в арсеналі яких набір принципів виділення стратегічних зон господарювання (СЗГ), такі аналітичні методи, як матриця «Бостон консалтинг групп», «Дженерал-Електрик» - «МакКінзі», методи аналізу і балансування наборів СЗГ та ін. В цьому контексті необхідно надати визначення СЗГ та портфелю СЗГ; зрозуміти, як відбувається процес їх виділення та якими параметрами вони описуються; повторити сутність вже згадуваних основних портфельних моделей аналізу стратегії підприємства, методи оцінки привабливості СЗГ, конкурентного статусу підприємства на ринку. Особливої уваги заслуговують питання управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку за результатами діагностики, елементами якого є досягнення збалансованості портфеля СХГ, стратегічної гнучкості підприємства, визначення синергетичного ефекту, комплексна оцінка набору СЗГ.
Питання для самоперевірки
1. Що представляє собою конкурентне середовище підприємства? Назвіть його основні складові елементи.
2. Якими способами здійснюється збір інформації про конкурентів?
3. Які джерела інформації про конкурентів Ви можете назвати?
4. За допомогою яких показників можна охарактеризувати конкурентне середовище підприємства та визначити його СЗГ на ринку?
5. Як визначити конкурентний статус підприємства на ринку?
6. У чому полягає гнучкість підприємства на ринку?
7. У чому полягає синергізм набору СЗГ підприємства на ринку?
8. Що розуміється під ключовими факторами успіху?
9. В яких координатах будується матриця БКГ? Надайте коментарі щодо квадрантів побудованої матриці.
10. З якою метою використовують матрицю General Electric-McKinsey?
11. Надайте характеристику алгоритму балансування набору СЗГ.
12. З якою метою використовується матриця Хофера?
13. Охарактеризуйте алгоритм комплексної оцінки набору стратегічних зон господарювання.
Питання навчальної програми
Особливості формування стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі. Аналіз загальної ситуації в галузі та визначення стратегічної позиції підприємства.
Застосування SWOT-аналізу в діагностиці протистояння підприємств-конкурентів на досліджуваному ринку. Особливості PIMS-аналізу для визначення конкурентної стратегії підприємства на ринку.
Методичні вказівки
Засвоївши в попередній темі загальні засади стратегічної діагностики та зрозумівши місце в ньому конкурентного аналізу, студенту потрібно перейти до розгляду питань стратегічного протистояння підприємств-конкурентів. З цією метою необхідно опанувати особливості галузевого аналізу. Для потреб діагностики галузей і діяльності конкурентів широко використовується методика, запропонована М. Портером.
Необхідно засвоїти порядок діагностики внутрішньогалузевого суперництва, який можна звести до семи послідовних етапів: 1) визначення профілю галузі та її загальна характеристика; 2) оцінка рушійних сил розвитку галузі; 3) діагностування основних сил конкуренції; 4) оцінка конкурентних позицій підприємств-суперників; 5) аналіз найближчих конкурентів; 6) визначення провідних (ключових) чинників успіху в галузі, їх оцінка; 7) оцінка перспектив розвитку галузі.
Методичні положення щодо проведення кожного з етапів студент має засвоїти на основі практичних порад М. Портера.
Розглядаючи загальні положення методики проведення діагностики галузі, студентові слід усвідомити, що застосування методики має певні обмеження.
По-перше, методика дозволяє оцінити стан конкуренції лише у певній галузі (на продуктовому ринку). По-друге, зазначений методичний підхід виправданий лише для галузей, у яких існує конкуренція. По-третє, М. Портер виходить з припущення, що конкуренція у будь-якій галузі формується під впливом п’яти основних сил (суперництво функціонуючих у цій галузі підприємств; загрози з боку потенційних суперників; загрози з боку виробників товарів-замінників; ринкова сила постачальників; ринкова сила споживачів). Разом із тим, вітчизняні галузі відчувають на собі вплив ще й інших чинників, зокрема, безпосереднє державне втручання.
Переваги підприємства щодо конкурентів можуть бути оцінені за допомогою спеціального методу діагностування — SWOT-аналізу. Маючи загальне уявлення про його сутність з інших дисциплін фахового спрямування, студент повинен навчитись чітко виявляти і вміти структурувати параметри, за якими здійснюється аналіз, а саме: сильні і вразливі сторони підприємства, а також потенційні можливості і загрози.
