Вольтер (Франсуа-Марі Аруе) (1694 - 1778) - філософ, письменник, правозахисник, історик.

Народився Франсуа-Марі 21 листопада 1694 в Парижі в сім'ї чиновника. Освіта в біографії Вольтера було отримано в єзуїтському коледжі. Після цього, не дивлячись на бажання батька, не став юристом, а зайнявся літературною діяльністю. Вольтер писав гострі сатиричні вірші, в результаті яких кілька разів потрапляв у в'язницю.Звільнившись з в'язниці, в 1726 році виїхав до Англії. Розширивши свої знання по філософії, літературі Англії, Вольтер, повернувшись до Франції, видав «Філософські листи». Це твір заборонили, а сам автор оселився в Лотарингії, щоб уникнути покарання. Наступний твір (поема «Світська людина») також було негативно сприйнято. В черговий раз у своїй біографії Вольтер змушений був тікати. Спочатку Вольтер поїхав до Голландії, а пізніше оселився в Берліні. Тут іронія Вольтера також не знайшла місця, йому довелося виїхати до Швейцарії. Нарешті, письменник влаштувався, купив три маєтки, володів кількома майстернями. Вольтер завів дружбу з найсильнішими монархами світу - Катериною II, Фрідріхом II, Густавом, Людовіком XV і Людовіком XVI. Серед найвідоміших філософських робіт Вольтера - «Проблеми Енциклопедії». Він написав 28 трагедій. Наприклад, «Едіп», «Цезар», «Магомет», «Семіраміда», «Танкред». Серед інших відомих творів Вольтера - «Задіг або доля», «Кандид», «Орлеанська діва».Останні дні біографії Вольтера були наповнені фізичним болем - він помирав від раку. Помер письменник і філософ 30 травня 1778

Філософія!!!

Просвітителі називали його своїм учителем. Різнобічна діяльність: філософ. Поет, драматург, політичний діяч, чудовий публіцист. Він зумів зробити ідеї Освіти надбанням мас. До його думки прислухалося суспільство. В 1717 потрапивши в Бастилію. Причина – сатира «У царювання хлопчика», що викриває вдачі. Царящие при дворі. У в’язниці працював над епічною поемою про Генріха4 і трагедією «Эдип». Пилип Орлеанский, «бажаючи приручить Вольтера», удостоїв його нагороди, пенсії й ласкавого прийому в палаці. Опозиційні настрої в поемі «Ліга»( перший варіант майбутньої «Генриади»). Вольтер був блискучим популяризатором ідей Локка й Ньютона. Він оселився надовго у своєї приятельки маркізи дю Шатле в старому відокремленому замку Сирей. Вольтер пише праці по історії, твори по математиці й філософії, трагедії й комедії. Поема « Орлеанская незаймана», трагедія «Магомет», «Меропа», комедії «Блудний син», «Нанина», філософ повість «Задиг» і др.

У Фернее був улаштований домашній театр, ставилися п’єси Вольтера. У них брав участь сам автор. Він був присутній на останній своїй трагедії «Ирина», актори винесли на сцену мармурове погруддя Вольтера, увінчаний лавровим вінком. Здавалося, що навіть у старості сили не залишали його, він хотів творити. Починає роботу над трагедією «Агафокл». Але він помер 30 травня 1778.

Вольтер – майстер художнього слова. Ставив практичні цілі: впливати на розуми за допомогою мистецтва і, створивши нову суспільну думку, сприяти здійсненню соціального перевороту. Спростував теорію классицистів про вічність ідеалу прекрасного. Скрізь залишався борцем і просвітителем.

Філософські повісті характерні для пізнього періоду його творчості. Повість «Микромегас», що розповідає про появу на нашій планеті двох космічних прибульців. У наші дні ця тема космічної подорожі в добутку, написаному так давно, здається якимось пророкуванням. Вольтер найменше думав про наукову фантастику. Жителі Сиріуса й Сатурна знадобилися йому лише для «освіження» читацького сприйняття, – прийом, яким він користувався в кожної своєї філософ повести. У цій повісті ми дивимося на наш світ очими прибульців. Земля – це лише грудочка бруду, маленький мурашник

В 1758 пише свою кращу повість «Кандид, або Оптимізм» ( «Що таке оптимізм?» – «На жаль, – сказав Кандид, – це пристрасть затверджувати, що все добре, коли в дійсності все погано»). Лейбниц розвив вчення про світову гармонію. Добро й зло виявилися в його розумінні дорівнює необхідними і як би врівноважували один одного. Але от в 1755 землетрус зруйнував місто Лісабон. У поемі «Про загибель Лісабона»1756 Вольтер заявив, що відмовляється від визнання «світової гармонії» і від оптимізму Лейбница. Розвінчанню цієї теорії й присвячена поема «Кандид». Безносий Панглос, гнаний, що терзає, що б’є, тільки-но не повішений, тільки-но не спалений, що чудом урятував і знову киданий у море лих, вічний зразок сліпої добросердої дурості, проповідує оптимізм. Простодушний і наївний Кандид не зважується піддати сумніву проповідь свого вчителя. Він готовий вірити Панглосу. Мир фактів неспроверг і розбив в дребезги теорію Панглоса. Однак що ж тепер робити? Вольтер не дає конкретних рекомендацій, він лише заражає читача ідеєю про недосконалість миру.

Філософські повісті Вольтера побудовані в більшості випадків у вигляді шляхових картинок, що переміняються. Його герої роблять змушені або добровільні мандрівки. Вони бачать світ у всім його різноманітті, різних людей. У філософській повісті Вольтер не прагнув до всебічного зображення характерів, – це не входило в його завдання. Головне для нього – цілеспрямована й послідовна боротьба проти ворожих йому ідей, проти мракобісся й забобонів, насильства й гноблення. Повести небагатослівні. Кожне слово несе в собі більше значеннєве навантаження Творчість Вольтера.

Вольтер(1694-1778)- глава французьких просвітителів. Був натхненником і вихователем цього могутнього покоління мислителів – революціонерів