План

9.1 Поняття цінності та ціннісного відношення. Класифікація цінностей.

9.2 Глобальні проблеми сучасності, їхня сутність, класифікація, шляхи вирішення.

Ключові поняття теми: аксіологія, цінність, ціннісне відношення, глобальні проблеми сучасності, глобалізація, глобалістика, сталий розвиток.

Поняття цінності та ціннісного відношення. Класифікація цінностей

Основними видами (формами) людського ставлення до світу і до себе є пізнавальне, перетворююче та оцінююче ставлення. Вони є пов’язаними між собою і впливають один на одного. Аксіологія – філософське вчення про цінності , предметом якого є ціннісне відношення людини до світу і самої себе . Аксіологія є пов’язаною з онтологією, гносеологією, антропологією і т. д. Основними поняттями аксіології є поняття « цінність » і « ціннісне відношення ». Ціннісне відношення є взаємовідношення суб’єкту і об’єкта , в процесі чого відбувається виявлення і усвідомлення соціокультурного та індивідуального значення ( тобто цінності ) об’єкту для суб’єкта . «Цінність» – благо, тобто позитивне, життєво важливе. Цінності – це ті орієнтири, які наповнюють життя людини певним сенсом і змістом.

У ціннісного відношення можна виділити два полюси:

- об’єкт як носій цінності,

- суб’єкт як носій оцінки.

Цінності виявляються в процесі суспільної діяльності людини , її взаємодії зі світом . Поняття цінності є конкретно-історичним . Цінності залежать і від соціокультурних чинників ( хоча є однією з їхніх складових ), і від індивідуального розвитку людини . Підставою для оцінювання , тобто для здійснення ціннісного відношення , є потреби, інтереси , смаки суб’єкта , ціннісна парадигма, яка існує в суспільстві . Існує ще поняття «користь», проте воно є вужчим за поняття «цінність», розкриває не стільки соціокультурне, скільки утилітарне й фізіологічне значення чого-небудь. Цінності є взаємопов ’ язаними . Сукупність цінностей називається аксіосферою .

В античності за вищі цінності вважалися розум, пізнавальні здібності, моральна поведінка людини (згадаємо, наприклад, Сократа), аскеза (кініки), помірна чуттєва насолода (Епікур), незворушність (наприклад, стоїки). Благом є життя відповідно до космічного логосу (це є і розумним, і справедливим). У стародавньому Китаї за особливу цінність вважався ритуал (конфуціанство), який закріплював роль і правила поведінки кожної людини в суспільстві. У даосизмі за вище благо вважалося додержування шляху Дао. У середні віки вища цінність – Бог, Його любов до людей. Бог – втілення вищих Істини, Добра і Краси, тобто вищих духовних цінностей. Для гуманістів епохи Відродження вищою цінністю була людина, для якої благом є розвивати себе всесторонньо, творчо. Французька буржуазна революція XVIII століття проголосила вищими цінностями свободу, рівність, братерство (які розумілися в буржуазному сенсі). У марксизмі вищими цінностями є свобода від експлуатації, вільний, усесторонній, гармонійний розвиток всіх і кожного, колективізм, безкорисливість, справедливість, рівноправ’я, всезагальність праці. У філософії екзистенціалізму до вищих цінностей належить свобода, можливість вільного вибору людиною своєї поведінки. У XX столітті до вищих цінностей потрапили успіх, кар’єра, влада, накопичення матеріальних благ.

В аксіосфері існує класифікація цінностей :

За суб ’ єктом - носієм : цінності індивідуальні ( особові ) і надіндивідуальні ( групові , загальнолюдські , тобто універсальні );

2) за соціальним змістом :

а) економічні ( гроші , товар, ринок );

б) соціальні (дружба, солідарність , милосердя );

в) політичні (свобода, ненасильство , вміння знаходити компроміс , здатність вести діалог );

г) духовні ( філософські , моральні , естетичні , релігійні , наукові ідеали , знання , теорії тощо );