Адресну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям введено з 1 квітня 1999 р. постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. № 238. Вона затвердила Положення про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. За цим Положенням адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям надавалась у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї, непрацюючих осіб працездатного віку, які зайняті доглядом за дітьми, час якого зараховується до трудового стажу осіб, що мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними, осіб, що доглядають за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку, є нижчим від величини сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги. Розмір соціальної допомоги визначається як різниця між величиною сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги, і сукупним доходом сім'ї.
Це Положення послужило основою прийняття 1 червня 2000 р. Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", що зі змінами й доповненнями діє і сьогодні. Механізм реалізації цього Закону зафіксований у Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250.
373
Глава 6
III . Допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
Відповідну допомогу введено з 1 січня 2001 р. Законом України від 16 листопада 2000 р. № 2109-ПІ "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам". Право на неї мали інваліди з дитинства І і II групи, непрацюючі інваліди з дитинства III групи, а також діти-інваліди віком до 16 років. Законом України від 4 березня 2004 р. № 1579-IV це право поширене і на працюючих інвалідів III групи.
Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України та Міністерство охорони здоров'я України своїм наказом від ЗО квітня 2002 р. затвердили Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Ще раніше 8 листопада 2001 р. ці міністерства затвердили Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років. Цими підзаконними актами регулювався порядок реалізації норм Закону від 16 листопада 2000 р.
Інвалідам з дитинства, за їхнім вибором, призначалася державна соціальна допомога або пенсія. Ст. З Закону передбачала надбавку на догляд, а ст. 5 визначала строки виплати державної соціальної допомоги при зміні групи інвалідності. Зараз ці статті подано в новій редакції (ЗУ від 4 березня 2004 р. № 1579-IV). По-новому викладено і ст. 12 (ЗУ від 2 жовтня 2003 р. № 1220-IV). Важливе доповнення зроблене до ст. 16 і зводиться до того, що в держбюджеті України статті видатків на надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам є захищеними і фінансуються у першочерговому порядку.
IV . Допомога дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом
імунодефіциту людини або хворим на СНІД. Цю допомогу вве
дено з 1 січня 1991 р. постановою Ради Міністрів СРСР від 18 ве
ресня 1990 р. № 947 в розмірі мінімальної заробітної плати. При
ухваленні Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. за
№ 1973-ХП Закону України "Про запобігання захворюванню
374
Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні
на СНІД та соціальний захист населення" ця норма закріплена в ст. 23, яка передбачала, що дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД, призначається щомісячна державна допомога в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України. Законом України від 3 березня 1998 р. за № 155/98-ВР цей Закон викладено в новій редакції під назвою "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення". У ст. 23 зазначалося, що щомісячна державна допомога призначається в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Уже після прийняття Закону Кабінет Міністрів України визначав розмір допомоги (див., наприклад, постанову від 23 травня 1994 р. №330, від 23 травня 1995 р. №356, від 10 липня 1998 р. № 1051). Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 серпня 1998 р. № 265 затверджено Порядок виплати щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД.
V . Цільові грошові допомоги громадянам з мінімальними доходами. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. № 691 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16 листопада 1992 р. "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсії" з 1 грудня 1992 р. було затверджено щомісячну грошову допомогу на кожного непрацездатного громадянина в сім'ях, де середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї за три попередні місяці не досягав півторакратного розміру мінімальної заробітної плати. її призначали і виплачували в розмірі до 50 % мінімальної заробітної плати таким чином, щоб середній сукупний дохід на члена сім'ї з урахуванням цієї допомоги не перевищував півторакратного розміру мінімальної заробітної плати.
2 червня 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою за № 394 "Про цільову грошову допомогу громадянам з мінімальними доходами" скасував зазначену вище постанову і з 1 червня 1993 р. затвердив щомісячну допомогу непрацездатним гро-
375
Глава 6
Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні
мадянам (крім дітей, допомога яким передбачена Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у сім'ях, де середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї за три попередні місяці не досягав граничного розміру, який визначався Кабінетом Міністрів України. Допомога надавалась у вигляді цільових виплат: 1) на прожиття, 2) оплату житла, комунальних послуг, електроенергії та придбання і доставку палива. Ці положення втратили силу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 1996 р. № 660.
Пізніше Кабінет Міністрів України своїми постановами неодноразово підвищував розміри цільової грошової допомоги непрацездатним громадянам з мінімальними доходами.
VI . Державні грошові допомоги деяким категоріям пенсіо нерів. Кабінет Міністрів України встановив з 1 січня 1996 р. державну грошову допомогу в розмірі до 1500 тис. крб. одиноким непрацюючим громадянам, які досягли пенсійного віку чи визнані інвалідами І або II групи, а також сім'ям, які складаються із зазначених категорій громадян, середньомісячний сукупний дохід яких на одного члена сім'ї не досягав величини вартості межі малозабезпеченості — 4800 тис. крб. Призначення державної грошової допомоги покладалося на органи соціального захисту населення (постанова від 9 січня 1996 р. № 19). Міністерство соціального захисту населення України, Міністерство праці України, Міністерство фінансів України та Пенсійний фонд України спільним наказом від 16 січня 1996 р. № 9/12/7/100 затвердили Порядок призначення та виплати державної грошової допомоги деяким категоріям пенсіонерів.
З 1 грудня 1998 р. розмір цієї допомоги було підвищено до 16 грн 70 коп. за умови, що середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї не досягає 53 грн 50 коп. (постанова KM України від 10 грудня 1998 р. № 1951). У новій редакції 6 квітня 1999 р. прийнято Порядок призначення та виплати державної грошової допомоги деяким категоріям пенсіонерів. Постанова КМУ № 1951 втратила силу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497.
376
VII . Інші допомоги. Законами України щодо окремих видів соціального страхування передбачені так звані страхові допомоги: допомога в разі тимчасової непрацездатності, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога при народженні дитини, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на поховання, допомоги у зв'язку з безробіттям, страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві чи в разі професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Кожна з цих соціальних виплат має свою історію виникнення, закріплення в нормах права, розвитку.
Виплата одноразових допомог передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2004 р. № 147 установлено, що непрацюючим малозабезпеченим особам, які отримують пенсію або соціальні виплати, може надаватися одноразова грошова допомога в разі тривалої хвороби, смерті близьких родичів, стихійного лиха та інших особливих обставин.
Нормативними актами передбачена виплата таких державних соціальних допомог: допомога особам, яким виповнилося 100 і більше років; грошова допомога на догляд за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу; допомога на поховання, грошова допомога біженцям.
6.5.3. Надання соціальних послуг
І. Утримання престарілих та інвалідів у будинках-інтерна- тах органів соціального захисту населення. Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 1 квітня 1997 р. за № 43 затверджені Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний будинок-інтернат, пансіонат для ветеранів війни і праці, Типове
377
Глава 6
положення про дитячий будинок-інтернат, Типове положення про психоневрологічний інтернат. Цим наказом визнані недійсними накази Міністерства соціального забезпечення Української РСР від 19 жовтня 1978 р. № 139 "Про затвердження положення про будинок для престарілих і інвалідів" та від 28 червня 1989 р. № 87 "Про затвердження положення про пансіонат ветеранів".
