Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Право регулює такі вчинки людей, які контролюються свідо­містю і волею індивіда. Правовідношення у сфері соціального забезпечення виникає через волевиявлення його учасників: фізична особа звертається до органу соціального забезпечення з проханням призначити пенсію, допомогу чи надати соціаль­ну послугу, а компетентний орган, керуючись нормою права,

238

вирішує питання по суті. У правовідношенні реалізується як державна воля (закріплена у нормі права), так і індивідуальна воля його суб'єктів (конкретна поведінка, яка спрямована на досягнення певної мети за допомогою норм права).

Таким чином, правовідношення містить інтелектуальний і вольовий елемент. Під першим розуміють усвідомленість пове­дінки, що регулюється нормами права, а під другим — здатність особи розуміти значення своїх дій або керувати ними, тобто свідомо розпоряджатися своїми правами: виконувати обов'яз­ки в конкретному правовідношенні.

4. Правовідносини у сфері соціального забезпечення харак­
теризуються індивідуальним зв'язком між його суб'єктами. Цей

зв'язок проявляється в такому: 1) учасники правовідношення персоніфіковані, тобто названі поіменно. Чітко визначені орган соціального забезпечення, який має певні повноваження у сфері соціального захисту населення (названі його реквізити), та фізична особа, яка має право на конкретний вид соціального забезпечення (прізвище, ім'я та по батькові, місце проживан­ня, інші дані про неї); 2) суб'єкти права мають персональні права й обов'язки. У правовідношенні точно визначені кон­кретні, тільки їм належні, права й обов'язки його суб'єктів. Більшість правовідносин у сфері соціального забезпечення ма­ють двосторонній характер: право фізичної особи кореспондує обов'язок органу соціального забезпечення і навпаки; 3) на­явність індивідуального об'єкта, з приводу якого виникло пра­вовідношення. Ним виступає пенсія, допомога, соціальна по­слуга, компенсація, пільга.

5. Правовідносини у сфері соціального забезпечення охоро­
няються державою. Реалізація цих правовідносин гарантуєть­
ся можливістю державного примусу. Покладені на суб'єктів
правовідносин обов'язки, як правило, виконуються ними доб­
ровільно і відповідно до вимог норм права соціального забезпе­
чення. У випадку порушення диспозиції норми права настає
відповідальність, що передбачена санкцією правової норми.

239

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

Лише правовідносини знаходяться під контролем та захистом держави. Інші відносини не забезпечуються заходами держав­ного примусу. Закон гарантує кожному учаснику правовідно­син, у разі порушення його прав чи законних інтересів у сфері соціального забезпечення, звернутися до компетентного орга­ну за захистом. Нормативними актами детально передбачений порядок поновлення цих прав та законних інтересів.

Правовідносини у сфері соціального забезпечення можна класифікувати на певні види за критеріями, що застосовують­ся у теорії права та праві соціального забезпечення. Кожен вид цих правовідносин, у свою чергу, поділяється на окремі групи, а останні на правовідносини щодо надання конкретного виду матеріального забезпечення. З огляду на це, соціально-забез­печувальні правовідносини групують:

— за предметом правового регулювання (цільовим при­
значенням або генетичним і функціональним зв'язком чи за
місцем у механізмі правового регулювання) — на матеріальні
(основні) та процедурні (похідні). До перших належать право­
відносини з приводу призначення пенсій, надання грошових
допомог, компенсацій, пільг та соціальних послуг. До других
— правовідносини з приводу встановлення юридичних фактів,
реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечен­
ня, щодо розгляду в позасудовому порядку скарг з питань, що
стосуються соціального захисту населення;

— характером здійснюваних функцій (залежно від елемен­
та юридичної норми (диспозиції або санації), на основі якого
виникають правовідносини чи за змістом або способом реалі­
зації прав чи характером впливу) — регулятивні та охоронні.
Регулятивними є такі правовідносини, які виникають внаслі­
док правомірної поведінки фізичних осіб і органів соціального
забезпечення при реалізації належних їм прав і обов'язків.
Охоронні правовідносини, навпаки, виникають у зв'язку з не­
правомірною поведінкою суб'єктів соціально-забезпечувальних
відносин і спрямовані на примусове виконання покладених на
них обов'язків та поновлення порушених ними прав і законних

240

інтересів. У праві соціального забезпечення переважна біль­шість правовідносин належить до регулятивних;

—ступенем визначеності учасників правовідношення
(характером індивідуалізації, конкретизації суб'єктів) —
відносні й абсолютні. У відносних правовідносинах точно ви­
значені всі учасники — правомочні й зобов'язані особи. В абсо­
лютних правовідносинах відомий лише носій суб'єктивного
права, а всі інші особи зобов'язані не перешкоджати здійснен­
ню цього права. Соціально-забезпечувальні правовідносини
належать до відносних;

—характером дії зобов'язаної особи — активні й пасивні.
У перших зобов'язана особа мусить вчинити певні дії, а в дру­
гих — утримуватися від вчинення конкретних дій. Правовідно­
сини у сфері соціального забезпечення переважно входять у
групу активних, оскільки орган соціального захисту зобов'яза­
ний призначити чи надати конкретний вид соціального забез­
печення, тобто вчинити активні дії щодо реалізації суб'єктив­
ного права фізичної особи;

—кількісним складом суб'єктів — прості (правовідносини
тільки між двома учасниками) і складні (правовідносини між
трьома і більше учасниками). Соціально-забезпечувальні пра­
вовідносини, як правило, складаються між двома суб'єктами:
фізичною особою, яка потребує соціального захисту, та орга­
ном соціального забезпечення, до компетенції якого входить
надання конкретного виду матеріальної підтримки;

—розподілом прав і обов'язків між суб'єктами правовідно­
шення — односторонні (кожен з учасників щодо іншого має
тільки право чи обов'язки) і двосторонні (кожна із сторін має
як права, так і обов'язки). Останні переважають у праві соці­
ального забезпечення. Односторонні правовідносини виникають
у процесі благодійницької діяльності та при наданні гумані­
тарної допомоги;

241

— часом (строками) дії — правовідносини, що припиня­
ються однократним виконанням зобов'язань (протезування,
надання транспортних засобів, одноразова допомога), право­
відносини з абсолютним встановленням терміну існування в часі

16 — 5-747

 

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

(пенсії дітям у зв'язку з втратою годувальника, державні допо­моги сім'ям з дітьми), правовідносини з відносно невизначе-ним строком існування в часі (пенсії за віком, у зв'язку з інва­лідністю, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, утримання підопічних у будинках-інтернатах). За цим кри­терієм зазначені правовідносини поділяють на постійно трива­ючі, періодичні та разові;

— характером правовідношення, що визначається метою
правовідношення, — для призначення чи надання конкретно­
го виду соціального забезпечення або для розгляду спору з пи­
тань соціального забезпечення;

— формами соціального забезпечення — правовідносини з
приводу: 1) загальнообов'язкового державного страхування;
2) державного соціального забезпечення за рахунок бюджетних
коштів; 3) змішаного соціального забезпечення окремих кате­
горій громадян; 4) недержавного соціального забезпечення;

— видами соціального забезпечення — правовідносини
щодо пенсійного забезпечення, надання грошових допомог,
компенсацій, субсидій і пільг та соціальних послуг. Остання
класифікація є найбільш поширеною, має значне практичне і
теоретичне значення. З урахуванням цього критерію аналізу­
ються соціально-забезпечувальні правовідносини у навчальній
літературі.

Є й інші критерії класифікації соціально-забезпечувальних правовідносин. Однак зазначається, що класифікація їх за стро­ками функціонування не має практичного значення, оскільки цей критерій у відриві від виду та умов забезпечення не є сут­тєвою ознакою правовідношення. Висловлено також сумнів стосовно такої підстави класифікації, як форма соціального забезпечення, пов'язана з джерелом фінансування. Цей кри­терій відносять до фінансових і адміністративних правовідно­син. Зазначені аргументи не є переконливими. Строки свідчать про тривалість існування певних правовідносин, юридичні фак­ти, які їх породжують, обсяг прав і обов'язків суб'єктів тощо. Дослідження їх має не лише наукове, а й практичне значення.

Це саме можна сказати про класифікацію правовідносин за формою соціального забезпечення. Від джерел фінансування залежать види і розміри соціального забезпечення, умови і порядок призначення і виплати їх. Слід пам'ятати, що будь-яка класифікація є умовною і спрямована на виявлення спільних ознак окремих груп правовідносин у праві соціально­го забезпечення.

Таким чином, соціально-забезпечувальні правовідносини — це відносини, які складаються на підставі норм права соціаль­ного забезпечення між фізичними особами й органами соціаль­ного захисту населення з приводу надання конкретного виду соціального забезпечення.

5.2. Передумови виникнення, зміни та припинення правовідносин у сфері соціального забезпечення

5.2.1. Норми права соціального забезпечення

Елементарною частиною права соціального забезпечення є норма права. Під нею розуміють встановлене державою і нею забезпечене загальнообов'язкове правило поведінки праців­ників органів соціального захисту населення та фізичних осіб при наданні останнім конкретних видів соціального забезпе­чення.

Для норм права соціального забезпечення характерні озна­ки норм усіх інших правових галузей. Вони:

— встановлюються державою. З огляду на особливості соціально-забезпечувальних відносин, такі правові норми не санкціонуються державою і не приймаються на референдумі.

 

242

243

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

Вони виражають державну волю і видаються з дотриманням спеціальної процедури компетентними органами держави і місцевого самоврядування;

— містять загальнообов'язкові правила поведінки. Є влад­
ними приписами держави щодо можливої і належної поведін­
ки, спрямовані на постійне застосування в типових ситуаціях.
їх повинні дотримуватися всі, кому ці норми адресовані. Ок­
ремі юридичні норми стосуються не всіх, а певних категорій
громадян (пенсіонерів, інвалідів, малозабезпечених осіб тощо);

— формально визначені. Правові норми є юридично-логіч­
ними конструкціями, тобто правилами абстрактного, узагаль­
неного характеру; точно, чітко і визначено описують обстави­
ни, на які вони поширюються, права й обов'язки суб'єктів пра-
вовідношення. Соціально-забезпечувальні норми за допомогою
встановлених прийомів і правил юридичної техніки фіксують­
ся у законах та підзаконних актах. Вони не можуть бути за­
кріплені в інших формах (правовому звичаї, правовій доктрині,
судовому прецеденті);

— забезпечуються примусовою силою держави. Цей при­
мус полягає в тому, що дотримання норм права забезпечується
можливістю державного примусу. Юридичні норми виступа­
ють критерієм правомірної поведінки. За порушення встанов­
лених обов'язків чи заборон настає юридична відповідальність,
що передбачена відповідною нормою права.

Однак норми права соціального забезпечення відрізняються від норм інших галузей права:

— своїм змістом, тобто сферою суспільних відносин, на
регулювання яких вони спрямовані. Соціально-забезпечувальні
норми регулюють суспільні відносини з приводу матеріального
забезпечення фізичних осіб у разі настання обставин, які ве­
дуть до повної чи часткової втрати джерел існування або недо­
статності їх чи понесення додаткових витрат;

залежністю від економічних можливостей країни. З урахуванням стану економіки встановлюються державні

244

мінімальні соціальні гарантії населення. Державна воля при прийнятті правових норм зумовлена наявними ресурсами і не завжди з об'єктивних причин може достатньо врахувати на­гальні потреби більшості громадян;

— джерелами, в яких вони виражені. Різні види матеріально­
го забезпечення, як правило, передбачаються законами, а ме­
ханізм їх реалізації — підзаконними актами. Компетентні органи
з питань соціального забезпечення громадян приймають норма­
тивні акти пакетами. Принцип прямої дії соціально-забезпечу­
вальних норм закону застосовується з певними обмеженнями;

— суб'єктами, на регулювання поведінки яких вони спря­
мовані. Ними є, з одного боку, фізичні особи, які потребують
соціальної підтримки (інваліди, пенсіонери, сім'ї з дітьми,
малозабезпечені, безробітні та ін.), і, з іншого боку, — органи
соціального захисту населення, на які покладено обов'язок
надавати таку допомогу;

— особливостями внутрішньої структури.

Для детальнішого з'ясування характеру, змісту, завдань і ролі норм права, чіткішого визначення їх місця в системі дію­чого права, глибшого пізнання природи та призначення прово­дять класифікацію юридичних норм за різними критеріями. У праві соціального забезпечення норми права поділяються на окремі види в рамках зазначеної галузі права.

