5.1. Поняття, основні ознаки, види правовідносин у сфері со­
ціального забезпечення.

5.2. Передумови виникнення, зміни та припинення правовідно­
син у сфері соціального забезпечення.

5.3. Суб'єкти соціально забезпечувальних правовідносин.

5.4. Об'єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення.

5.5. Зміст соціально-забезпечувальних правовідносин.

5.6. Процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення.

234

235

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

5.1. Поняття, основні ознаки, види правовідносин у сфері соціального забезпечення

Правовідносини розглядаються удвох розуміннях: широко­му і вузькому. Тепер у широкому розумінні під правовідноси­нами розуміється особлива форма соціальної взаємодії, за якої учасники наділяються взаємними правами та обов'язками. Здійснення правовідношення забезпечується самими його учас­никами, а не державою. Реалізація суб'єктивних прав і обо­в'язків у цьому правовідношенні не може суперечити волі дер­жави і відбувається в особливому порядку. У цьому випадку правовідносини виникають не в розумінні впливу норм права на суспільні відносини, а у зв'язку із природно-історичною не­обхідністю. У такому правовідношенні реалізуються природні права людини, до яких належить право на соціальне забезпе­чення.

У навчальній літературі з теорії права наводяться два визна­чення правових відносин, що розглядаються у вузькому ро­зумінні: 1) це врегульоване нормами права суспільне відношен­ня, учасники якого наділені гарантованими державою суб'єк­тивними правами і юридичними обов'язками; 2) це суспільне відношення (або суспільний зв'язок), що виникає на підставі норм права, учасники якого наділені суб'єктивними правами. Підкреслюється, що ці визначення є правильними і все зале­жить від характеру суспільних відносин, які регулюють право. Є реальні відносини, які існували до права, незалежно від пра­ва, оскільки існує саме суспільство (відносини з приводу ви­робництва засобів існування, обміну виробленими продуктами, відтворення самої людини). До таких відносин підходить пер­ше визначення (врегульовані нормами права суспільні відноси­ни, що можуть існувати і без права). Відносини можуть вини­кати на підставі норм права, і при скасуванні їх зникають і відповідні правовідносини. У цьому разі правильним буде дру­ге визначення. Під це визначення підпадають правовідносини,

236

що виникають з приводу надання різних видів державного соці­ального забезпечення.

При висвітленні суті правовідношення цілком справедливо зазначається, що воно: 1) є формою здійснення права, а не фор­мою права; 2) є засобом регулювання суспільних відносин, а не регулятором їх (ним є норма права); 3) включає правомочну та зобов'язану поведінку і не залишає її за своїми межами; 4) не змінює характеру суспільних відносин за правового регулюван­ня їх, тобто відносини залишаються такими, якими були до їх опосереднення правовими нормами: економічними, політични­ми, духовними.

Правовідносинам у сфері соціального забезпечення, як і в інших галузях права, притаманні такі риси:

1. Правовідносини є особливим різновидом суспільних відно­ син у сфері соціального забезпечення. На ранніх стадіях свого зародження об'єднання людей (роди, племена, общини) муси­ли думати про непрацездатних, насамперед, про дітей і жінок. Пізніше ця турбота поширилася на стариків та інвалідів. З виникненням державності з'явилось і право, яке поступово почало втручатися у природний процес взаємодопомоги людей у разі настання складних життєвих ситуацій. До уваги бралися не разові, а типові ситуації, що постійно повторювались. Найоп-тимальніший варіант такої поведінки оформлявся у звичай, а пізніше — у правові норми. За допомогою норм права закріп­люються позитивні елементи у суспільних відносинах з мате­ріального забезпечення нужденних, моделюються нові відно­сини з приводу державного соціального забезпечення, корегу­ються існуючі. Суспільні відносини, що врегульовані нормами права, дістали назву правовідносин.

Правовідносини самі по собі не породжують якихось нових суспільних відносин, а виступають лише як вид чи форма само­го реального відношення, а окремо від нього, поза цим відно­шенням така форма взагалі існувати не може. Розподільчі відно­сини у сфері соціального забезпечення після врегулювання їх

237

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

нормами права не втрачають своїх властивостей, а стають особ­ливим різновидом цих відносин, їх формою, тобто правовідно­синами у сфері соціального забезпечення.

2. Правові відносини у сфері соціального забезпечення скла­
даються на підставі норм права. Норми права соціального за­
безпечення передбачають умови виникнення, зміни та припи­
нення правовідносин у цій галузі права. Лише через правовідно-
шення реалізуються норми права соціального забезпечення.
Немає норми права — немає і відповідного правовідношення. У
нормах права, крім юридичних фактів, закріплено коло осіб,
які можуть бути учасниками правовідносин, об'єкти таких
правовідносин, права й обов'язки, а отже і бажана поведінка
суб'єктів цих відносин, відповідальність за невиконання вимог
норм права.

Існує причинний зв'язок між нормою права та правовідно-шенням. З цього приводу в літературі висловлені дві точки зору, а саме: 1) правове відношення є результатом регулятивного впливу правової норми на суспільне відношення і схематично це виглядає так: норма права — фактичне відношення — пра­вовідношення; 2) правовідношення є не результатом, а засобом регулювання суспільних відносин і схема цього зв'язку інша: норма права — правовідношення — суспільне відношення. Спільним для цих точок зору є те, що норми права виступають передумовою виникнення та руху правовідношення. Тільки у правовідношенні досягається мета правової норми — упоряд­кування системи надання і отримання конкретного виду со­ціального забезпечення.