29 грудня 2001 р. Міністерство праці та соціальної політики України своїм наказом № 549 затвердило Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці, Типове положення про дитячий будинок-інтернат, Типове положення про психоневрологічний інтернат. Наказ Міністерства соціального захисту населення України від 1 квітня 1997 р. № 43 втратив силу. Названі вище положення діють і сьогодні. Зміни в них порівняно з раніше чинним, в основному, є редакційними і пов'язані зі зміною назви міністерства.
II . Забезпечення населення технічними засобами реабілі тації. Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 15 березня 1994 р. за № 25 затверджено Інструкцію про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами.
Структура Інструкції:
1. Загальні положення.
2. Порядок забезпечення населення протезно-ортопедични
ми виробами (крім ортопедичного взуття).
3. Порядок забезпечення населення ортопедичним взуттям.
4. Порядок забезпечення населення спеціальними засобами
пересування (крім моторизованих засобів).
5. Порядок забезпечення населення індивідуальними при
строями та засобами реабілітації.
6. Строки виготовлення і ремонту протезно-ортопедичних
виробів і ортопедичного взуття. Гарантійні зобов'язання під-
приємств-виготівників.
Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні
7. Порядок оплати протезно-ортопедичних виробів та ремонту їх.
Одночасно із затвердженням цієї Інструкції втратила чинність Інструкція про порядок забезпечення громадян протезно-ортопедичними виробами від 12 березня 1990 р.
Діяла Інструкція недовго. Наказом Мінсоцзахисту України від 26 травня 1998 р. № 88 було затверджено нову Інструкцію про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами. З метою вдосконалення системи забезпечення інвалідів, пенсіонерів та інших громадян протезно-ортопедичними виробами 9 березня 2000 р. під тією ж назвою затверджено нову Інструкцію. Тепер діє Інструкція про порядок забезпечення населення України технічними засобами реабілітації, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 8 грудня 2003 р. № 331.
III . Забезпечення інвалідів автомобілями. Постановою Кабінету Міністрів України 6 лютого 1992 р. № 62 затверджено Порядок забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і мотоколясками. У зв'язку з цим втратила чинність Інструкція про порядок забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і мотоколясками, затверджена постановою Ради Міністрів УРСР від 7 квітня 1977 р. № 179.
Кабінет Міністрів України своєю постановою від 29 грудня 1993 р. № 1071 встановив, що автомобілі "Запорожець" з ручним управлінням і мотоколяски продаються на пільгових умовах з оплатою 7 % їх вартості: а) інвалідам за наявності у них медичних показань на право одержання автомобіля з ручним керуванням або мотоколяски і відсутності протипоказань до водіння їх; б) батькам або родичам (якщо немає у них протипоказань до водіння), які здійснюють догляд за дітьми-інваліда-ми та інвалідами з дитинства, хворими на дитячий церебральний параліч за наявності в цих інвалідів медичних показань на право одержання автомобіля з ручним керуванням або мотоколяски; в) інвалідам з числа військовослужбовців, яким за
378
379
Глава 6
Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні
висновком відповідної медико-соціальної експертної комісії управління автомобілем із звичайним керуванням утруднено. 93 % вартості зазначених транспортних засобів оплачується за рахунок коштів державного бюджету.
Іншою постановою від 22 серпня 1994 р. № 575 Кабінет Міністрів України встановив, що інвалідам, які мають право на одержання автомобіля з ручним керуванням, надається замість автомобіля "Запорожець" автомобіль "Таврія" з ручним керуванням.
Міністерство охорони здоров'я України наказом від 23 січня 1995 р. № 13 затвердило Перелік медичних показань на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням.
Зараз забезпечення інвалідів автомобілями здійснюється на підставі таких нормативних актів: Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999; Положення про виплату інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1998 р. № 296; Інструкції із застосування Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 вересня 1998 р. № 155.
IV . Забезпечення населення санаторно-курортними путів ками. Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 25 грудня 1997 р. № 42 затвердив Інструкцію про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоровчих установ в органах соціального захисту населення України. Нею замінено Інструкцію про порядок обліку, зберігання, розподілу і видачі путівок у санаторії, пансіонати та будинки відпочинку в органах соціального забезпечення Української РСР, затверджену наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 26 квітня 1990 р. № 67. Інструкція передбачає порядок забезпечення санаторно-курортними путівками громадян, які не
працюють та отримують пенсію в органах соціального захисту населення.
V . Соціальне обслуговування непрацездатних за місцем проживання. Уперше Типове положення про територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома системи соціального забезпечення Української РСР було затверджено наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 15 травня 1991р. №60.
Територіальний центр розглядався як державна установа, що надавала побутову і медико-соціальну допомогу одиноким непрацездатним громадянам в умовах стаціонарного, тимчасового, денного перебування і вдома. До складу територіального центру могли входити (не менше двох) такі форми обслуговування: відділення соціальної допомоги вдома; відділення денного перебування; лікувально-оздоровчі комплекси та реабілітаційні відділення; стаціонари або стаціонарні відділення для постійного чи тимчасового перебування одиноких непрацездатних громадян; лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці промислових підприємств, сільські підсобні господарства для залучення до посильної праці пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; дієтичні їдальні та ін., що діють на основі госпрозрахунку, оренди тощо відповідно до чинного законодавства; клуби пенсіонерів та ветеранів; інші форми обслуговування.
Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 1 квітня 1997 р. затверджені два нормативні акти — Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і Типове положення (взірцеве) про відділення соціальної допомоги вдома. Цим наказом скасований наказ МСЗ УРСР від 15 травня 1991 р. № 60.
VI . Соціальне обслуговування ветеранів та інвалідів в інших спеціалізованих закладах. Постановою Кабінету Міністрів
380
381
Глава 6
України від 15 листопада 1996 р. № 1394 затверджене Положення про Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни. Він розташований в с Циблі Київської області і підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України. У центрі створені необхідні умови: 1) для тривалого перебування у ньому самотніх тяжкохворих, їхнього медичного і соціального обслуговування; 2) проведення медико-соціальної експертизи хворих та оформлення їм групи інвалідності, вжиття заходів для виплати пенсій тим, хто перебуває на тривалому лікуванні; 3) надання протезної допомоги інвалідам і ремонту протезних виробів спеціалістами виїзних медико-технічних бригад концерну "Укрпротез"; 4) надання психокорекційної допомоги; 5) надання консультацій з питань пенсійного законодавства і соціального захисту ветеранів.
Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Фонду України соціального захисту інвалідів від 11 червня 1999 р. № 96/187/146/55 затверджене Типове положення про центр професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів. Цей центр має статус соціально-медичної установи для інвалідів І—III груп для тимчасового перебування незалежно від віку, які мають відповідні медичні показання і потребують вжиття заходів щодо професійної, соціальної та медичної реабілітації з метою забезпечення адаптації їх у суспільному житті, подальшої зайнятості, економічної і побутової самостійності.
Вказані вище відомства наказом від 10 липня 2002 р. № 313/395/248/92 затвердили Типове положення про центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Такий центр розглядається як спеціальний навчально-виховний заклад системи праці та соціального захисту населення, що здійснює роботу з реабілітації, соціальної адаптації та реабілітації у поєднанні з навчанням та вихованням дітей-інвалідів з фізичними або розумовими вадами без відриву їх від сім'ї із залученням до участі в реабілітаційному процесі батьків, інших членів сім'ї дитини.
Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні
VII . Соціальне обслуговування інвалідів органами МСЕК.
Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя. Основними нормативними актами, що були прийняті в Україні, є: Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83; Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221; Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83; Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 грудня 1991 року № 16—01/20 (замінена однойменною інструкцією від 7 квітня 2004 р. № 183). Особливість цих правових актів полягає в їх стабільності порівняно з іншими, що оновлювалися через кілька років.
VIII . Важливою подією стало прийняття Верховною Радою
України 19 червня 2003 р. Закону України "Про соціальні по
слуги". Він очолив правовий масив у сфері правового регулю
вання надання соціальних послуг. Раніше відповідні відноси
ни регулювалися підзаконними актами. З прийняттям цього
Закону почався новий етап в оновленні нормативних актів у
цій сфері з наданням пріоритету законам, зокрема, прийнято
Закон України від 10 липня 2003 р. № 1102-IV "Про поховання
та похоронну справу".
6.5.4. Соціальний захист населення
І. Разом з незалежністю Україна отримала всі проблеми Чорнобильської катастрофи, які їй доводиться самотужки вирішувати. Нагальною стала проблема створення надійної сис-
382
383
Глава 6
теми захисту людей від цього екологічного лиха. 28 лютого 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Структура Закону:
I. Загальні положення.
II. Статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи.
III. Єдина система реєстрації та медичного забезпечення осіб,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
IV. Соціальний захист громадян, які постраждали внаслі
док Чорнобильської катастрофи. Загальні компенсації та
пільги.
V. Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
VI. Захист населення, яке потерпіло від Чорнобильської
катастрофи.
VII. Особливості регулювання праці громадян, які працю
ють на територіях радіоактивного забруднення.
VIII. Пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорії 1,
2,3,4.
IX. Громадські об'єднання осіб, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи.
X. Заключні положення.
У новій редакції цей Закон прийнятий Верховною Радою України 19 грудня 1991 р. і зі змінами та доповненнями діє і тепер. Він передбачає комплекс організаційно-правових заходів із соціального захисту всіх осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.
II. З метою забезпечення соціального захисту населення у зв'язку з реформуванням роздрібних цін Рада Міністрів УРСР прийняла 28 березня 1991р. спеціальну Постанову за №72, якою було затверджено перелік продовольчих і непродовольчих товарів та послуг, у зв'язку з підвищенням державних роз-
384
Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні
дрібних цін, на які проводяться компенсаційні виплати населенню, та визначено основні принципи компенсації цих витрат. Постанова передбачала порядок і мінімально гарантовані розміри підвищення доходів таким категоріям населення: працюючим громадянам; сім'ям з дітьми; учнівській молоді; пенсіонерам, інвалідам і членам сімей, які втратили годувальника; безробітним; окремим категоріям громадян (працівникам органів внутрішніх справ, в'язням). Одночасно пропонувалося заінтересованим відомствам підвищити грошові норми витрат на харчування, придбання м'якого інвентарю та обмундирування, предметів комунально-побутового й господарського призначення і на навчальну мету в лікарнях, поліклініках, дитячих дошкільних закладах, школах, дитячих будинках та інтернатах, будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів. Пізніше уряд неодноразово приймав постанови, спрямовані на захист населення від інфляційних процесів у державі.
III. Першим нормативним актом, який визначив основи со
ціальної захищеності інвалідів і закріплював рівні з усіма інши
ми громадянами можливості для участі в економічній, по
літичній і соціальній сферах суспільства та створював необхідні
умови, які б забезпечували можливість вести відповідний спосіб
життя згідно з індивідуальними здібностями й інтересами, був
Закон УРСР від 21 березня 1991 р. "Про основи соціальної за
хищеності інвалідів в Українській РСР". Зразком для його
прийняття послужив Закон СРСР від 11 грудня 1990 р. № 69
"Про основні засади соціальної захищеності інвалідів в СРСР".
Законом України від 13 липня 2000 р. № 1926-ІИ цей Закон було доповнено статтями 14-1—14-3, які стосувалися порядку оформлення дозволів підприємствам і організаціям громадських організацій інвалідів на право користування пільгами, створення і діяльності міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та її органів на місцях.
| 385 |
IV. У преамбулі Закону УРСР від 17 квітня 1991 р. № 962-ХІІ
"Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" дано
25 — 5-747
25" |
Глава 6
політичну оцінку певним подіям, які привели до масових репресій, і підкреслювалося, що реабілітація жертв політичних репресій має охоплювати весь період після 1917 р. до моменту набрання чинності цим Законом і поширюватися на осіб, необгрунтовано засуджених за цей час судами УРСР або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включно з позбавленням життя чи волі, переселенням у примусовому порядку, висланням і засланням за межі республіки, позбавленням громадянства, примусовим поміщенням до лікувальних закладів, позбавленням чи обмеженням інших громадських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру. У преамбулі зазначалось, що цим Законом ліквідовуються наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян УРСР, поновлюються їхні права, встановлюється компенсація за незаконні репресії та пільги реабілітованим. Він складався з 9 статей.
Для реабілітованих осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення в лікувальні заклади, встановлювалась компенсація в розмірі 140 крб. за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 12 тис. крб. Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачувалося до 3000 крб., а решта належних грошей — протягом наступних 5 років (ст. 5).
Реабілітованим час утримування під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікування зараховувався в потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудової пенсії. Ст. б передбачала й інші пільги реабілітованим особам.
Приймались нормативні акти щодо соціального захисту військовослужбовців, ветеранів війни та праці. Основними серед них були: Закон України від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХИ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхній сімей", Закон України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту", Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3 721-XII "Про основні за-
386
Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні
сади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", Закон України від 24 березня 1998 р. "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їхній соціальний захист". Приймалися правові акти, що стосувалися соціального захисту окремих категорій держслужбовців та осіб, прирівняних до них, а також щодо осіб, хворих на певні захворювання.
VI. 4 лютого 1995 р. Кабінет Міністрів України видав Постанову № 89 "Про надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг", щоб частково компенсувати оплату за житлово-комунальні послуги (користування житлом, водою, тепло- та газопостачання і водовідве-дення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) в умовах підвищення цін. Ця Постанова реалізовувалася через Програму житлових субсидій. З 1 травня 1995 р. в країні почали функціонувати служби житлових субсидій. Пізніше з цього питання приймалися відповідні урядові рішення з метою вдосконалення порядку надання цих субсидій.
Контрольні запитання
1. Назвіть види допомоги і самодопомоги, що надавалися
старим і сиротам в общинах давніх слов'ян.
2. Назвіть основні форми князівської благодійності в Ки
ївській Русі.
3. У чому полягав вплив християнства на розвиток благо
дійності в Київській Русі?
4. Які особливості монастирсько-церковних форм опіки?
5. Назвіть етапи становлення і розвитку державної системи
соціальної опіки.
6. Які основні форми державної підтримки найбільш злиден
них верств населення?
387
Глава 6
7. У яких формах надавали соціальну допомогу благодій
ницькі організації на землях України до початку XX ст.?
8. Назвіть основні напрями і результати соціальної діяль
ності земських, губернських і повітових органів.