Студент має усвідомити важливість дотримання вимог, установлених до проведення SWOT-аналізу. По-перше, слід старанно визначити сферу SWOT-аналізу: весь бізнес або окреме бізнес-поле. Вважається, що для підприємств з дуже диверсифікованим виробництвом слід фокусувати аналіз на конкретному сегменті ринку. По-друге, потрібна чіткість у розумінні сутності всіх елементів аналізу та можливостей впливу на них з боку підприємства. Сильні сторони та вразливі місця — це внутрішні риси; вони мають розглядатись як ендогенні змінні. Можливості й загрози пов’язані з зовнішнім оточенням, що впливає найчастіше як комплекс екзогенних змінних. По-третє, в оцінках слід бути максимально об’єктивними і використовувати різноманітну інформацію. Точність оцінок прямо залежить від кваліфікації залучених експертів, їх кількості, а також безпосередньо від методу експертних оцінок, який використовується у діагностуванні.
Моделлю, яка здатна надати конкретний матеріал для прийняття стратегічних рішень, є комплексний діловий аналіз (PIMS – аналіз). Студенту потрібно ознайомитись з його суттю. Разом з тим, необхідно усвідомлювати і обмеження у його використанні на вітчизняних підприємствах, пам’ятаючи, що цей метод стратегічного аналізу розроблено для високо розвинутих, насичених, відносно сталих ринків і видів бізнесу.
Питання для самоперевірки
1. Надайте характеристику процесу конкурентного протистояння підприємств на ринку.
2. У чому полягають ключові питання визначення стратегічної позиції підприємства?
3. Які показники доцільно використовувати для економічної характеристики галузі?
4. У чому сутність та цільове призначення діагностики галузевого суперництва?
5. Яка послідовність і зміст основних етапів діагностування?
6. Які п’ять сил конкуренції за М. Портером діють у будь-якій галузі?
7. Як побудувати карту стратегічних груп та проаналізувати її?
8. Як оцінити конкурентні переваги підприємства?
9. У чому полягає сутність SWOT-аналізу?
10. За якими принципами будується матриця взаємозв’язків в SWOT-аналізі?
11. Яким чином результати SWOT – аналізу використовуються для формування стратегії підприємства?
12. Проаналізуйте матрицю можливостей підприємства на ринку.
13. Проаналізуйте матрицю загроз діяльності підприємства на ринку.
14. У чому полягає метод складання профілю конкурентного середовища підприємства?
15. У чому полягає сутність PIMS-аналізу?
Питання навчальної програми
Поняття конкурентоспроможності підприємства. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства та її інтерпретація.
Методичні вказівки
При ознайомленні із сутністю поняття «конкурентоспроможність підприємства» студенту слід прийняти до уваги, що незважаючи на досить широке використання цього поняття, воно є складним і трактується неоднозначно.
Важливо, щоб студент твердо засвоїв, що конкурентоспроможність підприємства не повинна розглядатись як щось статичне, що ця категорія має відносний характер, тобто означає наявність переваг у підприємства порівняно з конкурентами.
Необхідно усвідомлювати ті основні проблеми, з якими зтикаються при визначенні конкурентоспроможності підприємства, а саме: а) вибір показника для оцінки рівня ефективності використання ресурсів; б) добір базових об’єктів для порівняння; в) наявність точної та вичерпної інформації про стан конкуренції.
Конкурентоспроможність підприємства забезпечується, як відомо, досягненням і розвитком конкурентних переваг. Фахівцями у галузі конкуренції напрацьовано технології виявлення наявних і пошуку нових конкурентних переваг.
Для діагностування конкурентоспроможності підприємства доцільно використати концепцію бенчмаркінгу — методу, за яким порівнюються характеристики певного об’єкта і еталонного, кращого. Основною методичною складністю проведення бенчмаркінгу конкурентоспроможності є вибір аналогів підприємств — об’єктів з еталонними параметрами діяльності.
Одим з методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства є використання зважених рейтингових оцінок на основі експертного аналізу, який також має бути опанований студентом.
Студенту буде корисно ознайомитись із напрацьованими способами інтегрованих оцінок діяльності підприємств як аналітичними, так і графічними.
Питання для самоперевірки
1. Надайте визначення поняттю «конкурентоспроможність підприємства».
2. Які існують підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства на ринку?
3. Назвіть основні фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємства.
4. Надайте характеристику аналітичному методу оцінки конкурентоспроможності підприємства.
5. Яким чином за показником конкурентоспроможності визначають, яку стратегію функціонування на ринку сповідує підприємство?
