Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
1) блокадою Н2-гістамінових рецепторів;
2) блокадою Н1- гістамінових рецепторів;
3) збудженням Н2- гістамінових рецепторів;
4) збудженням м-холінорецепторів;
5) збудженням н-холінорецепторів.
5. Стимуляторами лейкопоезу є:
1) натрію нуклеїнат;
2) ферковен;
3) коамід;
4) ціанокобаламін;
5) вікасол.
6. Клофелін може спричинити:
1) синдром відміни;
2) лікарську залежність;
3) кумуляцію;
4) сенсибілізацію;
5) ідиосинкразію.
7. До антагоністів ангіотензинових ІІ рецепторів належить:
1) лізиноприл;
2) верапаміл;
3) атенолол;
4) дипірідамол;
5) лозартан калію.
8. Антидотом морфіну є:
1) налорфін;
2) фентаніл;
3) омнопон;
4) трифтазин;
5) кодеїн.
9. При отруєнні серцевими глікозидами застосовують:
1) унітіол;
2) кофеїн;
3) налорфін;
4) морфін;
5) анаприлін.
10. До інгібіторів АПФ належить:
1) валартан;
2) периндоприл;
3) амлодипін;
4) фізіотенс;
5) метипролол.
11. До сульфаніламідних препаратів надтривалої дії відноситься:
1) сульфален;
2) уросульфан;
3) етазол;
4) сульфамонометоксин;
5) лідаприм.
12. До антибіотиків-макролідів належить:
1) кларитроміцин
2) біцилін – 5;
3) стрептоміцин;
4) тетрациклін;
5) левоміцетин.
13. Ріфампіцин відноситься до:
1) антибіотиків;
2) похідних ПАСК;
3) похідних ГІНК;
4) препаратів ІІ ряду (протитуберкульозних);
5) препаратів різних хімічних груп.
14. Механізм дії метацину – це:
1) блокує м-холінорецептори;
2) збуджує м-холінорецептори;
3) руйнує холінестеразу;
4) блокує н-холінорецептори вегетативних гангліїв;
5) збуджує н-холінорецептори вегетативних гангліїв.
15. Екстракт беладонни це:
1) м- холіноблокатор;
2) гангліоблокатор;
3) н-холіноміметик;
4) спазмолітик міотропної дії;
5) антихолінестеразний засіб.
16. Рослинний седативний засіб з спазмолітичним ефектом:
1) настій валеріани;
2) екстракт глоду рідкий;
3) настоянка кропиви собачої;
4) екстракт ехінацеї;
5) настоянка конвалії.
17. Основний ефект аналептиків – це:
1) збудження дихального та судинно – рухового центру;
2) седативний;
3) снодійний;
4) антипсихотичний;
5) протисудомний.
18. Фармакологічна група резерпіну:
1) симпатолітик;
2) α-адреноблокатор;
3) β-адреноблокатор;
4) спазмолітик міотропної дії;
5) вазодилататор;
19. Комбінований сульфаніламідний препарат:
1) ко-тримакасазол;
2) хлорамфенікол;
3) метронідазол;
4) біцилін - 5;
5) трихопол;
20. Блокують адренорецептори:
1) адренолітики;
2) симпатолітики;
3) протизапальні;
4) адреноміметики;
5) спазмолітики.
21. Кардіоселективним адренолітиком є:
1) атенолол;
2) пропранолол;
3) окспренолол;
4) надолол;
5) піндолол.
22. Особливостями фармакодинаміки седативних засобів є:
1) посилення процесів гальмування в корі головного мозку;
2) усунення відчуття страху, агресії;
3) усунення марення, галюцинацій;
4) зняття почуття туги, безнадійності;
5) поліпшення пізнавальних функцій ЦНС.
23. Анальгезивну, жарознижувальну та протизапальну дію проявляють:
1) метамізол натрію, диклофенак, німесулід;
2) парацетамол, налоксон, омнопон;
3) промедол, ацетилсаліцилова кислота, морфін;
4) ібупрофен, парацетамол, фентаніл;
5) мелоксикам, бутадіон, морфін.
24. Для усунення болю при інфаркті міокарда призначають:
1) морфін, промедол, фентаніл;
2) омнопон, метамізол натрію, бутадіон;
3) промедол, фенілін, морфін;
4) лідокаїн, новокаїнамід;
5) атропіну сульфат, метамізол натрію.
25. До антисептиків групи галогеновмісних сполук належать:
1) розчин йоду спиртовий, хлорамін Б, хлорне вапно;
2) йодонат, дерматол, хлорне вапно;
3) хлорамін Б, іхтіол, хлорне вапно;
4) хлорне вапно, борна кислота;
5) етиловий спирт, коларгол, йодонат.
26. Виразний вплив на функції шлунка має:
1) гастроцепін;
2) атропіну сульфат;
3) настойка беладони;
4) платифіліну гідротартрат;
5) скополаміну гідробромід.
27. Крім м-холіноблокуючої дії має значну седативну дію:
1) скополаміну гідробромід;
2) настойка беладони;
3) метацин;
4) атропіну сульфат;
5) гастроцепін.