9. Які види соціальної допомоги надавалися міськими орга
нами самоврядування.
10. Розкажіть про правове регулювання соціального забезпе
чення осіб, які перебували на державній службі.
11. Розкажіть про правовий захист соціальних прав військо
вослужбовців у царській Росії.
12. Назвіть перші законодавчі акти, що стосувалися соціаль
ного страхування робітників.
13. Дайте загальну характеристику соціального забезпечен
ня населення України в 1917—1922 pp.
14. Назвіть основні риси радянської системи соціального за
безпечення.
15. Який вплив на матеріальне забезпечення робітників і
службовців у СРСР мав Закон від 14 липня 1956 р. "Про дер
жавні пенсії"?
16. Розкрийте значення Закону від 15 липня 1964 р. "Про
пенсії і допомоги членам колгоспів" для матеріального забез
печення селянства.
17. Які основні нормативні акти у сфері соціального забезпе
чення були прийняті в СРСР напередодні його розпаду?
18. Дайте загальну характеристику стану соціального забез
печення в перші роки незалежної України.
Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні
3. ГринюкД.О. Становлення загальнообов'язкового держав
ного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням // Держава і право: 36. наук, праць. — Юридичні
і політичні науки. — Випуск 21. — К.: Ін-т держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. — С. 328—334.
4. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії //
Соціальний захист. — 2003. — № 2. — С 20—24; № 3. —
С. 29—33.
5. Ніколаюк Т. Соціальне забезпечення робітників України
у 1929—1934 роках // Соціальний захист. — 1999. — № 3. —
С 74—76.
6. Скоробагатько А.В. Історико-правовий розвиток законо
давства про пенсійне забезпечення наукових працівників у пе
ріод входження України до складу СРСР (1925—1990 роки) //
Держава і право: 36. наук, праць. — Юридичні і політичні на
уки. — Випуск 21. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Ко
рецького НАН України, 2002. — С 381—389.
7. Янкович 0.1. Історія розвитку соціальної роботи в Україні
// Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Зверева,
О.В. Безпалько, СЯ. Марченко та ін.; За заг. ред. І.Д. Звєрє-
вої, Г.М. Лактіонової. — К.: Центр навч. літ-ри, 2004. — С.15—
25.
Література
1. Андріїв В.М. Соціальне страхування: історія проблеми //
Соціальний захист. — 1999. — № 2. — С 43—51.
2. Горілий А.Г. Історія соціальної роботи в Україні: Конспект
лекцій. — Тернопіль: ТАНГ, 2001. — 68 с
388
389
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
1. Андріїв В.М. Відповідальність підприємств у соціальному
забезпеченні // Соціальний захист. — 1998. — № 4. — С. 39—43.
2. Андріїв ВМ. Деякі питання державно-правового забезпечен
ня прав і інтересів громадян // Актуальні проблеми політики: 36.
наук, праць. — Випуск № 13—14. — 2002. — С 598—600.
3. Андріїв В.М. До питання про трудовий стаж у пенсійному
забезпеченні // Право України. — 1997. — № 8. — С. 57—60.
4. Андріїв В.М. Жінки і ринок праці: деякі тендерні аспекти
// Рівність чоловіків і жінок в Україні: правові аспекти: Мате
ріали Міжнарод. наук.-практ. конф. — К., 2000. — 20—21 ли
стопада. — С 174—178.
5. Андріїв В.М. Законодавчі засади соціального забезпечен
ня // Введення у соціальну роботу. — К.: Фенікс, 2001. —
С 95—123.
6. Андріїв В.М. Значення трудового стажу в призначенні до
помог // Проблеми права: Наук.-практ. зб. — Випуск № 1. —
1997. — С 116—124.
7. Андріїв В.М. Значення трудового стажу для оплати праці
// Праця і зарплата. — 1997. — № 9.
391
Додаткова література
Додаткова література
8. Андріїв В.М. Значення трудового стажу як юридичного
факту виникнення трудових правовідносин // Соціальний за
хист. — 1997. — № 3. — С 59—63.
9. Андріїв В.М. Класифікація і юридичне значення трудово
го стажу в праві соціального забезпечення // Право України.
— 1997. — № 5. — С 62—67.
10. Андріїв В.М. Особливості підтвердження стажу за показни
ками свідків // Соціальний захист. — 1997. — № 1. — С 59—61.
11. Андріїв В.М. Поняття і класифікація процесуальних га
рантій в пенсійному забезпеченні // Право України. — 1998. —
№8. — С 47—49.
12. Андріїв В.М. Про перспективи реформування пенсійної
системи // Вісник Академії праці і соціальних відносин Феде
рацій профспілок України. — 1999. — № 2. — С. 66—68.
13. Андріїв В.М. Роль трудового стажу в забезпеченні високо
продуктивної праці // Проблеми права: Наук.-практ. зб. — Ви
пуск № 2. — 1998. — С 3—16.
14. Андріїв В.М. Трудовий стаж і право на відпустки // Про
блеми права: Наук.-практ. зб. — Випуск № 1. — 1997. —
С 91—104.
15. Андріїв В.М. Трудовий стаж: поняття і правова природа //
Проблеми права: Наук.-практ. зб. — Випуск №1. — 1997. —
С 76—90.
16. Андріїв В.М. Чи захистить система соціального страхуван
ня людину // Право України. — 2001. — № 7. — С. 32—33.
17. Андріїв В.М. Шляхи вдосконалення правового регулюван
ня трудового стажу // Проблеми соціального захисту в Україні:
Матеріали наук.-практ. конференції 20—21 червня 1996 р. —
С 128—133.
18. Аронов Д. Страхові гарантії соціального захисту населен
ня // Україна: аспекти праці. — 1995. — № 1—2. — С. 37—41.
19. Артемвнтов В. Системи альтернативного пенсійного забез
печення. Світовий досвід // Профспілкові відомості. — 1995. —
№4.
20. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. — К.:
Знання, КОО, 1997. — С 66—98.
392
21. Безруков В., Вержиковсъка Н., Чайковська В. Концепція
розвитку геріатричної допомоги населенню України // Вісник
УАДУ. — 1999. — № 4. — С 371—375.
22. Безугла Я.І. Актуальні проблеми соціального забезпечен
ня і захисту в Україні // Проблеми соціального захисту в
Україні: Матеріали наук.-практ. конф. 20—21 червня 1996 р.
— Чернігів, 1996. — С 6—14.
23. Боднар І. Проблеми реформування системи соціального
захисту малозабезпечених верств населення // Праця і зарпла
та. — 1997. — №9.
24. Боднарук М. До питання поняття соціального страхуван
ня // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 7.
— С 75—76.
25. Боднарук М.І. Соціальне страхування в Україні: правові
аспекти становлення та розвитку. — Чернівці: Рута, 2002. —
247 с.
26. Болотіна Н.Б. Тендерний розвиток: міжнародні ініціати
ви і трансформація концепції // Актуальні проблеми політики:
Зб. наук, праць. — Випуск 10—11. — О., 2001. — С 114—119.
24. Болотіна Н. Б. Конституційні засади формування соціального права України. — О.: Юрид. л-ра, 2001. — С 250— 253.