Залежно від характеру норми права соціального забезпечен­ня поділяються на матеріальні та процедурні. Норми матері­ального права — це норми первинного правового регулювання суспільних відносин майнового характеру щодо забезпечення фізичних осіб пенсіями, допомогами, компенсаціями та надан­ня їм пільг, соціальних послуг, субсидій. Ці норми визначають права осіб на конкретний вид соціального забезпечення та ком­петенцію органів соціального захисту населення з надання їх. Процедурні норми є нормами вторинного правового регулюван­ня суспільних відносин з приводу практичної реалізації норм матеріального права щодо надання громадянину певного виду матеріального забезпечення.

245

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

Норми права соціального забезпечення за юридичною си­ лою, тобто залежно від актів, якими вони регулюються, поді­ляються: 1) на норми міжнародних актів, згоду на обов'яз­ковість яких надана Верховною Радою України; 2) норми за­конів; 3) норми підзаконних актів.

З урахуванням особливостей окремих видів суспільних відносин, що є предметом регулювання права соціального за­безпечення, розрізняють: норми пенсійного права, норми допо-могового права, норми соціально-обслуговувального права.

За сферою дії норми права соціального забезпечення можуть бути загальнодержавними (норми, що регулюються міжнарод­ними актами, законами, указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, актами центральних органів ви­конавчої влади та галузевих соціальних фондів), місцевими (норми, які передбачені в актах місцевих державних адміні­страцій та органів місцевого самоврядування), локальними (норми, що закріплені в актах підприємств (установ, органі­зацій), недержавних пенсійних фондів).

Залежно від часу дії норми права соціального забезпечення бувають постійними (містяться в більшості нормативних актів, що стосуються забезпечення фізичних осіб конкретними вида­ми матеріального забезпечення) і тимчасовими (передбачають­ся в нормативних актах у формі надання одноразової допомоги (послуги) окремим групам громадян з нагоди державного свята).

Залежно від ступеня узагальнення чи функціональної ролі в механізмі правового регулювання норми права соціального забезпечення класифікуються на відправні (висхідні, установчі) та спеціальні (конкретні, чи такі, що безпосередньо встанов­люють правила поведінки). Відправні норми закріплюють де­фініції правових категорій права соціального забезпечення, визначають мету, завдання, принципи, межі, напрями, основи правового регулювання соціально-забезпечувальних відносин. Такі норми передбачені у ст. 46 Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування, розділі 1 Закону України "Про державні

246

соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" тощо. До цієї групи належать норми, що входять до загальної частини права соціального забезпечення і поширюються на більшість правових інститутів цієї галузі права. Окремі вчені відносять ці норми до загальних, але на практиці важко провести межу між висхідними і загальними нормами. Спеціальні норми сто­суються правових інститутів Особливої частини права соціаль­ного забезпечення (страхового стажу, окремих видів пенсій, допомог, компенсаційних виплат, соціального обслуговування, безплатної медичної допомоги і лікування, пільг за системою соціального забезпечення).

За способами встановлення правил поведінки (формами припису поведінки, методами правового регулювання, харак­тером обов'язковості правил поведінки) норми права соціаль­ного забезпечення поділяються на імперативні й диспозитивні. Перші мають категоричний характер і не допускають свободи вибору поведінки, а другі, навпаки, дозволяють суб'єктам пра­вовідносин самим визначити коло та обсяг прав і обов'язків. Іншими словами, імперативні норми визначаються формулою: "все, що не дозволено, — заборонено", а диспозитивні — фор­мулою "все, що не заборонено, — дозволено". У праві соціаль­ного забезпечення переважають імперативні норми (подають владні приписи). Диспозитивні норми стосуються, в основно­му, реалізації фізичною особою суб'єктивного права на кон­кретний вид соціального забезпечення.

Норми права соціального забезпечення за функціями, які вони виконують, розподіляються на регулятивні та охоронні. Регулятивні норми закріплюють права й обов'язки суб'єктів соціально-забезпечувальних відносин та порядок реалізації громадянами права на соціальне забезпечення. Охоронні нор­ми, які становлять незначну частину серед норм права соціаль­ного забезпечення, передбачають санкції за неналежне вико­нання учасниками суспільних відносин покладених на них обо­в'язків у сфері соціального захисту населення.

За змістом приписів (обов'язковість правил поведінки, форм вираження їх регулятивного впливу, характеру чи складу пра-

247

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

вил поведінки) норми права соціального забезпечення класифі­куються на зобов'язальні, уповноважувальні й заборонні. Зо-бов'язувальні норми встановлюють обов'язки суб'єкта право-відношення вчинити конкретні активні дії. Так, у п. 2 ст. 27— 29 Закону України від 18 січня 2001 року "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності та витратами, зумовленими наро­дженням та похованням" передбачені обов'язки страхувальни­ка, страховика і застрахованих осіб. Уповноважувальні норми дозволяють вчиняти дії, що передбачені в їхніх диспозиціях (див. п. 1 ст. 27—29 цитованого вище Закону). Заборонні нор­ми подають приписи щодо утримання від вчинення тих чи інших протиправних дій. Наприклад, п. 2 ст. 37 зазначеного Закону забороняє роботодавцеві або потерпілому подавати Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків завідомо неправдиві відомості про страховий випадок.

Норми права соціального забезпечення можна класифікува­ти й за іншими критеріями.

Більшість фахівців у структурі норми права виділяють три елементи: гіпотезу, диспозицію та санкцію. Ці три елементи можна зобразити формулою, яку було розроблено ще давньо­римськими юристами: якщо (гіпотеза) — то (диспозиція) — інакше (санкція).

Гіпотеза — це структурний елемент норми права, до якого входить перелік умов, при настанні яких правило поведінки (диспозиція) підлягає застосуванню або, іншими словами, юри­дичні факти, що є підставою виникнення, зміни чи припинен­ня прав і обов'язків учасників суспільного відношення. Вона в загальних рисах описує ситуацію, умови, життєві обставини, за яких діє норма права. Гіпотеза зазначає конкретні фактичні дані, за наявності яких може бути реалізована диспозиція, а також визначає коло осіб, якому адресована ця норма.

У гіпотезу норми права соціального забезпечення найчасті­ше входять такі життєві обставини: досягнення пенсійного чи іншого віку; інвалідність; тимчасова непрацездатність праців­ника; вагітність і пологи; народження дитини; догляд за дити-

ною до досягнення нею трирічного віку; смерть годувальника; малозабезпеченість; трудовий (страховий) стаж; вислуга років; зміна групи інвалідності; збільшення тривалості трудового ста­жу; збільшення розміру заробітку після призначення пенсії; волевиявлення при переході з одного виду пенсії на інший; поновлення працездатності; досягнення членами сім'ї віку, що не дає права на подальше отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника; працевлаштування безробітного; смерть підопіч­ного тощо. Особливістю гіпотези норми права соціального за­безпечення є те, що вона, як правило, передбачає не одну якусь умову, а кілька, тобто є складною. Так, гіпотеза норми, що передбачає право на пенсію за віком, включає такі обставини: 1) досягнення особою пенсійного віку; 2) наявність загального, а в деяких випадках і спеціального трудового стажу; 3) волеви­явлення заявника; 4) рішення органу соціального захисту на­селення про призначення пенсії. Таким чином, гіпотеза пере­творює звичайні соціальні факти на юридичні, які і є перед­умовою виникнення, зміни чи припинення соціально-забезпе­чувальних правовідносин.

Другим структурним елементом норми права є диспозиція. Це саме правило поведінки, в якому визначаються права й обо­в'язки учасників цих відносин. Вона встановлює модель пове­дінки (вчинення певних дій або утримання від вчинення їх) суб'єктів права за наявності зазначених у гіпотезі норм юри­дичних фактів. Диспозиція розкриває суть і зміст правила по­ведінки, визначає конкретні права й обов'язки учасників пра-вовідношення.

Диспозиція норми права соціального забезпечення регулює суспільні відносини двома способами: дозвільним чи уповнова-жувальним і зобов'язувальним. Права людини у сфері соціаль­ного забезпечення регулюються уповноважувальними норма­ми, а компетенція органів соціального захисту населення в більшості випадків встановлюється зобов'язувальними норма­ми. Слід підкреслити, що якщо фізична особа має конкретне право, то орган соціального забезпечення в межах своєї компе­тенції — відповідний обов'язок, і навпаки.

 

248

249

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

Санкція — частина правової норми, яка передбачає позитивні чи негативні наслідки, що настають у разі дотримання чи недо­тримання прав і обов'язків, передбачених диспозицією, або умов її дії, що зазначені в гіпотезі. Санкції правових норм по­діляються на зобов'язувальні, каральні й заохочувальні. Перші зобов'язують особу вчинити дії, що передбачені диспозицією; другі встановлюють обмеження прав винної особи з метою не­допущення вчинення нею в подальшому дій, які суперечать вимогам диспозиції; треті заохочують особу до здійснення дій, які схвалюються державою.

У праві соціального забезпечення за правопорушення пере­важно застосовуються правовідновлювальної та правообмежу-вальні санкції. Прикладом правовідновлювальної санкції може бути обов'язок особи повністю відшкодувати надміру виплаче­ну суму, якщо це сталося з її вини. Відповідно до ч. 2 п. З ст. 36 Закону України від 2 березня 2000 р. "Про загальнообов'­язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одер­жаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стя­гується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Орган соціального забезпечення також повинен лише виплатити особі відповідну суму, якщо недоплата сталася через його недогляд. Правообмежувальні санкції допускаються у разі припинення чи відкладення реалі­зації права на деякі види соціального забезпечення. Так, згідно з підп. 13 п. 1 ст. 31 вказаного вище Закону виплата допомоги у зв'язку з безробіттям та відповідної матеріальної допомоги припиняється у разі зняття з обліку за невідвідування без по­важних причин державної служби зайнятості ЗО і більше ка­лендарних днів.

У разі порушення законодавства про соціальне забезпечен­ня, з урахуванням ступеня вини, настає відповідальність, що передбачена цивільним, трудовим, кримінальним, адміністра­тивним правом та деякими іншими галузями права. Це озна-

чає, що в багатьох випадках норми права соціального забезпе­чення складаються з гіпотези і диспозиції, а загальнообов'яз­ковість норми забезпечується можливістю застосування дер­жавного примусу (санкції) засобами інших галузей права.

У теорії права розрізняються терміни стаття закону чи іншого нормативного акта (частина закону, указу, постанови, інструкції тощо) і норма права (правило поведінки). Норма права є змістом нормативного акта, а останній є формою існу­вання правової норми. Співвідношення статті закону і норми права буває різним:

— стаття може мати одну норму. Згідно зі ст. 29 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­
ня на випадок безробіття" допомога на поховання в разі смерті
безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, ви­
плачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі про­
житкового мінімуму;

— у статті може бути декілька норм. Так, ст. 13 названого
Закону складається з ряду правових норм, що стосуються на­
глядової ради і закріплюють її функції, склад, повноваження,
строки і порядок проведення засідань, ведення діловодства та
процедуру затвердження положення про неї;

— норма права повністю викладається у кількох статтях.
Наприклад, трьохелементна норма подана у статтях 35 і 38 ци­
тованого Закону, і її можна викласти таким чином: якщо в
10-денний строк з дня отримання свідоцтва про державну реє­
страцію суб'єкта підприємницької діяльності або з дня укла­
дення трудового договору з найманим працівником (гіпотеза)
роботодавець не зареєструвався у виконавчій дирекції Фонду
за місцем свого знаходження як платник страхових внесків (дис­
позиція), то за порушення строку реєстрації накладається
штраф у розмірі 50 % суми належних до сплати страхових
внесків за весь період, який пройшов з дня, коли страхуваль­
ник повинен бути зареєстрованим.

 

250

251

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

5.2.2. Правоздатність і дієздатність учасників соціально-забезпечувальних правовідносин

Для того щоб стати суб'єктом права, необхідна одна-єдина передумова — володіння правоздатністю, тобто можливістю мати права й обов'язки. Умовами володіння нею є автономне існування індивіда і наявність у нього свого імені та особистої індивідуальності. Правоздатність рівною мірою визнається за кожним незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, ре­лігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками або, іншими словами, за всіма фізичними особами визнається здатність мати права й обов'язки. Від неї не можна відмовитися, передати іншій особі, позбавити в судо­вому порядку чи обмежити законом або за рішенням якогось державного органу. Правоздатність — не кількісне вираження прав і обов'язків суб'єкта, а постійний громадянський стан особи; не саме володіння правами й обов'язками, а здатність їх мати. Вік, психічний і фізичний стан громадянина не вплива­ють на його правоздатність.

