Головна задача висновку – розкрити основні результати та пропозиції практичного характеру, які отримані внаслідок дипломного дослідження.

Являють інтерес підсумки самостійної роботи магістранта, але не загальновідомі результати. Висновки і пропозиції викладаються стисло, як правило, без обґрунтувань.

Загальна оцінка магістерської роботи студента членами ЕК надається за її «Висновком». Тому у «Висновках» рекомендовано відображати результати і рекомендації. Інші випадки розкриття змісту даного розділу можуть призвести до заниженої оцінки магістерської роботи з вини автора.

Складання списку літератури

Список використаної літератури при написанні магістерської роботи складається ще до проведення дослідження, а в ході його поповнюється. Тому доцільна така послідовність джерел інформації:

1. Закони Верховної Ради України, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України.

2. Інструкції та нормативні акти міністерств і відомств.

3. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською, російською мовами.

4. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

До списку включаються праці, що прямо стосуються теми магістерської роботи, а також праці загального характеру, у яких є розділи з теми, що розглядається.

Набір елементів бібліографічного опису літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладне видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елемента, використання розділових знаків тощо мають відповідати стандарту з бібліографічного опису: книга –прізвище та ініціали автора, назва книги, місто видавництва, рік видання; стаття – прізвище та ініціали автора, назву статті, назва журналу, рік видання, номер журналу, сторінки. Зразок оформлення списку літератури наведено в додатку Г.

Зміст і оформлення додатків

Додатки мають місце в більшості магістерських робіт. При їх використанні та оформленні необхідно дотримуватись таких вимог:

– послідовність розміщення додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті дипломної роботи. Кожний додаток має починатися з нової сторінки;

– кожний додаток, незалежно від його характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстрації, комп’ютерні програми та розрахунки, первинні матеріали тощо), повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток», після якого за допомогою великих літер української абетки (за винятком літер Ґ Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь) ідентифікується його позначення, наприклад: «Додаток А». «Додаток Б» і т. д. Один додаток позначається як додаток А;

– текст кожного додатка у разі необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад. А.2 – другий розділ додатка А. Ілюстрації, таблиці та формули, які розмішені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад,                рис. А. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка А.

Пропонується в додатки включати в основному великі таблиці, виписки з методичних документів, що використовуються на підприємствах, а також інші матеріали з теми, що вивчається.

Якщо магістрант на базі переддипломної практики отримав «Довідку про впровадження», або відгук про практичну значущість його розробок, ці документи або їх копії також включаються до додатку.

Не треба заповнювати додаток таблицями, які містяться в загальнодоступних статистичних збірниках, що публікуються, та звітах. При цьому, якщо таблиця невелика, її краще розмістити в основному тексті магістерської роботи.

Оформлена відповідно до сформульованих вимог та повністю скомплектована дипломна робота має бути зброшурована. На першій та останній сторінках студенти-виконавці роботи ставлять свої підписи та дату остаточного завершення роботи.