28. Болотіна Н.Б. Соціальна політика і соціальне право Ук
раїни та Європейського Союзу: питання адаптації // Актуальні
проблеми політики: Зб. наук, праць. — Випуск 8. — О., 2000.
— С 212—217.
29. Варнхейген М. Розвиток системи державного пенсійного
забезпечення у США // Соціальний захист. — 1998. — Сер
пень. — С 92—99.
30. Вегера С Європейська соціальна хартія і Україна //
Україна: аспекти праці. — 2001. — № 7. — С. 28—35.
31. Вегера С Європейські соціальні стратегії і Україна //
Україна: аспекти праці. — 2001. — № 6. — С 29—35.
32. Гансова ЕА. Методологічні засади соціальної політики //
Актуальні проблеми політики: Зб. наук, праць. — О.: Астро-
принт, 1997. — Випуск 1—2. — С 84—90.
| 393 |
26 — 5-747
Додаткова література
Додаткова література
| | |
26" |
33. Гогоц Т. Соціальне забезпечення житлом // Предприни
мательство, хозяйство и право. — 2000. — № 11. — С. 51—53.
34. Гончарова Т., Жернаков В., Прилипко С. Підручник з пен
сійного забезпечення є, але чи є пенсійне право? // Право
України. — 1998. — № 12. — С. 138—140.
Зб.Грицина Є.П. Поняття соціального обслуговування // Актуальні проблеми політики. 36. наук, праць. — Випуск 12. — О., 2001. — С 252—255.
36. Гуменюк І. О. Конституційні гарантії права на соціальне
забезпечення в Україні // Сучасний конституціоналізм та кон
ституційна юстиція: Матеріали Міжнарод. наук.-практ. кон
ференції. — 2000. Жовтень. — О.: Юрид. літ-ра, 2001. —
С 264—266.
37. Гуменюк І.О. Міжнародні стандарти в сфері соціального
страхування // Актуальні проблеми політики: 36. наук, праць
/ Голов, ред. СВ. Ківалов, відп. за вип. Л.І. Кормна. — О.:
Юрид. літ-ра, 2002. — Випуск 13—14. — С 859—864.
38. Гуменюк І.О. Соціальне страхування в Україні: окремі
теоретичні питання // Актуальні проблеми держави та права:
36. наук, праць. — Випуск 9. — 2000. — С 180—186.
39. Данченко M . I . , Стпичинсъкий В.Є. Соціальна допомога
жінкам, сім'ям з дітьми: питання вдосконалення правового
регулювання // Правова держава. — 1992. — Випуск 1. —
С 87—91.
40. Дроботп Ж. Факт утримання як підстава призначення
пенсії в разі втрати годувальника // Актуальні проблеми дер
жави і права: 36. наук, праць. — Випуск 9. — С 122—123.
41. Єрмоловська О.Ю. Соціальний захист як фактор стабілі
зації житлового рівня населення в умовах трансформаційної
економіки: Автореф. дис... канд. екон. наук. — X., 1996.
42. ЗайчукБ., Боніславський А., Дідовик В. та ін. Нова техно
логія обігу персоніфікованих документів первинної звітності та
засоби її автоматизації для реформування пенсійної системи
України // Україна і аспекти праці. — 2001. — № 8. — С 27—34.
43. Зуб І. Проблеми реформування соціального страхування
в Україні // Профспілкові відомості. — 1995. — № 4.
394
44. Іванова І. Правові основи соціального захисту дітей-
інвалідів // Український часопис прав людини. — 1998. —
№3—4. — С 47—56.
45. Кір' ян Г., Лукович В. Страхова пенсійна виплата "цивілі
зованого" вигляду // Україна: аспекти праці. — 2002. — № 3.
— С 29—32.
46. Клемпарський М.М. Сучасний стан соціального захисту
працівників органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми
держави і права: 36. наук, праць. — Випуск 9. — С. 190—192.
47. Колбун В. Пенсійна система: навчальні проблеми, напря
ми реформування, соціально-економічне значення // Україна:
аспекти праці. — 2001. — № 7. — С 36—42.
48. Копєйчиков М. Соціальна держава як політична ре
альність // Вісник Академії правових наук України. — 1998.
— С 216—227.
49. Куницъкий Р.Й. Соціальний захист населення в умовах
переходу до ринкової економіки: Автореф. дис_ канд. екон.
наук. — Л., 1995.
50. Кучеру к О.В. До питання розвитку законодавства про
пенсії військовослужбовців за вислугу строків служби // Кон
цепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-
практ. конф. — К., 1996. — С 306—308.
51. Лібанова Е. Демографічні передумови кризи пенсійної
системи в Україні // Соціальний захист. — 1998. — Серпень.
— С 67.
52. Майданик РА. Персональний пенсійний рахунок: понят
тя і правова природа фідуціарного банківського вкладу //
Вісник юридичної науки. — Випуск 41. — С. 40—48.
53. Малюта В. Правовий статус професійного спортсмена як
суб'єкта трудового права і права соціального захисту // Право
України. — 1999. — С 76—78.
54. Марченко Т., Синъова Б. Проблеми соціальної реабілітації
інвалідів зору // Соціальна політика і соціальна робота. — 1998.
— № 1—2. — С 109—108.
55. Мигович І. Історичні корені й традиції благодійництва //
Соціальний захист. — 1996. — № 4. — С. 77.
395
Додаткова література
Додаткова література
56. 
Надточій Б. Соціальне страхування: адміністративна
організація та фінансування // Праця і зарплата. — 1998. — № 7.
57. Надточій Б. Соціальне страхування: його необхідно ре
формувати // Урядовий кур'єр. — 1996. — 12 березня.
58. Надточій Б. Чи подолає Україна "груповий егоїзм" у
пенсійному забезпеченні? // Україна: аспекти праці. — 2001.
— №6. — С 37—40.
59. Настюк ВЛ. Про соціальний захист працівників митних
органів // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. —
X.: Нац. юрид. акад. України, 2001. — Випуск 31. — С. 181—
185.
60. НечайА. Удосконалення правового забезпечення соціаль
ної допомоги в Україні // Право України. — 2000. — № 12. —
С 86—90.
61. Новіков В. Соціальна політика і пенсійне забезпечення //
Соціальний захист. — 1998. — Серпень. — С. 41.
62. Новікова О. Концепція соціальної політики України:
Проблеми і шляхи вирішення // Соціальна праця і соціальна
робота. — 1998. — № 1—2. — С 5—6.
63. Паламарчук В. Соціально-економічні права // Права
людини в Україні. — К., 1998. — С 74—80.
64. Панкевич О.З. Діяльність соціальної держави у гумані
тарній сфері: до характеристики деяких сучасних тенденцій //
Актуальні проблеми держави та права: 36. наук, праць. — Ви
пуск 9. — О., 2000. — С 231—239.
65. Плешко Е. Поняття прав та пільг військовослужбовців
в сучасному українському законодавстві // Актуальні пробле
ми політики. — 36. наук, праць. — Випуск 16. — О.: Юрид.
літ-ра, 2003. — С 651—655.
66. Плешко Е. Удосконалення правового механізму реалізації
конституційних гарантій соціального захисту військово
службовців в Україні // Сучасний конституціоналізм та консти
туційна юстиція: Матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф. —
Жовтень. — 2000. — О.: Юрид. літ-ра. — 2001. — С 267—271.