Поняття правоздатність було сформульоване цивілістами і вперше введене у практику Цивільним кодексом Франції 1804 p., а пізніше стало об'єктом наукових досліджень фахівців інших галузей права, у тому числі й права соціального забезпе­чення. Зараз кожна галузь права оперує цим поняттям, а галу­зеві науки обґрунтовують особливості його дії у тій чи іншій сфері правового регулювання.

Соціально-забезпечувальна правоздатність — це природний стан, невід'ємна властивість особи, що гарантується державою і яка дає їй можливість мати права і виконувати юридичні обо­в'язки у сфері соціального забезпечення.

Правоздатність виникає в людини у момент народження і припиняється у момент її смерті. Щодо правоздатності, то вона однакова як для громадян, так і для іноземців та осіб без гро­мадянства. Правовий статус людини не впливає на її можли­вості бути суб'єктом права. Правоздатністю не наділені речі й

252

тварини, і це означає, що вони не можуть бути суб'єктами права.

Трохи складніша справа з людським зародком. Якщо його визнати суб'єктом права, то необхідно заборонити аборти, інак­ше вони будуть розцінюватись як навмисне вбивство. З іншого боку, право не може залишати його поза своєю увагою. Норми права соціального забезпечення беруть його під свій захист. Так, ст. 9 Закону України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування від нещасного випад­ку на виробництві та професійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності", передбачає, що заподіювання шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або про­фесійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасно­го випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відпо­відно до медичного висновку вважається застрахованою до 16 років або до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 років, їй надається допомога Фонду соціально­го страхування від нещасних випадків. Відповідно до ч. 1 ст. 33 цього Закону в разі смерті потерпілого право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника має дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного терміну після його смерті. Захист зародка, а в майбутньому і новона­родженої дитини, передбачений і в інших нормативних актах, що належать до різних галузей права. Так, відповідно ч. 2 п. 2 ст. 25 ЦК України у випадках, передбачених законом, охо­роняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася. Незважаючи на це правові наслідки настають після народжен­ня дитини, а отже, з цього моменту, як уже говорилося вище, вона стає суб'єктом права.

У літературі неодноразово підкреслювалося, що право­здатність — не природна, а суспільно-правова якість, якою держава наділяє своїх громадян. За цією концепцією держава може наділяти людину правоздатністю, а може і не наділяти або суттєво цю здатність обмежити. Керуючись нею, у роки громадянської війни представників протилежного табору час-

253

 

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

то оголошували поза законом, а окремі групи з так званого експлуататорського класу повністю залишились без засобів до існування: соціальну допомогу не надавали, виплату пенсій не проводили, на роботу не приймали.

Правоздатність — це не якесь суб'єктивне право, а мож­ливість бути носієм юридичних прав і обов'язків, які визна­чені об'єктивним правом. Здатність мати права й обов'язки не означає можливості їхньої одночасної реалізації. Користуван­ня ними залежить від конкретних життєвих обставин. Соціаль­не забезпечення враховує різноманітні соціальні випадки, в тому числі й вік. Наявність чи відсутність умов (підстав) для реалізації певного права не змінює суті правоздатності у сфері соціального забезпечення. Вона не може розглядатися як су­купність усіх прав і обов'язків, носієм яких є людина. Від іде­ологічних, економічних, політичних і соціальних факторів за­лежить обсяг прав і обов'язків особи, а не її правоздатність.

Найчастіше правоздатність плутають із суб'єктивним пра­вом. Правоздатність — це не право, а тільки передумова до володіння правами й обов'язками. Відмінність правоздатності від суб'єктивного права полягає в тому, що вона: 1) невіддільна від особистості — не можна людину позбавити правоздатності, "відібрати", "відняти" її в неї або обмежити; 2) не залежить від статі, віку, професії, національності, місця проживання, майнового становища та інших життєвих обставин; 3) не пе­редається, її не можна делегувати іншим; 4) стосовно суб'єк­тивного права вона первинна, вихідна, відіграє роль передумо­ви; 5) суб'єктивне право конкретне, а правоздатність аб­страктна.

Правоздатністю наділені державні органи і юридичні особи. Державні органи здійснюють управлінську діяльність у сфері соціального забезпечення і наділені владними повноваження­ми, тобто компетенцією. Організації є правоздатними за наяв­ності в них статусу юридичної особи. Правоздатність юридич­ної особи виникає в момент її створення і припиняється в мо­мент внесення запису до Єдиного державного реєстру про ліквідацію юридичної особи.

254

Правоздатність означає, що особа є суб'єктом права. Таким чином, під суб'єктами права соціального забезпечення розумі­ють осіб, які мають соціально-забезпечувальну правоздатність. Це більш широке поняття, ніж суб'єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення. Для визнання фізичних осіб суб'єкта­ми правовідносин у сфері соціального забезпечення необхідна наявність у них дієздатності.

Дієздатність визнається за фізичними особами, які усвідом­люють значення своїх дій і можуть керувати ними. Це визначе­на законом можливість суб'єкта особисто вчиняти юридичні дії, тобто здатність особисто своїми діями вступати у правовідноси­ни, здійснювати суб'єктивні права і виконувати юридичні обо­в'язки. За визначенням цивілістів, це фактична здатність лю­дини вчиняти ті чи інші юридичні угоди, юридичні дії, які спрямовані на встановлення, зміну, припинення чи здійснення цивільних прав. Дієздатність і правоздатність перебувають у різних площинах. Різниця між ними така: 1) дієздатність вста­новлюється законом, а правоздатність є природною властиві­стю людини, що визнана державою; 2) дієздатність перебуває в динаміці, її зміст і обсяг з часом розширюються чи звужуються в передбачених законом випадках, а правоздатність перебуває у статиці, її зміст та обсяг не можна обмежити; 3) дієздатність прямо залежить від віку людини, а на правоздатність вік не впливає; 4) на дієздатність впливає стан здоров'я, а право­здатність від нього не залежить; 5) дієздатність пов'язана з фактичними правами й обов'язками конкретної людини, а пра­воздатність — з можливими правами й обов'язками потенцій­ного суб'єкта права.

Право соціального забезпечення оперує такими поняттями, як "загальна" та "спеціальна" дієздатність. Загальна або ци­вільна дієздатність фізичної особи регламентується цивільним законодавством. Цивільна дієздатність може бути повною, мінімальною, неповною та обмеженою. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Недієздатність особи

255

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

означає, що вона не може бути суб'єктом правовідносин. Зви­чайно, не всі положення цивільної дієздатності підходять для інших галузей права. Тому фахівцями права розроблені кон­цепції трудової, шлюбно-сімейної, соціально-забезпечувальної, процесуальної та інших видів дієздатності, основою яких є цивільна дієздатність.

Особа є повністю дієздатною при досягненні повноліття (18 років), тобто фізичної, психічної та соціальної зрілості. Вважається, що з цього віку людина може розумно розпоря­джатися своїми правами, особисто виконувати покладені на неї обов'язки і самостійно нести відповідальність за неправомірні вчинки. У праві соціального забезпечення повна дієздатність настає з 16 років і пов'язана з отриманням паспорта й трудо­вою дієздатністю. Якщо повна цивільна дієздатність настає раніше, то вона враховується нормами права соціального за­безпечення при вступі у відповідні відносини.

Визнання людини повністю недієздатною у праві соціально­го забезпечення неможливе. Визнання особи недієздатною не може вести автоматично до втрати трудової, соціально-забезпе­чувальної і шлюбно-сімейної дієздатності. У цих відносинах за особою мають бути залишені окремі елементи дієздатності. Стан громадянської смерті не припустимий у праві соціального за­безпечення. Та й на практиці працівники соціальних служб враховують побажання осіб, визнаних недієздатними, напри­клад, при наданні соціальних послуг, зверненні до них з про­ханням надати грошову чи натуральну допомогу, влаштуванні в інтернатну установу тощо. Не слід забувати, що недієздатні і є одним із контингентів осіб, яким держава зобов'язана нада­вати соціальне забезпечення. Звернення недієздатної особи до органу соціального забезпечення не може служити підставою для припинення розгляду її справи чи скасування рішення про надання конкретного виду соціального забезпечення. Разом з тим це не є перешкодою для залучення до справи опікуна, а при потребі має ініціюватися його призначення чи позбавлен­ня опікунських прав, якщо з'ясується, що діє він не в інтере­сах недієздатної особи.

256

Немає сенсу в поділі соціально-забезпечувальної дієздатності на багато видів, як у цивільному праві. Досить двох видів: пов­ної і часткової, що передбачається для окремих випадків. Соці­ально-забезпечувальна дієздатність, в основному, пов'язуєть­ся із зверненням до органу соціального захисту із заявою про призначення пенсії, надання грошової допомоги, пільг чи ком­пенсацій або соціальних послуг. Після позитивного вирішення справи виникає лише питання про те, кому конкретно у руки дати матеріальні цінності. З моменту вручення їх припиняють дію норми права соціального забезпечення, а їм на зміну при­ходять норми цивільного права, а з ними — цивільна діє­здатність. Безпосереднє отримання соціальних послуг не по­в'язане з наявністю дієздатності.

У змісті дієздатності у сфері соціального забезпечення виді­ляються такі здатності: 1) своїми діями набувати для себе пра­ва на окремі види соціального забезпечення; 2) власноручно здійснювати права і створювати для себе обов'язки в соціаль­ному забезпеченні; 3) самостійно виконувати обов'язки та відпо­відати у разі їх порушення. У соціальному забезпеченні не так уже й багато обов'язків покладається на фізичних осіб, і, в ос­новному, вони стосуються надання достовірної інформації. При недостатності дієздатності однієї особи вона доповнюється дієздатністю іншої особи.

Дієздатність у сфері соціального забезпечення — це здатність особи самостійно або за допомогою працівників органів соціаль­ного захисту населення чи законного представника здійснюва­ти права і виконувати обов'язки у сфері соціального забезпе­чення. Сприяння у здійсненні дієздатності — характерна риса соціально-забезпечувальної дієздатності.

5.2.3. Юридичні факти у праві соціального забезпечення

257

Як відомо, право виникло разом з державою, а це означає, що з давніх-давен використовується практика відбору соціальних фактів для включення в норми права як їх правових моделей,

17 — 5-747

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

які отримали назву юридичних фактів. До останніх належать не лише обставини реального життя, що існували до правового ре­гулювання конкретних суспільних відносин, а також і ті соці­альні факти, які почали виникати тільки після штучного моде­лювання їх у нормі права. Правове регулювання соціального за­безпечення в більшості випадків пов'язане з прогнозованим та бажаним створенням відповідних соціальних ситуацій, що мо­жуть виникати лише в рамках тієї чи іншої правової норми.

Юридичні факти завжди передбачають умови, за яких почи­нає діяти правова норма. Коли кажуть про умови призначення пенсії, допомоги, надання соціальних послуг, то завжди мають на увазі юридичні факти, за наявності яких конкретній особі можна призначити той чи інший вид пенсії або допомоги чи надати певну соціальну послугу.

Під юридичними фактами в соціальному забезпеченні слід розуміти будь-які конкретні соціальні факти реального життя, які своїми ознаками відповідають моделі відповідної норми права і в результаті чого здатні, при наявності певних умов, породжувати передбачені нормами права соціального забезпе­чення юридичні наслідки.

Поняття юридичний факт вживається в широкому і вузько­му розумінні цього слова. У широкому — це кожен факт, що породжує будь-які правові наслідки, а у вузькому — це такі обставини, які породжують лише виникнення, зміну та припи­нення конкретного правовідношення.

Правовідносини у сфері соціального забезпечення можуть виникнути за одночасної наявності кількох груп юридичних фактів. До першої групи входять факти, що становлять основу для виникнення конкретного правовідношення з соціального забезпечення. Сюди належать: 1) наявність норм права, що регулюють відповідні суспільні відносини; 2) наявність право­здатних заявника та органу, до компетенції якого входить ви­рішення цього питання. До другої групи належать факти, що становлять предмет доведення, а також загальновідомі, презумп-тивні й преюдиційні факти. Вони мають підтвердити наявність чи відсутність у суб'єктів правовідносин відповідних прав і

обов'язків. Нарешті, до третьої групи можна віднести факти, спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав та інтересів гро­мадян, повноважень державних органів і службових осіб, а саме: 1) волевиявлення заявника, тобто звернення його з зая­вою до компетентного органу; 2) прийняття компетентним ор­ганом рішення у справі.

