а) тез у про необхідність формування у людей ноосферного світогляду,

б) тез у про розуміння людини як мікрокосму,

в) тезу про необхідність коеволюційного (узгодженого) розвитку природи і суспільства, при якому шкода, яка завдається природі, є мінімальною.

Сталий розвиток повинен характеризуватися економічною ефективністю , сумісністю із біосферою і соціальною справедливістю при загальному радикальному зниженні антропогенного навантаження на біосферу . Моделей майбутнього економічного розвитку країн світу висунуто вже багато. Найімовірніше, оптимальним є варіант, при якому економічна ефективність, яка створюється ринком, поєднується з соціальною захищеністю, заснованою на доцільному державному регулюванні ринкової економіки. Широко відомий американський учений Френсис Фукуяма, прихильник ринкової економіки, в одній зі своїх робіт пише про соціальний капітал (тобто загальноприйняті норми і цінності, які практикуються певною групою людей і які дозволяють їм співробітничати), про довіру, робить висновок про те, що економіку не можна розглядати поза іншими сферами життя суспільства, поза національно-культурним аспектом (так, наприклад, перша частина його книги «Довіра» називається «Ідея довіри: неймовірна роль культури у творенні економічного суспільства») [43].

Передумовою досягнення стану сталого розвитку є , перш за все, екологічна сталість , тобто збереження непорушених господарською діяльністю людини природних екосистем і відновлення порушених у необхідному для існування людства обсязі [27, с. 1059]. Деякі вчені підкреслюють, що для збереження і відновлення біосферної рівноваги недостатньо стабілізувати або уповільнити антропогенний тиск на навколишнє середовище, воно повинне знизитися на порядок. Для реалізації моделі сталого розвитку необхідно раціоналізувати споживання, екологізувати виробництва і нормалізувати чисельність населення (мається на увазі прогнозовану в майбутньому стабілізацію кількості світового населення, яке було б сумісним із господарською ємкістю біосфери) [27, с. 1060]. Уважається за можливе таке підвищення ресурсоефективності, яке дозволить багатим країнам радикально зменшити норми споживання ресурсів на душу населення, зберігаючи досягнутий рівень життя, і підвищити рівень життя в країнах, що розвиваються, без надмірного збільшення загального витрачання ресурсів.

Необхідно переводити промисловість на сучасні безвідходні , маловідходні і ресурсозберігаючі технології . Слід здійснити перехід усіх теплових електростанцій, що працюють у даний час на твердому (вугілля) або рідкому (мазут) паливі, на газове паливо; поступово скорочувати кількість таких електростанцій і вводити в лад електростанції, які використовують альтернативні джерела енергії: енергію сонця, приливів, вітру, геотермальних джерел тощо. Далі. Необхідно підвищувати ефективність і безпеку міських і промислових очисних споруд , переводити всі промислові і побутові холодильні установки, які використовують фреон, на системи іншого типу. Слід відмовитися від використання фреону у всіх видах аерозольних розпилювачів (дезодоранти, лаки, фарби тощо). Усі ці заходи мають бути підкріплені відповідною законодавчо-нормативною базою. Необхідним є формування у кожної людини екологічної культури . Біосфера сьогодні повинна розглядатися вже не тільки як постачальник ресурсів, а як фундамент життя, збереження якого має бути обов’язковою умовою функціонування соціально-економічної системи та її окремих елементів. Робота з виховання екологічної свідомості буде ефективною, якщо вона почнеться з дитинства і передбачатиме разом із засвоєнням екологічних знань, правил і норм поведінки, формування навиків їхнього неухильного виконання.

Досягнення екологічної ( біосферною ) сталості вимагає економічно сталого розвитку . Економіка вважається сталою (у сенсі sustainability ) за умови мінімізації витрачання не поновлюваних природних ресурсів , їхнього заміщення поновлюваними і відновлення останніх до рівня , необхідного для збереження навколишнього середовища в сталому стані [27, с. 1059]. Це накладає певні екологічні й моральні обмеження з боку суспільства на функціонування ринку. Ринок є не здатним свідомо враховувати екологічні та соціальні витрати економічного зростання , оскільки вони не є очевидними , є відстроченими і приходяться в основному не на тих, хто ухвалює рішення .

Нерівномірність у темпах зростання народонаселення вимагає різних підходів до регулювання цього процесу . У розвинених країнах, де знижується народжуваність, виникає проблема його зростання, що намагаються забезпечити за рахунок перерозподілу національного доходу на користь малоімущих, скорочення безробіття, збільшення імміграційних потоків, розширення допомоги на утримання дітей, а також безкоштовної охорони здоров’я і освіти тощо. У країнах, які розвиваються, регулювання народжуваності направлене на його скорочення. Це – «планування сім’ї» в Індії, здійснюване методами пропаганди і освіти; це і адміністративна заборона в Китаї (яка вже пішла в минуле) мати в сім’ї більш ніж одну дитину тощо.

Як екологічна , так і економічна сталість передбачають перехід до соціально сталого розвитку . Проте зіткнення інтересів розвинених країн із інтересами країн, що розвиваються , їхні внутрішні проблеми утруднюють це .

Перехід до соціально сталого розвитку передбачає не тільки підвищення соціальних стандартів і створення умов для самореалізації індивідів . Це ще і створення громадянського суспільства , його демократизація . Сприяти вирішенню проблем сталого розвитку може лише така система управління , яка орієнтована на довгострокові цілі та інтереси суспільства (на це ринок як такий сам по собі є не здатним).

Конструктивне вирішення глобальних проблем сучасності є неможливим без зміни ціннісної парадигми : колишні цінності – цінності техногенної культури – мають бути замінені іншими, відповідними сьогоднішньому стану світового розвитку і орієнтованими на його перспективи. Людству необхідно спільно створити стратегію свого виживання. Для цього слід сформувати нове мислення – планетарне і діалектичне, екологічне, моральне, яке врахує ці проблеми і висуне нові пріоритети.

Питання для самоперевірки :

1. Дайте визначення аксіології, цінності та ціннісного відношення.

2. Які чинники визначають вибір людиною і суспільством основних для себе цінностей?

3. Чи змінюється зміст аксіосфери, і якщо – так, то чому?

4. Детально поясніть класифікацію цінностей, наведіть приклади.

5. Дайте визначення глобальним проблемам, глобалізації та глобалістиці, поясніть завдання філософської глобалістики.

6. Детально поясніть класифікацію глобальних проблем, наведіть приклади.

7. Дайте визначення сталому розвитку, поясніть етапи виникнення цього поняття і сутність концепції. Якими є філософські засади концепції сталого розвитку?

8. Охарактеризуйте шляхи втілення концепції сталого розвитку в життя.

9. Які з глобальних проблем є характерними для Донецького регіону? Якими є причини їхнього виникнення? Яким чином Ви пропонуєте їх вирішувати?