Організація Об’єднаних Націй була заснована 24 жовтня 1945 р. Вона є універсальною міжнародною організацією багатофункціонального напряму діяльності. Серед її головних цілей е забезпечення міжнародного співробітництва по вирішенню міжнародних економічних, соціальних, культурних і гуманітарних проблем.

У розгалуженій структурі ООН е чимало органів та організацій, які так чи інакше регулюють міжнародні економічні відносини й, таким чином, впливають на формування стратегій розвитку. Так, головний орган ООН – Генеральна Асамблея – серед своїх функцій має в другому комітеті економічні й соціальні питання, а в Третьому – соціальні й гуманітарні. Рада безпеки своїм рішенням може застосовувати економічні санкції проти країни, що порушує міжнародне право; ці санкції можуть включати ліквідацію пільг у торгівлі з країною-порушником, припинення кредитування й фінансування, позбавлення технічної допомоги і навіть введення певного ембарго на економічні зносини з країною. Чи варто говорити, що такі заходи можуть серйозно порушити стратегічні плани розвитку економіки країни.

Головним координуючим органом ООН у сфері економіки й соціальних відносин є Економічна й соціальна рада (ЕКОСОР). Найважливіші економічні й соціальні проблеми, що постають перед світовою спільнотою, розглядаються й вирішуються в ЕКОСОР та в численних її підрозділах. Вона координує діяльність таких міжнародних велетнів, як МВФ, Світовий Банк, Світова організація торгівлі та інших галузевих міжнародних організацій. Через посередництво ЕКОСОР узгоджують свої відносини з іншими органами й організаціями ООН регіональні економічні організації (ЕС, СНД, НАФТА та ін.), а також неурядові міжнародні економічні організації (МНЕО). Економічна і соціальна рада перетворилася на форум, де зіставляються й узгоджуються точки зору представників країн світу з економічних і гуманітарних питань, виробляються спільні принципи міжнародних економічних відносин.

ЕКОСОР має розгалужену організаційну систему. До її складу входять дев'ять функціональних комісій, п'ять регіональних комісій, шість постійних комітетів; їй також підпорядковано 18 спеціалізованих закладів, програми, центри тощо.

Функціональні комісії ЕКОСОР:

1. Статистична комісія;

2. Комісія з народонаселення й розвитку;

3. Комісія з соціального розвитку;

4. Комісія з прав людини;

5. Комісія зі становища жінок;

6. Комісія по запобіганню злочинності;

7. Комісія з наркотиків;

8. Комісія з науки й техніки;

9. Комісія зі стійкого розвитку.

Функціональні комісії охоплюють переважно соціальну сферу діяльності ЕКОСОР; принаймні, 6 із них (з 2-ї по 7-му) прямо займаються вирішенням актуальних соціальних проблем. Щодо Статистичної комісії, то її функція полягає в добірці й обробці величезного фактичного матеріалу з економічного й соціального становища всіх країн світу. Завдяки цій комісії людство має найточнішу й найповнішу інформацію про соціально-економічне становище будь-якого регіону, країни, окремих верств населення. Важлива роль належить статистичній комісії у підготовці дослідів, доповідей пo міжнародних питаннях з економічних, соціальних, екологічних проблем. Комісія з науки й техніки ставить перед собою завдання розповсюджувати інформацію про новітні відкриття в цій сфері та сприяти втіленню наукових досягнень і технологій у виробництво, особливо в країнах, що розвиваються. На підвищення економічного розвитку членів ООН, насамперед ергу найбідніших країн, спрямована діяльність Комісії зі стійкого розвитку.

Регіональні комісії ЕКОСОР утворені для координації міжнародних економічних відносин на рівні регіонів. Ось ці комісії:

1. Європейська економічна комісія (ЕЕК);

2. Економічна комісія для Африки (ЕКА);

3. Економічна і соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО);

4. Економічна й соціальна комісія для Західної Азії (ЕСКЗА);

5. Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК).

Розглянемо їх діяльність трохи докладніше.

