Поняття

Податкового обов'язку

тому, що вони приймають рішення, обов'язкові для іншої сто­рони правовідносин, і ці рішення приймають у межах повно­важень, що делеговані органу саме державою.

Характерною рисою податково-правового регулювання є юридична нерівність суб'єктів податкового права. Юридична нерівність як риса податково-правового регулювання базуєть­ся на нееквівалентній природі фінансових відносин, що відби­то в змісті й структурі прав і обов'язків суб'єктів податкового права, коли одні суб'єкти мають юридично владні повноважен­ня стосовно інших. Держава чи уповноважений нею орган реа­лізує свою компетенцію через владні розпорядження, тоді як інша сторона реалізує компетенцію, що залежить від компе­тенції владної сторони правовідносин.

Податкові правовідносини регулюють систему відносин між суб'єктами. Особливості таких відносин визначаються держав­ним примусом, специфічними санкціями. Наприклад, при по­рушенні платником податкового обов'язку податковий орган має правообов'язок застосовувати певні санкції. Невиконання цього з боку податкового органу вважають невиконанням функцій, якими ці органи наділені державою. Таке застосуван­ня державного примусу фактично виступає як правообов'язок компетентного органу. Інша сторона податкових правовідно­син у разі правопорушення характеризується обов'язком ви­пробувати примусовий захід, хоча це може доповнюватися низ­кою прав і обов'язків, що випливають з безумовного обов'язку сплати податку і залежать від цього.

Обов'язки суб'єктів у податкових правовідносинах є стабіль­ними, закріплюються насамперед у нормативному фінансово- правовому акті. Навіть тоді, коли обов'язок суб'єктів встанов­люється актами індивідуального регулювання, його зміст вис­тупає як деталізація вимог, що містяться в нормативних актах. До особливостей обов'язків, що випливають з податкових пра­вовідносин, можна віднести також їх складний характер. Інши­ми словами, сам обов'язок підлеглого суб'єкта становить най­частіше систему обов'язків. Наприклад, податковий обов'язок платника реалізується через обов'язок ведення податкового обліку, обов'язок сплати податків і зборів, обов'язок податко­вої звітності.

Реалізація податкового обов'язку регулюється податкови­ми правовідносинами пасивного типу значно менше, ніж пра­вовідносинами активного типу. Обов'язки суб'єктів у відноси­нах такого типу полягають насамперед у тому, щоб не пере­шкоджати компетентним органам здійснювати їхні права. Активні дії в регулятивних податкових правовідносинах пасив­ного типу властиві державі й уповноваженим нею органам при встановленні податків і зборів. Фактично це не права, оскіль­ки податковий орган зобов'язаний їх реалізовувати за певних обставин. Наприклад, податкові інспекції зобов'язані здійсню­вати податкові перевірки, але коли, в якому обсязі — вони ви­рішують самостійно.

Власне, скрізь податковий обов'язок ототожнюють з обов'яз­ком зі сплати податку. Але це тільки частина його змісту. Дійсно, сплата податку являє собою реалізацію основного обо­в'язку платника податків і може бути розглянута як податко­вий обов'язок у вузькому розумінні. Однак податковий обов'я­зок у широкому розумінні включає:

1) обов'язок з ведення податкового обліку;

2) обов'язок зі сплати податків і зборів;

3) обов'язок з податкової звітності.

Податковий обов'язок у широкому розумінні можна дифе­ренціювати і за видовими обов'язками платника податків, що виникають по кожному податку чи збору. Сукупність подібних окремих обов'язків і складатиме комплекс податкових обо­в'язків платника податків або податковий обов'язок у широ­кому розумінні.