67. Плотнікова Т.В. Історично-правовий досвід СІЛА на по
чатку 3-х років: види соціальних допомог, наданих урядом
Ф.Д. Рузвельта // Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. — Чернігів, 1996. — С. 45—47.
68. Погорєлова С. Пенсії журналістам (норми, методика та
порядок призначення) // Вісник Пенсійного фонду України. —
2003. — № 11. — С 32—37.
69. Поліщук В.О. Пенсійне забезпечення громадян України:
проблеми сьогодення та перспективи майбутнього // Актуальні
проблеми політики: 36. наук, праць. — Випуск 12. — О., 2001.
— С 234—240.
70. Постовойтов Є. Проблема дітей-інвалідів та можливості
реалізації їхніх прав у сучасному українському суспільстві //
Український часопис прав людини. — 1998. — № 3—4. —
С 86—89.
71. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. /
B.C. Стичинський, І.В. Зуб, П.І. Мінюков та ін. — К.: Видав,
дім "Юридична книга", 2003. — 440 с
72. Прилипко С Право на пенсійне забезпечення та його ре
алізація в умовах ринкової економіки // Право України. —
2003. — № 2. — С 45—48.
73. Прилипко С. Солідарні засади у соціальному забезпеченні
// Право України. — 2003. — № 1. — С. 83—85.
74. Прилипко СМ. Пенсійне страхування в Україні // Про
блеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. — X.: Нац. юрид.
акад. України, 2001. — Випуск 31. — С 170—177.
75. Приходько С. Вдосконалення сфери соціального захисту
громадян з огляду на адміністративну реформу в Україні //
Право України. — 2000. — № 9. — С 30—33.
76. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян //
Право України. — 1999. — № 9. — С 22—24.
77. Приходько С. Здійснення громадянами права на соціаль
ний захист та гарантії його забезпечення // Право України. —
2000. — № 2. — С 18—22.
78. Приходько С. Соціальний захист громадян у контексті
реалізації Конституції України // Сучасний конституціоналізм
та конституційна юстиція: Матеріали Міжнарод. наук.-практ.
конф. — Жовтень. — 2000. — О.: Юрид. літ-ра, 2001. —
С 257—260.
396
397
Додаткова література
Додаткова література
79. Прокопенко В. Дві пенсії — право чи перспектива //
Право України. — 2001. — № 6. — С 90—92.
80. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реаль
ність // Право України. — 2000. — № 2. — С 16—19.
81. Прокопова Т.С. Деякі питання законодавства про соці
альне забезпечення та страхування // Концепція розвитку за
конодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. — К., 1996.
— С 324—326.
82. Прокопова Т.С. Питання соціального страхування та за
безпечення в Україні // Удосконалення трудового законодав
ства в умовах ринку / Відпов. ред. Н.М. Хуторян. — К.: Ін Юре,
1999. — С. 143—168.
83. Пустовойт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і сво
бод людини і громадянина в Україні // Право України. — 2000.
— № 3. — С 28—30.
84. Романенко С Україні необхідно сформувати систему
соціального захисту ринкового типу // Соціальний захист. —
1997. — №2. — С 59.
85. Романенко С. Чому Україні необхідно реформувати сис
тему соціального захисту? // Праця і зарплата. — 1997. — № 6.
86. Русу С, Левицъкий О. Особливості страхування військо
вослужбовців в Україні // Актуальні проблеми держави і пра
ва: 36. наук, праць. — Випуск 9. — С. 102—105.
87. Сергієнко О. Соціальна політика в сучасному світі та в
Україні // Україна: аспекти праці. — 2002. — № 1. — С 31—37.
88. Сивак С. Конституційні гарантії права на пенсійне забез
печення і пенсійна реформа // Право України. — 1997. — № 12.
— С 70—74.
89. Сивак С. Організаційно-правові основи недержавного
пенсійного забезпечення // Право України. — 1999. — № 1. —
С 119—121.
90. Сивак С Пенсійне страхування та пенсійна реформа: тео
ретичні основи // Право України. — 1999. — № 10. — С 61—63.
91. Сивак СМ. До питання про соціальний ризик // Вісник
Львів, нац. ун-ту ім. Івана Франка. — Сер. юрид. — Вип. 37. —
Л., 2002. — С 367—372.
398
92. Сивак CM . Правові підстави пенсійних правовідносин і
пенсійна реформа // Держава і право: Щорічник наук, праць
молодих вчених. — Випуск 2. — К.: Ін Юре, 1999. — С. 268—275.
93. Сивак СМ. Професійні недержавні пенсійні системи //
Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні:
Матеріали VIII регіональної наук.-практ. конф. — Л., 2002. —
С 235—237.
94. Сивак CM . Реформа пенсійного забезпечення в Україні:
професійні пенсійні системи // Вісник Львів, держ. ун-ту
ім. Івана Франка. — Сер. юрид. — Випуск 34. — Л., 1999. —
С 125—127.
95. Сивак CM . Страховий стаж як пенсійний юридичний
факт // Вісник Львів, держ. ун-ту ім. Івана Франка. — Сер.
юрид. — Випуск 36. — Л., 2001. — С 404—407.
96. Синчук С Теорія соціального ризику за правом соціально
го забезпечення // Право України. — 2003. — № 3. — С. 55—59.
97. Синчук CM . Соціальні пільги як вид соціального забез
печення в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав
людини в Україні: Матеріали IX регіон, наук.-практ. конф. —
Л., 2003. — С 356—358.
98. Синчук СМ., Бурак ВЛ. Право соціального забезпечен
ня України: Навч. посіб. / За ред. СМ. Синчук. — К.: Т-во
"Знання", КОО, 2003. — С.16—18
99. Сирота 7.М. Пенсійне забезпечення в Україні. — К.:
Юрінком Інтер, 1996. — 288 с
100. Скрипнюк О. Проблеми соціальної держави в контексті
концепції "державного механізму" // Право України. — 2000.
— МИ. — С 17—19.
101. Скрипнюк О., Тихна В. Соціальна держава і проблеми
забезпечення соціальної безпеки // Вісник Конституційного
суду України. — 2002. — № 2. — С 42—49.
102. Смирнов Д., Сусло P . Право на достатній життєвий рівень:
Конституція і діяльність // Український часопис прав люди
ни. — 1997. — № 2. — С 31—33.
103. Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соціальної
держави // Право України. — 2000. — № 11. — С 31—37.
399
Додаткова література
Додаткова література
104. Стаховська Н.М. Право громадян на соціальне забез
печення потребує судового захисту // Вісник Верховного суду
України. — 2000. — № 3. — С 31—35.
105. Стаховська Н.М. Соціальне забезпечення чи захист //
Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 8. —
С. 54—57.
106. Статків Б. Вдосконалення законодавства про допомо
ги // Право України. — 1997. — № 7. — С 19—22.
107. Сташків Б. Види матеріального забезпечення непраце
здатних за сімейним законодавством // Підприємництво, гос
подарство і право. — 2003. — № 7. — С 28—32.
108. Сташків Б. Загальна характеристика юридичних фак
тів у пенсійному забезпеченні // Право України. — 1998. —
№1. — С. 115—119.
