Складність та багатокомпонентність складу невиробничої сфери органічно підводить до пошуку єдиного, узагальненого інтегрального за формою показника і структурних індексів, значення яких за формою може дати кількісну характеристику всіх галузей невиробничої сфери.

Пошук кількісної характеристики – практична потреба управління, необхідність співвідношення і вирівнювання соціального й економічного розвитку регіонів, досягнення пропорційності, збалансованості розвитку економіки регіонів.

З використанням нижчеподаної методології, формул та індексів можливо дати кількісну і якісну характеристику будь-якої галузі, підгалузі, організації (установи) невиробничої сфери.

Методологія комплексної оцінки будь-якого об’єкта невиробничої сфери починається з побудови системи вихідних показників, для чого рекомендується така формула зведення до порівняного вигляду:

,                       (4.21)

де Q^S – душовий показник розвитку інфраструктури без показника інфраструктури населення; H^S_J , H^S_I – чисельність населення i-ї вікової групи j-ї категорії населення; k_J , k_I – коефіцієнти активності споживання послуг населенням i-ї вікової групи або j-ї категорії населення; H_S – загальна чисельність населення; i – номер вікової групи населення; j – номер категорії населення; S – номер району.

Для комплексного оцінювання соціальних умов в різних територіальних одиницях – районах та містах пропонується метод розрахунку структурних індексів, який рекомендується використовувати при написанні розділу. При цьому вибирається еталонна територіальна одиниця для порівняння, де комплекс соціальної інфраструктури особливо розвинутий. Для зважування індексів використовуються обсяги капітальних вкладень у відповідні види інфраструктури, які відображають міру суспільної необхідності в їх побудові. Формула для комплексного оцінювання розвитку невиробничої сфери в районах пропонується у такому вигляді:

                                (4.22)

де Z_rj – частковий індекс; V_r – обсяг капітальних вкладень у поточному періоді; r – номер виду інфраструктури; j – номер району.

Побудова системи показників розвитку невиробничої сфери складається із двох підсистем – узагальнених і часткових галузевих показників.

Підсистема узагальнених показників може використовуватись для характеристики рівня розвитку невиробничої сфери регіону в цілому, підсистема часткових показників – для характеристики розвитку невиробничої сфери як комплексу галузей. Для загальної оцінки рівня розвитку інфраструктури повинен бути проведений аналіз такої підсистеми узагальнених показників:

- основні фонди невиробничої сфери, млн. грн;

- капітальні вкладення у невиробничу сферу, млн. грн;

- уведення в дію основних фондів соціальної інфраструктури, млн. грн;

- чисельність працюючих у невиробничій сфері.

Наприкінці розділу необхідно розробити стратегічну перспективну концепцію розвитку невиробничої сфери, де наводиться триєдина формула стратегії:

1) забезпечення гуманності напрямів у розвитку суспільства;

2) задоволення житлових і соціально-культурних потреб населення;

3) всебічна підготовка робочої сили відповідно до потреб суспільного виробництва.