28. Побічним явищем при застосуванні атропіну сульфату є:
1) сухість в роті;
2) підвищення секреції шлунка;
3) спазм гладеньких м’язів;
4) брадикардія;
5) сонливість.
29. Зменшують потребу міокарда в кисні та поживних речовинах, підвищують його витривалість до навантажень:
1) β-адреноблокатори;
2) симпатолітики;
3) α – адреноблокатори;
4) α – адреноміметики;
5) β – адреноміметики.
30. Неселективним β – адреноблокатором є:
1) атенолол;
2) бісопролол;
3) метопролол;
4) пропранолол;
5) талінолол.
31. Крім седативної дії має спазмолітичну:
1) настойка валеріани;
2) натрію бромід;
3) калію бромід;
4) трава собачої кропиви;
5) метацин.
32. Комбінованим седативним засобом є:
1) новопасит;
2) анаприлін;
3) гастроцепін;
4) тразикор;
5) піндолол.
33. Для усунення явищ бромізму застосовують:
1) натрію хлорид;
2) магнію сульфат;
3) калію сульфат;
4) кальцію хлорид;
5) магнію оксид.
34. Побічним явищем при застосуванні β – адреноблокаторів є:
1) бронхо-,ангіоспазми;
2) артеріальна гіпертензія;
3) тахікардія;
4) екстрапірамідні розлади;
5) риніт.
35. Основним у механізмі дії транквілізаторів є:
1) взаємодія з бензодіазепіновими рецепторами;
2) пригнічення ретикулярної формації;
3) накопичення катехоламінів в ц.н.с.;
4) накопичення дофаміну в ц.н.с.;
5) прискорення проходження імпульсів в синапсах ц.н.с.
36. Транквілізатори посилюють дію:
1) алкоголю;
2) психостимуляторів;
3) аналептиків;
4) ноотропних засобів;
5) адаптогенів.
37. Протипоказанням до застосування транквілізаторів є:
1) робота, що вимагає швидкої реакції;
2) похилий вік;
3) неврози;
4) неврозоподібні стани;
5) безсоння.
!!! 38. Основним у механізмі дії нейролептиків є:
1) накопичення катехоламінів в ц.н.с.;
2) взаємодія з бензодіазепіновими рецепторами;
3) пригнічення ретикулярної формації;
4) посилення і концентрація процесів збудження в ц.н.с.;
5) виснаження з депо катехоламінів.
39. Для нейролептанальгезії застосовують:
1) аміназин;
2) тіоридазин;
3) резерпін;
4) дроперидол;
5) клозапін.
40. Похідним фенотіазину є:
1) дроперидол;
2) галоперидол;
3) аміназин;
4) резерпін;
5) карбідин.
41. Швидку, сильну і нетривалу анальгетичну дію проявляє:
1) кодеїн;
2) кодеїну фосфат;
3) етилморфіну гідрохлорид;
4) промедол;
5) фентанілу цитрат.
42. Похідним піразолону є:
1) індометацин;
2) парацетамол;
3) напроксен;
4) ібупрофен;
5) бутадіон.
43. Позбавлений протизапальної дії:
1) диклофенак натрій;
2) парацетамол;
3) метамізол натрію;
4) індометацин;
5) кислота ацетилсаліцилова.
44. Крім аналептичної дії має виразну кардіостимулюючу:
1) цититон;
2) лобеліну гідрохлорид;
3) бемегрид;
4) нікетамід;
5) етимізол.
45. Виразну рефлекторну дію на центри довгастого мозку має:
1) кофеїн;
2) сульфокамфокаїн;
3) цититон;
4) етимізол;
5) бемегрид.
46. При місцевому застосуванні подразнюючу дію має:
1) етимізол;
2) нікетамід;
3) цититон;
4) камфора;
5) лобеліну гідрохлорид.
47. Бронхолітичною дією володіє:
1) сальбутамол;
2) кетопрофен;
3) кромолін натрій;
4) лоратадін;
5) беклометазон.
48. Стабілізує оболонку тучних клітин та запобігає виходу з них біологічно активних речовин:
1) еуфілін;
2) фенотерол;
3) ефедрину гідрохлорид;
4) адреналіну гідрохлорид;
5) кромолін натрій.
49. Під час приступу бронхіальної астми застосовують:
1) кромолін натрій;
2) кетотифен;
3) преднізолон (табл) ;
4) сальбутамол;
5) еуфілін (табл).
50. Має сильну, швидку та нетривалу кардіотонічну дію:
1) корглікон;
2) адонізид;
3) дигоксин;
4) ізоланід;
5) дигітоксин.
51. До неглікозидних кардіотонічних засобів належить:
1) корглікон;
2) адонізид;
3) строфантин К;
4) амринон;
5) целанід.
52. Крім кардіотонічної дії проявляє виразну седативну:
1) строфантин К;
2) дигітоксин;
3) адонізид;
4) дигоксин;
5) целанід.
53. До пролонгованих антиангінальних засобів відноситься:
1) курантил;
2) нітрогліцерин;
3) верапаміл;
4) ізосорбіду динітрат;
5) анаприлін.
54. Побічним явищем при застосуванні нітритів та нітратів є:
1) підвищення тромбоагрегації;
2) підвищення артеріального тиску;
3) зниження артеріального тиску;
4) зниження фібринолітичної активності крові;
5) розширення коронарних судин.