109. Сташків Б. Проблеми соціального захисту населення у
конституційному праві // Місцеве самоврядування та статутне
право в Україні: 36. мат. — Чернігів: Чернігівські обереги, 2003.
— С 36—39.
110. Сташків Б. Соціальному обслуговуванню — законодав
че закріплення // Право України. — 1997. — № 10. — С. 31—
35.
111. Сташків Б. Судовий захист — соціальним правам гро
мадян // Право України. — 1996. — № 10. — С.ЗО—33.
112. Сташків Б.І. Грошові виплати матерям (батькам), за
йнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років // Со
ціальний захист. — 1998. — № 4. — С 44—48.
113. Сташків Б.І. Державні органи України, які здійснюють
управління у сфері соціального забезпечення інвалідів // Со
ціальний захист. — 2001. — № 7. — С 43—48.
114. Сташків Б.І. Деякі аспекти проблеми юридичних фак
тів у теорії права // Проблеми права: Наук.-практ. зб. — Ви
пуск 1. — Чернігів: Юрист, 1997. — С 3—20.
115. Сташків Б.І. Деякі питання вдосконалення законодав
ства про соціальне забезпечення // Вісник Академії праці і соці
альних відносин Федерації профспілок України. — 1999. —
№ 2. — С 53—56.
400
116. Сташків Б.І. До питання про встановлення фактів, що
мають юридичне значення для пенсійного забезпечення // Про
блеми соціального захисту в Україні: Матеріали наук.-практ.
конф. (20—21 червня 1996 р.). — Чернігів, 1996. — С. 116—
128.
117. Сташків Б.І. До питання про позасудовий порядок вста
новлення фактів, що мають юридичне значення для пенсійного
забезпечення // Наук, вісник Чернівецького ун-ту. — Сер.
"Правознавство". — Випуск 4—5. — Чернівці, 1996. — С.40—
52.
118. Сташків Б.І. Докази та доказування у пенсійному за
безпеченні // Проблеми права: Наук.-практ. зб. — Випуск І. —
Чернігів: Юрист, 1997. — С. 62—75.
119. Сташків Б.І. Допомога на дітей військовослужбовців
строкової служби // Народна армія. — 1999. — 19 серпня. —
№ 154 (1847). — С 4.
120. Сташків Б.І. Допомога на дітей віком до 16 років (учнів
— до 18 років) // Соціальний захист. — 1999. — № 3. — С. 60—
65.
121. Сташків Б.І. Допомога на дітей одиноким матерям //
Соціальний захист. — 1998. — № 1. — С. 53—61.
122. Сташків Б.І. Допомога на дітей, які перебувають під
опікою чи піклуванням // Соціальний захист. — 1999. — № 6.
— С 60—65.
123. Сташків Б.І. Допомога на поховання // Соціальний за
хист. — 1998. — № 3. — С 45—52.
124. Сташків Б.І. Допомога по вагітності та пологах // Про
блеми права: Наук.-практ. зб. — Випуск І. — Чернігів: Юрист,
1998. — С 37—52.
125. Сташків Б.І. Допомога по догляду за дитиною // Соці
альний захист. — 1998. — № 5. — С. 55—62.
126. Сташків Б.І. Допомога по догляду за дитиною-інвалі-
дом // Соціальний захист. — 1998. — № 6. — С. 60—65.
127. Сташків Б.І. Одноразова допомога при народженні ди
тини // Проблеми права: Наук.-практ. зб. — Випуск І. —
Чернігів: Юрист, 1998. — С 53—63.
401
Додаткова література
Додаткова література
128. Сташків Б.І. Особливості встановлення деяких юридич
них фактів у пенсійному забезпеченні: Брошура. — ЧЮК:
Юрист, 1997. — 49 с.
129. Сташків Б.І. Позасудовий порядок встановлення фак
тів, що мають юридичне значення для пенсійного забезпечення
// Наук, вісник Чернівецького ун-ту. — Сер. "Правознавство".
— Випуск 1. — Чернівці, 1996. — С.139—150.
130. Сташків Б.І. Правове регулювання праці інвалідів //
Соціальний захист. — 2000. — № 6. — С 54—63.
131. Сташків Б.І. Правовий статус інвалідів // Соціальний
захист. — 2001. — № 11. — С 11 — 13; № 12. — С. 50—52.
132. Сташків Б.І. Професійна реабілітація інвалідів // Соці
альний захист. — 2001. — № 1. — С 41—44.
133. Сташків Б.І. Розгляд судами справ про встановлення
фактів, що мають юридичне значення для пенсійного забезпе
чення // Соціальний захист. — 1997. — № 3. — С 49—58.
134. Сташків Б.І. Соціальне обслуговування громадян похи
лого віку та інвалідів у стаціонарних установах: Брошура. —
Чернігів, 1999. — 75 с
135. Сташків Б.І. Соціальні установи по роботі з інваліда
ми // Соціальний захист. — 2002. — № 6. — С 49—53.
136. Сташків Б.І. Судовий захист конституційного права на
соціальне забезпечення // Актуальні проблеми політики: 36.
наук, праць. — Випуск 13—14. — О.: Юрид. літ-ра, 2002. —
С 593—597.
137. Сташків Б.І. Судовий порядок встановлення фактів, що
мають юридичне значення для пенсійного забезпечення // Соці
альний захист. — 1996. — № 3. — С 50—63; № 4. — С. 57—63.
138. Сташків Б.І. Тимчасова допомога на неповнолітніх
дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів // Соці
альний захист. — 1998. — № 7. — С 41—49.
139. Сташків Б.І. Факти, що мають значення для забезпе
чення пенсіями // Соціальний захист. — 1997. — №2. —
С 68—76; № 4. — С. 67—71.
140. Сташків Б.І. Фактичні склади правовідносин з приво
ду надання соціальних послуг // Проблеми права: Наук.-практ.
зб. — Випуск І. — Чернігів: Юрист, 1997. — С 41—61.
402
141. Сташків Б.І. Шляхи вдосконалення пенсійного законо
давства: тендерний підхід // Рівність жінок і чоловіків в
Україні: правові аспекти: Матеріали Міжнарод. наук.-практ.
конф. — Україна, Київ, 20—21 листопада 2000 року. — К., 2001
— С 189—194.
142. Сташків Б.І. Юридичні факти в пенсійному забезпе
ченні та їх класифікація // Проблеми права: Наук.-практ. зб.
— Випуск І. — Чернігів: Юрист, 1998. — С 22—36.
143. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві про допомоги //
Проблеми права: наук.-практ. зб. — Випуск 1. — Чернігів:
Юрист, 1997. — С 21—40.
144. Стичинський Б. Щодо галузевої належності інституту
недержавного пенсійного забезпечення // Право України. —
2003. — № 8. — С 93—97.
145. Стичинський В. Соціальний захист громадян: пробле
ми та гарантії // Право України. — 1993. — № 3. — С 18—20.
146. Сучков В. Деякі проблеми діяльності притулків для не
повнолітніх // Український часопис прав людини. — 1998. —
№3—4. — С 89.
147. Тернес М., Ганслі. Соціальна політика та соціальне за
безпечення за ринкової економіки. — К., 1996.
148. Удовенко Г. Як реформувати систему соціального забез
печення // Віче. — 1999. — № 1. — С 49—58.