Європейська економічна комісія (ЕЕК) була утворена ще в 1947 р. До її складу, поряд з європейськими країнами, входять також США і Канада, Ізраїль та азіатські республіки колишнього СРСР. Керівні органи ЕЕК містяться в Женеві. Головна мета Комісії – аналіз економічної й соціальної ситуації, що утворюється на просторі Європи й Північної Америки. Для цього СЕК регулярно організує наради, практикуми, семінари, наукові поїздки. До участі в них залучаються міжнародні галузеві організації, фахівці, представники ділових кіл. Програма цих заходів передбачає обмін інформацією, розробку правил і стандартів, планування й виконання оперативник проектів. Пріоритетними напрямами діяльності ЕЕК е:

· навколишнє середовище;

· енергетика;

· транспорт;

· статистика;

· торгівля;

· економічний аналіз.

У 90-х роках довкілля поступове виходить на одне з чільних місць у сфері інтересів ЕЕК. Для цього в її структурі утворені: Програма дій у галузі навколишнього середовища в Центральній і Східній Європі; Програма захисту навколишнього середовища в Європі; Загальноєвропейська стратегія з біологічної й ландшафтної різноманітності.

Кардинальні соціально-економічні й політичні зміни, що сталися в Центральній і Східній Європі, надали нового імпульсу й но­вих напрямів у діяльності ЕЕК. Для сприяння реформам в країнах з перехідною економікою в рамках ЕЕК розроблено План дій, у якому передбачено основні принципи діяльності й заходи щодо цієї групи країн. Для реалізації Плану утворена Координаційна група з оперативної діяльності. Вона організує конференції й наради з актуальних проблем реформування економіки. Зокрема, в 1997 р. під її егідою в Україні була проведена Робоча нарада по малих і середніх підприємствах та їх ролі в міжнародній торгівлі. Європейська економічна комісія встановила й активізувала свої стосунки з СНД і Чорноморським економічним співробітництвом (ЧЕС).

Зважаючи на економічні труднощі, що існують у країнах Центральної й Східної Європи, ЕЕК фінансує участь представників цих країн в нарадах, семінарах та поїздках.

За результатами обговорень ЕЕК готує рекомендації для ЕКОСОР. Структурно Комісія складається з десяти допоміжних органів – комітетів та інститутів, кожний з яких відає певною галуззю економіки (енергетика, транспорт, сільське господарство, торгівля, наука й техніка тощо).

Найважливіші й найцікавіші висновки економічного аналізу СЕК публікує в журналах «Economic Survey of Europe» і «Economic Bulletin for Europe».

Економічна й соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО). Заснована також у 1947 р. До її складу входять 45 азіатських держав (у тому числі Росія й азіатські республіки колишнього СРСР), США, Австралія, Франція, Велика Британія; крім того, 10 держав (острівні країни Тихого океану) е асоційованими членами. Штаб-квартира знаходиться в м. Бангкок (Таїланд).

Головною метою ЕСКАТО є сприяння економічному й соціальному розвитку в регіоні. Основними напрямами діяльності Комісії визначено:

· регіональне економічне співробітництво;

· пом'якшення проблем злиденності шляхом економічного й соціального розвитку;

· навколишнє середовище.

Так само, як і СЕК, ECKATO являє собою форму для обговорення найактуальніших проблем регіону в економічній та соціальній сферах. Особливої уваги надається забезпеченню технічної допомоги країнам, що розвиваються. В рамках ЕСКАТО засновано Статистичний інститут для Азії й Тихого океану (знаходиться в Токіо), який готує висококваліфікованих фахівців для країн регіону.

Під головуванням ЕСКАТО утворено низку комітетів і програм для втілення рішень конференцій та нарад. Серед них: Комітет по Меконгу (освоєння водних ресурсів басейну однієї з найбільших азіатських річок); Комітет по координації спільної розвідки мінеральних ресурсів на азіатському шельфі.

Спільно з СЕК у рамках ЕСКАТО розроблено Спеціальну програму для країн Центральної Азії (СПЕКА). Вона спрямована на підтримку азіатських країн з перехідною економікою, що утворились після СРСР (Казахстан, Узбекистан, Киргистан, Таджикистан, Туркменістан).