55. Сприяє розвитку колотералей та знижує процес тромбоагрегації:
1) ериніт;
2) курантил (дипіридамол);
3) нітрогліцерин;
4) верапаміл;
5) анаприлін.
56. Проявляє центральну α2 – адреноміметичну дію:
1) резерпін;
2) анаприлін;
3) верапаміл;
4) клофелін;
5) норваск.
57. Механізм дії валсартану обумовлений:
1) блокадою β-адренорецепторів;
2) пригніченням АПФ;
3) стимуляцією центральних α2-адренорецепторів;
4) стимуляцією β-адренорецепторів;
5) блокадою ангіотензинових ІІ рецепторів.
58. Інгібітором АПФ є:
1) прозозин;
2) лізиноприл;
3) метопролол;
4) валсартан;
5) біопролол.
59. До салуретиків належать:
1) сечовина для ін’єкцій;
2) маніт;
3) триамтерен;
4) верошпірон;
5) фуросемід.
60. Калій зберігаючим діуретиком є:
1) дихлотіазид;
2) циклометіазид;
3) спіронолактон;
4) фуросемід;
5) кислота етакринова.
61. “Екстреним” діуретиком є:
1) циклометіазид;
2) дихлотіазид;
3) лазикс;
4) клопамід;
5) діакарб.
62. До блокаторів Н2-гістамінових рецепторів належать:
1) вентер;
2) фамотидин;
3) альмагель;
4) де – нол;
5) абомін.
63. Комбінованим антацидним засобом є:
1) магнію оксид;
2) натрію гідрогенкарбонат;
3) маалокс;
4) циметидин;
5) ранітидин.
64. Ферментним лікарським засобом є:
1) гастроцепін;
2) мезим-форте;
3) контрикал;
4) ксенікал;
5) ранітидин.
65. Стимулятором еритропоезу є:
1) філграстим;
2) ленограстим;
3) метилурацил;
4) кислота фолієва;
5) натрію нуклеїнат.
66. Пригнічує фібриноліз:
1) кислота амінокапронова;
2) фібринолізин;
3) стрептоліаза;
4) альтеплаза;
5) стрептодеказа.
67. Антикоагулянтом прямої дії є:
1) фенілін;
2) гепарин;
3) синкумар;
4) вікасол;
5) тромбін.
68. Має швидку, сильну та нетривалу тиреоїдну дію:
1) тиреоїдин;
2) левотироксин натрій;
3) мерказоліл;
4) йодомарин;
5) йод-баланс.
69. До антитиреоїдних засобів належить:
1) тиреоїдин;
2) левотироксин натрій;
3) мерказоліл;
4) трийодтироніну гідрохлорид;
5) пітуїтрин.
70. Побічним явищем тиреоїдних лікарських засобів є:
1) брадикардія;
2) сонливість;
3) тахікардія;
4) пригнічення обміну речовин;
5) гіпотонія.
71. Похідним бігуаніду є:
1) глібенкламід;
2) манініл;
3) глюренорм;
4) метформін;
5) глюкобай.
72. Пролонгованим лікарським засобом для лікування цукрового діабету є:
1) гліквідон;
2) манініл;
3) метформін;
4) інсулін;
5) інсулін – ультраленте.
73. При діабетичній комі застосовують:
1) інсулін;
2) гліклазид;
3) метформін;
4) манініл;
5) глюкобай.
74. До групи галоїдів належить:
1) фенол;
2) хлоргексидину біглюконат;
3) іхтіол;
4) трикрезол;
5) резорцин.
75. Викликає денатурацію білка мікробної клітини:
1) діамантовий зелений;
2) етакридину лактат;
3) етанол;
4) фурацилін;
5) церигель.
76. Застосовується для промивання порожнин тіла, не має подразнюючих властивостей:
1) фенол;
2) перекис водню;
3) фурацилін;
4) іхтіол;
5) етанол.
77. До антибіотиків групи макролідів належить:
1) фузидин;
2) рифампіцин;
3) кларитроміцин;
4) ампіокс;
5) тетрациклін.
78. Комбінованим антибіотиком групи пеніциліну є:
1) амікацин;
2) ампіокс;
3) мідекаміцин;
4) цефтріаксон;
5) азитроміцин.
79. Побічним явищем при застосуванні левоміцетину є:
1) нефротоксичність;
2) пригнічення кровотворення;
3) ототоксичність;
4) курареподібна дія;
5) збудження ц.н.с.
80. Механізмом дії сульфаніламідних засобів є:
1) блокада сульфгідрильних груп тіолових ферментів;
2) конкуренція з параамінобензойною кислотою;
3) порушення синтезу оболонки мікробної клітини;
4) порушення синтезу білка;
5) вплив на синтез РНК.
81. До сульфаніламідних засобів пролонгованої дії належить:
1) уросульфан;
2) сульфадимезин;
3) сульфален;
4) норсульфазол;
5) стрептоцид.
82. Синонімом ко-тримоксазолу є:
1) сульфален;
2) фталазол;
3) сульфазин;
4) бісептол;
5) сульфадимезин.