Норми права починають регулювати поведінку людей на стадії юридичного факту, коли особа вчиняє правомірні дії, що спрямовані на досягнення бажаного правового ефекту. У своїй діяльності люди враховують, які бажані чи небажані для них правові наслідки зумовлені певними юридичними фактами. Тому в одних випадках вони прагнуть до виникнення юридич­них фактів, а в інших, навпаки, перешкоджають їх появі. Так, для забезпечення одноразовою допомогою при народженні ди­тини необхідно народити живу дитину і звернутися за допомо­гою не пізніше шести місяців з дня народження дитини, а отри­мання відповідного виду пенсії вимагає в багатьох випадках наявності обумовленого законом трудового (страхового) стажу. Ці факти й визначають поведінку людей. А отже, юридичні факти, передбачені в гіпотезі норми права, заздалегідь вплива­ють на певні суспільні відносини. Такий попередній вплив юридичних фактів на правові наслідки помітний при призна­ченні пенсії або соціальної допомоги чи наданні соціальних послуг.

У юридичних фактах у сфері соціального забезпечення роз­різняють дві сторони: об'єктивну і суб'єктивну. Об'єктивна сторона — це факт реальної дійсності, а суб'єктивна полягає в тому, що нормотворчий орган на свій розсуд відібрав їх для підстави настання різних правових наслідків. З часу прийнят­тя (затвердження) нормативного акта з права соціального за­безпечення' для правозастосовного органу модель юридичного факту є об'єктивною реальністю, що ніяк не залежить від його волі.

У соціальному забезпеченні мають справу не з одним, а з багатьма юридичними фактами, які в своїй сукупності станов­лять фактичний склад. Саме він, а не одиничні юридичні фак-

 

258

17-

259

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

ти, є підставою виникнення розвитку, зміни і припинення пра­вовідносин у сфері соціального забезпечення. Тут дуже важли­во в кожному правовідношенні визначити, які факти його по­роджують.

Факти реальної дійсності стають юридичними за умови, що вони можуть викликати певне правовідношення чи привести його в рух. Наприклад, людина досягла пенсійного віку. Цей одиничний факт на цьому етапі не породжує юридичних наслідків, але в сукупності з іншими є підставою для визнання її непрацездатною і призначення їй соціальної допомоги чи трудової (страхової) пенсії. Одиничний факт сам по собі не має правового значення для пенсійних правовідносин, але такий факт у майбутньому може викликати правові наслідки, тобто припускається юридичним.

Юридичне значення має кожний елемент фактичного скла­ду. Зібрані у відповідний час і в певному місці одиничні факти завдяки тому, що передбачені гіпотезою норми права, поро­джують спільний правовий наслідок їх — виникнення, зміну чи припинення конкретного правовідношення.

Факти, що входять до фактичного складу, утворюють собою єдину систему, яка спрямована на досягнення якогось одного правового наслідку. Так, пенсія в разі втрати годувальника (юри­дичний наслідок) призначається за наявності таких обставин: 1) смерть годувальника; 2) відповідний стаж роботи (сплати стра­хових внесків) годувальника за певних умов; 3) належність осіб до членів сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати году­вальника; 4) подання цими особами (законним представником) заяви про призначення пенсії; 5) відповідне рішення органу, що призначає пенсію. За відсутності хоча б однієї з цих підстав пенсію в разі втрати годувальника призначено не буде.

Фактичний склад має такі риси: 1) він є комплексом розріз­нених, самостійних життєвих обставин, кожна з яких може мати значення окремого юридичного факту; 2) життєві обста­вини, що входять до нього, утворюють єдину систему, і в ній елементи фактичного складу перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності.

260

Елементами фактичного складу не можуть бути довільно взяті факти. Ними є реально дібрані факти, які в сукупності повністю характеризують соціальну ситуацію, пов'язану з кон-крентним видом соціального забезпечення. Кількість елементів фактичного складу правовідношення в соціальному забезпе­ченні змінюється залежно від їх руху і виду. Так, за наявності в особи права на державну соціальну допомогу (наявність відпо­відних юридичних фактів) виникає можливість звернутися до компетентного органу з проханням про призначення її (факт волевиявлення особи), а подання заяви призводить до потреби її розглянути (факт застосування права).

Соціальне законодавство не встановлює особливого порядку настання юридичних фактів, тобто послідовності та строків їх настання.

У праві соціального забезпечення юридичні факти викону­ють функцію, що зводиться до здатності: 1) викликати виник­нення правовідношення; 2) забезпечити існування правовідно­син; 3) змінювати їх; 4) зупинити суб'єктивні права й обов'яз­ки в діючому правовідношенні; 5) поновлювати порушені суб'єктивні права й обов'язки.

Будь-який юридичний факт становить собою єдність змісту і форми — зовнішнього вираження цього змісту. Юридичні факти мають обов'язково передбачатися нормами права, бути зафіксованими, оформленими у встановленому порядку, ви­кликати передбачені законом наслідки. У фіксацію входять і оформлення, і реєстрація фактів. Фіксація — це закріплення на папері чи у свідомості людини певної інформації. Занесення інформації про окремі факти у книги встановленої форми та в зазначеному порядку називається реєстрацією. Оформлення фактів у встановленому законом порядку означає не тільки реєстрацію, а й встановлення їх за передбаченою законом про­цедурою чи процесуальною формою. Факти, що включаються у сферу правового регулювання таким чином, у більшості ви­падків закріплені в порядку, визначеному законом. При потребі відшукуваний факт не важко встановити.

Законодавством передбачені органи, до компетенції яких входить фактозакріплювальна діяльність. Факти, що мають

261

І

 

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

юридичне значення для соціального забезпечення, зокрема, закріплюють: 1) органи РАЦСу (факти народження, смерті, одруження, встановлення батьківства, зміни імені, по батькові та прізвища); 2) органи МСЕ (факти втрати чи обмеження пра­цездатності, потреби інваліда в соціальній допомозі чи в авто­мобілі з ручним керуванням); 3) медичні заклади (факти по­треби постійного стороннього догляду, хвороби на гіпофізар-ний нанізм, належності до диспропорційних карликів); 4) орга­ни міліції (факти громадянства, місця проживання); 5) влас­ник або уповноважений ним орган (факти стажу роботи, розмі­ру заробітної плати, стану робочого місця за результатами ате­стації тощо); 6) житлові органи (факти перебування на утри­манні, складу сім'ї та ін.); 7) органи соціального захисту насе­лення (факти нужденності, відсутності засобів до існування, належності до певних категорій осіб тощо). Ці органи поділя­ють на первинні (фіксують первісні факти) і вторинні (на підставі фактичних даних приймають рішення про призначен­ня пенсії або надання іншого матеріального блага).

Система фіксації і посвідчення юридичних фактів включає в себе: 1) органи, організації і посадові особи, уповноважені фіксувати ті чи інші фактичні обставини; 2) встановлені зако­ном засоби фіксації і стандартні процедури роботи з ними (ви­дання наказів, що оформляють ті чи інші факти; внесення за­писів в особові справи; реєстрація тих чи інших фактів записа­ми в журналах, складання актів і т. ін.); 3) дії з видачі інфор­мації про юридичні факти (свідоцтв, різноманітних копій до­кументів, довідок тощо).

Юридичні факти в соціальному забезпеченні по відношенню до волі людей поділяються на дії та події.

Дії суб'єктів правовідносин у соціальному забезпеченні по відношенню до права можуть бути правомірними і неправомір­ними. У цих правовідносинах у переважній більшості мають справу з правомірними діями. Вони поділяються на індивіду­альні акти (заява про виділення автомобіля з ручним керуван­ням або про призначення державної допомоги, рішення про припинення виплати пенсії, скарга на дії посадової особи орга-

262

ну соціального забезпечення тощо) та юридичні вчинки. Останні не відіграють великої ролі у соціально-забезпечувальних пра­вовідносинах і спрямовані, в основному, на вдосконалення со­ціального законодавства, практики його застосування та усу­нення недоліків у роботі органів, що призначають і виплачу­ють пенсії та допомоги і надають соціальні послуги.

Події не можуть бути предметом правового регулювання. Важко собі уявити нормативний акт, який регламентував би порядок зміни пори року чи настання смерті, нещасного випад­ку, пожежі і т. ін. Право має на події опосередкований вплив, який полягає в протидії настанню небажаних подій. За допо­могою норм права можна добитися певного зменшення настан­ня тих чи інших небажаних подій або віддалення їх. Є події, що настають незалежно від зусиль, докладених для впливу на них: неможливо зробити людину безсмертною або зупинити на­стання певного віку чи зміни ночі на день. Також неможливо на сучасному рівні науки і техніки добитися, щоб не було не­щасних випадків на виробництві, аварій на дорогах, професій­них захворювань.

Соціальне законодавство в разі настання обумовлених зако­ном подій передбачає, в основному, різні види соціального забез­печення. Події є передумовою виникнення соціально-забезпечу­вальних правовідносин, а їхньою підставою — дії заінтересова­них осіб (подання відповідної заяви). Юридичні події, на відміну від юридичних дій, самі по собі, без волевиявлення суб'єктів права автоматично правових наслідків не породжують. Правові дії завжди вимагають належного реагування, а події — лише після вчинення передбачених законом дій. Соціальне забезпе­чення надає важливого значення таким подіям: народження, смерть, досягнення обумовленого віку, непрацездатність, втра­та годувальника та ін. Більшість із них є головною причиною для призначення конкретного виду соціального забезпечення.

Значну роль події відіграють у пенсійному забезпеченні. Так, смерть пенсіонера веде до припинення виплати пенсії і за відпо­відних умов до призначення пенсії в разі втрати годувальника. Досягнення дитиною певного віку є підставою для припинення

263

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

виплати пенсії в разі втрати годувальника чи зменшення її розміру. Народження дитини дає право на надбавку до пенсії. Родинні відносини чи свояцтво є фактами-подіями, які за пев­них обставин ведуть до призначення пенсії в разі втрати году­вальника. Названі події ведуть до виникнення, зміни чи при­пинення пенсійних правовідносин. Законодавець регламентує поведінку органів соціального захисту населення і заінтересо­ваних осіб у разі втрати ними засобів до існування або, навпа­ки, появи можливості самим себе утримувати.

5.3. Суб'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

Суб'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин — це ті особи, за якими державою визнана соціально-забезпечувальна пра­воздатність і які законом наділені здатністю самостійно здійсню­вати належні їм права й обов'язки у сфері соціального забезпе­чення. Ними, перш за все, є фізичні особи та державні органи.

Усіх фізичних осіб об'єднує те, що вони підлягають соціаль­ному забезпеченню із спеціальних фондів, у зв'язку з настанням соціального випадку або виконання певних професійних обо­в'язків. За правовим зв'язком з державою вони поділяються на громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Залежно від видів соціального забезпечення, підстав та принципів їх на­дання фізичні особи, зокрема, поділяються на такі категорії:

— ветерани війни, тобто особи, які брали участь у захисті
Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав:
учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни;

— особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

— члени сім'ї загиблих учасників війни;

— особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­
строфи, а саме: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чор-

264

нобильській АЕС — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобиль­ської катастрофи громадяни, включно з дітьми, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— громадяни, які постраждали від конкретного стихійного
лиха;

— інваліди І, II та III груп від загального захворювання,
трудового каліцтва, професійного захворювання, з дитинства;

— ветерани праці — громадяни, які сумлінно працювали в
народному господарстві, державних установах, організаціях та
об'єднаннях громадян, мають встановлений законом трудовий
стаж і вийшли на пенсію;

— особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьків­
щиною;

— особи, які визнаються громадянами похилого віку — чо­
ловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи,
яким до досягнення загального пенсійного віку залишається
не більше півтора року;

— ветерани військової служби — громадяни України, які
бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років
у календарному обчисленні і звільнені в запас або у відставку
відповідно до законодавства України чи колишнього СРСР, а
також інваліди І та II груп, інвалідність яких настала внаслі­
док поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'яза­
них з виконанням обов'язків військової служби;

— працівники промисловості, транспорту, зв'язку та агро­
промислового комплексу, спеціальних економічних зон, науки,
освіти, культури, медицини;

— працівники органів державної влади й управління: на­
родні депутати, депутати місцевих рад, працівники ЦВК, пра­
цівники державної контрольно-ревізійної служби, державної
податкової служби, служби захисту прав споживачів, праців­
ники прокуратури, СБУ, митних органів, міліції, системи ви­
конання покарань, пожежної охорони, державної, відомчої та
спеціальної служби охорони;

265

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

— військовозобов'язані;

— військовослужбовці;

— діти-інваліди та хворі діти;

— діти військовослужбовців та осіб начальницького і рядо­
вого складу внутрішніх справ, діти гірників;

— жінки, жінки з числа військовозобов'язаних, жінки, які
стали вдовами, жінки з числа осіб, які відбувають покарання у
зв'язку із засудженням до позбавлення волі;

— молодь, молоді працівники та спеціалісти, наукові і творчі
працівники з числа молоді, спортсмени, учнівська молодь;

— малозабезпечені громадяни;

— біженці і переселенці;

— жертви політичних репресій і Холокосту.