6. У чому полягає сутність графічного методу оцінки конкурентоспроможності підприємства на ринку?
Питання навчальної програми
Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства. Методологічні засади оцінки конкурентоспроможності продукції. Компенсаційна і некомпенсаційна оцінки конкурентоспроможності продукції.
Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.
Методичні вказівки
Переходячи до вивчення даної теми, студент, перш за все, повинен визначитись із сутністю поняття «конкурентоспроможність продукції». Більшістю авторів конкурентоспроможність продукції розглядається як сукупність споживчих властивостей продукції, які відрізняють її від товарів-конкурентів за ступенем відповідності конкретним суспільним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення. Тобто це відносний показник, який необхідно постійно коригувати з урахуванням кон’юнктурних змін на ринку.
Студент повинен уявляти, які питання можуть вирішуватись на основі результатів оцінки конкурентоспроможності продукції.
Особливо важливим моментом є засвоєння методологічних засад оцінювання конкурентоспроможності продукції, а саме:
· визначення конкурентоспроможності продукції здійснюється шляхом порівняння її параметрів з аналогічними параметрами декількох товарів-аналогів;
· відбір параметрів для оцінки конкурентоспроможності продукції здійснюється з позицій споживача цієї продукції, тобто враховуються не всі властивості продукції, а лише ті, що є цікавими для споживача, задовольняють його потреби;
· оцінка конкурентоспроможності продукції здійснюється в умовах певного ринку збуту.
Процедура оцінювання конкурентоспроможності продукції відбувається в декілька етапів (формулювання мети дослідження; визначення переліку одиничних параметрів продукції і об’єднання їх в певні групи; розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності продукції; визначення групових показників конкурентоспроможності за кожною з груп параметрів згідно з прийнятою номенклатурою останніх та обраного методу розрахунку узагальнюючих показників; розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності продукції; формулювання висновків і розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності. Студент повинен опанувати цю логіку та усвідомити зміст кожного етапу. При цьому звернути особливу увагу на такі методологічні питання, як обґрунтування номенклатури показників, вибір бази порівняння, а також методики оцінки конкурентоспроможності продукції із багатьох існуючих. Студенту слід самостійно ознайомитись з різними методичними підходами до оцінки конкурентоспроможності продукції.
Питання для самоперевірки
1. Надайте визначення поняттю «конкурентоспроможність продукції підприємства».
2. Назвіть основні фактори, що впливають на конкурентоспроможність продукції.
3. Яких методологічних засад потрібно дотримуватись при визначенні конкурентоспроможності продукції?
4. Які існують методи для оцінки конкурентоспроможності продукції?
5. Що може виступати в якості бази порівняння для оцінки конкурентоспроможності продукції?
6. Надайте характеристику номенклатури параметрів для оцінки конкурентоспроможності продукції.
7. У чому полягає метод оцінки конкурентоспроможності продукції за одиничними параметрами?
8. У чому полягає сутність комплексного методу оцінки конкурентоспроможності продукції?
9. Що таке ціна споживання? Як її обчислюють?
10. Які інші методи використовують для оцінки конкурентоспроможності продукції? Надайте загальну характеристику цим методам.
11. Які існують напрями підвищення конкурентоспроможності продукції?
Питання навчальної програми
Нормативно-правова основа оцінки ринкової вартості майна. Основні поняття діагностики ринкової вартості майна. Підготовчий етап до оцінки майна. Оцінка розміру статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації. Особливості оцінки цілісних майнових комплексів. Методичні підходи до діагностики ринкової вартості підприємства.
Методичні вказівки
Положення, що становлять основу цієї теми, базуються на тому, що підприємство, функціонуючи та розвиваючись як цілісний майновий комплекс, здатне змінювати свою ринкову вартість. Основним чинником таких змін є спроможність підприємства приносити дохід його власнику.
Студенту варто усвідомити, що оцінка вартості підприємства в умовах ринковоорієнтованої економіки є, як правило, спеціальною аналітичною діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, а отже підпадає під дію багатьох нормативно-правових документів, з якими бажано ознайомитись у загальних рисах. Разом із тим, оцінка може здійснюватись, задовольняючи внутрішні потреби підприємства, його власників і керівників та служити цілям економічного діагностування. Саме тому при проведенні оцінки майна визначається конкретний вид вартості, що обумовлює вибір бази оцінки та конкретна послідовність етапів проведення оцінки. У зв’язку з цим варто засвоїти поняття ринкової, початкової, переоціненої вартості майна, сукупної та чистої вартості цілісного майнового комплексу.