83. До основних протитуберкульозних засобів належить:
1) етіонамід;
2) протіонамід;
3) етамбутол;
4) ізоніазид;
5) циклосерин.
84. Основним протитуберкульозним засобом групи антибіотиків є:
1) циклосерин;
2) канаміцин;
3) рифампіцин;
4) фтивазид;
5) флориміцину сульфат.
85. Побічним явищем при застосуванні стрептоміцину сульфату є:
1) пригнічення кровотворення;
2) ототоксичність і нефротоксичність;
3) гіпотонія;
4) підвищення артеріального тиску;
5) збудження ц.н.с.
86. Для лікування неврозів застосовують седативний засіб:
1) настойку валеріани;
2) імізин;
3) аміналон;
4) пірацетам;
5) настойку женьшеню.
87. Аналептичні засоби збуджують:
1) дихальний та судиноруховий центр;
2) м’язовий тонус;
3) психічну діяльність;
4) гостроту зору;
5) блювотний центр.
88. Діуретики застосовують при:
1) набряках на фоні серцевої недостатності;
2) гіпотонії;
3) зневодненні організму;
4) мікседемі;
5) цукровому діабеті.
89. Для обробки ран із групи окисників застосовують антисептик:
1) розчин перекису водню;
2) хлоргексидину біглюконат;
3) йодонат;
4) спирт етиловий;
5) церигель.
90. До фтрохіналонів належить:
1) ципрофлоксацин;
2) азитроміцин;
3) цефазолін;
4) метацикліну гідрохлорид;
5) амоксацилін.
91. Гентаміцин відноситься до антибіотиків групи:
1) аміноглікозидів;
2) пеніцилінів;
3) макролідів;
4) тетрациклінів;
5) поліміксинів.
92. Для лікування туберкульозу із похідних ГІНК застосовують:
1) ізоніазид;
2) стрептоміцину сульфат;
3) рифампіцин;
4) натрію пара-аміносаліцилат;
5) етамбутол.
93. Анаприлін застосовується для лікування:
1) печії;
2) тахікардії;
3) риніту;
4) колаптоїдного стану;
5) брадикардії.
94. Протиблювотну дію проявляє:
1) аміназин;
2) луцетам;
3) натрію бромід;
4) сибазон;
5) кофеїн-бензоат натрію.
95. Еуфілін викликає:
1) підвищення артеріального тиску;
2) розслаблення м’язів бронхів;
3) зменшення діурезу;
4) брадикардію;
5) посилення агрегації тромбоцитів.
96. Кровоспинну дію має:
1) дипіридамол;
2) вікасол;
3) фібринолізин;
4) гепарин;
5) фенілін.
97. Біологічна роль інсуліну:
1) підвищення рівня цукру в крові;
2) зниження рівня цукру в крові;
3) зменшення утворення жирів;
4) гальмує синтез білків;
5) не впливає на жировий та білковий обмін.
98. Розчин перекису водню застосовується для:
1) дезінфекції приміщень;
2) профілактики бленореї у новонароджених;
3) лікування бацилярної дизентерії;
4) обробки рук медичного персоналу;
5) зупинки капілярних кровотеч.
99. Настойка кропиви собачої це:
1) снодійний засіб;
2) седативний засіб;
3) анальгетичний засіб;
4) антифобічний засіб;
5) нейролептичний засіб.
100. Для угамування кашлю застосовують:
1) трамадол;
2) фентаніл;
3) кодеїн;
4) налорфін;
5) налоксон.
101. Лікарський засіб нікетамід це:
1) аналептик;
2) анальгетик;
3) протисудомний;
4) транквілізатор;
5) антибіотик.
102. Вказати комбінований лікарський засіб для лікування артеріальної гіпертензії:
1) енап-Н;
2) атенолол;
3) празозин;
4) теразозин;
5) бісопролол.
103. Перевагою фуросеміду є:
1) швидка дія;
2) повільна дія;
3) середня дія;
4) призводить до втрати калію;
5) не порушує функцію ферментів нирок.
104. Антихелікобактерним засобом є:
1) вікаір;
2) гастрофарм;
3) метронідазол;
4) де-нол;
5) алюмаг.
105. До гіпохолестеринемічних засобів групи статинів належить:
1) фуросемід;
2) цинаризин;
3) ловастатин;
4) клофібрат;
5) гуарем.
106. Вказати засіб, що пригнічує функцію протонного насосу:
1) фамотидин;
2) ранітидин;
3) ренні;
4) омепразол;
5) гастроцепін.
107. Лікарський засіб для лікування ревматоїдного поліартриту:
1) цистенал;
2) фуросемід;
3) ерготал;
4) індометацин;
5) ізадрин.
108. Калій зберігаючим діуретиком є:
1) фуросемід;
2) спіронолактон;
3) маніт;
4) діакарб;
5) урегіт.
109. Для місцевої зупинки паренхіматозних кровотеч застосовують:
1) амбен;
2) тромбін;
3) фібриноген;
4) кальцію хлорид;
5) вікасол.
110. Для профілактики ендемічного зобу застосовують:
1) тиреоїдин;
2) йод-актив;
3) мерказоліл;
4) метандростенолон;
5) прогестерон.