Суб'єктами правовідносин у сфері соціального забезпечення може бути сім'я, наприклад, у правовідносинах з приводу при­значення пенсії в разі втрати годувальника. Відповідно до п. 1 ст. 39 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування" на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, при­значається одна спільна пенсія. Представлення одним із членів сім'ї інтересів інших членів не позбавляє їх права бути учасни­ками цих правовідносин. Законодавство про соціальну допомо­гу передбачає соціальну підтримку сім'ям з дітьми, малозабез­печеним сім'ям. Водночас у літературі висловлюють міркуван­ня, що сім'я в цілому не може бути суб'єктом правовідносин. Така позиція не підтримується переважною більшістю фахівців права соціального забезпечення.

Другим суб'єктом правовідносин у сфері соціального забез­печення є один із державних органів, що зобов'язаний призна­чити і надати конкретний вид соціального забезпечення. Ком­петенція таких органів визначається тією метою і завданнями, заради яких вони створені. До таких органів, зокрема, нале­жать такі:

1. Органи Пенсійного фонду України здійснюють: 1) призна­чення і виплату пенсій, надбавок, підвищень та доплат відпо-

266

відно до законів України, що перераховані у п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду"; 2) призначення і виплату щомісячної компенсації сім'ям у разі втрати годувальника, передбаченої ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 3) індексацію грошових доходів відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; 4) підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків у разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися.

2. Органи Фонду соціального страхування від нещасних
випадків виплачують: 1) допомогу у зв'язку з тимчасовою не­
працездатністю до відновлення працездатності або встановлен­
ня інвалідності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати
професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щоміся­
ця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездат­
ності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку
потерпілого; 4) пенсію у зв'язку з інвалідністю внаслідок не­
щасного випадку на виробництві або професійного захворюван­
ня; 5) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання; 6) грошову суму за моральну шкоду за наявності
факту заподіяння цієї шкоди потерпілому; 7) допомогу дитині
за заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на вироб­
ництві або професійного захворювання жінки під час її вагіт­
ності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом. Ці органи
мають і інші обов'язки щодо працівника чи його сім'ї (ст. 21 За­
кону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­
сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

3. Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­
ного страхування України на випадок безробіття надають такі
види грошових допомог: 1) допомогу у зв'язку з безробіттям, у

267

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

тому числі одноразову виплату її для організації безробітним підприємницької діяльності; 2) допомогу в разі часткового без­робіття; 3) матеріальну допомогу в період професійної підго­товки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробіт­ного; 4) матеріальну допомогу у зв'язку з безробіттям, однора­зову матеріальну допомогу безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; 5) допомогу на по­ховання в разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Крім того, вони здійснюють: 1) професійну підготовку або перепідготовку, підвищення кваліфікації та профорієнтацію; 2) пошук підходящої роботи і сприяння у пра­цевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаш­тування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; 3) інформаційні та консуль­таційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

4. Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втра­
ти працездатності надають: 1) допомогу у зв'язку з тимчасо­
вою непрацездатністю, включно з доглядом за хворою дитиною;
2) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 3) допомогу при
народженні дитини; 4) допомогу на догляд за дитиною до до­
сягнення нею трирічного віку; 5) допомогу на поховання (крім
поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від
нещасного випадку); 6) забезпечення оздоровчих заходів (опла­
та путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим
особам та членам їхніх сімей до дитячих оздоровчих закладів,
надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

5. Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед
Україною при Кабінеті Міністрів України, а також аналогічні
комісії при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, об­
ласних, Київській та Севастопольській міських державних
адміністраціях. їхнім основним завданням є призначення
пенсій особам, які мають особливі заслуги перед Україною, а в
разі смерті цих осіб — членам їхніх сімей.

268

 

6. Органи Міністерства праці та соціальної політики Украї­
ни здійснюють: 1) призначення та виплату соціальної допомо­
ги, встановленої законодавством; 2) надання субсидій та відшко­
дування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, при­
дбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутово­
го палива; 3) компенсаційні виплати інвалідам на бензин, тех­
нічне обслуговування та ремонт автомобіля, транспортне об­
слуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курортно­
го лікування; 4) матеріально-побутове обслуговування інва­
лідів, ветеранів війни та праці, їх санаторно-курортне лікуван­
ня, надання протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення
інвалідів транспортними засобами у встановленому порядку;
5) влаштування до будинків-інтернатів (пансіонатів) громадян
похилого віку та інвалідів; 6) соціальне обслуговування за
місцем проживання пенсіонерів та інвалідів у соціальних уста­
новах системи тощо.

7. Органи пенсійного забезпечення Міністерства оборони
України, Державного комітету у справах охорони державного
кордону України, Управління державної охорони, інших вій­
ськових формувань, Служби безпеки України, Міністерства
внутрішніх справ України та інші призначають пенсії та допо­
моги особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам,
військовослужбовцям надстрокової служби та військової служ­
би за контрактом, особам начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ і членам їхніх сімей.

8. Державна служба зайнятості (центри зайнятості): 1) за­
безпечує працевлаштування безробітних, у тому числі, за ба­
жанням, направляє їх на сезонні та оплачувані громадські ро­
боти; 2) виплачує допомогу у зв'язку з безробіттям, матеріаль­
ну допомогу в разі безробіття; 3) надає одноразову матеріальну
допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на
їхньому утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам,
які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення ква­
ліфікації за направленням державної служби зайнятості;

269

 

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

4) надає безпроцентні позики безробітним для організації підприємницькою діяльністю.

9. Органи Міністерства охорони здоров'я України здійсню­
ють влаштування і соціальне обслуговування у будинках дити­
ни дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків,
а також дітей із вадами фізичного та розумового розвитку.
Комплекс соціальних послуг надається центрами медико-со-
ціальної реабілітації неповнолітніх та Українським державним
медико-соціальним центром ветеранів війни (с. Циблі Київської
обл.). Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) визначають
ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час на­
стання, групу інвалідності.

10. Органи Міністерства освіти і науки України здійснюють
навчання і виховання дітей з особливими потребами в спеціаль­
них загальноосвітніх школах-інтернатах, загальноосвітніх са­
наторних школах-інтернатах, навчально-реабілітаційних цен­
трах та інших закладах.

5.4. Об'єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення

У правовій літературі розмежовуються два терміни: "об'єкти права соціального забезпечення" і "об'єкти соціально-забезпе­чувальних правовідносин". До перших належать суспільні відносини матеріального і процедурного характеру, що вини­кають у зв'язку з розподілом частини валового внутрішнього продукту через систему соціального забезпечення. До других — матеріальні й нематеріальні блага у сфері соціального забез­печення, з приводу яких фізичні особи ініціюють соціально-забезпечувальні правовідносини з метою реалізації належних їм суб'єктивних прав. Об'єкти виступають візуальним класи-

270

фікатором правовідносин у сфері соціального забезпечення за­лежно від його виду.

Об'єкт соціально-забезпечувальних правовідносин — це те, заради чого суб'єкти права вступають у юридичні зв'язки, або те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки його учасників, чи те, що кінець кінцем хоче отримати особа. Цей об'єкт існує зовні по відношенню до суб'єкта, зв'язок між ними непрямий, він завжди знаходиться у сфері дії норм права соціального забезпечення. Стосовно об'єктів соціально-забезпе­чувальних правовідносин встановлюються юридичні права й обов'язки суб'єктів цих відносин. Без об'єкта не буває прав і обов'язків. Суть суб'єктивного права на конкретний вид соціаль­ного забезпечення розкривається через формулу "право на що". Цим "що" і є предмет або об'єкт, стосовно якого право наділяє особу певними можливостями. Кожне соціально-забезпечуваль­не правовідношення має свій об'єкт. Безоб'єктних правовідно­син не буває. Існує стільки об'єктів, скільки є правовідносин.

Об'єкти матеріальних і процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення мають відмінності. Правовідносини матеріального характеру виникають з приводу конкретного матеріального блага. Ним може бути пенсія, допомога, компен­сація, субсидія, медична допомога і лікування, санаторно-ку­рортне лікування, соціальна допомога вдома, утримання в установах соціального обслуговування, професійне навчання і працевлаштування інвалідів, транспортне обслуговування їх, протезно-ортопедична допомога, пільги на проїзд на транспорті, на оплату комунальних послуг тощо.

Об'єктом процедурного правовідношення є правовий акт компетентного органу, оскільки фізична особа ставить питан­ня про визнання за ним певного права чи наявності конкретної обставини. Лише відповідним рішенням підтверджується на­явність або відсутність такого права чи обставини. Відповідний правовий акт і буде об'єктом процедурного (процесуального) правовідношення. Рішення з процедурного питання дає мож­ливість на продовження матеріального правовідношення чи його припинення.

271

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

Зупинимося детальніше на окремих об'єктах соціально-за­безпечувальних правовідносин.

1. Пенсія є найбільш поширеним видом соціального забезпе­чення. Це щомісячна грошова виплата фізичним особам зі спе­ціально створених для цього пенсійних фондів на умовах і в порядку, передбачених чинними нормативними актами й дого­ворами. Об'єктом пенсійних правовідносин є пенсія (страхова, трудова, дострокова, додаткова). Саме на пенсію спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів пенсійних пра­вовідносин.

Підстави, умови і розмір пенсії визначаються законом. Підза-конними актами інколи встановлюються щомісячні виплати (наприклад, довічні стипендії), які за своєю природою є пенсій­ними, але відрізняються від них тим, що встановлюються орга­нами виконавчої влади. Виплачуються пенсії у грошовій формі. Виплата пенсії натурою (продуктами, товарами) є порушенням прав людини і має розцінюватися як незаконна. Об'єктом пен­сійних правовідносин є пенсія у грошовому вираженні.

Законом передбачені доплати, надбавки та підвищення до пенсійних виплат.

За системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування можливі такі виплати: 1) солідарна система: а) пен­сія за віком; б) пенсія у зв'язку з інвалідністю внаслідок загаль­ного захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з ро­ботою, інвалідності з дитинства); в) пенсія у зв'язку з втратою годувальника; г) допомога на поховання пенсіонера; 2) нако­пичувальна система: а) довічна пенсія з установленим періо­дом; б) довічна обумовлена пенсія; в) довічна пенсія подруж­жя; г) одноразова виплата. Законом України "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування від нещасного випад­ку на виробництві та професійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності" передбачено два види виплат: а) пенсії у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; б) пенсії у зв'яз­ку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного ви­падку на виробництві або професійного захворювання.

272

Як пенсія розглядається довічне грошове утримання судді.

За відсутності підстав для призначення трудової пенсії осо­ба мала право на соціальну пенсію, яку тепер переведено в со­ціальну допомогу. Під нею розуміли гарантовану державою гро­шову допомогу, що надавалася особі в установлених законом випадках, незалежних від трудового стажу і сплати нею стра­хових пенсійних внесків за рахунок коштів державного бюд­жету. Соціальні пенсії були однією з державних гарантій кон­ституційних прав людини на життя, соціальний захист, на життєвий рівень, не нижчий від прожиткового мінімуму.

