Дослідження фактичного стану організації праці необхідно проводити за напрямами:

а) аналіз стану посадових обов’язків. Включає аналіз посадової інструкції спеціаліста за структурою і за змістом. При цьому визначається обсяг робіт, притаманних і не притаманних цій посаді (таблиця 4.16).

Таблиця 4.16 – Групування даних для виявлення робіт, притаманних і не притаманних цій посаді

При цьому слід визначити коефіцієнт розподілу праці (К_рп):

,                                        (4.16)

де К_п – коефіцієнт якості посадових інструкцій:

,                                          (4.17)

де П_п – сумарна питома вага пунктів інструкції, які не відповідають вимогам типових посадових інструкцій; Ф_н – питома вага невідповідних функцій у фонді робочого часу;

б) організація підвищення кваліфікації спеціаліста. Наводиться аналіз рівня освіченості кадрів шляхом визначення коефіцієнта освіченості (К_о):

,                                       (4.18)

де Ч_вс – кількість працівників з вищою і середньою спеціальною освітою; Ч_з – загальна кількість працівників у підрозділі. Так само аналізуються норми підвищення кваліфікації кадрів;

в) оцінка складності та якості роботи спеціалістів. Найбільш повне та об’єктивне оцінювання може бути досягнуте на основі урахування ознак, які притаманні працівнику та виконуваній ним роботі. Ознаками, які характеризують працівника, є його професійно-кваліфікаційний рівень К₁ і ділові якості Д₁, складність К₂ та конкретно досягнутий результат Д₂. Комплексна оцінка якості роботи:

,                                (4.19)

Оцінка професійно-кваліфікаційного рівня працівників детально викладена.

Зміст діяльності виконавця визначається його місцем у реалізації задач управління, розподілом і кооперацією праці, що склалися в структурному підрозділі.

Під час проектування складу трудового процесу виконавця зміст його діяльності необхідно встановити таким чином, щоб найефективніше застосувати кваліфікацію. При цьому слід передбачити скорочення матеріальних і трудових витрат, пов’язаних з розв’язанням виробничо-економічних задач.

Раціональна організація праці у виробничому підрозділі передбачає встановлення оптимальної форми спеціалізації виконавців. Відомі дві форми спеціалізації: предметна і технологічна. Можливе також використання змішаної форми спеціалізації.

Проектування спеціалізації виконавця повинно здійснюватися з урахуванням таких принципів:

- максимальна концентрація однорідних за цільовою спрямованістю задач;

- закріплення за виконавцем такого блоку задач, який має значний інтервал за складністю.

Складність задач, які вирішуються у виробничому підрозділі, змінюються в значних межах, тому для кожної посади доцільно рекомендувати відповідні інтервали змін коефіцієнтів складності задач:

- технічний контроль – менше 1,15;

- технік – від 1,15 до 1,29;

- старший технік – від 1,30 до 1,44;

- менеджер-економіст –  від 1,45 до 1,59;

- старший менеджер – від 1,60 і більше.

До трудового процесу технічного виконавця слід включити нескладні обліково-розрахункові задачі. Інженерам (старшим інженерам) слід проектувати задачі підвищеної складності, які пов’язані з перспективним плануванням, з розробкою заходів щодо вдосконалення діяльності об’єкта управління.

В окремих випадках, з метою більш поглибленого розвитку творчої ініціативи в трудовій діяльності спеціаліста, допустимо планувати для нього розв’язання задач вищої складності, ніж це передбачено умовами посадової інструкції.

У процесі управління виробництвом виникає необхідність у розв’язанні позапланових задач, які пов’язані з наданням різного роду довідок громадським та іншим організаціям. Ці задачі також включають до складу трудового процесу, що проектується. Таким чином здійснюється формування складу задач, що вирішуються в подальшому окремими виконавцями (таблиця 4.17).

Таблиця 4.17 – Склад трудового процесу виконавця

Значне місце під час проектування організації трудового процесу посідає регламентація діяльності виконавця. Це знаходить своє відображення у графіку (розкладі) його роботи, головна мета якого полягає в забезпеченні ритмічного протікання процесів управління. Для цього впродовж календарних періодів установлюється сувора послідовність у розв’язанні окремих задач. При складанні графіків необхідно враховувати трудомісткість процесу розв’язання задач, частоту їх повторення впродовж робочого часу, характер та ступінь складності запланованих для реалізації задач.

Так, виконання трудомістких та найбільш складних задач рекомендується планувати в першій половині дня, при цьому подрібнення їх на окремі частини вважається недоцільним. Нескладні технічні задачі можуть виконуватися в будь-який час робочого дня, якщо ж вони дуже трудомісткі, то можливе їх подрібнення на окремі операції. Студентові необхідно докласти зусиль для того, щоб набір задач для виконавця на зміну не був дуже різноманітним.

Під час розподілу задач по днях (з одночасним плануванням на тиждень або місяць), необхідно враховувати, що тільки їх незначна частина має заздалегідь установлені строки завершення. Більша ж частина не регламентована щодо строків виконання, тому при розробці графіка необхідно врахувати такі інформаційні взаємозв’язки, котрі виникають під час реалізації управлінських рішень, обумовлюючи логічний зв’язок між окремими задачами. Для зручності роботи задачі на графіку можуть позначатися умовним кодом.

Визначається трудомісткість робіт, що дублюються, проводиться розподіл фонду робочого часу по роботах упродовж місяця і розробляється регламент роботи виконавця.