111. Бромізм – це:
1) хронічне отруєння препаратами брому;
2) недостатня кількість брому в організмі;
3) принцип дозування препаратів брому;
4) комбіноване застосування препаратів брому;
5) гостре отруєння препаратами брому.
112. Застосовуються в хірургічній практиці для премедикації перед операцією:
1) транквілізатори;
2) ноотропні препарати;
3) загальнотонізуючі засоби;
4) протипаркінсонічні засоби;
5) антидепресанти.
113. Бронхолітики – це група лікарських препаратів, які:
1) усувають спазм бронхів;
2) звужують бронхи;
3) підвищують рівень цукру в крові;
4) підвищують апетит;
5) пригнічують кровотворення.
114. Новогаленовий препарат трави горицвіту весняного:
1) строфантин;
2) корглікон;
3) адонізид;
4) целанід;
5) дигоксин.
115. Дигіталізація – це:
1) хронічне отруєння серцевими глікозидами;
2) гостре отруєння серцевими глікозидами;
3) насичення організму серцевими глікозидами;
4) недостатня кількість серцевих глікозидів в організмі;
5) комбіноване застосування серцевих глікозидів.
116. Сучасний противиразковий лікарський засіб – блокатор Н2-гістамінних рецепторів – це:
1) фамотидин;
2) гастроцепін;
3) гастерин гель;
4) омепразол;
5) нео – альмагель.
117. Для гострого отруєння М-холіноблокаторами характерно:
1) психічне збудження;
2) різке звужування зіниць;
3) бронхоспазм;
4) посилення слиновиділення;
5) брадикардія.
118. Синонімом пропранололу є:
1) празозин;
2) талінолол;
3) тразикор;
4) анаприлін;
5) резерпін.
119. У разі відсутності в аптеці настойки валеріани пацієнту можна запропонувати:
1) настойку собачої кропиви;
2) настойку лимоннику;
3) настойку полину;
4) сибазон;
5) аміназин.
120. При застосуванні транквілізаторів категорично не допускається вживання алкогольних напоїв тому, що:
1) алкоголь потенціює дію транквілізаторів;
2) знижується дія транквілізаторів;
3) алкоголь руйнує транквілізатори;
4) порушується всмоктування транквілізаторів у шлунку;
5) утворюється неактивна сполука.
121. До наркотичних анальгетиків належить:
1) метамізол натрію;
2) фентаніл;
3) парацетамол;
4) бутадіон;
5) баралгін.
122. Група лікарських засобів, які в терапевтичних дозах відновлюють функцію дихального і судинорухового центрів:
1) анальгетики;
2) транквілізатори;
3) ноотропні засоби;
4) нейролептики;
5) аналептичні засоби.
123. Еталонним препаратом М-холіноблокаторів є:
1) платифіліну гідротартрат;
2) гоматропіну гідробромід;
3) атропіну сульфат;
4) скополаміну гідрохлорид;
5) метацин.
124. До характерних побічних ефектів транквілізаторів відносять:
1) сонливість, “синдром відміни”, звикання;
2) нудота, блювання, болі у животі;
3) сухий кашель, бронхоспазм;
4) явища паркінсонізму;
5) підвищення внутрішньоочного тиску.
125. Для зняття операційних болей, болей при інфаркті міокарду, болей, викликаних злоякісними пухлинами застосовують:
1) ненаркотичні анальгетики;
2) наркотичні анальгетики;
3) НПЗЗ;
4) нейролептики;
5) снодійні засоби.
126. До серцевих глікозидів екстренної дії відносять:
1) строфантин;
2) дигоксин;
3) дигітоксин;
4) адонізид;
5) настойка конвалії.
127. Для зняття приступу стенокардії застосовують:
1) ніфедипін;
2) но-шпу;
3) нітрогліцерин;
4) дипіридамол;
5) адельфан.
128. Діуретик, якому притаманні властивості: швидкий ефект, нетривала дія, висока ефективність:
1) триамтерен;
2) фуросемід;
3) спіронолактон;
4) дихлотіазид;
5) клопамід.
129. Лікарський засіб для лікування виразкової хвороби, блокатор Н2 – гістамінових рецепторів:
1) вікаїр;
2) метронідазол;
3) де-нол;
4) ранітидин;
5) алюмаг.
130. При гіпотиреозі, мікседемі, ендемічному спорадичному зобі, раку щитоподібної залози призначають:
1) паратиреоїдин;
2) мінералокортикоїди;
3) глококортикостероїди;
4) антитиреоїдні препарати;
5) тиреоїдні препарати.
131. Препарат групи природних пеніцилінів пролонгованої дії:
1) бензилпеніциліну натрієва сіль;
2) феноксиметилпеніцилін;
3) біцилін;
4) оксацилін;
5) ампіциліну тригідрат.
132. Сульфаніламідний препарат для лікування кон’юнктивіту:
1) сульфадіазин;
2) сульфален;
3) сульфацил-натрію;
4) сульфадиметоксин;
5) сульфадимезин.
133. Із антихолінергічних засобів для діагностики захворювань очей застосовується:
1) бензогексоній;
2) цититон;
3) атропіну сульфат;
4) фізостигмін;
5) прозерин.