В Україні поступово складається недержавна пенсійна сис­тема. Відповідним законом визначається, зокрема, виплата пенсії на визначений термін та одноразова пенсійна виплата. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: 1) пенсій­ними фондами шляхом укладання пенсійних контрактів; 2) страховими організаціями шляхом укладання договорів стра­хування довічної пенсії та страхування ризику настання інва­лідності або смерті; 3) банківськими установами шляхом укла­дання договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визна­ченої для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом. Вважаєть­ся, що недержавні пенсії є об'єктом цивільно-правових відно­син.

2. Допомоги серед видів матеріального забезпечення посіда­ють друге місце після пенсій. Одні фахівці під ними розуміють усі види соціального забезпечення, крім пенсій, інші — певні грошові виплати. Допомоги — це короткотермінові, щомісячні, періодичні чи одноразові грошові виплати, що призначаються фізичним особам за рахунок страхових фондів чи бюджетних коштів з метою заміщення втраченого доходу або надання со­ціальної підтримки у складних життєвих обставинах, що ма­ють тимчасовий характер.

273

Між допомогами і пенсіями є суттєві відмінності. Допомоги: 1) встановлюються законами й підзаконними актами на загаль-

18 — 5-747

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

недержавному і місцевому рівнях, підстави надання та перелік їх не є вичерпними; 2) метою надання є повна або часткова компенсація тимчасово втраченого не зі своєї вини заробітку (доходу) та понесених додаткових витрат; 3) належать до ко­роткотермінових чи одноразових виплат; 4) підставою надання є складні життєві обставини, що мають тимчасовий характер, і які людина не може подолати самостійно; 5) розраховані як на працюючих, так і на непрацюючих осіб. З іншого боку, пенсії: 1) встановлюються лише законами на загальнодержавному рівні, підстави надання та перелік їх є вичерпними; 2) метою надання є заміщення втраченого основного джерела існування; 3) нале­жать до довгострокових виплат; 4) підставою призначення є по­стійна чи довгострокова непрацездатність тих, хто вже або ще не працює; 5) розраховані, як правило, на непрацюючих.

У правовій літературі допомоги мають різні назви: соціаль­ на допомога, соціальні виплати, матеріальна допомога, дер­ жавна допомога, державна соціальна допомога, грошові випла­ ти тощо. Немає термінологічної єдності і в нормативних ак­тах. Законодавство щодо допомог не кодифіковане, теоретичне обґрунтування шляхів їх вдосконалення практично відсутнє.

Залежно від джерела надходження коштів, за рахунок яких виділяються допомоги, розрізняються страхові соціальні допо­моги та державні соціальні допомоги.

Страхові соціальні допомоги — це короткотермінові чи ра­зові оплатно-нееквівалентні грошові виплати, що призначають­ся відповідно до законодавства про загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування особам за рахунок страхових фондів з метою відшкодування їм втраченого заробітку (трудового до­ходу) або часткової компенсації понесених додаткових витрат у передбачених законом випадках.

Державні соціальні допомоги — це щомісячні, періодичні чи разові грошові виплати, що безплатно надаються за рахунок бюджетних коштів фізичним особам, які перебувають у скрут­ному матеріальному становищі на умовах і порядку, передба­чених правовими актами. Ними є: 1) державні допомоги сім'ям з дітьми (у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допо-

мога при народженні дитини; у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; на дітей одиноким матерям);

2) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям;

3) допомога на поховання; 4) державна соціальна допомога інва­
лідам з дитинства та дітям-інвалідам; 5) одноразова грошова
допомога біженцям на придбання товарів першої необхідності;
6) одноразова грошова допомога біженцям на відшкодування
вартості проїзду до районного пункту тимчасового розміщення
біженців, регіону тимчасового розселення біженців або до іншо­
го місця, обраного біженцем для проживання; 7) щомісячна
державна допомога дітям віком до 16 років, інфікованим віру­
сом імунодефіциту людини або хворим на СНІД; 8) щомісячна
грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом
з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за
висновком лікарської комісії медичного закладу потребує по­
стійного стороннього догляду; 9) допомога особам, які потер­
піли від стихійного лиха й техногенних катастроф (за окреми­
ми постановами Кабінету Міністрів України); 10) одноразові до­
помоги найбільш вразливим категоріям осіб, що надаються з
нагоди державних, місцевих і релігійних свят за рішенням
місцевих органів влади тощо.

3. Субсидія (слово латинського походження, означає допо­мога, підтримка) — це цільова, безповоротна матеріальна до­помога для відшкодування витрат на оплату послуг чи при­дбання життєво необхідних споживчих товарів у переліку та обсягах, визначених законодавством. Зараз встановлені субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побу­тового (рідкого) палива. Термін субсидія вводився для визна­чення адресної безготівкової допомоги населенню на оплату окремих видів послуг, що надаються йому житлово-комуналь­ними органами. З 1 січня 2002 р. готівковою надаються субсидії для придбання скрапленого газу та твердого пічного побутово­го палива.

 

 

274

18"

275

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

4. Компенсація (слово латинського походження, означає
винагорода, зрівноваження) — грошова виплата, що має на меті
відшкодування громадянам проведених ними витрат або за
неотриману соціальну послугу у випадках, зазначених у зако­
нодавстві. Ним, зокрема, передбачені: 1) виплата інвалідам
компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування авто­
мобілів та на транспортне обслуговування; 2) грошові компен­
сації вартості санаторно-курортного лікування деяким катего­
ріям громадян; 3) витрати, пов'язані з проїздом дитини, яка
постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, й особи,
яка супроводжує дитину, до спеціалізованих медичних та
оздоровчих закладів на всіх видах транспорту (крім таксі) в ме­
жах України; 4) компенсація громадянам втрати частини до­
ходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (пенсій, со­
ціальної виплати, стипендії, заробітної плати та ін.).

5. Соціальні пільги — це закріплені законодавством перева­
ги, додаткові права і гарантії для окремих категорій осіб у сфері
соціального забезпечення відповідно до принципів рівноправ­
ності громадян та соціальної справедливості з метою полегшен­
ня умов їхньої життєдіяльності. Пільги встановлюються, у пер­
шу чергу, для найбільш вразливих верств населення, громадян,
які мають заслуги перед Батьківщиною, осіб, які виконують у
суспільстві особливі функції. Вони є елементом спеціального
правового статусу окремих категорій громадян: пенсіонерів,
інвалідів, дітей, молоді, жінок, сімей з дітьми, малозабезпече­
них сімей та ін. З їхньою допомогою створюються рівні можли­
вості для розвитку осіб, які перебувають у нерівних умовах уна­
слідок біологічних чи соціальних причин. Пільги, таким чином,
виконують компенсаційну та стимулятивну функції.

Пільги слід відрізняти від соціальних привілеїв, які часто встановлюються всупереч принципам рівноправності й соціаль­ної справедливості. Пільги встановлюють, як правило, для найбільш вразливих верств населення, фіксують у правових актах нормативного характеру, широко пропагують у засобах масової інформації. Вони стосуються значної кількості людей,

276

їх схвально сприймає населення. Привілеї, навпаки, надають­ся, зазвичай, представникам владних структур, часто в інди­відуальному порядку або правовими актами, що не підлягають опублікуванню, не є предметом обговорення, негативно спри­ймаються широкими масами.

До найбільш поширених пільг належать: 1) безплатне кори­стування внутрішньоміським транспортом (трамваєм, автобу­сом, тролейбусом, метрополітеном, водними переправами) і поїздами приміського сполучення, а в сільській місцевості — автобусами внутрішньообласних ліній; 2) безплатний проїзд один раз на рік чи на два роки (туди і назад) залізничним, вод­ним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом;

3) підвищення чи надбавки до пенсії або щомісячного довічно­
го грошового утримання, що виплачується замість пенсії;

4) звільнення повністю чи частково від квартплати незалежно
від форми власності житлового фонду, від сплати комунальних
послуг; 5) безплатне користування домашнім телефоном і поза­
відомчою охоронною сигналізацією; 6) безплатне чи зі зниж­
кою отримання ліків за рецептами лікарів; 7) безплатне зубо-
протезування, забезпечення протезами, слуховими апаратами;
8) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залучен­
ням необхідних спеціалістів; 9) безплатне чи зі знижкою на­
дання соціальних послуг тощо.

У нашій країні немає науково обґрунтованих підходів до встановлення пільг, норми щодо них розкидані в багатьох за­конах і підзаконних актах, звичною є практика призупинення наданих окремих із них. Останнім часом почався процес замі­ни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню. У Міністерстві праці та соціальної політики України вважають, що така форма справді є оптимальною і дає змогу відстежувати використання спрямованих на соціальний захист населення бюджетних асигнувань, забезпечити рівні можливості та права для кожної людини, яка користується цим видом соціальної допомоги. Необхідно не розширяти перелік пільг, що надають­ся громадянам, а збільшувати розміри пенсій та допомог. По цьому шляху йдуть усі цивілізовані країни.

277

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

6. Соціальні послуги — це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, методичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи інвалідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребу­ють сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Вони, у свою чергу, поділяються на такі види:

— соціально-побутові послуги — забезпечення продукта­
ми харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим хар­
чуванням, транспортними послугами, засобами легкої механі­
зації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик
лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

— психологічні послуги — надання консультацій з питань
психічного здоров'я та поліпшення взаємин з навколишнім
соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спря­
мованої на вивчення соціально-психологічних характеристик
особистості, з метою її психологічної корекції або психологіч­
ної реабілітації, надання методичних порад;

— соціально-педагогічні послуги — виявлення та сприян­
ня розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебува­
ють у складних життєвих обставинах, організація індивідуаль­
ного навчального, виховного та корекційного процесів, дозві­
лля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності
тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів,
громадських організацій, заінтересованих осіб;

— соціально-медичні послуги — консультації щодо запобі­
гання виникнення та розвитку можливих органічних розладів у
особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення
профілактичних лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

соціально-економічні послуги — задоволення матеріаль­них інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життє­вих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної допомоги;

278

 

— юридичні послуги — надання консультацій з питань чин­
ного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб,
які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння
застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відпо­
відальності осіб, які вдаються до протиправних дій щодо цієї
особи (оформлення правових документів, адвокатська допомо­
га, захист прав та інтересів особи тощо);

— послуги з працевлаштування — пошук підходящої ро­
боти, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводжен­
ня працевлаштованої особи;

— послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими
фізичними можливостями — комплекс медичних, психоло­
гічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення
сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнта­
цію та підготовку, освіту, зайнятість;

— інформаційні послуги — надання інформації, необхідної
для розв'язання складної життєвої ситуації (довідкові послу­
ги); поширення просвітницьких та культурно-освітніх знань
(про освітні послуги); поширення об'єктивної інформації про
споживчі властивості та види соціальних послуг, формування
певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем
(рекламно-пропагандистські послуги).

Об'єктами соціально-обслуговуючих правовідносин можуть бути й інші соціальні послуги. Не належать до об'єктів цих правовідносин грошові суми, що надаються як матеріальна допомога, оскільки вони є об'єктом соціально-допомогових правовідносин.

Соціальні послуги, як правило, надаються комплексно, тоб­то людина одночасно отримує не одну, а кілька послуг. Су­купність їх і становить об'єкт соціально-обслуговуючих право­відносин.

279

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

5.5. Зміст соціально-забезпечувальних правовідносин

Компонентами змісту соціально-забезпечувальних право­відносин є: 1) суб'єктивні права у сфері соціального забезпе­чення; 2) суб'єктивні юридичні обов'язки учасників правових відносин у сфері соціального забезпечення; 3) реальні дії (пове­дінка, вчинки) суб'єктів цих правовідносин при реалізації на­лежних їм прав і дотриманні покладених на них обов'язків. З огляду на це, під змістом правовідносин у сфері соціального забезпечення слід розуміти сукупність конкретних суб'єктив­них прав і обов'язків та реальних дій суб'єктів соціально-за­безпечувальних правовідносин.

Суб'єктивне право у сфері соціального забезпечення — це ви­знана або надана законом та гарантована державою міра (норма) дозволеної поведінки суб'єктів соціально-забезпечувальних пра­вовідносин у зв'язку з наявністю конкретних юридичних фактів.

Найбільш характерні ознаки суб'єктивного юридичного пра­ва у сфері соціального забезпечення:

1. Виникають на підставі норм права соціального забезпе­
чення і ними обумовлене. Норми права визначають вид і міру
дозволеної поведінки суб'єктів соціально-забезпечувальних
правовідносин. Особа вправі діяти у межах, окреслених право­
вою нормою.

