Нормування видатків - це визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи, наприклад, на клас у школі, на дитину в дошкільній дитячій установі тощо.

Метод нормування видатків є основним при розрахунку видатків на поточне утримання бюджетних установ і дає змогу порівняти потреби однотипних бюджетних установ та організацій. Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються з бюджету. Водночас цей метод розрахунку видатків дає можливість здійснювати контроль за виконанням кошторису.

Сума видатків бюджетної установи за допомогою нормативного методу розрахунку визначається як добуток розрахункових одиниць на норму видатків. Число розрахункових одиниць визначається на підставі даних з мережі та контингенту бюдж. установ. Мережу бюджетних установ та їхній контингент встановлюють міністерства та відділи держадміністрацій і затверджують за станом на кінець року.

Для визначення суми видатків за нормативного методу розрахунку треба знати норму видатків на розрахункову одиницю.

Норма видатків - це величина затрат на планову розрахункову одиницю (наприклад, на клас, вихованця, на квадратний метр площі). Норми затрат встановлюються за однорідними видатками й однотипними установами. Залежно від того, в яких одиницях вимірювання відображаються норми, вирізняють дві основні групи норм: матеріальні та фінансові.

Матеріальні норми визначають затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Наприклад, склад і якість продуктів харчування на дитину в дитячому садку, на ліжко в лікарні, норма видатків палива з розрахунку на метр кубічний приміщення. Матеріальні норми диференціюються за видами бюджетних установ.

Фінансові норми - це грошовий вираз матеріальної норми, відповідно до діючих державних цін. Фінансова норма також диференціюється за видами затрат.

Вивчаючи фінансову норму, необхідно виокремити поняття "бюджетна норма". Якщо фінансова норма відображає загалом суму грошових затрат на розрахункову одиницю, то бюджетна - лише частку видатків, яка покривається за рахунок бюджетних коштів.

Залежно від методу побудови фінансові норми поділяються на індивідуальні, комбіновані та укрупнені.

Індивідуальні норми відображають затрати за окремим видом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма харчування на 1 учня, вихованця тощо. Ці норми застосовуються переважно при складанні індивідуальних кошторисів доходів і видатків.

Комбіновані норми відображають суму затрат загалом за видом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма всіх видатків за видом "оплата комунальних послуг та енергоносіїв" на 1 клас у школі. Ця норма дає змогу визначити загальну суму видатків на оплату теплопостачання, водопостачання та водовідведення, оплату електроенергії та природного газу. Комбіновані норми застосовуються при зведеному плануванні.

Укрупнені норми відображають загальну суму затрат на розрахункову одиницю. Наприклад, норма видатків на клас у школі, вихованця в школі-інтернаті або на установу. Укрупнені норми застосовуються переважно при плануванні видатків щодо масових соціально-культурних установ з невеликим обсягом роботи (наприклад, для установ позашкільної роботи з дітьми).

Комбіновані й укрупнені норми широко застосовуються на першому етапі складання бюджету. Разом з тим, вони використовуються і при складанні зведених розрахунків за однорідними бюджетними установами.

Норми видатків поділяються також на обов'язкові та розрахункові. Обов'язковими є норми, величину яких установлює, як правило, уряд, і вона суворо обов'язкова при складанні та виконанні кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. До обов'язкових норм належать, зокрема, норми видатків на продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні матеріали, видатки на відрядження.