134. Такі ознаки як суха шкіра, підвищення температури, широкі зіниці, далекозорість, сухість у роті, тахікардія, ускладнення сечовиділення, атонія кишечника, маячіння, рухове збудження може бути від інтоксикації:
1) атропіну сульфатом;
2) нікотином;
3) мускарином;
4) фосфорорганічними сполуками;
5) тубокурарину хлоридом.
135. Комбінованим засобом для лікування виразкової хвороби шлунка є:
1) омез;
2) пілобакт;
3) метронідазол;
4) фамотидин;
5) панкреатин.
136. Антиангінальну, антигіпертензивну і антиаритмічну дії проявляють:
1) β –адреноміметики;
2) α- і β –адреноміметики;
3) α- адреноблокатори;
4) β –адреноблокатори;
5) α- адреноміметики.
137. Препарати, що володіють помірною заспокійливою дією без суттєвих змін функцій ЦНС називаються:
1) снодійні засоби;
2) транквілізатори;
3) седативні засоби;
4) нейролептики;
5) аналептики.
138. Для лікування діареї використовують:
1) флагіл;
2) піколакс;
3) фортранс;
4) лоперамід;
5) дуфалак.
139. Морфін застосовується:
1) при мігрені;
2) при сильному болі, викликаному травмою;
3) при болях в суглобах, пов’язаних з артритом;
4) при стенокардії;
5) все вище наведене.
140. До наркотичних анальгетиків належить:
1) трамадол;
2) баралгін;
3) темпалгін;
4) парацетамол;
5) диклофенак натрію.
141. Аналептики застосовуються:
1) при гіпертонічній хворобі;
2) при безсонні;
3) при шоці, колапсі, асфіксії;
4) при невротичних депресіях;
5) для лікування паркінсонізму.
142. Знімає сонливість, втому, підвищує розумову працездатність, поліпшує настрій, пам’ять, мислення:
1) натрію бромід;
2) фенобарбітал;
3) леводопа;
4) кофеїн-бензоат натрію;
5) персен.
143. Бронхолітичну дію має така група препаратів:
1) β2 – адреноміметики;
2) β – адреноблокатори;
3) α – адреноміметики;
4) симпатолітики;
5) м-холіноміметики.
144. Для лікування виразкової хвороби шлунку як антацид застосовують:
1) альмагель;
2) омепразол;
3) дротаверин;
4) метронідазол;
5) хелікоцин.
145. Вітамінний препарат, що стимулює кровотворення – це:
1) рутин;
2) ціанокобаламін;
3) ліпоєва кислота;
4) тіаміну хлорид;
5) ергокальциферол.
146. При передозуванні інсуліну спостерігається:
1) гіперглікемічний стан;
2) гіпоглікемічний стан;
3) алергічна реакція;
4) диспепсія, дизурія;
5) підвищення температури.
147. Препарат групи галоїдів, який має дезінфікуючу, антисептичну і дезодоруючу дію:
1) резорцин;
2) кислота саліцилова;
3) хлорамін Б;
4) перманганат калію;
5) етакридину лактат.
148. Протигрибковий антибіотик:
1) ністатин;
2) цефалексин;
3) тетрациклін;
4) еритроміцин;
5) канаміцин.
149. Сульфаніламідний препарат, який не всмоктується в травному каналі і ефективний при кишкових інфекціях:
1) стрептоцид;
2) фталазол;
3) норсульфазол;
4) сульфадиметоксин;
5) ко-тримоксазол.
150. Комбінований сульфаніламідний препарат з триметопримом:
1) ко-тримоксазол;
2) етазол;
3) фталазол;
4) сульфадимезин;
5) сульфадиметоксин.
151. Кумуляція – це:
1) зниження терапевтичної дії лікарського засобу при повторному введенні;
2) накопичення лікарського засобу в організмі;
3) дія двох лікарських засобів в одному напрямку;
4) дія двох лікарських засобів в протилежному напрямку;
5) хворобливий стан, що виникає при вживанні наркотичних речовин.
152. Комбінованим вітамінним засобом є:
1) вікасол;
2) тіамін;
3) аскорутин;
4) ретинол;
5) рибофлавін.
153. Мають сильну протишокову, протизапальну, протиалергійну дію:
1) тиреоїдні гормони;
2) антитиреоїдні засоби;
3) анаболічні стероїди;
4) глюкокортикостероїди;
5) статеві гормони.
154. Синергізм – це:
1) однонаправлена дія двох лікарських засобів;
2) різнонаправлена дія двох лікарських засобів;
3) посилення дії однієї лікарської речовини під впливом іншої;
4) зниження дії однієї лікарської речовини під впливом іншої;
5) хворобливий стан, що виникає при вживанні наркотичної речовини.
155. До відхаркувальних засобів належить:
1) бромгексин;
2) діонін;
3) лібексин;
4) глаувент;
5) кодеїн.
156. Вказати вітамін, який використовують для лікування та профілактики рахіту:
1) рутин;
2) ергокальциферол;
3) тіамін;
4) піридоксин;
5) ретинол.
157. При гіпохромній анемії призначають:
1) фолієву кислоту;
2) ретинол;
3) заліза сульфат;
4) магнію сульфат;
5) ергокальциферол.