Секретаріат ЕСКАТО складається з відділів, які координують співробітництво країн на галузевому рівні (промисловість, сільське господарство, торгівля, довкілля тощо).

Економічна й соціальна комісія для Західної Азії (ЕСКЗА) була утворена в 1973 р. Виокремлення цього регіону з великого Євразійського континенту обумовлено специфічними політичними й економічними умовами. Усі члени ЕСКЗА (їх 13) – арабські країни, майже в усіх у них значний видобуток нафти. Це регіон нестабільний в політичному відношенні, отже, зміцнення співробітництва між членами ЕСКЗА е нагальним завданням. Це є головною метою Комісії. Вона досягається шляхом аналізу проблем економічного й соціального характеру й вироблення відповідних рекомендацій як країнам-членам, так і EKOCOP взагалі.

ЕСКЗА організує конференції й семінари, де ці проблеми обговорюються, публікує відповідну інформацію. Провідними напрямами досліджень і обговорень є: сільське господарство й продовольство, довкілля, населені пункти, промисловість, міжнародна торгівля, демографія, транспорт та ін.

Штаб-квартира Комісії міститься в Аммані (Йорданія).

Економічна комісія для Африки (ЕКА) утворена в 1958 р., керівництво міститься в Аддис-Абебі (Ефіопія). У її роботі беруть участь представники 53 африканських держав. Головною метою Комісії є сприяння економічному й соціальному розвитку в Африці. Для цього вона застосовує такі форми діяльності: організує зустрічі голів держав, голів урядів і міністрів африканських країн для всебічного обговорення економічних і соціальних проблем континенту; розробляє програми соціально-економічного розвитку; надає консультативні послуги з питань управління господарством; організує навчальні заклади для підготовки кваліфікованих фахівців. Під патронатом ЕКА знаходиться Африканський навчальний і науково-дослідний інститут зі становища жінок, Всеафриканська служба документації й інформації.

У рамках ЕКА утворені Багатонаціональні центри з планування й оперативного управління, які розробляють і втілюють соціально-економічні програми по окремих регіонах Африки. Галузеві відділи Комісії координують практичну реалізацію програм і наукових досліджень по галузях народного господарства (сільське господарство, промисловість, торгівля, природні ресурси, туризм, людські ресурси тощо).

Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК) заснована 1948 р. До її складу входять представники 41 держави; поряд з латиноамериканськими краї

нами це також США, Канада, Франція, Італія, Португалія, Велика Британія, Нідерланди. Присутність європейських держав пояснюється тим, що вони на момент заснування Комісії були метрополіями низки залежних країн у цьому регіоні або мають з ними тісні економічні зв'язки. Керівництво Комісії знаходиться в Сант-Яго (Чилі).

Головне в діяльності ЕКЛАК – аналіз соціально-економічної ситуації в регіоні та розробка планів розвитку. Вона організує міжурядові наради, здійснює досліди, надає інформацію й технічну допомогу, готує висококваліфікованих фахівців народного господарства.

Основні напрями діяльності: розвиток; довкілля; продовольство й сільське господарство; міжнародна торгівля; енергетика; транспорт; наука й техніка.

До складу ЕКЛАК входять Інститут економічного й соціального планування Латинської Америки і Карибського басейну та Латиноамериканський демографічний центр.

Крім функціональних і регіональних комісій, до складу ЕКОСОР входять постійні комітети й комісії, що координують співробітництво Ради з іншими організаціями та об’єднаннями, а також керують окремими програмами. Комітетів шість:

1. Комітет з програми й координації.

2. Комітет з природних ресурсів.

3. Комітет по неурядових організаціях.

4. Комітет по переговорах з міжурядовими закладами.

5. Комісія по транснаціональних корпораціях.

6. Комісія з населених пунктів.

Особливу увагу слід звернути на Комітет по неурядових організаціях і Комісію по транснаціональних корпораціях, оскільки вони координують відносини ООН з об’єднаннями, що не входять до складу Організації. Саме через ЕКОСОР Міжнародні неурядові організації, в тому числі економічні (МНЕО), беруть участь у роботі ООН і спілкуються з міжурядовими організаціями.