2. Здійснюється з метою задоволення інтересів правомоч­
ного. Ці інтереси стосуються матеріального забезпечення в разі
непрацездатності чи настання іншого соціального випадку,
отримання компенсації чи певних пільг, взяття на соціальне
обслуговування тощо. Вони й спонукають особу до реалізації
належного їй суб'єктивного права.

3. Персоніфікує і конкретизує об'єктивне право. Об'єктив­
не і суб'єктивне право співвідносяться як абстрактне і кон-

280

кретне. У диспозиції норми права соціального забезпечення де­талізується зміст суб'єктивного права, наповнюється певною конкретикою відповідно до визначеного (персоніфікованого) суб'єкта соціально-забезпечувального право відношення.

4. Виникає за наявності конкретних юридичних фактів.
Дії і події, зазначені в гіпотезі норми права, у разі вчинення чи
настання їх дають можливість реалізувати належне особі пра­
во, стимулюють її до активних дій. Закріплене у правовій нормі
право перетворюється в суб'єктивне право, яким правомочна
особа може скористатися.

5. Існує в соціально-забезпечувальних правовідносинах. Як
правило, норма права реалізується у правовідношенні, коли є
конкретні його учасники, визначені їхні суб'єктивні права й
обов'язки, є всі необхідні юридичні факти та встановлений
об'єкт, з приводу якого виникає правовідношення. Поза право-
відношенням суб'єктивне право не може бути здійснене. У пра­
вовідношенні об'єктивне право оживає, дістає всі ознаки су­
б'єктивного права.

6. Забезпечене заходами державного примусу в разі його
порушення. Санкція норми права соціального забезпечення перед­
бачає наслідки невиконання обов'язків учасниками соціально-
забезпечувальних правовідносин, тобто юридичну відповідаль­
ність. Право соціального забезпечення встановлює певну систе­
му гарантій прав людини у сфері соціального забезпечення.

7. Можливість його використання правомочною особою
на свій розсуд. Диспозиція норми права у встановлених межах
дозволяє особі різні варіанти дій щодо належного суб'єктивно­
го права у сфері соціального забезпечення. Вона може його ре­
алізувати негайно чи відкласти реалізацію на невизначений час
або зовсім не скористатися ним.

Суб'єктивне право у сфері соціального забезпечення по­діляється на складові, що називаються правомочинами. До них належать такі:

1. Право на свої дії (право використання). Спрямоване на використання корисних властивостей об'єкта права соціально-

281

 

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

го забезпечення (пенсії, допомоги, компенсації, субсидії та ін.). Фактична поведінка спрямована на виникнення процедурних юридичних фактів (подання заяви, прийняття бажаного рішен­ня), які ведуть до призначення конкретного виду соціального забезпечення. Правомірна поведінка пов'язана з позитивними діями правомочної особи. Право на свої дії має не тільки фізич­на особа, а й орган соціального захисту населення.

2. Право на чужі дії. Означає можливість вимоги відповід­
ної поведінки від правозобов'язаної особи, тобто вчинення на її
користь відповідних юридичних дій чи прийняття певних юри­
дичних рішень. Соціально-забезпечувальні правовідносини
належать до відносних, а це означає, що інтереси правомочної
особи задовольняються через дії зобов'язаної особи. Фізична
особа подає в орган соціального забезпечення заяву про надан­
ня соціального забезпечення і тим самим ставить перед ним
вимогу розглянути її та прийняти відповідне рішення.

3. Право на примусове виконання обов'язку (право дома­
гання, право на захист суб'єктивного права з боку держави). У
нормах права соціального забезпечення подано не лише бажані
правила поведінки, а й можливі заходи державного впливу на
правопорушників. Правозахист означає можливість правомоч­
ної особи звернутися до вищого органу соціального захисту із
заявою про порушення її прав чи оскаржити ці дії в суді. У разі
незаконного отримання конкретного виду матеріального забез­
печення орган соціального захисту населення може стягнути з
фізичної особи незаконно отримані суми або добитися відшко­
дування винним завданої державі шкоди. Суб'єкт правовідно­
син у сфері соціального забезпечення в разі правомірної пове­
дінки завжди перебуває під захистом державного апарату.

Другим компонентом змісту соціально-забезпечувальних пра­вовідносин є суб'єктивні юридичні обов'язки у цій сфері, що виступають зворотним боком суб'єктивного права. Суб'єктивні юридичні права й обов'язки не можуть існувати одне без одного.

Суб'єктивний юридичний обов'язок у сфері соціального за­безпечення — це передбачена нормами права соціального за-

безпечення при наявності відповідних юридичних фактів міра належної поведінки правозобов'язаної особи по відношенню до правомочної, яка забезпечена можливістю примусу (негатив­них наслідків) з боку держави. Цей обов'язок характеризуєть­ся такими рисами:

1. Виникає на підставі норм права соціального забезпе­
чення та конкретних юридичних фактів. У нормі права чітко
виписана належна поведінка одного учасника соціально-забез­
печувального правовідношення при реалізації суб'єктивного
права іншим учасником. Така поведінка здійснюється у рам­
ках норми права за наявності зазначених у правовій нормі
юридичних фактів.

2. Встановлюється в інтересах правомочної особи. У праві
соціального забезпечення правомочна особа може реалізувати
наявне суб'єктивне право при вчиненні активних дій у відповідь
зобов'язаною особою. Так, орган соціального захисту населен­
ня зобов'язаний призначити пенсію чи допомогу, надати со­
ціальну послугу, визначити, які пільги має певна особа тощо.
Фізична особа в разі потреби повинна подати документи, які
вимагає орган соціального забезпечення.

3. У зобов'язаної особи немає вибору щодо виконання обо­
в'язку. Передбачений нормою права соціального забезпечення
обов'язок має бути без будь-яких попередніх умов виконаний.
Тут варіантів належної поведінки набагато менше, ніж при
дозволеній поведінці. Невиконання суб'єктивного юридичного
обов'язку є порушенням правової норми.

4. Існує у правовідношенні й лише відповідно до суб'єктив­
ного юридичного права. Будь-яке право передбачає відповід­
ний обов'язок. Право на конкретний вид соціального забезпе­
чення кореспондує обов'язок перевірити наявність умов для
його надання та прийняття відповідного рішення. Виконуєть­
ся обов'язок тільки в конкретному соціально-забезпечувально­
му правовідношенні.

5. Забезпечується (гарантується) державою. Невиконан­
ня або несумлінне виконання юридичного обов'язку веде до

 

282

283

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

вжиття санкцій з боку держави, передбачених правовою нор­мою.

Структуру суб'єктивного юридичного обов'язку у сфері соці­ального забезпечення складають два елементи: здійснення пра-возобов'язаною особою певних дій або утримання від них та своєчасне реагування правозобов'язаної особи на законні вимо­ги правомочної особи.

Між суб'єктивними юридичними правами й обов'язками у сфері соціального забезпечення є спільні та відмінні риси. Спільним є те, що вони виникають із норм права соціального забезпечення, гарантуються державою, поведінка здійснюєть­ся у визначених правовими нормами межах, існують у право­відносинах, мають конкретний характер і належать персоні­фікованим особам. Відмінності такі: суб'єктивне право задоволь­няє інтереси фізичної особи чи органу соціального забезпечен­ня, а суб'єктивний обов'язок — інтереси інших осіб; суб'єктив­не право — міра (норма) дозволеної поведінки правомочної осо­би, а юридичний обов'язок — міра (норма) належної поведінки.

Суб'єктивні юридичні права й обов'язки органів соціально­го захисту населення виражаються через їхні повноваження.

Третім компонентом змісту соціального забезпечення пра­вовідносин виступають реальні дії суб'єктів цих правовідносин. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок — це те, що дозволе­но, або те, що слід вчинити. Вони приводяться в дію через фак­тичну поведінку учасників соціально-забезпечувальних право­відносин. Лише в результаті конкретних дій (подання заяви, прийняття рішення) і виникають правовідносини у сфері со­ціального забезпечення.

284

5.6. Процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення

У юридичній літературі вживаються терміни процедурні правовідносини і процесуальні правовідносини з різним смис­ловим значенням, що пов'язано з неоднаковим ставленням ав­торів до термінів процедура і процес. Нічого не пояснює і ви­вчення походження цих слів. Процедура — слово французько­го походження, воно означає просування, проходження. Це офі­ційно встановлений чи прийнятий за звичаєм порядок, по­слідовність дій для здійснення або оформлення будь-яких справ. Процес — слово латинського походження, означає проходжен­ня, просування вперед. Одним із його визначень є порядок роз­гляду справ у суді, судочинство, судова справа. Звичайно, що встановити чітке розмежування між процедурою та процесом дуже важко. Терміни процес і процедура за своїм значенням належать до слів-синонімів, які введені в науковий обіг для визначення різних понять. У процесуальній формі здійснюєть­ся судочинство (конституційне, цивільне, кримінальне, адміні­стративне), а процедурні правила застосовуються в позасудово-му порядку. Тому на підставі норм права соціального забезпе­чення можуть виникнути процедурно-правові відносини, а про­цесуальні відносини є предметом правового регулювання інших галузей права.

Матеріальні правовідносини є основними, а процедурні — допоміжними по відношенню до перших. У допоміжних фахівці права соціального забезпечення виділяють дві групи відносин. Перша група характеризується тим, що правовідносини вини­кають на підставі регулятивних норм з приводу встановлення юридичних фактів або реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечення і є обов'язковими при застосуванні норм матеріального права. Друга група, навпаки, характери­зується тим, що правовідносини виникають на підставі охорон­них норм з приводу вирішення спору про соціальне забезпечен-

285

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

ня і не є обов'язковими при реалізації норм матеріального пра­ва на конкретний вид соціального забезпечення. Звідси першу групу правовідносин стали називати процедурними, а другу — процесуальними.

Предметом правового регулювання права соціального забез­печення є суспільні відносини, що виникають при реалізації норм матеріального права на конкретний вид соціального за­безпечення, тобто процедурні правовідносини. Терміни проце­дура, процедурні норми, процедурні правовідносини більш точ­но передають їхню правову суть. Зараз і законодавець нама­гається закріпити ці терміни в нормативних актах.

Процедурні правовідносини — це суспільні відносини, що складаються на підставі процедурних норм права соціального забезпечення між фізичною особою (особами), з одного боку, та компетентним органом, з іншого, з приводу реалізації та захи­сту належного людині права на конкретний вид соціального забезпечення.

До характерних для процедурних правовідносин у сфері со­ціального забезпечення належать риси, які:

— виникають у сфері соціального захисту населення і стосу­
ються реалізації права фізичних осіб на конкретний вид со­
ціального забезпечення. Специфіка норм матеріального права
визначає особливості процедурних правовідносин у цій сфері;

— є похідними по відношенню до матеріальних правовідно­
син, мають підпорядкований службовий характер, їхнє функ­
ціональне призначення полягає у забезпеченні реалізації мате­
ріальних правовідносин, в усуненні будь-яких перешкод на
їхньому шляху. Вони є відносно самостійними, оскільки за
їхньою допомогою не завжди реалізуються норми матеріально­
го права (у разі встановлення відсутності умов для надання того
чи іншого виду соціального забезпечення);

— як правило, існують у правовій формі. Вони виникають,
змінюються і припиняються відповідно до норм процедурного
права. Державні органи можуть надавати матеріальне забезпе-

286

чення тільки на підставі норм права, які передбачають і поря­док його отримання, а отже, і модель можливих процедурних відносин;

— мають владний характер, оскільки одним із обов'язкових
суб'єктів цих правовідносин є орган, наділений владними пов­
новаженнями щодо фізичної особи, яка претендує на певний
вид соціального забезпечення. Без його рішення особа не змо­
же реалізувати свого матеріального права;

— складаються заради чужого інтересу, який закладений у
матеріальному правовідношенні. Для суб'єкта, який наділений
владними повноваженнями у процедурному правовідношенні
(органи соціального захисту населення), застосування норми
матеріального права не має ніяких наслідків, що випливають
безпосередньо із цієї норми;

— мають подвійну юридичну природу. Вони опосередкову­
ють процес реалізації норм матеріального права і є результа­
том реалізації норм процедурного права;

— виникають, як правило, на підставі юридичних фактів-
дій. Події (досягнення пенсійного віку, втрата працездатності,
смерть годувальника та ін.) є лише підставою для звернення до
органу соціального забезпечення (вчинення певної дії);

— складаються не з одного, а з багатьох процедурних право­
відносин, які в сукупності дають можливість реалізувати кон­
кретне матеріальне право у сфері соціального забезпечення;

— здійснюються у чіткій послідовності відповідно до стадій
провадження у справі. Спочатку виникають процедурні право­
відносини з приводу звернення до органу соціального забезпе­
чення, а пізніше у зв'язку з підготовкою і розглядом матері­
алів та прийняттям рішення у справі;

— є однією з правових гарантій забезпечення реалізації ма­
теріального права на певний вид матеріального забезпечення.
Процедурні норми детально регламентують механізм здійснен­
ня права на соціальне забезпечення. Особлива увага звертаєть­
ся на строки розгляду компетентними органами заяв і клопо­
тань фізичних осіб.