158. Зміцнює стінку капілярів, впливає на окисно-відновні реакції в організмі, впливає на синтез колагену:
1) ретинол;
2) аскорбінова кислота;
3) рибофлавін;
4) піридоксин;
5) фолієва кислота.
159. Сприяють синтезу білка в організмі:
1) глюкокортикостероїди;
2) мінералокортикостероїди;
3) тиреоїдні гормони;
4) анаболічні стероїди;
5) антитиреоїдні засоби.
160. Впливає на обмін кальцію в організмі:
1) рутин;
2) піридоксин;
3) ергокальциферол;
4) цианокоболамін;
5) рибофлавін.
161. Покращують передачу нервових імпульсів, знижують внутрішньоочний тиск, звужують бронхи, викликають брадикардію:
1) м-холіноблокатори;
2) н-холіноміметики;
3) н-холіноблокатори;
4) антихолінестеразні засоби;
5) курареподібні засоби.
162. Вказати засіб, що підвищує стійкість міокарда до гіпоксії:
1) курантил;
2) триметазидин;
3) корвалтаб;
4) кардикет;
5) конкор.
163. До антидепресантів інгібіторів МАО належить:
1) нуредал (ніаламід);
2) амітриптилін;
3) флуоксетин;
4) кофеїн;
5) сіднокарб.
164. Протиглисну дію має:
1) кларитроміцин;
2) мебендазол;
3) левофлоксацин;
4) метронідазол;
5) нітроксолін.
165. Антибактеріальний ефект офлоксацину обумовлений:
1) пригніченням синтезу білка на рівні рибосом;
2) антагонізмом з фолієвою кислотою;
3) інгібуванням ДНК-гірози бактерій;
4) інгібуванням синтезу клітинної стінки;
5) блокуванням синтезу ергостеролу.
166. Противірусним засобом є:
1) хінгамін;
2) вермокс;
3) хіноцид;
4) інтерферон;
5) декарис (левамізол).
167. Звикання – це:
1) посилення терапевтичного ефекту лікарського засобу при повторному введенні;
2) зниження терапевтичного ефекту при повторному введенні;
3) накопичення лікарської речовини в організмі;
4) хворобливий стан, що виникає при вживанні наркотичних речовин;
5) дія двох речовин в одному напрямку.
168. До b-лактамних антибіотиків належить:
1) еритроміцин;
2) бензилпеніцилін натрію;
3) левоміцетин;
4) тетрациклін;
5) гентаміцин.
169. При протозойних інфекціях призначають:
1) метронідазол;
2) піперазину адипінат;
3) хлоксил;
4) нафтамон;
5) левамізол.
170. Протигрибкову дію має:
1) ампіокс;
2) цефалексин;
3) флуконазол;
4) нафтамон;
5) вермокс.
171. Знижують рівень холестерину:
1) вазодилятатори;
2) станини, фібрати;
3) препарати кальцію;
4) інгібітори АПФ;
5) коагулянти.
172. Гепатопротекторну дію має:
1) альмагель;
2) ранітидин;
3) легалон (карсил);
4) олія рицинова;
5) фестал.
173. При хронічному атонічному запорі призначають:
1) магнію сульфат;
2) натрію сульфат;
3) абомін;
4) ессенціале;
5) препарати сени.
174. Для лікування ожиріння використовують:
1) орлістат (ксенікал);
2) алохол;
3) фестал;
4) панзинорм;
5) омепразол.
175. При хронічному панкреатиті застосовують:
1) олію рицинову;
2) фестал, мезим-форте;
3) контрикал;
4) пантрипін;
5) магнію сульфат.
176. До плазмозамінників належить:
1) амінокапронова кислота;
2) реополіглюкін;
3) вікасол;
4) неодикумарин;
5) синкумар.
177. Дисплазію хрящової тканини викликає:
1) ципрофлоксацин;
2) амоксацилін;
3) кларитроміцин;
4) амікацин;
5) цефтріаксон.
178. Для покращення мозкового кровообігу призначають:
1) кавінтон;
2) симвастатин;
3) гемфіброзил;
4) ловастатин;
5) празозин.
179. Вказати, які ефекти притаманні верапамілу:
1) антиангінальний, антиагрегатний;
2) гіпотензивний, бронхолітичний;
3) антиангінальний, антиаритмічний;
4) гіпотензивний, антиагрегатний;
5) антиаритмічний, кардіотонічний.
180. Мають виразну кумулятивну дію:
1) антикоагулянти прямої дії;
2) коагулянти;
3) антикоагулянти непрямої дії;
4) фібринолітичні засоби;
5) інгібітори фібринолізу.
181. Для зупинки внутрішніх кровотеч застосовують:
1) неодикумарин;
2) гепарин;
3) фраксипарин;
4) синкумар;
5) амінокапронову кислоту.
182. Антисептичну і кровоспинну дію проявляє:
1) перекис водню;
2) тромбін;
3) фібринолізин;
4) стрептоліаза;
5) вікасол.
183. Вітамін, що сприяє утворенню зорового пурпуру:
1) вікасол;
2) нікотинова кіслота;
3) рибофлавін;
4) фолієва кислота;
5) ліпоєва кислота.
