Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
В умовах командно-адміністративної системи господарювання найбільша частина видатків з бюджету спрямовувалась на розвиток галузей народного господарства. При переході на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство зазнає суттєвих змін. Бюджетні асигнування мають забезпечити вирішення найважливіших і масштабних державних завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з пришвидшенням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктур. Разом із цим, деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають суттєвих змін.
Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрату народному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень, виконання програми приватизації державної власності та скорочення сфери державної економіки.
Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюджетного фінансування цих витрат. В умовах ринку залишаться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше, і надалі функціонуватиме державний сектор економіки, що потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва необхідна фінансова підтримка держави у вигляді надання бюджетних коштів.
Формування раціональної державної інвестиційної політики, вибір оптимальних об'єктів і форм інвестування є важливою передумовою ефективного використання бюджетних коштів на економіку, виходу з економічної кризи, економічного зростання, стабілізації фінансової системи держави.
Метою надання фінансової підтримки підприємствам з бюджетних асигнувань на поворотній або безповоротній основі є запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт чи послуг.
Склад видатків на економічну діяльність охоплює: видатки на загальну економічну, торговельну та трудову діяльність, сільське господарство, лісове господарство і мисливство, рибне господарство, паливно-енергетичний комплекс (вугільна, нафтогазова та електроенергетична галузь), інша промисловість і будівництво, транспорт (автомобільний, водний, залізничний, повітряний і трубопровідний), зв'язок, телекомунікації та інформатику, інші галузі економіки, а також дослідження і розробки в галузях економіки.
Видатки на розвиток промисловості, енергетики та сільського господарства є найбільшими за обсягом у складі видатків на економіку. Видатки на розвиток економіки відображаються за підрозділами бюджетної класифікації. Суми видатків, передбачені розробленими бюджетними програмами, зараховуються до відповідних бюджетів і після їхнього затвердження фінансуються через головних розпорядників коштів.
Сільське господарство - дуже важлива галузь економіки, яка забезпечує промисловість сировиною і матеріалами, а населення продуктами харчування. В Україні є всі умови для ефективного функціонування цієї галузі, а саме: родючі землі, сприятливий клімат, робоча сила. Особливості фінансування сільського господарства зумовлені його галузевими відмінностями, до яких належать: сезонність виробництва та велика тривалість виробничого циклу, родючість ґрунтів, кліматичні умови і природо-кліматичні чинники, організаційно-економічні особливості тощо.
В Україні комунальний сектор економіки охоплює різні галузі: промисловість, транспорт і зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та ін. З метою забезпечення функціонування та розвитку місцевої інфраструктури і комунальної власності використовуються кошти підприємств та організацій, а також кошти місцевих бюджетів.
Видатки на розвиток місцевої інфраструктури та комунальної власності відображаються у видатковій частині місцевих бюджетів відповідно до підрозділів бюджетної класифікації Обсяг видатків визначається на основі розроблених бюджетних програм і з урахуванням фінансових показників підприємств і організацій комунального сектору.
Видатки бюджету на науку
Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки кадрів, використання пільгового податкового режиму у реалізації нових видів продукції й інші бюджетні заходи мають стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, зменшувати строки впровадження їх у виробництво, а в підсумку - бути каталізатором пришвидшення науково-технічного прогресу.
Значно підвищується роль науки у забезпеченні стабільності економіки, її ефективності, зміцненні економічної могутності та незалежності держави. Для цього суспільство вкладає значні кошти у наукові розробки та програми, сприяє пришвидшенню впровадження наукових досліджень у виробництво, оскільки від рівня розвитку науки, розширення масштабів науково-технічного прогресу залежить зростання обсягів виробництва, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, зниження затрат на її виробництво, підвищення економічної ефективності народного господарства, що в підсумку сприятиме покращенню життєвого рівня населення.