Важливим завданням теми є опанування сутності існуючих методичних підходів до діагностики ринкової вартості підприємства. Укрупнено можна назвати три групи підходів:
1) витратний (майновий);
2) дохідний (результатний);
3) порівняльний.
Кожна група представлена низкою методів, особливості яких, загальну логіку обчислень за ними та сфери доцільного використання студент повинен засвоїти.
Виходячи з доступності інформації, ситуації на ринку і бізнес-оточення підприємства аналітик-оцінник має визначити, який із методів оцінки є найбільш прийнятним і адекватним умовам. При цьому слід пам’ятати, що кожен із них є порівнянним, тому один або кілька методів дадуть найбільш повне уявлення про діяльність відкритого ринку.
Незалежно від того, яким методом оцінювалась вартість підприємства та для якого періоду — на перспективу чи у ретроспективі — на завершальному етапі вона підлягає певному уточненню. Найчастіше у процесі коригування враховуються такі змінні: ліквідність бізнесу; ступінь контролю за діяльністю підприємства (якщо оцінюється частка акціонерного товариства); фінансовий стан підприємства; інтенсивність і характер зусиль у сфері науково-дослідницьких і дослідницько-конструкторських робіт; становище підприємства у галузі; ступінь диверсифікації виробництва.
Питання для самоперевірки
1. Які нормативно-правові документи в Україні регулюють питання оцінки вартості майна підприємства?
2. Що представляє собою незалежна оцінка вартості майнового комплексу?
3. Що представляє собою стандартизована оцінка вартості майнового комплексу?
4. Які види вартості розрізняють при здійсненні оцінки майна?
5. У чому полягає майновий метод оцінки вартості підприємства?
6. Надайте характеристику доходному методу оцінки вартості підприємства.
7. У чому полягає сутність аналогового методу оцінки вартості підприємства?
8. Як визначається чиста вартість цілісного майнового комплексу?
Питання навчальної програми
Основи управлінської діагностики на підприємстві. Методичні підходи до проведення управлінської діагностики. Основні напрями управлінського діагностування. Сутність поняття процесного консультування. Ефективна модель управління підприємством на засадах маркетингу. Діагностика антикризового управління підприємством.
Методичні вказівки
Усвідомлюючи сутність управлінської діагностики, студент має зрозуміти, що вона розглядається як дослідницька діяльність, спрямована на встановлення, аналіз та оцінку проблем підвищення ефективності та розвитку системи менеджменту підприємства, а також виявлення головних напрямів їх рішень. Організація такої діяльності передбачає здійснення ряду процедур, що дає змогу отримати необхідну інформацію про проблеми системи управління підприємством.
Можна виділити два основні методичні підходи до проведення управлінської діагностики: пропозиція експертних послуг; «клінічний» підхід.
Найбільш поширеним є перший. При цьому припускається, що керівник підприємства, який ставить задачу перед консультантом, чітко знає, яка інформація чи послуга йому потрібні.
Другий підхід передбачає встановлення «діагнозу» консультантом за наданою йому інформацією та результатами спостережень. Потрібно ознайомитись з порядком проведенння основних процедур за «клінічним» підходом.
Часто управлінську діагностику розглядають як невіддільну складову управлінського консультування. У такому варіанті технологія консультування передбачає паралельне проведення діагностики разом із проектуванням змін і власне впровадженням. Такий методичний підхід дістав назву процесного консультування. Студенту доцільно більш грунтовно ознайомитись з його сутністю.
Управлінська діагностика на сьогодні є досить змістовно наповненою. Студенту слід уточнити зміст кількох основних напрямів діагностування, а саме:
· оцінки структури управління підприємством;
· оцінки якості управління персоналом;
· діагностики зв’язків підприємств із зовнішнім середовищем;
· оцінки загальних результатів діяльності підприємства.
Окреме місце в системі управлінської діагностики посідає діагностика антикризового стану підприємства. В контексті цього питання студент повинен зрозуміти сутність категорії антикризового управління, перелічити фази кризи, назвати стадії розвитку кризових ситуацій, фактори її виникнення, надати змістовну характеристику процесу діагностики антикризового управління.
Питання для самоперевірки
1. У чому полягає сутність управлінської діагностики?
2. Які основні методичні підходи до проведення управлінської діагностики використовуються в практичній діяльності підприємств?