ЕКОСОР координує роботу спеціалізованих закладів ООН, які є, по суті, самостійними, досить потужними й авторитетними організаціями. Їx вісімнадцять:

1. Міжнародний валютний фонд (МВФ).

2. Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР).

3. Міжнародна асоціація розвитку (МАР).

4, Міжнародна фінансова корпорація (МФК).

5. Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ).

6. Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО).

7.Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО).

8. Міжнародна морська організація (ІМО).

9. Міжнародна організація праці (МОП).

10. Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ).

11. Світовий поштовий союз (СПС).

12. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР).

13. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).

14. Світова організація охорони здоров'я (СООЗ).

15. Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ).

16. Світова метеорологічна організація (СМО).

17. Організація з промислового розвитку (ЮНІДО).

18. Світова організація торгівлі (СОТ).

Економічній та соціальній раді підпорядковані також окремі програми, фонди й центри; деякими з них ЕКОСОР керує спільно з Генеральною Асамблеєю. До них, зокрема, відносяться: Світова продовольча програма (СПП); Центр з населених пунктів (Хабітат); Програма розвитку ООН (ПРООН); Фонд розвитку ООН для жінок (ЮНІФЕМ).

До складу ЕКОСОР входять також органи експертів: Комітет з розвитку планування; Спеціальна група експертів з міжнародного співробітництва в галузі оподаткування; комітет з транспортування небезпечних вантажів; комітет з економічних, соціальних і культурних прав; комітет по національних ресурсах; комітет з нових джерел енергії; Наради експертів з державного управління й фінансів.

Керівництво ЕКОСОР складається з 54 членів, причому щороку з них переобирається третина (18 чоловік); отже, за три роки склад повністю оновлюється. Рішення ЕКОСОР приймаються простою більшістю.

Поза структурою ЕКОСОР у системі ООН е також низка економічних програм і фондів, які підпорядковуються безпосередньо Генеральній Асамблеї або спільно ГА та ЕКОСОР. Серед них необхідно виокремити Програму розвитку ООН (ПРООН).

Головна мета ПРООН – надання допомоги країнам, що розвиваються, для прискорення їх економічного зростання. Програма фінансується за рахунок добровільних внесків; найбільші донори – розвинуті країни (США, Японія, Нідерланди, Данія, Швеція, Німеччина, Норвегія).

До основних функцій ПРООН належать:

· розробка проектів і програм розвитку;

· розподіл коштів на втілення проектів;

· технічна допомога;

· консультативній експертні послуги;

· організація семінарів і навчання національних фахівців за кордоном;

· підготовка національних управлінських кадрів;

· сприяння здійсненню реформ;

· надання допомоги в надзвичайних ситуаціях.

Головними сферами діяльності ПРООН є: боротьба із злиденністю; розвиток управлінської діяльності; технічне співробітництво між країнами, що розвиваються; навколишнє середовище; раціональне використання природник ресурсів; участь жінок у соціальному управлінні.

Структурно до ПРООН входять такі блоки:

· програма «Добровольці ООН»;

· глобальний екологічний фонд;

· фонд ООН для розвитку в інтересах жіноцтва;

· фонд капітального розвитку ООН.

Фонд капітального розвитку фінансує перспективні проекти розвитку, пов'язані з інфраструктурою життєзабезпечення населення, поліпшення життя людей у найменш розвинутих країнах. Глобальний екологічний фонд спрямований на запобігання екологічних криз і відшкодування наслідків забруднення навколишнього середовища. Програма «Добровольці ООН» виявляється у надсиланні фахівців у найменш розвинуті країни для надання технічної допомоги. Фонд для інтересів жіноцтва спрямований на підтримку й підвищення статусу жінок у суспільстві, особливо їх ролі в управлінні соціально-економічними й політичними процесами.

Допомога ПРООН надається тільки урядам або через їх посередництво. Останнім часом серед цілей Програми з'явилося сприяння в проведенні економічних реформ країнам з перехідною економікою; особлива увага при цьому приділяється розвиткові приватного сектора.