Фінансування науки з державного бюджету України здійснюється за трьома рівнями:
• заклади Академії наук України - це наукові установи, які виконують державні фундаментальні дослідження. До них належать такі: Інститут економічного прогнозування, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, Національний інститут економічних програм, Науково-дослідний інститут моделювання та інформатизації та ін.;
• відомчі заклади: при Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напрямку діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень, Академія управління при Президентові України, Науково-дослідний економічний інститут при Міністерстві економіки, Українська академія банківської справи Національного банку України та ін.;
• заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки. У цих закладах поряд із навчанням студентів виконуються замовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням з державного бюджету.
Фінансування науково-дослідних установ з бюджету здійснюється через головних розпорядників бюджетних коштів. Поряд із бюджетним фінансуванням стимулюється залучення для досліджень власних коштів. Джерела фінансування наукових досліджень залежать від їхнього характеру. Розрізняють два напрями наукових досліджень:
• фундаментальні;
• прикладні.
Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрямки науки. Визначити наперед результативність та ефективність таких досліджень дуже складно, тому неможливо встановити їхню вартісну оцінку. Через ризиковість використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.
Прикладні дослідження пов'язані з визначенням форм і методів упровадження в практику результатів фундаментальних досліджень, які завершились певними винаходами.
В Україні існує певна спеціалізація наукових закладів. Академічні науково-дослідні заклади, підпорядковані Національній академії наук, займаються насамперед фундаментальними дослідженнями, тому їхня діяльність фінансується з Державного бюджету України.
Щодо прикладних досліджень фінансування здійснюється переважно за рахунок замовника.
Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами:
• фінансування наукових закладів;
• фінансування наукової тематики.
Фінансування наукових закладів ґрунтується на складанні їхнього кошторису. Обсяг фінансування насамперед визначається штатним розписом. Сума витрат на заробітну плату розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати, яка сформувалась у навчальному закладі. Ставка заробітної плати залежить від посади (лаборант, інженер, науковий співробітник) і наукового ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший науковий співробітник). Штатний розпис наукового закладу затверджує його керівник. Другу основну статтю витрат становлять витрати на проведення наукових досліджень - придбання та обслуговування спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.
9.1 Видатки бюджетів на соціальний захист
Провідне місце у видатках бюджетів України усіх рівнів належить видаткам на соціально-культурні заходи.
До витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення належать видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, забезпечення прожиткового мінімуму різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися у скрутному становищі, пенсійне забезпечення. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді, витрати на утримання будинків-інтернатів для старих та інвалідів, видатки, пов´язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, інші видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.
Законодавством України передбачається соціальний захист понад двадцяти різних видів допомоги та пільг.
Видатки на соціальний захист економісти класифікують за певними ознаками. По-перше, за джерелами фінансування видатки на соціальний захист поділяються на ті, що забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету та за рахунок місцевих бюджетів. По-друге, забезпечення соціального захисту певних груп населення за витратами на реалізацію загальнодержавних та місцевих програм.
По-третє, за метою використання видатки на соціальний захист населення економісти поділяють на такі групи:
а) видатки на соціальний захист у зв´язку з малозабезпеченістю.
До них належать допомоги малозабезпеченим сім´ям з дітьми, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім´ям тощо;
б) видатки за метою використання, до яких належать виплати для компенсації втраченого доходу. Вони включають витрати на виплату допомоги по вагітності і пологах, допомоги по догляду за дитиною-інвалідом та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років. Сюди можна віднести індексацію грошових доходів громадян;
в) виплати, зумовлені компенсацією втрати здоров´я або майна, до яких належать компенсаційні виплати реабілітованим громадянам відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»;
г) витрати на соціальний захист населення за визначеною метою їх використання, зумовлені наданням допомоги в облаштуванні організацій чи тимчасових пунктів та наданням пільг окремим категоріям населення. Це, наприклад, витрати на утримання притулків для неповнолітніх та пунктів тимчасового розміщення біженців, а також надання пільг та привілеїв окремим категоріям громадян;
По-четверте, виплати на соціальний захист населення можуть здійснюватися у грошовій та натуральній формах.
