У практичній роботі майже в кожній клініці медичному працівникові нерідко при спілкуванні з хворими доводиться стикатися з питаннями, що стосуються компетенції психіатра. Слід зазначити, що істинно психотичні стани - явища відносно рідкісні в соматичних стаціонарах, між тим невротично-особистісні розлади зустрічаються повсякденно. Багатопрофільні лікувальні установи не можуть обходитися без послуг психіатра-консультанта. У той же час знання, хоча б у найзагальнішому вигляді, як основних проявів психопатологічних розладів, так і особливостей відносин з хворими даного профілю важливо для медичної сестри, незалежно від того, в якій облаем медицини вона працює. У великих лікувальних центрах створюються психосоматичні відділення, у завдання яких входить поряд з лікуванням соматичного захворювання надання відповідної психіатричної допомоги. Все ширше стверджується в штатах великих соматичних лікарень нова спеціальність-психотерапевт, тобто лікар-психіатр, що добре розбирається в області «малої» психіатрії (неврози, реактивні стани, психопатії, неврозоподібні і психопатоподібні реакції тощо) і широко використовує у своїй практиці психотерапевтичні методи лікування (раціональна психотерапія, аутогенне тренування, сугестивна психотерапія). При звістці про переведення хворих у психіатричну лікарню в них виникає майже забобонний страх перед необхідністю стаціонірованія.
Сучасна психіатрична лікарня мало чим відрізняється від соматичних лікарень. Давно вже пішли в минуле решітки на вікнах, величезні палати, «тюремні» коридори та ін У більшості нових психіатричних лікарень враховані всі можливі зручності, Д щоб хворі відчували себе не гірше, ніж в інших лікувальних установах. У палатах створюється затишок, для хворих організуються просторі і світлі кімнати відпочинку, де до їхніх послуг радіо, телевізор, настільні ігри. Хворі залучаються до різних видів трудотерапії (картонажні роботи, вишивання, різьблення по дереву та ін.)
Впровадження в арсенал лікувальних засобів великої кількості нейролептиків, транквілізаторів, антидепресантів поряд з фізіотерапевтичними і іншими методами лікування відкрило нові можливості успішного лікування психічно хворих. Однак завжди швидко можна досягти бажаного результату і хворим доводиться тривалий час лікуватися стаціонарі, а потім отримувати підтримуючу тер, копію в умовах диспансеру. Впровадження в лікувальну практику активних психофармакологічних препаратів істотно змінило картину зовнішніх проявів психічних розладів, принципи догляду за хворими в стаціонарі і при диспансерному спостереженні
Робота медичної сестри в психіатричній лікарні не зводиться до простого догляду за хворими. Вона, як уже зазначалося, вимагає певної особистісної налаштованості, мистецтва і майстерності в роботі, щоб не тільки зрозуміти психічно хворої людини, а й надати йому психологічну підтримку. Сестра повинна зрозуміти складний світ емоційних переживань хворих відгукнутися на ці переживання зрозумілими хворому словами співчуття й розради. Це вимагає не тільки професійної підготовки, але й теплого участі.
Особливого розгляду заслуговує можливий страх перед психічно хворими. Нерідко у молодих медичних сестер виникає страх перед фізичною силою окремих хворих, спалахами у них гніву, імпульсивними діями. Хворі гостро відчувають емоційний стан медичного персоналу і нерідко навмисно намагаються вселити медичному персоналу і oкpyжaющім хворим страх своїми висловами і поведінкою. Використання широкого арсеналу різних нейролептиків та інших медикаментозних засобів дозволяє досить легко усунути агресивність і напруженість хворих. Крім того, сприятлива дія робить на таких хворих добре і уважне ставлення.
Особливу категорію становлять хворі з суїцидальними тенденціями та прагненням до втечі. Думки про самогубство виникають у хворих у стані депресії. При достатньому рівні підготовленості медична сестра легко може помітити симптоматику, характерну для депресивних хворих (рухова і ідеаторна загальмованість, пригнічено-пригнічений настрій, а також їх прагнення до похмурої відгородженості від навколишнього). Такі хворі, як правило, не повідомляють про небажання жити і чекають слушної нагоди, щоб зробити суїцидальну спробу. Вони намагаються дістати колючо-ріжучі і інші предмети, що підходять для цієї мети. Медичний персонал повинен завжди тримати таких хворих у полі своєї уваги, проявляти відповідну спостережливість і пильність. Суїцидальні спроби виникають навіть у стінах психіатричних лікарень, незважаючи на вжиті профілактичні заходи. Хворим іноді вдається диссимулировать свій стан і приспати пильність медичного персоналу.
Великі труднощі представляє обслуговування хворих з тенденцією до втечі. Зазвичай втечу здійснюють хворі з асоціальною поведінкою, кримінальними епізодами в анамнезі та паранойяльності ідеями. Про їхні наміри іноді можна дізнатися від інших хворих, яких вони намагаються залучити в якості співучасників з відшукання підручних засобів для відкривання дверей, підготовці одягу та ін
Великого терпіння, винахідливості і, можна сказати, мистецтва вимагає робота по встановленню контакту з малодоступними аутичними хворими. Іноді обережна попереджувальна тактика при виконанні процедур, ласкаве слово, добра усмішка розбивають льодок холодної недоступності і поновлюється тонка нитка контакту. Необхідні велика любов до своєї професії і особисте професійну майстерність, щоб ця нитка не обірвалась надалі. Медична сестра, що опанувала мистецтвом встановлювати контакти з хворими, надає величезну допомогу лікарю і хворому у справі успішного лікування захворювання.
Велике психологічне значення має організація прийому знову надходять хворих, особливо коли вони з великим небажанням дали згоду на стаціонірованія або госпіталізовані всупереч їх бажанням. При цьому серйозна обов'язок покладається на медичних сестер, які виконують основні формальності при прийомі. Необхідні терпіння, витримка та уважність при спілкуванні з хворим, відповідях на його питання. При цьому медична сестра повинна бути пильною і стежити за тим, щоб хворий не проніс із собою у відділення наркотики, предмети, які можна використовувати для здійснення суїцидальних спроб, з агресивною метою і т.д. Потрібен великий такт, щоб не образити хворих своїм недовірою до них.
Дуже важливо, щоб при розміщенні новоприбулих хворих була врахована можливість психологічної сумісності з розташованими там пацієнтами. У цьому питанні велику допомогу може надати лікаря уважна і наглядова медична сестра.

Лекція№7