184. Антитиреоїдні засоби призначають при:
1) гіпертиреозі;
2) гіпотиреозі;
3) мікседемі;
4) кретинізмі;
5) спазмофілії.
185. Побічним явищем при застосуванні гіпоглікемічних синтетичних засобів є:
1) збудження ЦНС;
2) пригнічення ЦНС;
3) пригнічення кровотворення;
4) зниження рівня цукру в крові;
5) підвищення рівня цукру в крові.
186. Одним із принципів хіміотерапії є:
1) вживання великої кількості рідини, що має кисле середовище;
2) вживання великої кількості рідини, що має лужне середовище;
3) визначити чутливість збудника захворювання до ряду хіміотерапевтичних засобів;
4) використання методу прикриття;
5) вживання вуглеводів.
187. Для лікування хвороби Паркінсона використовують:
1) карбамазепін;
2) циклодол;
3) фенобарбітал;
4) нітразепам;
5) зопіклон.
188. При безсонні призначають:
1) циклодол;
2) карбамазепін;
3) наком;
4) мадопар;
5) донорміл.
189. Снодійний лікарський препарат, що не впливає на денну активність пацієнта:
1) нітразепам;
2) зопіклон;
3) діазепам;
4) оксазепам;
5) феназепам.
190. Адаптогенні властивості має:
1) ноотропіл;
2) пірацетам;
3) екстракт елеутерококу;
4) н-ка конвалії;
5) адонізид.
191. Проявляє сильну місцевоанестезуючу і протиаритмічну дію:
1) анестезин;
2) дикаїн;
3) ксикаїн (лідокаїн);
4) новокаїн;
5) бупівакаїн.
192. Протизапліднюючим засобом є:
1) синестрол;
2) прогестерон;
3) тестостерону пропіонат;
4) ретаболіл;
5) жанін.
193. Побічним явищем при вживанні протизаплідних засобів є:
1) зниження тромбоагрегації;
2) підвищення ваги тіла;
3) сечогінна дія;
4) зниження ваги тіла;
5) збудження ЦНС.
194. До гормональних препаратів задньої долі гіпофіза належить:
1) кортикотропін;
2) гонадотропін;
3) окситоцин;
4) паратиреоїдин;
5) тиреоїдин.
195. До утеротоніків належить:
1) дуфастон;
2) фенотерол;
3) сальбутамол;
4) окситоцин;
5) гініпрал.
196. Для людей похилого віку дози серцевих глікозидів, сечогінних засобів, седативних, нейролептиків і групи морфіну зменшують на:
1) 1\2;
2) 3\4;
3) 2\3;
4) 1\4;
5) не змінюються.
197. Пригнічують імунітет:
1) левотироксин;
2) ретаболіл;
3) азотіоприн;
4) продигіозан;
5) пірогенал.
198. При амебній дизентерії використовують:
1) метронідазол;
2) ністатин;
3) гризеофульвін;
4) ацикловір;
5) флуконазол.
199. Для обробки рук медперсоналу використовують:
1) фенол;
2) іхтіол;
3) хлоргексидину біглюконат;
4) фурацилін;
5) етакридину лактат.
200. До природних пеніцилінів належить:
1) карбеніцилін;
2) бензилпеніцилін натрію;
3) ампіцилін;
4) оксацилін;
5) ампіокс.
201. Який з препаратів групи адреноміметичних засобів порадите хворому з бронхіальною астмою:
1) тетризолін (візин, тизин);
2) клонідин (клофелін);
3) кленбутерол (спіропент);
4) добутамін (добутрекс);
5) гуанфацин (естулік).
202. Назвіть механізм антигіпертензивної дії еналаприлу:
1) антагонізм з ангіотензиновими рецепторами;
2) блокування іонів кальцію в міофібрилах та розслаблення м’язів судин;
3) інгібування ангіотензинперетворюючого ферменту;
4) блокування b-адренорецепторів;
5) блокування a-адренорецепторів.
203. Специфічним антидотом при отруєнні ФОС є:
1) гігроній;
2) пірилен;
3) діпіроксим;
4) гастроцепін (пірензепін);
5) бензогексоній.
204. Допоможіть лікарю вибрати препарат з групи холіноміметичних засобів для лікування міастенії:
1) карбахолін;
2) армін;
3) галантамін (нівалін);
4) цититон;
5) пілокарпіну гідрохлорид.
205. Вказати засіб, який має протиблювотну дію:
1) панкреатин;
2) дуфалак;
3) церукал;
4) маалокс;
5) тіотриазолін.
206. Який препарат з групи бета-адреноміметиків використовують при гострій серцевій недостатності:
1) добутамін (добутрекс);
2) фенотерол (беротек);
3) сальбутамол (вентолін);
4) тербуталін (бриканіл);
5) кленбутерол (спіропент).
207. Діуретичний ефект діакарбу обумовлений:
1) антагонізмом з альдостероном;
2) пригніченням активності карбоангідрази;
3) стимуляцією Н2-гістамінових рецепторів;
4) пригніченням Н2-гістамінових рецепторів;
5) блокуванням протонного насосу.
Дата: 2019-07-24, просмотров: 395.