Досить помітна роль у будь-якій державі належить пенсійному забезпеченню. Гарантом пенсійного забезпечення в Україні є держава -головна складова системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснюють Міністерство праці та соціальної політики України і Міністерство фінансів України. Управління фінансовими ресурсами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України.
Важливою складовою соціального забезпечення є фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді, фінансування видатків на утримання будинків-інтернатів для старих та інвалідів, видатків, зумовлених ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та інших видатків.
9.2 Видатки бюджетів на загальну освіту
Найважливішим завданням у боротьбі за економічний суверенітет України є формування у мільйонів її громадян інтересів, розширення їх інтелектуальних, організаторських, духовних здібностей.
За роки незалежності Україна стрімко втрачає об’єми та якість розвитку інтелекту у молоді за неможливістю отримати гідну освіту при сучасних цінах на неї та вчених, які не можуть існувати без належної заробітної плати. Велика кількість професорів, доцентів, викладачів змушені залишити свою роботу, а разом з нею студенти і держава втратить їх знання і досвід. Такі проблеми у сучасному житті існують у всіх сферах соціального і економічного розвитку нашої країни, тому є досить актуальними.
Відсутність коштів у державному бюджеті для повноцінного фінансування науки сприяє зниженню обсягів наукових розробок та відкриттів, зниженню продуктивності праці, витіснення вітчизняних товарів з світового ринку і в підсумку створює загальне відставання промислових підприємств від сусідніх держав.
В організації та фінансуванні освітніх установ важливу роль відіграють засновники, якими можуть бути: органи державної влади та управління, органи місцевого самоврядування; вітчизняні, іноземні громадські та приватні фонди; громадські і релігійні організації, основою яких є видатки на здійснення навчального процесу, а саме заробітна плата викладацькому складу та адміністративно-господарському персоналу, стипендії студентам і утримання навчального закладу - відрядження, придбання підручників, наукової літератури.
Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами: фінансування наукових закладів і фінансування наукової тематики.
Проектом Державного бюджету України на 2008 рік видатки на науку передбачені у розмірі 2 млрд. 912,3 млн.грн, зокрема, частка видатків на дослідження у загальних видатках на науку у 2008 році становили 52,5%, а дослідження і розробки, що пов’язані із розвитком економічної діяльності у галузях виробничої сфери, в державному бюджеті - 2008 передбачені в 679,9 млн.грн.
Найбільш значне зростання видатків на дослідження, у порівнянні з минулим роком, передбачалися у сфері паливно-енергетичного комплексу ( на 17 млн.грн.), у сфері економічної, торговельної та трудової діяльності ( на 8,9 млн.грн), у сфері транспорту (на 2,2 млн.грн.).
На виконання досліджень і розробок у бюджетній сфері були спрямовані 278 млн.грн., з них у сфері: охорони здоров'я – 112,0 млн.грн., охорони навколишнього середовища – 72,2 млн.грн., освіти – 65 млн.грн., духовного і фізичного розвитку – 17,1 млн.грн
Також проектом бюджету - 2008 було передбачено спрямування 241,1 млн.грн. на капітальні видатки, пов’язані з розвитком матеріально-технічної бази наукових установ. Із зазначеної суми 135,5 млн.грн. було використано на придбання наукового обладнання, зокрема, 127,9 млн.грн. - на обладнання для Національної академії наук. Збільшені видатки державного бюджету і на соціальне забезпечення працівників бюджетних наукових установ.
Таким чином, можна зробити висновок, що протягом останніх 5 років кількість видатків на науку майже не змінилась, це має негативну тенденцію, бо рівень науки і освіти повинен розвиватися, а не стояти на місці, нажаль, це зробити неможливо, не змінюючи обсягів надання грошових коштів у цих сферах.
Базове фінансування здійснюється за напрямами: фундаментальні дослідження; найважливіші для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки та оборони; розвиток інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності; збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання; підготовка наукових кадрів.
