Глобальні проблеми (від лат. globus – «земна куля») – це проблеми, які мають загальнолюдський характер і такі, що стосуються інтересів як усього людства в цілому, так і окремих людей у будь-якій точці планети. Інакше кажучи, ці проблеми відображають загальнолюдські, планетарні суперечності і ставлять питання не тільки про можливість подальшого розвитку, але й про можливість існування нашої цивілізації. У понятті «глобальна проблема» знайшла відбиття загальна суперечність між існуючим станом або існуючою тенденцією в розвитку певної сфери життєдіяльності людства і тим, якими мають бути цей стан або тенденція в оптимальному варіанті. Глобальні проблеми є взаємозв’язаними і взаємозалежними, оскільки вони є одним із закономірних наслідків єдиного загальносвітового процесу глобалізації.

Глобалізація – це багатовіковий об’єктивний процес становлення єдиного взаємозалежного світу . Це об’єктивні інтеграційні та дезінтеграційні процеси , які відбуваються в масштабах планети у сфері економіки , політики , духовної культури , а також антропогенні зміни навколишнього середовища загального характеру. Наприкінці XX століття виник соціально-політичний рух « антиглобалізм ». У лапки це слово беруть саме прихильники цього руху , оскільки всупереч поширеній думці самі вони не виступають проти об’єктивних процесів інтеграції , а прагнуть змінити пануючу сьогодні ліберально-капіталістичну форму глобалізації .

У онтологічному плані глобальні проблеми людства – це проблеми, які виникають із суперечностей соціальної форми руху матерії. Глобальні проблеми відображають глобальні суперечності політичного, економічного, соціального і духовного характеру. Розуміння сутності та шляхів вирішення цих проблем є можливим лише на основі міждисциплінарних досліджень, серед яких особливе місце повинно відводитися філософії. Глобалістика (дослівно «наука про всезагальне») – це міждисциплінарна сфера наукових досліджень , спрямованих на виявлення сутності , тенденцій і причин глобалізації і породжуваних нею глобальних проблем, а також на пошук шляхів утвердження позитивних і подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів . Філософська глобалістика – це розділ глобалістики , в якому з позицій філософії розглядаються світоглядні , методологічні , аксіологічні та інші аспекти глобальних проблем. Ці проблеми являють собою складну систему, тому за допомогою лише окремих наук є неможливим глибокий цілісний їхній розгляд і відшукання варіантів їхнього ефективного вирішення. Саме філософія, через особливості свого предмету і методу, свою специфіку як певної форми світогляду повинна, насамперед, вивчати глобальні проблеми сучасності. Філософія звертає увагу на соціокультурну обумовленість постановки і вирішення філософських питань у різні історичні епохи. Філософський аналіз глобальних проблем передбачає з’ясування їхньої сутності, причин їхнього виникнення і хоча б магістральних конструктивних шляхів їхнього вирішення у взаємозв’язку із соціокультурними чинниками.

Значний внесок у становлення філософії глобальних проблем зробив так званий Римський клуб – міжнародна неурядова організація, заснована в 1968 році. Ця організація об’єднала вчених, громадських діячів, промисловців більш ніж із 30 країн. Завдання, які ставить перед собою Римський клуб: осмислення глобальних проблем, створення методології їхнього дослідження, моделювання розвитку світу, розробка глобальних прогнозів. Ця організація однією з перших усвідомила небезпечні наслідки неконтрольованого використання сучасної техніки і сучасних технологій, точніше, кризові наслідки їхнього застосування, і спробувала намітити шляхи виходу з кризи, ознайомити з ними громадськість, уряди зокрема.

Глобальні проблеми загострилися в ході формування єдиної загальносвітової економічної системи, великомасштабного освоєння природних ресурсів, взаємодії держав, розвитку новітніх видів техніки і технологій.

Найбільш поширений і найбільш вдалий варіант класифікації глобальних проблем запропонований О. М . Чумаковим. В основі цього варіанту лежать ідеї І. Т. Фролова і В. В. Загладина. У цій класифікації глобальні проблеми, залежно від ступеня їхньої гостроти і першочерговості вирішення, від особливостей їхнього взаємозв’язку, розподіляються на три великі групи, які можна назвати так:

1) інтерсоціальні ;

2) антропосоціальні ;

Природосоціальні .

Інтерсоціальні проблеми виникають із відносин між різними державами, соціально-економічними системами, союзами тощо. До даних проблем належать проблем а збереження миру і не допущення воєн , проблем а встановлення нового міжнародного економічного порядку, подолання відсталості країн , які розвиваються , і забезпечення їхньої економічного зростання і т . д.

Антропосоціальні – це проблеми , пов ’ язані з системою « людина – суспільство ». До них належать демографічна проблема, проблеми в галузі охорони здоров ’ я ( боротьба з такими хворобами як рак, туберкульоз , СНІД , з наркоманією і т . д. ), проблеми в галузі освіти ( наприклад , боротьба з неписьменністю ), проблема адаптації людини в сучасних умовах , проблема розвитку різних культур та їх взаємодії тощо .

До третьої групи проблем, яку умовно можна назвати природосоціальними проблемами, належать проблеми , які виникають унаслідок взаємодії суспільства і природи . Це екологічні проблеми , енергосировинна проблема, водна проблема, проблема освоєння Світового океану, космічного простору і т . д.