287

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

Юридичними передумовами виникнення, зміни і припинен­ня процедурних правовідносин є процедурні норми, процедур­на дієздатність учасників цих відносин, процедурні юридичні факти.

Без норми права не може виникнути процедурне правовідно-шення. Такі процедурні норми регламентують права й обов'яз­ки осіб, які беруть участь у справі; містять гарантії реального здійснення суб'єктивного права на певний вид соціального за­безпечення; визначають форму вчинення зобов'язаними орга­нами необхідних дій і форму основних документів, які є ре­зультатом цих дій, встановлюють порядок оскарження суб'єк­тивного права особи у сфері соціального забезпечення.

Другою передумовою участі у правовідносинах є наявність процедурної дієздатності. Правоздатність є загальною власти­вістю суб'єктів будь-яких матеріальних правовідносин. У про­цедурних правовідносинах вона ніякої ролі не відіграє. Тому при аналізі матеріальних правовідносин розкривається зміст правоздатності, а при висвітленні процедурних правовідносин — дієздатності. Остання свідчить про можливість брати участь у правовідносинах з реалізації матеріального права. Недієздат­на особа має матеріальне право, але участь у його реалізації бере не вона, а її законний представник як учасник процедур­них правовідносин. Таким чином, під процедурною дієздатні­стю розуміють здатність особи своїми діями здійснювати про­цедурні права і виконувати процедурні обов'язки у сфері со­ціального забезпечення.

Процедурні юридичні факти — це такі конкретні соціальні обставини, які ведуть до виникнення, зміни чи припинення процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення. Вони фіксуються у встановленій законодавством процедурній формі, тобто належним чином оформляються і засвідчуються. Як правило, на процедурні правовідносини впливає не один юридичний факт, а сукупність їх. Юридичні факти-події, що породжують матеріальні правовідносини, можуть виступати приводом до вчинення дій, які є юридичними фактами проце­дурних правовідносин.

288

Структурними елементами процедурних правовідносин є суб'єкти, об'єкти і зміст.

Суб'єктами процедурних правовідносин виступають, з одно­го боку, фізичні особи, а з іншого, — органи соціального забез­печення чи орган, до компетенції якого входить встановлення фактів, що мають юридичне значення для права соціального забезпечення. Найчастіше суб'єкти матеріальних і процедур­них правовідносин з боку фізичних осіб збігаються, але бува­ють випадки, коли інтереси носія матеріального права у проце­дурному правовідношенні представляє його законний представ­ник. У цих правовідносинах, крім органу соціального забезпе­чення як суб'єкта матеріального правовідношення, можуть брати участь і інші органи, уповноважені встановлювати пе­редбачені нормами права соціального забезпечення життєві обставини.

Об'єктом процедурних правовідносин є рішення компетент­ного органу про встановлення факту, що має юридичне значен­ня для права соціального забезпечення, або про призначення чи надання конкретного виду соціального забезпечення, а та­кож рішення за результатами розгляду спору у сфері соціаль­ного забезпечення в позасудовому порядку. Об'єктами проце­дурних відносин не можуть бути ні предмети зовнішнього світу, ні матеріальні чи духовні блага та цінності. Об'єктом цих пра­вовідносин є юридичне благо у формі позитивного рішення уповноваженого органу.

Під змістом процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення розуміють сукупність суб'єктивних прав, юридич­них повноважень і юридичних обов'язків та реальну поведінку учасників цих правовідносин. Основу процедурних правовідно­син складають право фізичних осіб вимагати від компетентно­го органу вчинення певної юридичної дії та обов'язок цього органу вчинити такі дії у встановлені законом строки й у вста­новленому законом порядку.

289

У процедурних правовідносинах межі можливої поведінки його учасників окреслені не лише предметом такої поведінки, а й тим, як, яким чином, у якій послідовності, та в який час

19 — 5-747

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

19"

можна вчиняти певні юридичні дії. Фактична поведінка має здійснюватися строго відповідно до її правової моделі. До про­цедурних повноважень компетентного органу входять його права й обов'язки в процесі розгляду і вирішення справ у сфері соціального забезпечення населення.

До основних процедурних прав фізичних осіб при розгляді їхніх справ органами соціального забезпечення належать, зок­рема, такі: 1) робити запити; 2) подавати клопотання про за­прошення свідків, призначення експертизи, витребування до­даткових доказів, надання копій документів, що є у справі, тощо; 3) ознайомлюватися з матеріалами справи і робити ви­писки з них; 4) давати усні та письмові пояснення; 5) мати пред­ставника; 6) брати участь у дослідженні доказів у справі; 7) ви­ступати рідною мовою та користуватися послугами переклада­ча; 8) отримувати інформацію про хід розгляду справи; 9) ос­каржувати рішення компетентного органу. Особа користуєть­ся й іншими процедурними правами, які дають можливість оперативно, всебічно, повно та об'єктивно розглянути її спра­ву. Разом з тим фізична особа зобов'язана добросовісно корис­туватися наданими процедурними правами, з'являтися на ви­клик компетентного органу, подавати документи, які відповід­но до закону є необхідними для провадження у справі.

Орган, що розглядає справу у сфері соціального забезпечен­ня, має право отримувати від установ, організацій та під­приємств незалежно від форм власності інформацію та доку­менти, необхідні для розгляду і вирішення справи; запрошува­ти фізичну особу для дачі письмових і усних пояснень по суті справи, а також інші права, що випливають з його компетенції. Цей орган зобов'язаний: 1) роз'яснювати зацікавленим особам їхні процедурні права й обов'язки, сприяти належній реалі­зації їх; 2) роз'яснювати можливі наслідки вирішення справи (наприклад, переведення з одного виду пенсії на інший); 3) ви­рішувати у встановлені строки питання про задоволення пода­них клопотань або про відмову в задоволенні їх із зазначенням мотивів відмови; 4) повідомляти особу про результати розгля­ду справи і роз'яснювати їй порядок оскарження прийнятого

290

рішення; 5) давати відповіді особі на її запити і приймати рішен­ня щодо її клопотань; 6) приймати громадян в установленому порядку та надавати їм консультації; 7) облаштовувати місця приймання громадян технічними та іншими засобами для на­дання необхідної інформації, наприклад, зразками документів, контактними телефонними відомостями про місце знаходжен­ня посадових осіб, відповідних служб тощо.

Процедурні правовідносини у праві соціального забезпечен­ня можна класифікувати на окремі види за різними критерія­ми. Так, залежно від виду соціального забезпечення, на реалі­зацію якого спрямовані процедурні правовідносини, виділяють:

1) процедурні правовідносини в пенсійному забезпеченні; 2) про­
цедурні правовідносини у зв'язку з призначенням грошових
допомог і компенсацій; 3) процедурні правовідносини, які ви­
никають у зв'язку з наданням натуральної допомоги, соці­
альних послуг і пільг.

За формою соціального забезпечення розрізняють: 1) проце­дурні правовідносини у сфері загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування; 2) процедурні правовідносини у сфері державного соціального забезпечення та державної соці­альної допомоги; 3) процедурні правовідносини у сфері недер­жавної соціальної підтримки найбільш вразливих верств насе­лення.

За цільовим призначенням процедурні правовідносини поді­ляються на такі види: 1) щодо встановлення юридичних фактів;

2) з приводу реалізації права на конкретний вид соціального
забезпечення; 3) відносно розгляду в позасудовому порядку
справ з питань забезпечення фізичних осіб певними видами
соціального забезпечення.

З урахуванням стадій застосування компетентним органом норм права соціального забезпечення виділяють: 1) процедурні правовідносини в стадії встановлення й аналізу фактичних да­них справи; 2) процедурні правовідносини в стадії вибору й аналізу норм права соціального забезпечення; 3) процедурні правовідносини у стадії прийняття рішення.

291

 

Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття правовідносини у сфері соціаль­
ного забезпечення.

2. Які основні ознаки правовідносин у сфері соціального за­
безпечення?

3. Назвіть критерії класифікації правовідносин на види.

4. Які передумови виникнення, зміни та припинення соці­
ально-забезпечувальних правовідносин?

5. Яка різниця між соціально-забезпечувальною правоздат­
ністю і дієздатністю?

6. У чому полягає специфіка юридичних фактів у праві соці­
ального забезпечення?

7. Хто належить до суб'єктів соціально-забезпечувальних
правовідносин?

8. Назвіть об'єкти правовідносин у сфері соціального забез­
печення.

9. Які компоненти входять до змісту соціально-забезпечу­
вальних правовідносин?

 

10. Яка різниця між матеріальними і процедурними право­
відносинами у праві соціального забезпечення?

11. Назвіть характерні риси процедурних правовідносин у
сфері соціального забезпечення.

12. Охарактеризуйте структурні елементи процедурних пра­
вовідносин.

Література

1. Боднарук М. Об'єкти правовідносин загальнообов'язково­го державного соціального страхування // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 6. — С. 54—57.

 

2. Боднарук М. Суб'єкти правовідносин у сфері державного
соціального страхування // Підприємництво, господарство і
право. — 2001. — № 5. — С 71—76.

3. Кулъчицъка О.І. Зміст правосуб'єктності громадян за правом
соціального забезпечення // Держава і право: 36. наук, праць. —
Юридичні і політичні науки. — Вип. 21. — К.: Ін-т держави і
права імені В.М. Корецького НАН України, 2003. — С 281—287.

4. Пономаренко О.М. Структура правових норм, що регулю­
ють соціальне забезпечення сімей з дітьми // 36. наук, праць
Харківського держ. пед. ун-ту. — Серія "Право". — Вип. 2. —
Харків, 2002. — С 107—110.

5. Стаховсъка Н.М. Деякі проблеми нормативного регулю­
вання суспільних відносин з соціального обслуговування в
Україні // Вісник Київського нац. ун-ту імені Т. Шевченка.
Серія "Юридичні науки". — Вип. 38. — К., 2000. — С. 51—56.

6. Стаховсъка Н.М. Поняття та особливості правовідносин
у сфері соціального забезпечення // Вісник Київського нац. ун­
ту імені Т. Шевченка. — Юридичні науки. — Вип. 4. — К.,
2000. — С 55—63.

7. Сташків Б. Зміст соціально-забезпечувальних право­
відносин // Право України — 2003. — № 6. — С 66—70.

8. Сташків Б. Норми права соціального забезпечення //
Право України. — 2002. — № 2. — С. 74—78.

9. Сташків Б. Об'єкти правовідносин у сфері соціального за­
безпечення // Часопис Київського університету права. — 2003.

— №4. — С 62—67.

10. Сташків Б. Пенсія як об'єкт правовідносин в соціальному
забезпеченні // Право України. — 1998. — № 11. — С 89—93.

11. Сташків Б. Правовідносини у сфері соціального забезпе­
чення: поняття, основні ознаки, види // Держава і право: 36.
наук, праць. — Юридичні і політичні науки. — Вип. 21. — К.:
Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2003.

— С 360—364.

12. Сташків Б. Процедурні правовідносини у сфері соціаль­
ного забезпечення: поняття, структура, види // Підприємни­
цтво, господарство і право. — 2003. — № 12. — С. 95—98.

 

292

293

13. Сташків Б. Суб'єкти правовідносин у сфері соціального
забезпечення // Право України. — 2003. — № 2. — С 39—44.

14. Чутчева О. Громадяни як суб'єкти соціально-забезпечу­
вальних правовідносин: теорія і практика // Право України. —
2003. — № 7. — С 65—69.

Глава 6