Програмно-цільове фінансування: прикладні наукові та науково-технічні розробки з пріоритетних напрямів; забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням; проекти, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва.
Отже, на сучасному етапі уряд країни не здійснює належним чином а ні базове, а ні програмно-цільове фінансування. Єдине можливість на відбудову наукового рівня України на даному етапі залежить лише від меценатів, спонсорів, які офіційно і згідно до законодавства діють на благо нашого суспільства.
9.3 Бюджетне фінансування підготовки кадрів
Все більш важливе місце в даний час займає система перепідготовки кадрів, виходячи з вимог ринкової економіки. Планування і фінансування видатків на вищі навчальні заклади.
У країні сформувалася система державного і недержавного вищої освіти. Бюджетні асигнування направляються в основному державним навчальним закладам. Вони готують кадри за всіма спеціальностями, необхідним для розвитку економіки та невиробничої сфери країни. [4, c.7]
Навчання здійснюється за такими формами: денне, вечірнє, заочне.
Витрати на вишу визначаються окремо по кожному з них з урахуванням специфічних умов їх функціонування виходячи з середньорічного числа студентів, норм їх матеріального забезпечення, ставок заробітної плати викладачів та інших показників.
Основним фінансовим документом вузу служить кошторис, що визначає загальний обсяг, цільове направлення і поквартальний розподіл бюджетних асигнувань.
При плануванні враховується можливий відсів студентів. У витратах на вузи значну питому вагу має заробітна плата. До фонду заробітної плати вузів включається заробітна плата штатного професорсько-викладацького персоналу (включаючи викладачів-сумісників) денних, вечірніх і заочних навчальних закладів, осіб, залучених на педагогічну роботу на умовах погодинної оплати, а також адміністративно-технічного, навчально-допоміжного та іншого персоналу . Штати професорсько-викладацького складу за посадами визначає і затверджує ректор вузу в межах чисельності учнів та фонду заробітної плати, встановлених для цієї категорії працівників.
Друге місце за величиною у витратах вузів займають витрати на виплату стипендій, які визначаються виходячи з середньорічного числа студентів, які отримують стипендії, і встановлених розмірів стипендій. За вищим навчальним закладам, що мають очну аспірантуру, плануються також стипендії аспірантам.
Навчальні витрати та витрати на придбання книг для бібліотек плануються за нормами, розмір яких залежить від форм навчання (денне, вечірнє, заочне) і профілю підготовки фахівців.
Витрати на виробничу практику студентів визначаються виходячи з чисельності студентів, які проходять практику, і її тривалості. У ці витрати входять також оплата викладачів за керівництво практикою, виплата їм відрядження, добові допомоги студентам, оплата проїзду до місця практики і назад.
У витратах вузів плануються витрати на науково-дослідницьку роботу кафедр, пов'язану з розробкою наукових проблем, проведенням дослідів, на наукові відрядження викладачів, підготовку та захист дисертацій.
Витрати на інвентар і обладнання для вищих навчальних закладів плануються з урахуванням необхідності забезпечення їх спеціальним обладнанням, комп'ютерами та господарським інвентарем. Витрати на придбання інвентарю та обладнання при зведеному плануванні визначаються за нормами на одного студента (в залежності від типу навчального закладу), а витрати на капітальний ремонт - виходячи з зовнішньої кубатури будівель і норм витрат на 1 м3.
Планування і фінансування видатків на середні спеціальні навчальні заклади. Головне завдання середніх спеціальних навчальних закладів - підготовка кваліфікованих фахівців з середньою спеціальною та загальною середньою освітою, що мають необхідні теоретичні знання та практичні навички за фахом, для різних галузей економіки та невиробничої сфери країни.
Витрати на поточне утримання середніх навчальних закладів включають витрати на заробітну плату з нарахуваннями, виплату стипендій, навчальні, господарські та інші витрати.
Основна стаття витрат середніх спеціальних навчальних закладів - заробітна плата.