149. Фединяк Г. Регулювання працевлаштування та соціаль
ного захисту громадян України за кордоном // Право України.
— 1998. — № 2. — С 64—68.
150. Харитонова CO ., Харитонова O . I . Категорія "соціального
права" у загальній системі права // Актуальні проблеми держави і
права: Зб. наук, праць. — 2000. — Випуск № 9. — С. 26—31.
151. Хмелевська О. Організаційно-економічний механізм ре
формування пенсійної системи // Вісник УАДУ. — 1999. —
№4. — С 265—274.
152. Шумна ЛЛ. Дзвони Чорнобиля // Соціальний захист.
— 2000. — № 4. — С. 26—30.
153. Шумна Л.П. Інвалідність та її правові наслідки // Ак
туальні проблеми політики: Зб. наук, праць / Голов, ред.
403
Додаткова література
Додаткова література
 | |
С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. — О.: Юрид. літ-ра, 2001. — Випуск 12. — С 244—247.
154. Шумна Л.П. Конституційно-правовий статус інвалідів
в Україні // Актуальні проблеми політики: 36. наук, праць /
Голов, ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. — О.: Юрид.
літ-ра, 2001. — Випуск 10—11. — С 738—742.
155. Шумна Л.П. Пенсії по інвалідності від загального за
хворювання: умови призначення і розміри // Актуальні про
блеми держави та права: 36. наук, праць. — Випуск 9. — О.:
Астропринт, 2000. — С 166—171.
156. Шумна Л.П. Правове регулювання пенсійного забезпе
чення інвалідів-чорнобильців // Соціальний захист. — 1999.
— № 8. — С 44—48.
157. Шумна Л.П. Правовий статус жінок-інвалідів в Украї
ні: окремі питання // Рівність жінок і чоловіків в Україні:
правові аспекти: Матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф. —
К.: ПРООН, 2001. — С 195—199.
158. Шумна Л.П. Судовий порядок оскарження рішень ме-
дико-соціальної експертної комісії (МСЕК) // Актуальні про
блеми політики: 36. наук, праць / Голов, ред. С.В. Ківалов, відп.
за вип. Л.І. Кормич. — О.: Юрид. літ-ра, 2002. — Випуск 13. —
С 600—603.
159. Юровська В. Правовий статус застрахованих осіб //
Право України. — 2003. — № 4. — С. 26—29.
160. Яковюк І. Виникнення та розвиток концепції соціаль
ної держави // Вісник Академії правових наук України. — 2001.
— 2/25. — С 25—34.
161. Яковюк І. Про обсяг поняття "соціальна держава" (на
основі порівняльного аналізу моделей ФРН і України) // Пра
во України. — 1998. — № 11. — С 26—28.
162. Яковюк І. Соціальна держава: до визначення змісту по
няття // Вісник Академії правових наук України. — 2001. —
№ 3/26. — С 37—46.
163. Яременко О., Солдатенко М. Пенсійне забезпечення:
сучасне і майбутнє Україна. — Аспекти праці. — 1998. — № 3.
— С 35—38.
164. Яценко В. Солідарний та індивідуалістичний підхід щодо реформування пенсійної системи // Соціальний захист. — 1998. — Серпень. — С 46—60.
404
405
Навчальне видання
Серія "Вища освіта XXI століття"
СТАШКІВ Богдан Іванович
ТЕОРІЯ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Навчальний посібник
Підп. до друку 02.02.2005. Формат 60x84 1/16. Папір офс. Друк офс. Ум. друк. арк. 23,7. Обл.-вид. арк. 22,1. Зам. № 5-747
Видавництво "Знання"
01034, м. Київ-34, вул. Стрілецька, 28
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 1591 від 03.12.2003.
Тел.: (044) 234-80-43, 234-23-36
E-mail: sales@znannia.com.ua http:// www.znannia.com.ua
ЗАТ "ВІПОЛ", ДК № 15. 03151, м. Київ, вул. Волинська. 60
В Україні книгу можна придбати за адресами:
м. Київ, вул. М. Грушевського, 4, маг. "Наукова думка", тел. (044)228-06-96;
м. Київ, Майдан Незалежності, ТЦ "Глобус", маг. "Книжковий світ", тел.
(044)238-59-41;
м. Київ, вул. Стрілецька, 13, маг. "Абзац", тел. (044)238-82-65;
м. Вінниця, вул. Гагаріна, 2, маг. "Буква-Вінниця", тел. (0432)52-01-64;
м. Горлівка, просп. Перемоги, 16, маг. "Буква";
м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 15, маг. "Галерея книги", тел. (0562)36-
05-38;
м. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 67, ТЦ "Гранд Плаза", маг. "Книжковий
всесвіт",
тел. (056)740-10-38;
м. Донецьк, вул. Артема, 147-а, маг. "Будинок книги", тел. (0622)55-44-76;
м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 42, маг. "Буква-Євпаторія", тел. (06569)3-31-44;
м. Запоріжжя, просп. Леніна, 147, маг. "Вуква-Запоріжжя", тел. (0612)49-00-08;
м. Івано-Франківськ, Вічовий майдан, 3, маг. "Сучасна українська книга", тел.
(03422)3-04-60;
м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 44, Книжковий дім "Буква", тел.
(0342)77-56-49;
м. Кіровоград, вул. К. Маркса, 51, маг. "Буква";
м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 38-а, маг. "Буква", тел. (0564)78-92-83;
м. Луцьк, просп. Волі, 41, маг. "Знання", тел. (03322)4-23-98;
м. Львів, вул. Шевська, 6/2, Книжковий дім "Буква", тел. (032) 294-82-08;
м. Львів, просп. Шевченка, 16, маг. "Ноти", тел. (0322)72-67-96;
м. Львів, просп. Шевченка, 8, книгарня ДВЦ НТШ, тел. (0322)79-85-80;
м. Миколаїв, вул. Радянська, 13, маг. "Буква", тел. (0512)47-61-61;
м. Нікополь, вул. Першотравнева, 3, маг. "Буква", тел. (0566)68-86-10;
м. Одеса, вул. Преображенська, 59/61, маг. "Книголов", тел. (0482)34-75-99;
м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14, маг. "Книжкова перлина", тел. (0482)35-84-04;
м. Рівне, просп. Миру, 16, маг. "Буква-Рівне", тел. (0362)62-04-65;
м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 6, маг. "Знание", тел. (0652)27-54-68;
м. Сімферополь, вул. Сергєєва-Ценського, 4-а, маг. "Буква-Сімферополь", тел.
(0652)27-31-53;
м. Харків, вул. Петровського, 6/8, маг. "Вища школа", тел. (0572)47-80-20;
м. Херсон, вул. Суворова, 19, маг. "Буква", тел. (0552)22-31-64;
м. Хмельницький, вул. Подільська, 25, маг. "Книжковий світ", тел. (03822)6-
60-73;
м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 38, маг. "Світоч", тел. (0472)47-92-20;
м. Чернігів, вул. Леніна, 45, маг. "Будинок книги", тел. (04622)7-30-03;
м. Ялта, вул. Гоголя, 24, маг. "Буква-Ялта", тел. (0654)32-37-41.
Дата: 2019-03-05, просмотров: 239.
