Обслуговування державного боргу є одним з етапів управління ним. У широкому розумінні обслуговування державного боргу передбачає здійснення уповноваженими органами державної влади заходів щодо виплати процентів за борговими зобов'язаннями держави; та щодо реструктуризації державного боргу.

Управління державним боргом в Україні здійснює система державних органів, які мають чітко визначені повноваження та функції у цій сфері: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України (Департамент державного боргу), Національний банк України, Державне казначейство України.

Безпосередньо основні операції з обслуговування державного боргу здійснює Державне казначейство України.

На етапі погашення позик проводиться рангування всіх можливих варіантів між повним погашенням боргу й абсолютним дефолтом (відмова від погашення і Обслуговування боргу).

З метою ефективного управління державним боргом, вирішення проблеми зменшення боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань, а також забезпечення платоспроможності держави використовують реструктуризацію як метод врегулювання проблеми державної заборгованості. Реструктуризація боргу - це угода кредитора з позичальником, який має труднощі з погашенням власних фінансових зобов'язань, про нову схему їхнього погашення. Реструктуризація боргу може проводитись за допомогою таких методів/схем управління державним боргом:

• пролонгації боргу;

• рефінансування;

• списання/анулювання частини боргу;

• викупу боргу з дисконтом на вторинному ринку;

• обміну боргу на акції національних підприємств чи національну валюту;

• тимчасового мораторію на виплату процентів або частини основного боргу;

• конверсії боргу;

• консолідації боргу.

Пролонгація боргу - це форма добровільної згоди кредиторів на відтермінування виплат за зобов'язаннями боржника. Як правило, проводиться тоді, коли випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від них використовують на обслуговування раніше випущених позик.

Рефінансування - погашення старої заборгованості новою шляхом заміни короткострокових зобов'язань довгостроковими або за допомогою випуску нових позик (нових цінних паперів).

Списання/анулювання частини боргу означає відмову уряду від його погашення. Анулювання боргів може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, її банкрутством або політичними мотивами. Найчастіше подібний механізм застосовується відносно найменш розвинутих країн, нездатних погасити власні зобов'язання навіть у віддаленій перспективі.

Викуп боргу з дисконтом на вторинному ринку - це зменшення розміру державного боргу через викуп власних боргів із дисконтом (знижкою) на відкритому ринку. Цей метод реструктуризації боргу можуть застосувати лише деякі країни-боржники, які мають у власному активі значні обсяги золотовалютних резервів.

Обмін боргу на акції національних підприємств чи національну валюту - це одна з найбільш поширених ринкових схем реструктуризації державного боргу. Передбачає надання кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, на яку в результаті можна придбати акції національних компаній. Частіше використовується безпосередній обмін боргів на акції компанії, що перебувають у державній власності.

Тимчасовий мораторій на виплату процентів або частини основного боргу - це відтермінування сплати внутрішніх або зовнішніх боргових зобов'язань, що оголошується спеціальними актами державної влади на певний строк чи до закінчення якихось надзвичайних подій. Конверсія боргу - це зміна початкових умов, зокрема, зміна величини позикового процента державної позики /зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.