Фонд заробітної плати планується з урахуванням середньорічної кількості груп учнів, яке визначається за перехідним групам - виходячи з фактичної наповнюваності (25 - 30 учнів), за новим прийому - за плановою наповнюваності. Середньорічна кількість груп розраховується в залежності від термінів випуску і прийому.
9.4 Видатки бюджетів на охорону здоров 'я
Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантується Конституцією України (ст. 49). Охорона здоров'я забезпечується державним фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм.
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я у діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
За рахунок державного бюджету здійснюються видатки на:
а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);
г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезинфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);
ґ) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
За рахунок бюджету АРК та обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти).
У свою чергу районні та обласні бюджети беруть участь у фінансуванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, станцій швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклінік і амбулаторій, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів фінансуються також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи з санітарної освіти).
При цьому кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.
Відомчі та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною із станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ та організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення даної місцевості.
Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру. Спорт - органічна частина фізичної культури, особлива сфера виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Соціальна цінність спорту визначається його дієвим стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення.
9.5 Видатки бюджетів на духовний та фізични й розвиток
Видатки бюджету на оборону
Оборона України – це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захисту у разі збройної агресії чи збройного конфлікту.
Відповідно до програмної класифікації видатків на оборону з державного бюджету України передбачається на :
- керівництво та військове управління Збройними силами України;
- утримання особового складу Збройних сил України;
- медичне страхування, реабілітація та санаторне забезпечення Збройних сил України;
- підготовку громадян на посади осіб офіцерського складу, підвищення кваліфікації, перепідготовку офіцерських кадрів і державних службовців, початку військову підготовку молоді;
- реформування та розвиток Збройних сил України;
- будівництво і капітальний ремонт військових об*єктів;
- утилізацію звичайних видів боєприпасів і рідинних компонентів рідинного палива;
- забезпечення участі у міжнародних миротворчих операціях;
- захист важливих державних об*єктів;
Враховуючи поданий склад видатків на оборону, їх можна об*єднати у 3 групи : прямі, побічні та приховані. Основну частину оборотних видатків становлять прямі, які охоплюють : витрати на утримання та навчання особового складу Збройних сил України, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам.
Прямі оборотні видатки поділяються на поточні та капітальні. Поточні містять витрати, пов*язані з підтримкою боєвої могутності Збройних сил України на досягнутому рівні(витрати на медичне обслуговування, витрати пов*язані з ремонтом воєнної техніки). Видатки, які відображують процес матеріально-технічного переоснащення Збройних сил України та розвиток оборонної інфраструктури належить до капітальних.
До побічних оборонних видатків належать витрати, пов*язані з утриманням Збройних сил України, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн. Оборонні видатки охоплюють також приховані видатки, які приходять за кошторисами цивільних міністерств.
Фінансування Збройних сил України – це комплекс заходів із забезпечення фінансовими ресурсами утримання та розвитку Збройних сил України : на фінансове планування та фінансування витребування, отримання, зберігання, економне і доцільне використання коштів, контроль за їхніми витратами, облік та звітність. Обсяг фінансування видатків на оборону визначається щорічно Законом України «Про Державний бюджет України» відповідно до якого доходи військових організацій формується за рахунок бюджетних асигнувань.
Фінансування військових організацій з державного бюджету України здійснюється через Державне казначейство України. Фінансування органів та установ,які забезпечують національні оборону, проводиться на основі кошторисів.
Основними завданнями у процесі фінансового планування і фінансування видатків на оборону є правильне визначення потреби у коштах на утримання Збройних сил України, здійснення контролю щодо економного, доцільного і суворо цільового витрачання коштів.
Фінансове планування та фінансування оборотних видатків здійснюється шляхом :
- визначення забезпечуючими управліннями потреби в коштах Міністерства оборони України на плановий рік, складання плану розподілу призначення коштів видам Збройних сил України
- систематичного уточнення потреби у коштах протягом року і своєчасного корегування планів фінансування й анулювання залишкових сум
- здійснення оперативного обліку та контролю за використанням коштів та станом фінансування
Дата: 2019-11-01, просмотров: 212.