Підприємства повинні діяти і господарювати в рамках законодавства, яке регулює всі напрями його діяльності. Визначаючим серед юридичних актів для підприємства є Господарський Кодекс України, Закони України «Про власність», Положення про реєстрацію підприємництва, відповідно до якого розробляються статут підприємства, колективний і засновницький договори, регулюючий відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Всі законодавчі документи по створенню і регулюванню діяльності підприємств містять спеціальні розділи, що визначають створення економічного механізму господарювання. У них відбиваються:

1) механізм формування власності підприємства;

2) організація господарської діяльності на основі Статуту підприємства;

3) механізм взаємин з партнерами, державою, регіонами і іншими інститутами суспільства;

4) організація праці і зарплати, соцстраху і пенсійного забезпечення трудящих підприємства.

Гарантом дотримання законів є держава в особі президента.

Господарський Кодекс України:

визначає види і організаційні форми підприємства, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницькій діяльності;

створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно і системи господарювання;

забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і відповідальність в здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами і державою.

Статут підприємства є певний набір правил, які регулюють сукупну діяльність підприємства, взаємини з іншими суб'єктами.

Статут затверджується власником або засновником підприємства, а для держпідприємств - власником майна за участю трудового колективу.

Статут визначає відносини між підприємством і суспільством.

У Статуті повинні бути визначені:

ü точне найменування і місцезнаходження підприємства;

ü власник або засновник;

ü основна місія і цілі підприємства;

ü органи управління і порядок їх формування;

ü компетенція трудового колективу і його виборних органів;

ü джерела і порядок створення майна;

ü умови реорганізації і ліквідації підприємства.

ü орган, який має право представляти інтереси трудового колективу.

У нього можуть бути включені положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, які виникають на основі членства; про повноваження ради підприємства і ін.

Колективний договір - угода між трудовим колективом в особі профспілки і адміністрацією, яке укладається строком на рік і не може суперечити чинному законодавству.

Колективний договір регулює виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу і адміністрації будь-якого підприємства, яке використовує найману працю.

У колективний договір включаються зобов'язання з проведення конкретних заходів щодо створення сприятливих для здоров'я людей умов праці; впровадження нових технологій і устаткування, які полегшують працю і покращують стан навколишнього середовища, будівництва житла, будинків відпочинку, медичних і дошкільних установ. У колективному договорі передбачаються заходи по забезпеченню зростання продуктивності праці і оплати праці, професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів, соціальному захисту працівників підприємства.

Колективний договір повинен містити окремий розділ про участь працівників у використанні прибутку, якщо це передбачено статутом.

Хід виконання колективного договору періодично (не менш 2-х разів на рік) розглядається у формі взаємозвітів на зборах трудового колективу.

Засновницький договір – це документ, який визначає відношення між засновниками фірми. У засновницькому договорі записуються:

- які правила управління фірмою встановлюють для себе власники (рівні права при обговоренні і ухваленні рішення або з відома всіх її власників і т.д.);

- правила, згідно яким ділитиметься прибуток;

- порядок виходу одного або декількох засновників;

- зобов'язання засновників;

- інформація про засновників;

- розміри і порядок формування статутного капіталу.