3. В якому порядку здійснюється управлінська діагностика при застосуванні «кліничного» методу?
4. Що таке процесне консультування? В чому його особливості?
5. Перелічте основні напрямки управлінського діагностування.
6. Як проводиться діагностування організаційної структури управління підприємством?
7. За якими напрямками діагностують якість управління персоналом?
8. У чому особливість дослідження зв’язків підприємства із зовнішнім середовищем?
9. Які критерії і показники використовують для оцінки загальних результатів функціонування системи менеджменту підприємства?
10. У чому полягає сутність антикризового управління?
11. Надайте характеристику процесу діагностики антикризового управління.
Питання навчальної програми
Сутність, зміст та складові елементи виробничого потенціалу підприємства. Етапи діагностики виробничого потенціалу. Діагностика виробничої програми підприємства. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства. Оцінка ефективності виробничого потенціалу підприємства.
Методичні вказівки
Починаючи вивчення цієї теми, студенту слід усвідомити сутність поняття «потенціал». Опанувавши це питання, необхідно представити існуючі типології потенціалу, а в цій системі – визначити сутність поняття «виробничий потенціал підприємства», надати цьому виду потенціалу більш детальну характеристику, висвітливши, зокрема, його складові елементи. Необхідно також мати уявлення про те, за якими етапами здійснюється діагностика виробничого потенціалу.
Студенту варто звернути увагу на те, що обґрунтування управлінських рішень щодо потенціалу може належати до сфери як тактичних, так і стратегічних рішень.
Тактичні рішення супроводжуються оцінкою використання наявного потенціалу. Вітчизняними аналітиками свого часу було напрацьовано арсенал методів і прийомів оцінки використання потенціалу саме в такому аспекті. Студенту слід ознайомитися з цим досвідом.
Обґрунтування стратегічних рішень пов’язано зі змінами потенціалу, процесами відтворення ресурсів. Діагностичні дослідження при цьому базуються більше на результативному підході до оцінки потенціалу. У комплексі різноманітних підходів особливе місце належить оцінці гнучкості виробничої системи підприємства.
Якщо оцінювати рівень гнучкості кількісно, слід обчислити темпи зростання, з одного боку, мінливості (різноманітності) об’єктів виробництва і з іншого — витрат, що обумовлені змінами у виробничій системі за один і той самий період часу.
Досить ретельно студент повинен вивчити питання діагностики виробничої програми підприємства, вміти визначити ресурсне забезпечення, маючи на увазі забезпечення її виробничими потужностями, матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами.
Вивчення питання оцінки ефективності виробничого потенціалу підприємства передбачає засвоєння основних критеріїв (показників) такої оцінки: коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного, інтегрального використання обладнання, коефіцієнт використання виробничої потужності, резерв потужності, показники витратності виробничої програми та ін.
Питання для самоперевірки
1. Як ви розумієте, що таке потенціал підприємства? Які різновиди потенціалу Ви знаєте?
2. Надайте визначення поняттю «виробничий потенціал підприємства». Назвіть його складові частини.
3. Охарактеризуйте основні етапи діагностики виробничого потенціалу підприємства.
4. Як визначається виробнича потужність підприємства?
5. Які основні чинники обумовлюють успішний розвиток ресурсного забезпечення виробничої програми?
6. Як правильно сформувати виробничу програму, враховуючи наявні виробничі потужності, платоспроможний попит споживачів, рівень забезпеченості виробничими ресурсами?
7. Що є запорукою успішного управління розвитком виробничого потенціалу на основі його діагностики?
Питання навчальної програми
Поняття фінансової діагностики підприємства, необхідність її здійснення. Мета, завдання і методологічна основа фінансової діагностики. Інформаційне забезпечення фінансової діагностики підприємства. Сутність горизонтального, вертикального аналізу та аналізу за допомогою фінансових коефіцієнтів. Аналіз фінансових проблем діяльності підприємства. Основи фінансового планування і прогнозування діяльності підприємства.
Методичні вказівки
Всю сукупність рішень щодо досягнення основної мети підприємства можна звести до трьох основних напрямів — рішення по вкладенню ресурсів; операції, що здійснюються за допомогою цих ресурсів; визначення структури фінансової діяльності. Вчасне та якісне забезпечення цих напрямів фінансових рішень є сутністю фінансової діагностики.
Важливо у<
Дата: 2016-10-02, просмотров: 266.
